Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №591/5485/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/5485/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1407/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 173-5 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Фомова Володимира Володимировича на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2026, якою закрито провадження у справі відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , працюючого деканом факультету ЕлІТ Сумського державного університету,

в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 КУпАП,

з участю потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

їх представника адвокатат Формова В.В.,

захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 – адвоката Кубанової А.М.,

установив:

Цієї постановою, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 173-5 КУпАП закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В постанові зазначено, що відповідно до протоколу, за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) на предмет дотримання вимог законодавства про працю Сумським державним університетом, в частині вчинення мобінгу (цькування), проведеного на підставі звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо вчинення відносно них цькування на робочому місці, встановлено ознаки вчинення мобінгу (цькування працівників) деканом факультету ЕлІТ Сумського державного університету ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за що встановлена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 173-5 КУпАП.

Закриваючи провадження, суддя суду першої інстанції виходив з того, що з досліджених матеріалів вбачається виникнення обоюдного конфлікту між працівниками та роботодавцем щодо кадрових питань, пов`язаних з скороченням посад, звільненням потерпілих, що жодним чином не зумовлює складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 КУпАП, а долучені докази містять виключно інформацію про роботу потерпілих та не є доказом вчинення ОСОБА_3 зазначених в протоколі дій, оскільки це є суб`єктивним баченням автора протоколу та потерпілої сторони на події, які відбулись між роботодавцем та працівниками.

Не погодившись з вказаним в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Формов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, ухвалити нову, якою визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 КУпАП та накласти на ОСОБА_3 стягнення в межах санкції.

В обґрунтування вказує, що висновок суду про обопільний конфлікт щодо кадрових питань не відповідає дійсності, оскільки як повідомили потерпілі в судових засіданнях, у них відсутній будь-який конфлікт з особами, які притягуються до адміністративної відповідальності. Саме керівник структурного підрозділу звертається зі службовою запискою, на підставі чого керівник університету приймає рішення. Саме управлінськими діями керівництва вчинювався мобінг, тобто систематичні тривалі повторювані дії керівництва, направлені на погіршення економічного стану потерпілих, що призвело до недооцінки потерпілими їх професійної придатності, суттєвого погіршення економічного стану потерпілих в порівнянні з іншими працівниками, які виконували аналогічні функції. Суд безпідставно не взяв до уваги долучені до протоколу та надані потерпілими докази, а вони в повному обсязі доводять обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Мотивувальна частина постанови не містить висновків, чому саме суд не взяв до уваги жоден доказ, долучений до протоколу та під час розгляду справи. Не дослідженими залишились систематичність дій ОСОБА_3 щодо економічного погіршення становища потерпілих, вибірковість застосування таких заходів, оскільки кадрові рішення стосувалися виключно потерпілих. Також представник потерпілих зазначає, що на момент скорочення ОСОБА_2 була вакантна аналогічна посада, однак скорочено було саме потерпілу. Також вважає припущенням висновок суду про поведінку потерпілих щодо обрання вочевидь невідповідних професійним критеріям чи критерію наявності відповідного досвіду посад.

Заслухавши потерпілих та їх представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, заперечення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Адміністративна відповідальність за частиною другою статті 173-5 КУпАП настає за вчинення мобінгу (цькування) працівника вчинене групою осіб.

Відповідно до статті 2-2 КЗпП України, мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.

Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).

Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-5 КУпАП недостатньо встановити лише факт несприятливих для працівника кадрових рішень, їх повторюваність, економічні наслідки або навіть незаконність окремих із них. Необхідно встановити, що такі дії були умисними, мали систематичний і тривалий характер, проявлялися у психологічному та/або економічному тиску та були спрямовані саме на приниження честі, гідності або ділової репутації працівника.

В судовому засіданні як суду першої інстанції так і апеляційної потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що відносно них систематично відбувається зі сторони декана ОСОБА_3 утиск як в економічному так і в моральному плані, саме він був ініціатором запровадження скорочення посад фахівця І категорії деканату ЕлІТ та провідного фахівця деканату ЕлІТ. Станом на дату звільнення вони не були ознайомленими з пропозиціями вакантних посад на день звільнення, вказують на приховування від них вакансій у день звільнення, що свідчить про створення умов для звільнення та нерівність можливостей, позбавивши законного права залишення на роботі. Встановлення лише для них дистанційного режиму роботи без конкретизації підстав для його встановлення та визначення жодних умов дистанційної роботи, свідчить про його формальний характер, а зміна істотних умов праці після поновлення на роботі за рішеннями суду, не супроводжується очевидною об`єктивною необхідністю, а застосована саме до них та відбулася одразу після їх поновлення через суд. Економічний тиск, який полягає у встановленні 0,1 ставки, істотно зменшує дохід та фактично позбавляє можливості повноцінної зайнятості, створює умови, за яких вони вимушені шукати іншу роботу. Зазначають, що дії ОСОБА_3 є не разовою кадровою дією, а послідовною поведінкою, мають повторюваний характер, охоплюють тривалий період, та полягають в запровадженні простою, скорочення і звільнення, поновлення через суд та послідуюче різке погіршення умов праці.

Допитаний у суді першої інстанції ОСОБА_3 провину не визнав, вказав, що в його діях як декана, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 КУпАП та зазначив, що висновки інспектора ґрунтуються на припущеннях, не індивідуалізують жодного винного діяння та підмінюють правомірні службові дії як керівника поняттям мобінгу. Зазначив, що його дії були вчинені на вимогу ректора щодо оптимізації штату та містять лише об`єктивно зафіксовану можливість скорочення витрат на утримання персоналу підрозділу, зумовлену зменшенням чисельності контингенту здобувачів освіти, проведенням освітнього процесу переважно в дистанційному режимі, скороченням обсягів робіт деканату, що є наслідками воєнного стану та мають об`єктивне організаційне підґрунтя. Запровадження простою на період воєнного стану, скорочення штату та зміна істотних умов праці — це організаційно-кадрові заходи, що здійснюються в установленому законом порядку. Твердження потерпілих щодо «приховування вакансій» при звільненні 2025 року не стосується його діяльності на посаді декана факультету, а відносяться до компетенції кадрової служби. Зазначив, що два з трьох наказів про простій, взагалі видані до його призначення на посаду декана та до цих подій він взагалі не має відношення.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з витягом з наказу від 12 листопада 2021 № 2304-ІІ ОСОБА_1 прийнято на посаду фахівця деканату факультету ЕлІТ з 15 листопада 2021. Згідно витягу з наказу від 26 жовтня 2023 № 1999- ІІ ОСОБА_1 переведено на посаду провідного фахівця деканату факультету ЕлІТ з 01 листопада 2023.

Згідно з витягом з наказу від 19 вересня 2016 № 1606- ІІ ОСОБА_4 прийнято на посаду фахівця І категорії деканату факультету ЕлІТ з 20 вересня 2016.

Згідно з пунктом 1.4 Типової посадової інструкції працівника університету для здійснення їм діяльності на посаді фахівця (відповідної категорії) деканату затверджена наказом ректора від 24 листопада 2016 № 0650-1 працівник підпорядковується директору інституту (декану факультету) та його заступникам відповідно до напряму роботи.

Відповідно до наказу «Про запровадження режиму простою» від 10 березня 2022 № 0482- ІІ запроваджений режим простою не з вини працівника для працівників СумДУ, в тому числі працівників деканату факультету ЕлІТ: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 з 14 березня 2022.

Відповідно до наказу «Про запровадження режиму простою» від 16 березня 2023 № 0522-ІІ та на підставі службової записки декана факультету ЕлІТ ОСОБА_7 від 14 березня 2023 № 55 запроваджений простій не з вини працівника на період воєнного стану з 20 березня 2023 до працівників деканату факультету ЕлІТ, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Також, на підставі вищезазначеного наказу простій був запроваджений для працівника кафедри комп`ютерних наук ОСОБА_8 .

Відповідно до наказу «Про виведення з простою» від 12 квітня 2023 № 0659-ІІ та на підставі службової записки від 10 квітня 2023 № 69 працівників деканату факультету ЕлІТ ОСОБА_9 та ОСОБА_2 виведено з простою з 11квітня 2023.

Відповідно до наказу «Про запровадження режиму простою» від 04 листопада 2024 № 2350-ІІ та на підставі службової записки декана факультету ЕлІТ ОСОБА_3 від 01 листопада 2024 № 198 запроваджений простій не з вини працівника на період воєнного стану з 06 листопада 2024 для працівників деканату факультету ЕлІТ, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

На виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 18 червня 2025 № 591/12006/24 наказом від 18 червня 2025 № 1092-ІІ «Про скасування наказу про запровадження режиму простою» скасовано наказ «Про запровадження режиму простою» від 04 листопада 2024 № 2350-ІІ.

У зв`язку з чим, наказами від 18 червня 2025 № 1097- ІІ та від 18 червня 2025 № 1096- ІІ «Про виведення з простою» працівників деканату факультету ЕлІТ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виведено з простою з 19 червня 2025.

Встановлено, що до видання наказів від 18 червня 2025 № № 1096-ІІ та № 1097- ІІ «Про виведення з простою» видано наказ від 13 червня 2025 №0622-І «Про зміну у штатному розписі університету та вивільненні працівників» на підставі службової записки декану факультету ЕлІТ ОСОБА_3 від 29 травня 2025 № 110 працівників деканату Факультету ЕлІТ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заплановано вивільнити з 29 серпня 2025 у зв`язку зі зменшенням контингенту здобувачів освіти в університеті, зниженням чисельності напряму роботи зі студентами, що проводяться виключно за їх безпосередньої присутності, а також обсягів робіт, які виконуються навчально-допоміжними персоналами, зі зміною формату здійснення освітнього процесу в умовах воєнного стану, активним застосуванням засобів та ресурсів онлайн-навчання.

Згідно з наказами «Про звільнення адміністративно-управлінського персоналу» від 29 серпня 2025 №1539-ІІ та № 1540-11 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було звільнено 29 серпня 2025 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На виконання рішення Зарічного районного суду міста Суми від 17 березня 2026 № 591/10709/25 наказом від 24 березня 2026 № 0627-ІІ «Про скасування наказу про звільнення адміністративно-управлінського персоналу» скасовано накази від 29 серпня 2025 № 1540-ІІ та № 1539-ІІ.

Наказом від 24 березня 2026 № 0616-ІІ «Про поновлення» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновлено на попередніх посадах з 24 березня 2026.

Відповідно до наказу «Про зміни до наказу» від 27 березня 2026 № 0658-ІІ було змінено наказ від 24 березня 2026 № 0616-ІІ в частині дати поновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , а саме дата 24 березня 2026 змінена на 30 серпня 2025.

Відповідно до наказу від 01 квітня 2026 № 0695-ІІ «Про поновлення» ОСОБА_2 поновлено на посаді фахівця І категорії деканату факультету ЕлІТ Сумського державного університету з 30 серпня 2025.

Відповідно до наказу від 22 квітня 2026 № 0772- ІІ «Про внесення змін до наказу № 0695-ІІ від 01 квітня 2026 р.» ОСОБА_2 поновлено на посаді фахівця І категорії деканату факультету ЕлІТ Сумського державного університету з 30.08.2025.

Перевіркою встановлено, що на наступний день після видання наказу від 24 березня 2026 № 0627-ІІ «Про скасування наказу про звільнення адміністративно-управлінського персоналу», яким скасовано накази від 29 серпня 2025 № 1540-ІІ та № 1539-ІІ та наказу від 24 березня 2026 № 0616-ІІ «Про поновлення» відповідно до якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновлено на попередніх посадах з 30 серпня 2025 деканом факультету ЕлІТ ОСОБА_3 видано розпорядження від 25 березня 2026 б/н, відповідно до якого працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено дистанційний режим роботи до 29 березня 2026.

В подальшому наказом від 30 березня 2026 № 0673-ІІ «Про зміну умов праці адміністративно-управлінського персоналу» на підставі службової записки декана факультету ЕлІТ ОСОБА_3 від 25 березня 2026 № 48 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зменшено ставку з 1,00 до 0.10 з 01 квітня 2026 у зв`язку зі скороченням чисельності студентів, проведенням навчального процесу переважно в дистанційному режимі, скороченням обсягів робіт, які виконує деканат факультету ЕлІТ та з огляду на відсутність обсягів наявної роботи.

Рішення щодо зміни істотних умов праці відносно інших працівників деканату факультету ЕлІТ Сумського державного університету з 01 квітня 2026 не приймалося.

Відповідно до наказу від 03 квітня 2026 № 0325-1 «Про зміни в штатному розписі університет та вивільнення працівників» відносно працівників деканату факультету ЕлІТ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заплановано майбутнє вивільнення з 09 червня 2026 та скорочення посад з 10 червня 2026 у зв`язку зниженням чисельності напряму роботи зі студентами, що проводяться виключно за безпосередньої присутності, а також обсягів робіт, які виконуються навчально-допоміжним та адміністративно-управлінським персоналом, зі зміною умов здійснення освітнього процесу на фоні воєнного стану, активного застосування засобів та ресурсів онлайн-технологій.

06 квітня 2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було у письмовій формі особисто попереджено про вивільнення 09 червня 2026 із наданням переліку вакантних посад в університеті станом на 06 квітня 2026.

Суддя апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до протоколу не надано достатніх доказів які б дозволяли суду зробити висновок про оцінку дій ОСОБА_11 як мобінг по відношенню до потерпілих, а не вчинення адміністративно-управлінських функцій.

Суддя суду першої інстанції обґрунтовано врахував, що подані стороною захисту статистичні матеріали, підтверджують періодичне звільнення та скорочення посад СумДУ, що зумовлюється складною економічною та фінансовою ситуацією, зменшенням контингенту, війною та загостренням ситуації в прикордонній області та прийшов до правильного висновку про те, що такі обставини свідчать про спрямованість дій ОСОБА_11 та керівництва ВНЗ в цьому розумінні на весь колектив установи, а не виокремлено на потерпілих, як і не спростовує вказаних тверджень жоден з долучених автором протоколу чи поданих потерпілою стороною доказів цього, які ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні цими особами трудових правовідносин, які склались між учасниками. Скорочення штату працівників стосувалось всіх підрозділів СумДУ, а не лише потерпілих в справі, і це було системною політикою керівництва ВНЗ, пов`язаною з війною та необхідністю оптимізації штатів.

Суддею суду першої інстанції правильно взято до уваги і те, що питання про направлення в простій саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпочалось ще до зайняття посади ОСОБА_11 після початку повномасштабного вторгнення, а незгода працівників з діями та рішеннями роботодавця не створюють складу мобінгу. Допущення керівником порушень є питанням дотримання трудового законодавства та може свідчити про наявність трудового спору або дисциплінарного проступку, однак не охоплює ознак мобінгу, як і неодноразове поновлення на посадах потерпілих, яке було здійснено судом в зв`язку з допущенням роботодавцем певних процедурних порушень питань звільнення, не містило фіксації ознак мобінгу, а суду по цій справі взагалі не було надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 є безпосередніми працівниками, які відповідають за процедурні питання кадрової роботи.

Суддя апеляційного суду наголошує, що адміністративна відповідальність є індивідуальною. Особа може бути притягнута до відповідальності лише за власні дії або бездіяльність та за наявності доведеної вини у їх вчиненні.

Доводи захисника, що судом не взято до уваги докази, додані до протоколу та подані потерпілою стороною не узгоджуються зі змістом оскаржуваної постанови, оскільки такі знайшли своє відображення в мотивувальній частині постанови та щодо них судом зроблено правильний висновок про те, що вони містять виключно інформацію про роботу потерпілих та не є доказом вчинення ОСОБА_3 зазначених в протоколі дій, оскільки це є суб`єктивним баченням автора протоколу та потерпілої сторони на події, які відбулись між роботодавцем та працівниками.

Не узгоджуються також зі змістом постанови доводи представника потерпілих про те, що під час розгляду справи не дослідженими залишились систематичність дій ОСОБА_3 щодо економічного погіршення економічного становища потерпілих.

Також слід відхилити і доводи представника потерпілих про вибірковість застосування заходів, оскільки кадрові рішення стосувалися не виключно потерпілих, а застосовувалися і до інших осіб.

Доводи захисника про те, що момент скорочення ОСОБА_2 була вакантна аналогічна посада, однак скорочено було саме потерпілу, а також непогодження із висновком суду про поведінку потерпілих щодо обрання вочевидь невідповідних професійним критеріям чи критерію наявності відповідного досвіду посад не спростовують висновку про відсутність доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_3 ознак мобінгу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду суду не надано доказів на підтвердження факту наявності в діях ОСОБА_3 ознак мобінгу, які б свідчили про вчинення ним відповідного адміністративного правопорушення, а наявність суперечностей між працівниками та роботодавцем щодо кадрових питань, пов`язаних з скороченням посад, звільненням потерпілих не зумовлює складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-5 КУпАП, оскільки не було встановлено, що такі дії ОСОБА_3 мали ознаки психологічного чи економічного тиску та були спрямовані саме на приниження честі, гідності або ділової репутації працівника.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Суд апеляційної інстанції вказує, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

З огляду на наведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції є законною, обґрунтованою, а отже підстав для її зміни чи скасування та задоволення апеляційних вимог немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – адвоката Фомова Володимира Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 07.07.2026 відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова