Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №585/217/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/217/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Євлах О. О.

Номер провадження 33/816/23/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 585/217/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2024, якою на

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1

за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП накладене стягнення,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушень, оскільки відсутні належні та допустимі докази керування ним т/з в стані алкогольного сп`яніння та вчинення ДТП, додані до протоколів копії документів не засвідчені належним чином та складені не поліцейським Грициною А. А., протоколи складені не за місцем вчинення правопорушень, огляд на місці зупинки т/з та відеофіксація подій не проводилась, а справа розглянута у його відсутність без повідомлення про час та місце судового засідання.

Постановою судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2024 ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладене стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь держави 605,60 грн судового збору.

Згідно постанови судді, 12.01.2024 о 02:00 по вул. Клубна в с. Правдюки Роменського району Сумської області ОСОБА_4 керував т/з ВАЗ 211540, д. н. з. НОМЕР_1 , не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, стан т/з, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, здійснив зіткнення з парканом будинку № 14. Внаслідок ДТП тілесних ушкоджень ніхто не отримав, автомобіль і паркан зазнали пошкоджень, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР.

Крім того, 12.01.2024 о 02:00 по вул. Клубна в с. Правдюки Роменського району Сумської області ОСОБА_4 керував т/з ВАЗ 211540, д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду у встановлений законом спосіб, ОСОБА_4 та його захисник Цимбал В. І. в судове засідання не з`явились, від захисника Цимбала В. І. надійшла письмова заява розгляд апеляційної скарги у його відсутність та у відсутність ОСОБА_4 , тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268, 271, 277-2 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, здійснивши розгляд протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД № 284595 від 12.01.2024 за ст. 124 КУпАП (а. с. 8) та серії ААД № 284594 від 12.01.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2), суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, стан т/з, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням, здійснив зіткнення з парканом, внаслідок чого т/з і паркан зазнали пошкоджень, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, крім протоколів, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_5 , згідно яких 12.01.2024 вона дізналася про те, що т/з пошкодив паркан належного їй будинку АДРЕСА_2 (а. с. 11);

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_6 (а. с. 12);

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , згідно яких 12.01.2024 близько 02:00 він, керуючи т/з, не впорався з керуванням і здійснив наїзд на паркан будинку АДРЕСА_2 , після чого залишив місце події (а. с. 13);

- схемою ДТП, яка сталася 12.01.2024 о 02:00 по АДРЕСА_2 , на якій зафіксовано пошкодження (а. с. 14);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.01.2024 (а. с. 3), згідно якого ОСОБА_4 12.01.2024 об 11:20 пройшов огляд на стан сп`яніння у КНП СОР«ОКСЛ» і перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушень, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і пп. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду.

Письмові пояснення потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_7 до відповідальності, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винною, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності.

Диспозиції ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколах поліцейських та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_7 конкретних вимог ПДР, згідно яких водій:

- п. 2.9а – водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 12.1 – під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан т/з, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Необхідно зауважити, що саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи вимоги п. 2.9а і 12.1 ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що т/з в стані алкогольного сп`яніння він не керував і ДТП не вчиняв, апеляційний суд не може прийняти до уваги, так як вони не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами, наведеними вище, у тому числі і його письмовими поясненнями.

З огляду на викладене, вимога поліцейських до ОСОБА_4 про проходження огляду на стан сп`яніння у передбачений законом спосіб відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), так як водієві чи іншій особі забороняється керувати т/з в стані (із ознаками) алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння, керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

Саме свідоме порушення ОСОБА_4 імперативних вимог ПДР, а не дії інших осіб, призвело до складення відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення серії ААД № 284595 від 12.01.2024 і серії ААД № 284594 від 12.01.2024, які містять всі обов`язкові елементи, що закон встановлює до їх змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування т/з в стані алкогольного сп`яніння і порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження т/з та паркану; конкретні підпункти і пункти ПДР – 2.9а і 12.1; нормативно-правові акти, які передбачає відповідальність за невиконання водієм певного обов`язку ПДР – ст. 124 і ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні цих протоколів дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_4 як учасника дорожнього руху та як учасника провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що додані до протоколів копії документів не засвідчені належним чином та складені не за місцем вчинення правопорушень і не поліцейським Грициною А. А., то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки наведені вище документи не викликають сумніву у їх належності, достовірності і допустимості та не суперечать приписам ч. 1 ст. 251 КУпАП, згідно якої доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які у свою чергу встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Той факт, що ОСОБА_4 не був належним чином повідомленим судом про час і місце розгляду справи згідно ст. 277-2 КУпАП дійсно мав місце, але не є тією безумовною обставиною, що тягне за собою скасування судового рішення, так як носить формальний характер. Тобто, саме по собі формальне порушення порядку повідомлення особи не може автоматично свідчити про істотне порушення її процесуальних прав.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 під особистий підпис був повідомлений поліцейськими про час і місце розгляду протоколу про адміністративне правопорушення та мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права в суді, так як справа була розглянута суддею суду першої інстанції у день, який прямо зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення – 23.01.2024, що ОСОБА_4 було достеменно відомо.

Крім того, ОСОБА_4 була надана можливість на доступ до суду в апеляційній інстанції, але останній своїм правом не скористався.

Не можуть бути прийнятими до уваги і доводи апеляційної скарги про те, що протоколи про адміністративні правопорушення були складені не за місцем їх вчинення, оскільки вимоги КУпАП не встановлюють обов`язку складання протоколу виключно за місцем вчинення адміністративного правопорушення, а відповідно вимог КУпАП визначальним є фіксація обставин правопорушення уповноваженою особою, а не географічне місце безпосереднього оформлення протоколу, тому сам по собі факт складання протоколу в іншому місці не свідчить про порушення процесуального порядку та не є підставою для визнання такого протоколу недійсним або недопустимим доказом.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_4 т/з у стані алкогольного сп`яніння та вчинення ДТП, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогами закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати у будь-якому випадку, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_4 керував т/з в стані алкогольного сп`яніння, порушив ПДР і вчинив ДТП, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх у своїй сукупності доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_4 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Постанову судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23.01.2024 відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов