Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №748/3552/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №1-кп/748/116/26

Єдиний унікальний № 748/3552/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді - ОСОБА_1 ,

секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2025 року за № 12025270340002167 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Халявин Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 127 КК України,

за участю:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в період часу з 03.02.2024 до 24.07.2025, діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв фізичне, психологічне та економічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_7 , з якою проживає в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває з нею у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи, а саме, ОСОБА_3 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв по відношенню до своєї матері ОСОБА_7 дії, виражені у штовханні, задушенні, словесних образах, погрозах, висловлюванні в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні та залякуванні, які викликали у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій та погіршило якість життя потерпілої особи, що призвело до втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку.

Так, 03.02.2024 ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_7 , при цьому штовхав її, душив та ображав нецензурною лайкою, чим завдав останній шкоди фізичному здоров`ю.

За даним фактом відносно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Чернігівського районного суду від 19.02.2024 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 170 грн 00 коп.

В подальшому ОСОБА_3 14.08.2024 о 14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 , домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру, під час яких штовхав, душив, бив кулаками по обличчю, ображав нецензурною лайкою, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю та психологічних страждань.

За даним фактом відносно ОСОБА_3 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Чернігівського районного суду від 18.09.2024 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 680 грн 00 коп.

Вказані постанови суду набрали законної сили. Крім того, ОСОБА_3 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї матері ОСОБА_7 належних висновків не зробив та 24.07.2025, близько 11 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з мотивів особистих неприязних відносин, зумовлених конфліктом із матір`ю ОСОБА_7 , з якою вони спільно проживають однією сім`єю, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій вчинив стосовно ОСОБА_7 домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного, що полягало у даванні ляпасів, штовханні, словесних висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, вимаганні грошових коштів на придбання горілки, приниженні та залякуванні, тим самим викликав у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, погіршення якості життя та призвело до втоми, негативних переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку.

Продовжуючи свою злочинну діяльність 24.07.2025 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля подвір`я за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , грубо порушуючи гарантовані державою права і свободи людини, передбачені ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 28 Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню, маючи умисел на заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання своїй матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією родиною за вказаною адресою, з метою примусу потерпілої вчинити дії, що суперечать її волі, а саме: примусити надати йому грошові кошти на придбання горілки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_7 сильного фізичного болю та морального страждання, що мав характер катування. Останній шляхом використання запальнички, підпалив сукню в котру була вдягнена ОСОБА_7 , чим відповідно до висновку судово-медичного експерта № 657 від 20.09.2025 спричинив тілесні ушкодження у вигляді опіків II А-Б ступеню лівих нижньої та верхньої кінцівок 10% поверхні тіла, що за своїм характером мають ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_3 у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» спричинив фізичне насильство, чим вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав частково, пояснивши, що з матір`ю були конфлікти, на нього працівниками поліції складались протоколи, але стверджує, що останні складались без нього, конфлікти були тільки словесні, фізичної сили він не застосовував. Алкогольні напої 24.07.2025 він не вживав, напередодні випив тільки пиво. В той день йому подарували запальничку і він нею клацнув біля матері, внаслідок чого загорілась її сукня, це він зробив ненавмисно. Гроші у матері не вимагав. В подальшому в наступному судовому засіданні вказав, що свою вину визнає та щиро кається у вчиненому, на даний час конфліктів з матір`ю не виникає, він допомагає їй по господарству. Просив суворо не карати. Разом з тим, після з`ясування, які саме обставини визнає ОСОБА_3 , встановлено, що останній визнає свою вину формально, при цьому заперечує вживання алкогольних напоїв, застосування фізичного насильства, вказуючи, що підпалив сукню матері ненавмисно.

Потерпіла під час судового засідання 23.07.2026 суду пояснила, що її син, коли не вживає алкогольні напої, то допомагає по господарству та її не ображає. У них виникають конфлікти, коли син перебуває в стані алкогольного сп`яніння, і вона викликає поліцію, щоб його налякати. Фізичної сили він до неї не застосовує та гроші не вимагає, а вона сама дає йому гроші, щоб він купив продукти, але він разом з продуктами купляє алкогольні напої. Син не працює та вони живуть на її пенсію та обробляють город і син продає овочі, фрукти. 24.07.2025 її син перебував в стані алкогольного сп`яніння, вона полола квіти. Син підійшов до неї і показував запальничку, потім вона відчула, що у неї горить сукня і побігла у двір, син стояв та дивився, потім взяв ведро води і почав гасити полум`я. Викликали швидку, вона відмовилась від госпіталізації спочатку, але потім їй стало гірше і вона поїхала до лікарні, де проходила лікування. Вважає, що син це зробив ненавмисно та вона не хоче, щоб його посадили, бо не буде кому за нею доглядати. Взагалі вона боялась свого сина, коли він в стані алкогольного сп`яніння. Були випадки, коли він забирав телефон у неї і не віддавав добу. Просить сина суворо не карати.

З урахування встановлених в ході судового розгляду обставин, допитавши обвинуваченого, що не заперечував факту здійснення ним підпалу сукні матері, потерпілу, що підтвердила факт вчинення щодо неї домашнього насильства, коли син перебуває в стані алкогольного сп`яніння, при цьому намагалась скласти більш позитивне враження щодо її сина, суд вважає, що вина ОСОБА_3 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в сукупності доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, зібраними під час досудового розслідування та долученими до матеріалів кримінального провадження.

Так, підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_7 , в якій вона просила прийняти міри до свого сина ОСОБА_3 , який ситематично вчиняє домашнє насильство. 24.07.2025 були внесені відомості до ЄРДР за ст.126-1, ч.1 ст.127 КК України та розпочато досудове розслідування.

Відповідно до складеного рапорту 24.07.2025 о 18.21 надійшло повідомлення на службу 102 про те, що 24.07.2025 в АДРЕСА_1 як повідомила ОСОБА_7 її син підпалив одяг на заявниці, він у стані алкогольного сп`яніння, бив її.

Відповідно до рапорту 24.07.2025 о 20.57 надійшло повідомлення про фіксування у ОСОБА_7 в ЧОЛ термічних опіків 1-го та 2-го ступеню верхньої лівої кінцівки, нижньої лівої кінцівки, приблизно 15%. Зі слів хворої син підпалив одяг на ній.

Як слідує з протоколу огляду місця події від 24.07.2025 та фотоілюстративної таблиці до нього, проведено огляд домогосподарства та прилеглої території по АДРЕСА_1 . В ході огляду виявлено та вилучено запальничку жовто-синього кольору, запальничку білого кольору, фрагменти тканини зі слідами горіння, сукню білого кольору зі слідами горіння та майку білого кольору зі слідами горіння.

В ході проведеного слідчого експерименту 25.07.2025 ОСОБА_7 детально розповіла та показала на місці про обставини події, яка мала місце 24.07.2025. Так, потерпіла вказала, що ОСОБА_3 ще зранку почав до неї чиплятися та виражатися нецензурною лайкою в її бік, поставив її на коліна, при цьому перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вона пішла до себе у кімнату та там лежала. Під час слідчого експерименту ОСОБА_7 прослідувала до кімнати, де вказала, що з сином проживають у різних частинах будинку, вона заколотила двері з його частини будинку, але він вибиває ці двері та випиляв частину дверей, щоб заходити до її частини. Суд вважає, що зазначене свідчить про те, що має місце фізичне насильство з локу ОСОБА_3 по відношенню до матері ОСОБА_7 , яка боїться свого сина, боїться за свою безпеку та життя та в силу свого віку нездатна в повній мірі захистити себе. В ході слідчого експерименту ОСОБА_7 повідомила, що син вимагає у неї гроші на горілку, тягав її за волосся, при цьому вимагав віддати мобільний телефон, щоб вона не телефонувала до поліції. Також повідомила, що раніше він крав у неї гроші. В ході слідчого експерименту ОСОБА_7 повідомила, що після того, як вона пішла до кімнати, син її залишив у спокої, взяв вишні та пішов продавати. Ввечері вона сиділа на лавці, її син повернувся в стані алкогольного сп`яніння та знову підійшов до неї. Вона встала та пішла полоти квіти, щоб його не провокувати. Він пішов за неї та почав підносити до неї запальничку і розмахувати. Вона йому відповіла, щоб він пішов і продав запальничку та відвернулась, потім відчула щось гаряче і побачила, що у неї горить сукня. Вона побігла у двір, а її син стояв та сміявся.

Суд вважає, що під час слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_7 детально розповіла про обставини вчиненого щодо неї домашнього насильства, оскільки слідчий експеримент проведено на наступний день після подій. В ході судового розгляду потерпіла змінила свої покази та намагалась допомогти сину уникнути відповідальності за вчинене, повідомивши, що це її син.

За повідомленням КНП «Чернігівська обласна лікарня» ОСОБА_7 знаходилась на лікуванні в опіковому відділенні з 28.07.2025 з діагнозом: опік полум`ям ІІ А-Б ступеня лівої ніжньої кінцівки та лівої верхньої кінцівки 10% поверхні тіла.

Висновком експерта № 657 за результатами проведеної судово-медичної експертизи доводиться, що у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді опіків ІІ А-Б ступеню лівих нижньої та верхньої кінцівок 10% поверхні тіла, котрі спричинені дією високих температур і в сукупності, як можливого наслідку одного травматичного процесу відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк понад 21 добу.

Оглянутим відеозаписом та протоколом перегляду відеозапису з бодікамер співробітників ВРПП ВВГ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 12.08.2025 доводиться, що під час виїзду за викликом 24.07.2025 працівниками поліції встановлено факт наявності опіків на тілі ОСОБА_7 , яка пояснювала, що її син ОСОБА_3 підпалив її одяг, при цьому потерпіла перебувала в шоковому стані, відчувала сильний фізичний біль та моральні страждання, про що також повідомляла працівникам поліції та просила забрати її сина. В свою чергу ОСОБА_3 не висловлював жалю з приводу вчиненого, намагався виправдати свої дії, вказуючи, що мати сама опіклалася, а після приїзду СОГ намагався перешкоджати їх діям. З працівниками поліції спілкувалась сусідка ОСОБА_3 , яка повідомила, що боїться останнього та він міг підпалити матір.

Відповідно до постанови від 19 лютого 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В постанові зазначено, що 03.02.2024 ОСОБА_3 о 10 год. 00 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_7 , при цьому штовхав її, душив та ображав нецензурною лайкою, чим завдав останній шкоди фізичному здоров`ю.

Відповідно до постанови від 18 вересня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. В постанові зазначено, що ОСОБА_3 14.08.2024 о 14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері ОСОБА_7 , домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру, під час яких штовхав, душив, бив кулаками по обличчю, ображав нецензурною лайкою, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю та психологічних страждань.

Під час розгляду вказаних протоколів ОСОБА_3 викликався в судові засідання, при цьому неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи та ОСОБА_3 не був позбавлений можливості оскаржити ухвалені стосовно нього постанови до суду апеляційної інстанції у разі незгоди з викладеними в них обставинами.

Постанови від 19 лютого 2024 року та 18 вересня 2024 року набрали законної сили та доводять факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 щодо матері ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_3 боялась свого сина, коли він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, при цьому останній відбирав у неї мобільний телефон, щоб вона не могла зателефонувати до поліції. Під час слідчого експерименту встановлено, що ОСОБА_3 виламує двері до кімнати потерпілої, чинить на неї тиск, вимагає гроші, виражаєтсья нецензурно на її адресу, застосовує фізичну силу, чим спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. В ході огляду відеозапису з бодікамер достовірно встановлено факт того як потерпіла вказувала, що син підпалив їй сукню, при цьому ОСОБА_3 заперечував зазначений факт та намагався вплинути на матір та звинуватити її у психічній хворобі. Під час дачі показань в ході судового розгляду потерпіла намагалась виправдати дії свого сина, вказуючи, що він її син, при цьому ОСОБА_3 не висловлював слів співчуття щодо вчиненого, не просив вибачення у матері, намагався виправдати свої дії.

В даному випадку щодо вчинення домашнього насильства не можна стверджувати, що останнє не відбувалось, посилаючись тільки на те, що такі покази надала потерпіла, а свідків при цьому не було. Зазвичай домашнє насильство відбувається в умовах неочевидності, де кривдник вчиняє дії фізичного, психологічного, економічного характеру по відношенню до потерпілої, чим спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, при цьому у потерпілої знижується самооцінка та остання навіть може побоюватись, що їй ніхто не повірить. В даному випадку ОСОБА_3 забирав у матері мобільний телефон, щоб остання не мала можливості зателефонувати. При цьому кривдник впевнений у своїй безкарності, оскільки запевняє як себе так і потерпілу, що їй ніхто не повірить, що мало місце також в даному випадку під час приїзду працівників поліції, де ОСОБА_3 намагався в усьому звинуватити свою матір. Разом з тим, потерпіла на той час повідомила про всі обставини вчинення щодо неї домашнього насильства, а також про обставини вчинення катування, що відбулось шляхом підпалу її одягу, з метою вчинити дії, що суперечать її волі, а саме примусити надати грошові кошти на придбання горілки.

Домашнє насильство майже ніколи не становить собою окремий епізод, а зазвичай охоплює кумулятивне та взаємопов`язане фізичне, психологічне, сексуальне, емоційне, вербальне та фінансове насильство щодо близького члена сім`ї чи партнера, наслідки якого виходять за межі обставин окремого епізоду. Повторення послідовних епізодів насильства в особистих стосунках становить собою особливий контекст і динаміку домашнього насильства. Воно становить собою триваюче правопорушення, що характеризується продовжуваним зразком поведінки, в якому кожен окремий інцидент є цеглиною більш загального зразку поведінки.

Для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів. Правові наслідки, які настали чи не настали для кривдника за цими окремими епізодами, а також час, коли такі наслідки настали, не є обставинами, які можуть впливати на доведеність цих епізодів.

Мета адміністративного покарання і інших адміністративних заходів держави полягає в негайному реагуванні на окремий випадок домашнього насильства, який сам по собі не становить кримінального правопорушення, з метою своєчасно та ефективно запобігти подальшій ескалації насильства та захистити жертву.

Домашнє насильство може доводитися будь-якими доказами, допустимими у кримінальному провадженні, і закон не містить вимоги доведення його спеціально визначеними засобами доказування. Серед іншого, суд може прийняти до уваги адміністративні протоколи поліції, обмежувальні приписи, рішення суду в справі про адміністративне правопорушення, які оцінюються ним у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Таким чином можна констатувати, що для доведення ознаки систематичності необхідно брати до уваги й факти притягнення насильника до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наданих постанов від 19.02.2024 та 18.09.2024 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП, встановлених обставин щодо вчинення домашнього насильства 24.07.2025, суд приходить до висновку про систематичність вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_7 .

Як слідує з повідомлення Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 перебуває на профілактичному обліку СПДН ВП Чернігівського РУП «Кривдник» з 03.02.2024. (зафіксовано два випадки вчинення ним домашнього насильства стосовно матері 03.02.2024 та 14.08.2024). ОСОБА_3 перебував на профілактичному обліку СПДН ВП Чернігівського РУП «Кривдник» в період з 21.07.2022 по 22.08.2023 та був знятий з обліку 22.08.2023. ОСОБА_7 зверталась на лінію 102 за фактом вчинення домашнього насильства з боку її сина ОСОБА_3 19.07.2022, 29.08.2022, 03.02.2024, 14.08.2024, 24.07.2025.

В ході підготовки досудової доповіді орган пробації зазначив, що згідно довідки від 23.02.2026 відносно ОСОБА_3 22.10.2025 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Відповідно до характеристики, наданої Халявинським старостинським округом ОСОБА_3 характеризується задовільно. Поліцейський офіцер громади повідомив, що ОСОБА_3 характеризується задовільно, але іноді зловживає спиртними напоями, під дією яких вчиняє насильство по відношенню до матері, а саме фізичного та психологічного характеру (вимагає кошти на алкоголь). Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк або обмеження волі не можилве та становить високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного, економічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров`я та погіршення якості життя потерпілої особи, що передбачено ст. 126-1 КК України та в умисному діянні, спрямованому на заподіяння ОСОБА_7 сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненого з метою примусу її вчинити дії, що суперечать її волі, що передбачено ч. 1 ст.127 КК України.

Розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінального правопорушення, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Суд не відносить щире каяття ОСОБА_3 до обставин, що пом`якшують покарання, оскільки вважає, що його каяття продиктоване бажанням пом`якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Разом з тим, ОСОБА_3 в подальшому в ході судового розгляду формально визнав свою вину, фактично продовжуючи заперечувати факт фізичного насильства щодо матері та її катування. Під час допиту матері, як потерпілої, не попросив вибачення у останньої за вчинене, а після її допиту надавав свідчення, виправдовуючи свої дії.

Отже, суд прийшов до висновку, що обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 в ході судового розгляду не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, щодо особи похилого віку та з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

ОСОБА_3 є раніше не судимим, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП протягом 2022 року, 2024 року, за медичною допомогою до лікаря психіатра та в диспансерне наркологічне відділення ЧОПНЛ не звертався.

Загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним кримінальному правопорушенню, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Виправлення, як мета покарання, це той наслідок, який прагне досягнути держава передбаченими законом заходами примусу. Виправлення засудженого - це ті певні зміни в його особистості, які утримують його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень. З моральної точки зору виправлення засудженого і є кінцевою метою покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Визначені у ст. 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Відповідно до ст. 75 КК України, у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування покарання з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Отже підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на основі ст. 75 КК України, є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання за умов, що вчинене діяння не підпадає під виключення, викладені в цій нормі закону. Висновок суду має ґрунтуватися на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинений особою злочин, його суспільну небезпечність, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо. Важливе значення для застосування звільнення від відбування покарання мають дані, які характеризують особу винного, а саме: його поведінка до, в момент та після вчинення кримінального правопорушення, його соціально-демографічні властивості та соціально-психологічна характеристика. Лише проаналізувавши всі зазначені обставини, суд може дійти висновку про наявність підстав для звільнення особи від відбування покарання.

Так, суд при вирішення питання щодо призначення покарання ОСОБА_3 враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суспільні відносини, на які посягнув ОСОБА_3 , фактичні обставини кримінального правопорушення, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, особу потерпілої, яка перебуває з обвинуваченим у сімейних відносинах, відсутність каяття, тобто самоосуду своїх дій, що вказує на ймовірність в подальшому вчинення аналогічних дій стосовно своєї близької особи, враховуючи той факт, що ОСОБА_3 перебував на профілактичному обліку СПДН ВП Чернігівського РУП «Кривдник» в період з 21.07.2022 по 22.08.2023 та з 03.02.2024, але належних висновків для себе не зробив, при цьому підпалив сукню, в яку була вдягнена мати, спостерігав за тим як вона горить та після приїзду працівників поліції звинувачував матір, що вказує на схильність ОСОБА_3 і в подальшому до вчинення протиправних діянь. Як слідує з досудової доповіді відносно ОСОБА_3 22.10.2025 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП, що мало місце вже під час здійснення досудового розслідування даного кримінального провадження. З урахуванням всіх обставин та особи обвинуваченого, орган пробації дійшов висновку про високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, та вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі на певний строк або обмеження волі не можилве та становить високу небезпеку для суспільства.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, при цьому враховуючи думку потерпілої, що просила не позбавляти волі її сина, разом з тим, з урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого, відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність обтяжуючих обставин та відсутність обставин, що пом`якшують покарання, з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, з урахуванням висновку органу пробації, суд вважає, що ОСОБА_3 має бути призначено покарання, в межах санкцій інкримінованих йому статтей особливої частини Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що таке покарання буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень та зможе забезпечити реалізацію цілей покарання у вигляді загальної превенції.

В свою чергу за наявності встановлених судом обставин звільнення під призначеного покарання негативно вплине на сприйняття суспільством необхідності дотримуватися вимог закону та моральності.

Подальше спільне проживання потерпілої з сином з метою здійснення за нею догляду, а також догляду за господарством не може бути єдиним та беззаперечним фактором для звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, враховуючи інші, наведені вище важелі, які на думку суду унеможливлюють призначення більш м`якого покарання або звільнення від його відбування. Догляд за потерпілою, що є особою похилого віку, можуть забезпечити соціальні працівники.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

Речові докази слід вирішти в порядку ст.100 КПК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 127 КК України, і призначити йому покарання

за ст. 126-1 КК України – у виді позбавлення волі на строк два роки,

за ч. 1 ст. 127 КК України – у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 24 липня 2025 року по 28 липня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Речові докази: запальничку жовто-синього кольору, запальничку білого кольору, фрагменти тканини зі слідами горіння, сукню білого кольору зі слідами горіння та майку білого кольору зі слідами горіння, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області – знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1