Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №136/1862/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 136/1862/25

Провадження № 2/127/7702/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

27.10.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області від Липовецького районного суду Вінницької області для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (надалі – ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»), в особі представника Романенка М. Е., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 102752346 від 29.06.2021 у розмірі 68 250, 00 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422, 40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000, 00 грн.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 29.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102752346 шляхом подання заявки на отримання кредиту. Кредитний договір був оформлений в електронній формі онлайн з використанням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється за законодавством України до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. За кредитним договором ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 15 000, 00 грн.

30.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги №09Т, за яким первісний кредитор передав ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до відповідача, та за яким ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання за кредитним договором та після відступлення права грошової вимоги до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не здійснювала погашення заборгованості.

Згідно з договором відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 68 250, 00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15 000, 00 грн; заборгованість за відсотками – 50 400, 00 грн, заборгованість за комісійними винагородами – 2 850, 00 грн.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 27.10.2025 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А.

28.10.2025 судом була згенерована відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2025 позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрите провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20.11.2025 від представника відповідача, адвоката Рябова Д. С. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи, з якими він ознайомився 25.11.2025, про що свідчить особистий підпис адвоката.

10.12.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення відповідача, в яких вона вказала, що позовні вимоги визнає лише в частині основного боргу (тіла кредиту), що становить 15 000, 00 грн. Відповідач зазначила, що вимоги не відповідають Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки тіло кредиту становить 15 000, 00 грн, то максимальна сума від всіх додаткових нарахувань (включаючи відсотки, штрафи та пеню) не може перевищувати 30 000, 00 грн. Вимоги позивача на суму близько 53 250, 00 грн є незаконними і підлягаю зменшенню до встановленого законом ліміту.

Умови договору, що передбачають нарахування відсотків та штрафних санкцій, які в 4, 5 рази перевищують тіло кредиту, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача. Такі умови можуть бути визнані недійсними відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і мають бути скасовані або зменшені судом.

Також відповідач просить суд зменшити розмір неустойки та вважає, що частина заявлених позивачем нарахувань є неправомірними процентами за період, коли договірні відносини фактично припинились і підлягають скасуванню.

Також відповідач відповідно до ст. 614 ЦК України просить суд врахувати при вирішенні питання про зменшення відповідальності її скрутне матеріальне та соціальне становище, вказуючи, що вона має на утриманні малолітню дитину, є дружиною особи, що має інвалідність ІІ групи та через скруту вона змушена перебувати за кордоном.

Також відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу позивача або зменшити їх, враховуючи непропорційність: справа є типовою (стягнення мікрокредиту) і не вимагає значних витрат, що робіть заявлену позивачем суму непропорційною до її складності.

Відповідач просить суд зменшити розмір неустойки, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення надмірних відсотків, штрафів та пені, у стягнення витрат на правничу допомогу, задовольнити позовні вимоги лише в частині основного боргу в сумі 15 000, 00 грн та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

15.12.2025 на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що відповідач не заперечує проти укладення між нею та ТОВ «МІЛОАН» договору про споживчий кредит №102752346 від 29.06.2021, отримання за умовами цього договору кредитних коштів в сумі 15 000, 00 грн, факт переходу права вимоги за кредитним договором № 102752346 від 29.06.2021 до позивача, позов визнає частково в сумі 15 000, 00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Представник позивача зазначає твердження аналогічні вказаним в позовній заяві, а також вказує, що проценти за користування кредитом нараховані на законних підставах відповідно до умов кредитного договору, що вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит №102752346 від 29.06.2021, які підписані та надані первісним кредитором.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження надання правничої допомоги, невідомо з чого вони складаються і хто їх надав. Крім того, вважає, що вони є завищеними, бо жодна дія для цієї категорії справ не потребує складних розрахунків, залучення свідків у справі, пошук специфічної судової практики тощо.

В письмових поясненнях представник позивача просила суд розгляд справи у всіх судових засіданнях здійснювати за відсутності представника позивача. Заяви аналогічного змісту надійшли на адресу суду 29.12.2025, 26.06.2026.

Ухвала суду від 13.03.2026 задоволено клопотання відповідачки ОСОБА_1 про проведення судового засіданні, призначеного на 06.05.2026 о 14 год. 00 хв. та всіх інших судових засідань в цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участі відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідач в судові засідання, призначені на 06.05.2026 о 14 год. 00 хв., 21.05.2026 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференцзв`язку не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, надані позивачем у їх сукупності, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні відносини, а саме відносини щодо договору споживчого кредиту та відносини з відступлення права грошової вимоги за договором факторингу, які регулюються відповідними нормами ЦК України, Законів України «Про споживче кредитування» та «Про електронну комерцію».

Судом встановлено, що 29.06.2021 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на кредит № 102752346, в якій надала особисту інформацію та зазначила істотні умови кредитного договору.

29.06.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102752346 (індивідуальна частина). Відповідно до умов договору розмір кредиту становить 15 000, 00 грн, строк кредитування - 18 днів з 29.06.2021 (п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 17.07.2021.

Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено, що загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла ) кредиту ) складають 8 250, 00 грн в грошовому виразі та 723, 509 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка ), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 договору.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 23 250, 00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п . 1.4 договору.

Комісія за надання кредиту: 2 850, 00 грн, яка нараховується за ставкою 19, 00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Проценти за користування кредитом: 5 400, 00 грн, які нараховуються з а ставкою 2, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка з а користування кредитом становить 5, 00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3. договору (підпункт 1.5.1., 1.5.2., п. 1.6, 1.7. договору).

Відповідно до підпункту 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та /або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою, визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій ) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

В п. 2.3. договору передбачена пролонгація строку кредитування, вказаного в п.1.3. договору, на пільгових та стандартних (базових умовах), що, зокрема, передбачає право позичальника неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці.

У таблиці наведене таке: строк продовження днів: 3 – 3% комісії, 7 - 5% комісії, 15 – 10%. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою п. 1.5.2. договору (п. 2.3.1.1.).

П. 2.3.1.2. пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку користування кредитними коштами не може перевищувати 60 днів. Проценти в цей період нараховуються за стандартною базовою ставкою, наведеною в п. 1.6. договору.

Також сторонами кредитного договору був підписаний додаток №1 до договору про споживчий кредит № 102752346 від 29.06.2021 Графік платежів за договором 102752346 від 29.06.2021, в якому вказані вище зазначені умови кредитування, та позичальником був підписаний додаток №2 до договору про споживчий кредит № 102752346 від 29.06.2021 Паспорт споживчого кредиту №102752346.

29.06.2021 ОСОБА_1 отримала грошові кошти згідно з договором № 102752346 у сумі 15 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №29323435 від 29.06.2021.

30.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Факт сплати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» коштів за вказаним договором клієнту підтверджується копіями платіжних інструкцій №9 від 04.11.2021, №3 від 03.12.2021, №9 від 10.01.2022, № 1939 від 03.02.2022, №4 від 29.06.2022.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №09Т від 30.09.2021 до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 102752346 від 29.06.2021, позичальником за яким є ОСОБА_1 : сума заборгованості разом – 68 250, 00 грн, сума заборгованості за тілом – 15 000, 00 грн, сума заборгованості за відсотками – 50 400, 00 грн, сума заборгованості за комісією – 2 850, 00 грн.

Суду надано досудову вимогу від 25.07.2025 адресовану від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» ОСОБА_1 , в якій повідомляє відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, та висуває вимогу про сплату заборгованості у сумі 68 250, 00 грн. Докази направлення вимоги суду не надані

З відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданих ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №102752346, укладеним з Єрмаковою, вбачається, що 29.06.2021 був наданий кредит в сумі 15 000, 00 грн та нарахована комісія за оформлення кредиту в сумі 2 850, 00 грн; в період з 30.06.2021 по 17.07.2021 нараховуються проценти згідно з підпунктом 1.5.2. договору в сумі 300, 00 грн (2, 00%) щоденно; з 18.07.2021 по 15.09.2021 нараховані проценти в сумі 750, 00 грн (5%) щоденно згідно з підпунктами 1.6., 2.3.1.2. договору. Оплата по кредитному договору не здійснювалась. Борг по тілу кредиту – 15 000, 00 грн, борг по відсотках – 50 400, 00 грн, борг по комісії – 2 850, 00 грн, загальний борг – 68 250, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Ст.12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За змістом вказаних норм, між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір в електронній формі, підписаний позичальником електронним підписом, і позичальник за кредитним договором ОСОБА_1 зобов`язана повернути кредитодавцю суму кредиту, відсотки за користування ним, обумовлену договором комісію, відповідно до умов кредитного договору.

Відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору та факт одержання коштів в сумі 15 000, 00 грн. Спір між сторонами стосується процентів за користування кредитом та комісії.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ч. 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

На підставі укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» договору факторингу №09Т від 30.09.2021 до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №102752346 від 29.06.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідач не оспорює право вимоги позивача.

Щодо суми заборгованості ОСОБА_1 суд встановив, що умовами кредитного договору було передбачено, що договір укладений на строк 18 днів, тобто з 29.06.2021 по 17.07.2021, сума кредиту – 15 000, 00 грн, комісія за надання кредиту – 2 850, 00 грн (19%), загальна вартість кредиту – 8 250, 00 грн (без врахування тіла кредиту), пільгова процентна ставка перші 18 днів становить 2, 00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом - 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, тип процентної ставки фіксований. Максимальний строк пролонгації договору на стандартних (базових) умовах – 60 днів.

Судом перевірений розрахунок заборгованості, виконаний первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», з якого вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період з 30.06.2021 по 15.09.2021, тобто за 78 календарних днів ( 18 днів – строк, передбачений п. 1.3. кредитного договору та 60 днів – строк, передбачений п. 2.3.1.2. договору). Розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору.

Відповідач свій розрахунок заборгованості за кредитним договором суду не надала. Суду також не надані належні та допустимі докази, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором.

З вище наведеного вбачається, що сторонами було укладено в електронній формі кредитний договір, який був підписаний відповідачем електронним підписом. Сторонами узгоджені істотні умови кредитного договору, які є чіткими та зрозумілими. Сторони узгодили пролонгацію первісного строку договору, який був встановлений в 18 днів, передбачивши використання замість пільгової процентної ставки 2, 00% використання стандартної (базової) процентної ставки 5%. Строк використання кредиту обмежили строком в 60 днів. В договорі чітко визначені умови щодо використання пільгової процентної ставки – 2, 00% за кожен день користування кредитом за перші 18 днів та стандартної (базової) процентної ставки за користування кредитом наступні 60 днів – 5, 00% за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір відповідачем не оспорений. Судом не встановлено умов кредитного договору, які суперечать положенням Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними.

Суд відхиляє заперечення позивача з посиланням на п. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою передбачено можливість визнання недійсною умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. На думку суду, ця норма не може бути застосована до відносин між сторонами, бо як вбачається з вище наведеного сторони передбачили в договорі його строк в 78 днів, пільгову процентну ставку на перші 18 днів та стандартну (базову) процентну ставку на наступні 60 днів. Процентна ставка у цьому випадку є платою за користування кредитом, не пов`язана з невиконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Щодо врахування матеріального стану відповідача, то суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитом є платою за використання коштів, а не видом цивільно-правової відповідальності, тому підстави для їх зменшення відсутні.

Щодо вимоги про стягнення комісії за оформлення кредиту, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Отже, вимога про стягнення комісії за оформлення кредиту, яку суд розцінює як вимогу за надання кредиту, встановленої сторонами кредитного договору, є законною.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за договором про споживчий кредит № 102752346 від 29.06.2021 в сумі 68 250, 00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 15 000, 00 грн; заборгованість за відсотками – 50 400, 00 грн, заборгованість за комісією – 2 850, 00 грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000, 00 грн, суд зазначає таке.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір №42649746 про надання правничої допомоги від 05.05.2025, додаткова угода № 102752346 від 20.07.2025 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 05.05.2025 , копія Акту №102752346 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025, Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А. В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Суд встановив, що заявлені витрати на правову допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами. При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги ціну позову, обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги, а також час витрачений адвокатом на виконання зобов`язання за договором з надання правничої допомоги (4 години). З огляду на це суд дійшов висновку, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; спір є звичайним договірним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес; справа не потребувала значного обсягу процесуальних дій; розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження; в цій категорії спірних правовідносин, наявна усталена судова практика; обсяг досліджених доказів є невеликим. У цій справі адвокат надав позивачу послуги, зокрема, зі складання позовної заяви, розрахунок заборгованості адвокатом не виконувався. Формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням суд не розцінює як вид правничої допомоги. Крім того, позовна заява подавалась до суду через систему «Електронний суд», а не засобами поштового зв`язку.

Суд вважає, що з урахуванням заперечень відповідача, складності справи, наявності усталеної судової практики, з урахуванням того, що дії адвоката не вимагали значного обсягу юридичної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є занадто значними, позовна заява є типовою для цієї категорії справ, сума 5 000, 00 грн є надмірною.

Враховуючи ціну позову, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 500, 00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, розумним та відповідним складності справи та виконаній адвокатом роботі.

У зв`язку з задоволенням позову судові витрати відповідача залишаються за нею. З цієї причини суд не надає оцінку доказам, які надані відповідачем для підтвердження понесених судових витрат.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422, 40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оплата судового збору позивачем підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 102752346 від 05.09.2025 (а. с. 1).

Керуючись вимогами статей 10, 12, 76, 141, 259, 263-265, 280-283, 289, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №102752346 від 29.06.2021 у сумі 68 250 (шістдесят вісім тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення припущенного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/

Повний текст рішення складений 21.08.2026.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 42649746, адреса місця знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, б. 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА