Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №759/747/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/747/26

пр. № 2-о/759/153/26

11 серпня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Журибеда О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сеньковець К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шабаніна Олега Геннадіївна про встновлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Починаючи з 2004 року та до своєї смерті померлий ОСОБА_3 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєю донькою ОСОБА_1 , хоча був зареєстрований за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 . Вказане було викликано необхідністю допомоги ОСОБА_3 з боку доньки ОСОБА_1 , догляду за ним та його станом здоров`я, оскільки ОСОБА_3 страждав на кардіологічні захворювання. Заявник ОСОБА_1 зареєстрована та фактичео проживає за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 08.04.1986 року.

Оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 постійно з ним проживала та є також що прийняла спадщину в розумінні положень ч.3 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріусом роз`яснено та зобов`язано ОСОБА_1 підтвердити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, встановлення цього факту є необхідною умовою для належного оформлення спадкових прав заявника.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.01.2026 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 просив заяву задовольнити, та встановити вказаний факт.

Представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Зокрема, свідок ОСОБА_5 пояснила, що макють дружні стосунки, оскільки разом проводили дитинство. Зазначила що впродовж п`яти років заявник з батьком проживали разом за місцем реєстрації заявника.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що проживала в одному під`їзді з заявником, та бачила і знає, що із ОСОБА_1 проживав її батько.

В судовому засіданні свідко ОСОБА_7 пояснила, що заявник її сусідка, бачили батька заявника та завжди з ним віталась.

Заслухавши представника заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 13.06.2006 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина 1/6 частки в праві спільної чатскової власності на квартиру АДРЕСА_3 , належна спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 25.11.1997 року Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва згідно з розпорядженням орагну приватизації від 25.11.1997 року №4354, зареєстрованого 27.11.1997 року в Бюро технічної інвентаризації м. Києва, записаного у реєстрову книгу за №2899.

ОСОБА_1 для померлого ОСОБА_3 є донькою, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20.08.1969 року.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька.

За даними паспорта НОМЕР_3 виданого Святошинським РУГУ МВС України в м. Києві від 11.07.2002 року, ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом померлий ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до акта про фатичне проживання особи від 03.10.2025 року, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 , проживав ОСОБА_3 з 2006 року до своєї смерті.

Таким чином, ОСОБА_3 на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав без реєстрації разом із своєю донькою ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_5 .

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Оскільки ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 постійно з ним проживала та прийняла спадщину в розумінні положень ч.3 ст.1268 ЦК України, ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріса Київського нотаріального округу Шабаніної О.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак листом від 10.11.2025 року №109/02-14 з метою оформлення спадкових прав було зобов`язано, зокрема документально підтвердити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою звернення ОСОБА_1 до суду є встановлення факту постійного проживання її як спадкоємця із спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті, для подальшого оформлення в нотаріальному порядку отримання свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Частиною 1 статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Суд зазначає, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З урахуванням досліджених судом документів, а також показів свідків, судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно проживав без реєстрації разом із свою донькою ОСОБА_1 до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки в позасудовому порядку заявник позбавлена можливості встановити наведений факт, а встановлення даного факту має для неї юридичне значення, суд вважає за можливе задовольнити її заяву в повному обсязі.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 256, ст. 10, 11, 60, 213-215, 259 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шабаніна Олега Геннадіївна про встновлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини- задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 ., ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Журибеда