Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №758/3584/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3584/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2020 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позичальник) підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (далі - договір) та погодив наступні умови: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 300 000 грн (п.1.2. договору); тип кредитної карти: «Visa Signature»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 36% (п.1.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредит картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 7 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, + комісія щомісячно; - у разі прострочення з 31-го дня - 10 % від заборгованості; - у разі прострочення з 181-го дня - 100 % від заборгованості; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60% (п.1.5. та п.2.1.1.2.12. договору). Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позичальником підписано власноручно на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ № 151 від 13.12.2019 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі укладеного договору позичальник отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії - 09/23, тип «Visa Signature». Відповідно до абз. 2 п, 2.1,1.2,5 договору сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта в рамках розміру, зазначеного у абз.1 цього пункту, та не потребує додаткового погодження із клієнтом. Позичальник користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції та згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою НБУ № 64 від 29.07.2022, позичальник є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком. Таким чином, позивач виконав умови договору та надав позичальнику кредитну картку та кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку. Позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте припинив повертати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. У зв`язку з порушенням зобов`язань позичальником по кредитному договору № б/н від 29.09.2020 за ним обліковується не сплачена заборгованість у розмірі 263 045,44 грн (з урахуванням списання). На виконання вимог ст. 1281 ЦК України позивачем 04.10.2024 була направлена претензія кредитора до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, яка була перенаправлена до приватного нотаріуса Кузьмича В.М. 19.10.2024 банком було отримано лист від приватного нотаріуса Кузьмича В.М., з якого банк вперше дізнався, що спадкоємцем померлого позичальника є ОСОБА_1 . 07.12.2024 позивачем додатково було направлено претензію на адресу відповідача щодо сплати заборгованості за договором. Проте заборгованість за договором відповідачем не погашено. Розмір заборгованості становить 263 045,44 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту. Із зазначених підстав, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 успадкувала майно після смерті первинного позичальника ОСОБА_2 та в межах вартості такого майна повинна нести відповідальність за боргами спадкодавця, позивач просить стягнути вказаний розмір заборгованості з відповідача на його користь, а також стягнути понесені ним судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 головуючим суддею визначено Ковбасюк О.О.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано: у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича Василя Миколайовича належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи №17/2024, заведеної до майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві інформацію про нараховані та сплачені ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) особисто та/або будь-якою особою як податковим агентом суми податку на доходи фізичних осіб в періоди за 2023-2024 роки, а також відомості про фінансові установи, в яких були відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 09.07.2025 повторно витребувано докази у ГУ ДПС у м. Києві, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) інформацію щодо наявності земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 14.10.2025 повторно витребувано докази у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Ухвалою суду від 23.04.2026 витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича В.М. інформацію про те, чи видавалися свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та (у разі їх видачі) - копію таких свідоцтв.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на наведене суд постановив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 20.09.2020 між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг № б/н від 20.09.2020, позичальник ОСОБА_2 погодив наступні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 300 000 грн (п.1.2. договору); тип кредитної карти: «Visa Signature»; строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. договору); процентна ставка, відсотків річних: 36% (п.1.3 договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредит картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 7 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, + комісія щомісячно; - у разі прострочення з 31-го дня - 10 % від заборгованості; - у разі прострочення з 181-го дня - 100 % від заборгованості; проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60% (п.1.5. та п.2.1.1.2.12. договору).

Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позичальником підписано власноручно на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ № 151 від 13.12.2019 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».

На підставі укладеного договору позичальник отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії - 09/23, тип «Visa Signature».

Відповідно до абз. 2 п, 2.1,1.2,5 договору сторони узгодили, що протягом строку кредиту розмір кредитного ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення, на підставі аналізу кредитоспроможності клієнта в рамках розміру, зазначеного у абз.1 цього пункту, та не потребує додаткового погодження із клієнтом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник користувався кредитним лімітом, відповідно до виписки по рахунку вчиняв операції та згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою НБУ № 64 від 29.07.2022, позичальник є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Таким чином, позивач виконав умови договору та надав позичальнику кредитну картку та кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку.

Позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте припинив повертати позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, за позичальником ОСОБА_2 обліковується не сплачена заборгованість у розмірі 263 045,44 грн (з урахуванням списання), яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Встановлено також, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, наявним в матеріалах спадкової справи № 17/2024, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмичем В.М., копії якої надано на виконання ухвали суду.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд констатує, що на момент смерті ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитом у загальній сумі 263 045,44 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Як вбачається з матеріалів вказаної спадкової справи, щодо майна померлого ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем, який подав заяву про прийняття спадщини, є його мати ОСОБА_1 .

Саме до неї позивач пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на день смерті позичальника ОСОБА_2 .

Вирішуючи обґрунтованість таких позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, суд виходить з наступного.

За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282ЦК України.

Згідно зі статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 05.11.2024 АТ КБ «ПриватБанк» подано до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій банк просив повідомити інформацію про те чи заводилась спадкова справа після померлого, інформацію про звернення із заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого, відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника та які вже прийняли спадщину. Крім того, просив повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 266 330,00 грн.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 552/4892/19, від 09.11.2022 у справі № 295/15702/20.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що після подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 його мати ОСОБА_1 жодного майна у спадщину не отримала, свідоцтва про право на спадщину на її ім`я не видавалися.

Ця ж обставина підтверджується письмовим повідомленням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича В.М. № 112/02-14 від 19.05.2026, наданим на виконання ухвали суду від 23.04.2025, у якому нотаріусом зазначено, що станом на 19.05.2026 жодних свідоцтв про право на спадщину померлого ОСОБА_2 не видано.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи наведене вище, суд констатує, що ОСОБА_1 , не отримавши від спадкодавця у спадщину жодного майна, не набула статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Таким чином, у даному випадку правові підстави для стягнення з відповідача, як із спадкоємця померлого позичальника, заборгованості за кредитним договором відсутні.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 353ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 07.07.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк