Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №758/16295/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16295/25

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до Подільського районного суду міста Києва, зазначивши, що 31.10.2024 о 08 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Глибочицькій, 78, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю трамваю (бортовий номер 41) моделі KЗR (кобра), який належить КП «Київпастранс», та автомобіля Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу. В момент ДТП трамваєм керувала водій ОСОБА_2 , яка не врахувала дорожньої обстановки та не дотрималася безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , який повертав до прилеглої території. При ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2024 у справі № 761/41809/24 водія ОСОБА_2 , яка перебуває у трудових відносинах з КП «Київпастранс», визнано винною у вчиненні ДТП, зокрема, встановлено, що водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. При оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції водій ОСОБА_2 зазначила про відсутність страхового полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку № 60/03.01.25 від 20.01.2025, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого позивачу дорожньо-транспортною пригодою, складає 80 592,66 грн. Крім цього, позивач поніс витрати на проведення експертизи в розмірі 4000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду. Ураховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача завдану йому майнову шкоду в розмірі 80 592,66 грн, а також понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати, пов`язаних із проведенням експертного дослідження.

Ухвалою суду від 21.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.10.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме визнав майнову шкоду у розмірі 77 262,89 грн, що становить різницю між розміром матеріального збитку, зазначеним у наданому позивачем звіті про оцінку вартості матеріального збитку (80 592,66 грн), та сумою ПДВ (3 329,77 грн).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на наведене суд постановив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

31.10.2024 о 08 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Глибочицькій, 78 водій ОСОБА_2 , керуючи трамваєм (бортовий номер 41), модель KЗR (кобра), не врахувала дорожньої обстановки та не дотрималася безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , який повертав до прилеглої території. При ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Обставини вчинення ДТП та вина водія ОСОБА_2 у її вчиненні підтверджуються постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2024 у справі № 761/41809/24, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, оскільки вина водія трамвая ОСОБА_2 у скоєнні ДТП є підтвердженою, вказані обставини не підлягають доказуванню.

Встановлено також, що власником трамвая (бортовий номер 41), модель KЗR (кобра), за участю якого сталася ДТП, є КП «Київпастранс».

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника трамвая застрахована не була.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 60/03.01.25 від 20.01.2025 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , у тому числі ПДВ, склала 80 592,66 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №461/8496/15.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не безпосередньо на особу, яка заподіяла таку шкоду, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини особи, яка завдала шкоди.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначене узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеними твердження позивача про те, що відповідальність за завдання шкоди, завданої внаслідок ДТП належному йому автомобілю Kia Magentis, д.н.з. НОМЕР_1 , повинен нести саме відповідач.

В ході судового розгляду позивач надав до суду належні, допустимі та достатні докази того, що саме з вини водія трамвая ОСОБА_2 , яка перебувала у трудових відносинах з КП «Київпастранс», який є власником такого транспортного засобу, позивачу спричинено матеріальну шкоду.

Водночас, вирішуючи обґрунтованість заявленого до стягнення з відповідача розміру майнової шкоди, суд виходить з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача таку майнову шкоду в розмірі 80 592,66 грн, вказуючи на те, що такий розмір шкоди підтверджується звітом про оцінку вартості матеріального збитку № 60/03.01.25 від 20.01.2025.

Разом із цим, як вбачається зі змісту вказаного висновку, розмір матеріального збитку (80 592,66 грн) включає у себе ПДВ в сумі 3 329,77 грн.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

У випадку виплати потерпілій особі відшкодування у вигляді майнової шкоди, пов`язаної з пошкодженням автомобіля, на особистий рахунок, а не на рахунок авторизованого сервісного центру, який є платником податку та який мав би здійснити відновлювальний ремонт автомобіля, із загальної суми цього відшкодування віднімається сума ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Таким чином, у відповідності до вказаних вище положень норм законодавства та практики Верховного Суду, ураховуючи, що позивачем не надано доказів проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, в даному випадку сума ПДВ не відшкодовується.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 77 262,89 грн, що становить різницю між розміром матеріального збитку, зазначеним у наданому позивачем звіті про оцінку вартості матеріального збитку (80 592,66 грн), та сумою ПДВ (3 329,77 грн), у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з наявною у справі квитанцією при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Отже, вказана сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем було понесено витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, вказана сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 75-78, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування майнової шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 77 262 (сімдесят сім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 89 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору та 4000,00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертного дослідження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Повне найменування сторін та третіх осіб по справі:

позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Комунальне підприємство «Київпастранс», місцезнаходження: м. Київ, Набережне шосе, буд. 2, код ЄДРПОУ 31725604;

третя особа - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , інші ідентифікуючі дані суду невідомі.

Повний текст рішення складено 08.06.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк