Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №758/16825/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/16825/25

Категорія 82

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

29 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просить зняти арешт з усього її майна, який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 04.04.2014 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, номер запису про обтяження: 5251403 (спеціальний розділ) від 07.04.2014. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що арешт на її майно було накладено в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 758/7457/13-ц, виданого 13.02.2014 Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з позивачки на користь ПАТ «Фольксбанк» суми боргу у розмірі 61 062,05 грн. Вказане виконавче провадження було закінчено згідно з постановою державного виконавця від 22.09.2014, тобто понад 10 років тому, однак арешт з майна позивачки виконавцем знято не було. У позасудовому порядку вирішити питання щодо зняття арешту майна є неможливим, а тому позивач звернулася із вказаними вимогами до суду.

Ухвалою суду від 28.10.2025 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 12.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, по дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, у якому позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 758/7457/13-ц, виданого 13.02.2014 Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з позивачки на користь ПАТ «Фольксбанк» суми боргу у розмірі 61 062,05 грн.

04.04.2014 державним виконавцем Манасерян А.А. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, на підставі якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Як вбачається з рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01.03.2017 у справі № 758/7450/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, після розірвання шлюбу ОСОБА_1 було відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 ».

Встановлено також, що виконавче провадження № НОМЕР_2, в межах якого було накладено арешт на майно позивачки, було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з постановою державного виконавця від 22.09.2014 (в редакції Закону, яка діяла на той час).

Наявність вказаного арешту вбачається з інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (інформаційна довідка № 389323446 від 01.08.2024).

З метою з`ясування причин наявності арешту, який було знято згідно з постановою державного виконавця, представник позивача звернувся із відповідним запитом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ).

Листом № 113-125 від 31.07.2024 вказаний відділ ДВС повідомив, що перевіркою даних, які містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження, було встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 758/7457/13-ц, виданого 13.02.2014 Подільським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» суми боргу у розмірі 61 062,05 грн, яке було відкрито постановою державного виконавця Манасерян А.А. від 03.03.2014. 22.09.2014 державним виконавцем Манасерян А.А. в межах виконавчого провадження було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на той час). Надати більш детальну інформацію неможливо, у зв`язку зі знищенням виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017.

Таким чином, судом встановлено, що позивач позбавлена можливості у позасудовому порядку зняти арешт зі свого майна.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У матеріалах справи відсутні докази про те, що на даний час існує потреба в арешті вищезазначеного майна.

Із встановлених судом обставин вбачається, що на час звернення з позовною заявою до суду наявність арешту на майно позбавляє позивача у повній мірі реалізувати свої права як власника.

При цьому суд не вбачає підстав для продовження обтяження на майно.

Зокрема, суд враховує, що будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних вище обставин відповідачем до суду не подано.

Згідно з ч. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 04.04.2014 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, номер запису про обтяження: 5251403 (спеціальний розділ) від 07.04.2014.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 82, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майназадовольнити.

Зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданої 04.04.2014 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, номер запису про обтяження: 5251403 (спеціальний розділ) від 07.04.2014.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гонгадзе, 5-Б, код ЄДРПОУ 34482497.

Повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя О. О. Ковбасюк