Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №303/3937/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/3937/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Пензеник В.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Відповідно до постанови суду, - 26 травня 2025 року о 00 годині 35 хвилин в місті Мукачево на вулиці Автомобілістів 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме - різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з даною постановою суду адвокат Пензеник В.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильністю, неповнотою проведеного судового розгляду, порушенням права на справедливий судовий розгляд, порушенням принципу верховенства, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначає, що ОСОБА_1 мав намір пояснити свої дії на місці зупинки безпосередньо в суді, однак за станом здоров`я не зміг цього зробити, судом опитування ОСОБА_1 не було проведено. Крім цього, зазначає, що захистом заявлялось клопотання щодо виклику в судове засідання в якості свідка інспектора УПП в Закарпатській області ОСОБА_2 , який склав протокол про адмінправопорушення, однак судом це також не взято до уваги, мотиви відмови в задоволенні такого клопотання в постанові не наведені.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Пензеник В.І. не з`явилися, проте адвокат направив клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі у зв`язку із його зайнятістю у іншій справі, апеляційну скаргу підтримує повністю, просить її задовольнити.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Пензеника В.І., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи за клопотаннями вже неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Пензеника В.І., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 341787 від 26 травня 2025 року слідує, що в цей же день о 00 годині 35 хвилин в місті Мукачево на вулиці Автомобілістів 28, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені дані про особу ОСОБА_1 – правильні, однак пояснення по суті події не надав.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4817916 від 26.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП; розпискою ОСОБА_1 про підтвердження факту залишення на зберігання ТЗ марки Dacia Logan д.н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Мукачево, вул. Автомобілістів 28; дослідженим відеозаписом події, на якому зафіксовано переслідування співробітниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , його зупинку за допомогою увімкнення спеціального сигналу на службовому автомобілі співробітниками поліції, пропозицію співробітника поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння та його безумовну відмову від такого огляду.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, яке підлягає скасуванню у зв`язку з неправильністю, неповнотою проведеного судового розгляду, порушенням права на справедливий судовий розгляд, порушенням принципу верховенства, законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом - є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст. 251, 252 КУпАП.

З приводу доводів адвоката Пензеника В.І. про те, що ОСОБА_1 мав намір пояснити свої дії на місці зупинки безпосередньо в суді, однак за станом здоров`я не зміг цього зробити, судом опитування ОСОБА_1 не було проведено, то такі не заслуговують на увагу та апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відхиляючи доводи в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції вжито всі необхідні заходи для забезпечення участі у судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисника.

Як вбачається з матеріалів справи, за час перебування адміністративної справи у суді (з 28 травня 2025 року) було призначено п`ять судових засідань, про які ОСОБА_1 та, в подальшому, його захисник повідомлялися належним чином, та які відкладалися за клопотанням ОСОБА_1 та його захисника. При цьому, причини неявки ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 26 червня 2025 року, 09 липня 2025 року та ОСОБА_3 у судове засідання призначене на 04 вересня 2025 року, суд першої інстанції визнав неповажними, оскільки ними не було надано жодних доказів на підтвердження поважності неприбуття в судове засідання.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 268 КУпАП участь особи під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою,

Таким чином, враховуючи викладене, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у районного суду були наявні обґрунтовані підстави для її розгляду за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, враховуючи його належне сповіщення та відсутність будь-яких заяв чи клопотань, які б перешкоджали судовому розгляду, а тому доводи апелянта й цій частині є безпідставними.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що апелянтом не зазначено, які саме пояснення, докази чи клопотання, що могли вплинути на правильність вирішення справи, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати суду першої інстанції.

Отже рішення суду першої інстанції про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника,прийнято відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що захистом заявлялось клопотання щодо виклику в судове засідання в якості свідка інспектора УПП в Закарпатській області ОСОБА_2 , який склав протокол про адмінправопорушення, однак судом це також не взято до уваги, мотиви відмови в задоволенні такого клопотання в постанові не наведені,апеляційний суд визнає такими, що не свідчать про недоведеність вини особи, якщо обставини справи підтверджуються іншими належними та допустимими доказами, які в їх сукупності є достатніми для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п.2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності.

Підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.

При розгляді справи апеляційний суд не встановив порушень законодавства про адміністративні правопорушення суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування постанови судді.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пензеника В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага