Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №336/2368/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/2368/26

Провадження №: 2/336/2465/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 18.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3447980, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 2400,00 грн., який зобов`язалась повернути та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 4,8 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідачка умови договору не виконала, у зв`язку з чим станом на день формування позовної заяви виникла заборгованість в сумі 7372,80 грн., яка складається з наступного: 2400,00 грн. – за тілом кредиту, 4972,80 грн. – за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 3447980 в сумі 7372,80 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.03.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.05.2026 від представника відповідача – адвоката Різник Ю.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підписання відповідачем договору в електронній формі, не надано доказів використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Правила надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту також не підписані відповідачем. Паспорт споживчого кредиту має лише інформаційний характер. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту та користування ним. Вважає договір факторинга рамковим, оскільки в ньому не зазначено які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора. «Реєстр боржників» не є належним доказом відступлення права вимоги, оскільки є лише довідкою/листом. Цей документ не є копією оригінального реєстру прав вимоги. Вважає, що ТОВ «Факторинг Партнерс» є неналежним позивачем у справі. Зазначає, що нарахована позивачем сума процентів за кредитним договором у розмірі 4972,80 є такою, що не відповідає вимогам законодавства та підлягає зменшенню. Нарахування процентів у розмірі, що наближається або перевищує значну частину суми кредиту свідчить про несправедливість умов договору та необхідність їх коригування судом шляхом обмеження розміру процентів до економічно обґрунтованого рівня. Крім того, позовна вимога про стягнення штрафних санкцій за кредитним договором є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

05.05.2026 від представника позивача Ушакової М.І. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що первісний кредитор та позивач є банківськими установами, а тому просить витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» докази у справі. Наполягає, що кредитний договір був підписаний відповідачем в електронному вигляді шляхом введення одноразового ідентифікатора, сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо нарахування відсотків. Отже, відповідач прийняла всі умови договору. Також вказує що ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 згідно з договором факторингу. Вважає заявлені витрати на правничу допомогу співмірними та обгрунтованими.

05.05.2026 від представника позивача Ушакової М.І. до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від10.06.2026 клопотання представника позивача Ушакової М.І. про витребування доказів задоволено, витребувано з АТ КБ «Приват Банк» докази у справі.

03.08.2026 з АТ КБ «Приват Банк» до суду надійшла витребувана інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив справу розглядати без участі представника, про що зазначив у заяві, скерованій до суду 10.08.2026.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.12.2021 на підставі анкети-заяви на кредит № 3447980 (а.с.42) між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 3447980, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 2400 грн., строком на 20 днів з 18.12.2021 по 07.01.2022, які зобов`язалась повернути та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 4,80 грн., які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 2.3 договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування (а.с.22-26,40).

З метою укладення кредитного договору було здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.48).

На підтвердження факту перерахування грошових коштів за кредитним договором № 3447980 до суду надано квитанцію від 18.12.2021 (а.с.49). Факт належності картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також факт перерахування на вказаний картковий рахунок грошових коштів у сумі 2400,00 грн. ТОВ «Мілоан» підтверджуються й наданими АТ КБ «Приват банк» доказами у справі, а саме листом №20.1.0.0.0/7-260722/57057-БТ від 23.07.2026 та випискою по рахунку за період з18.12.2021 по 23.12.2021.

Судом досліджені Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.43-48).

Як встановлено з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 3447980, сума заборгованості становить 7372,80 грн., складається з наступного: 2400 грн. – залишок кредиту, 4972,80 грн. – відсотки за користування кредитом. Відсотки нараховані за період з 18.12.2021 по 07.01.2022 (в межах строку кредитування) за відсотковою ставкою 0,01%, з 08.01.2022 по 16.02.2022 включно за ставкою 5%., з 16.02.2022 по 24.02.2022 за ставкою 1% (а.с.50).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3447980 від 18.12.2021 за період з 26.07.2024 по 27.02.2026, сума заборгованості становить 7372,80 грн.: 2400 грн. – за тілом кредиту, 4972,80 грн. – за відсотками (а.с.8).

26.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3447980 від 18.12.2021 (а.с.9-20).

За приписами ч.ч. 1, 2ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію", який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 2статті 11 Закону України "Про електронну комерцію".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Дослідженими судом доказами підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит № 3447980 від 18.12.2021 з ТОВ «Мілоан» в електронному виді. Під час укладення договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, у тому числі й щодо сплати відсотків за користування кредитом та порядку продовження строку кредитування. Доказів визнання вказаного договору недійсним суду не надано.

Згідно з умовами договору відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 2400,00 грн., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, наданими АТ КБ «Приват Банк» на виконання ухвали суду.

Відповідачка суму кредиту в повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача, який належними доказами довів наявність права грошової вимоги за відповідним договором, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 2400,00 грн.

Як вбачається з умов договору позики, договір укладений строком на 20 днів з 18.12.2021 по 07.01.2022.

Пунктом 2.3 договору визначений порядок пролонгації договору на пільгових умовах та на стандартних умовах. Відсотки, згідно з наданим розрахунком нараховані відповідно до погоджених умов пролонгації.

Таким чином з відповідачки підлягають стягненню відсотки в сумі 4972,80 грн. за весь період користування кредитними коштами, з врахуванням пролонгації за договором, умови якої буди погоджені сторонами при укладенні договору.

Таким чином позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі, та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту – 2400,00 гривень, за відсотками – 4972,80 гривень, всього 7372,80 гривень.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

На підтвердження надання правничої допомоги стороною позивача надано договір на надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги №3121 від 01.01.2026, витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, згідно з яким позивачу надані послуги на загальну суму 9000,00 грн.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Сторони погодили вартість правничої допомоги, загальний розмір становить 9000,00 грн.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, що вказані вище, складність та категорію справи, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача є завищеним, неспівмірним, тому зменшує такі витрати на суму до 4 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання правничої допомоги в розмірі 4000,00 грн.

Згідно ч.1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141,223, 247, 265, 273,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3447980 від 18.12.2021 в сумі 7372 (сім тисяч триста сімдесят дві) гривні 80 копійок, яка складається з наступного: 2400 гривень 00 копійок – за тілом кредиту, 4972 гривні 80 копійок – за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі)

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, адреса місцезнаходження: м. Київ, Гедройця Єжи, буд. 6,кв.521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Савеленко

24.08.26