Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №331/6561/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

РІШЕННЯ

21 серпня 2026 рокуСправа № 331/6561/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Татуковій А.Д.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1

до:ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа:Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про:скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

07.08.2026 до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду для оскарження постанови № 2392 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.11.2025, встановлений ст. 289 КУпАП України;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 2392 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03.11.2025, винесеною ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у виді штрафу у розмірі 17 000 грн., адміністративне провадження закрити.

Ухвалою суду від 12.08.2026, було відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд справи та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

Постановою № 2392 від 03.11.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.

В тексті постанови вказано, що за інформацією відповідача, позивач у встановлений законом строк, а саме до 05.06.2025, не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності. За текстом постанови в результаті проходження ВЛК 30.04.2021 року позивача було визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, через що у позивача і виникнув обов`язок пройти повторний медичний огляд згідно із вимогами пункту 2 Перехідних положень Закону України № 3621- ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024. В тексті постанови викладена суть порушення, проте жодних інших доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не додано. Про факт винесення постанови та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу позивач не знав, оскільки у відповідній графі відсутній підпис позивача про те, що він ознайомлений із її текстом та суттю його протиправного діяння.

03.08.2026 позивач за допомогою мобільного застосунку «Дія» дізнався про блокування своїх банківських рахунків та наявності в нього виконавчого провадження №81606373, як пізніше виявилось в результаті ознайомлення позивача із документами в системі АСВП, арешти було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2026, ВП №81606373, винесеною державним виконавцем Романовою Мариною Олександрівною, а також винесеною в той же день постановою про арешт коштів позивача.

Позивач зауважує, що 31.10.2025 він особисто звернувся до відповідача для проходження повторного медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, пройшов ВЛК та був визнаний придатним.

Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити його вимоги.

Відповідач у встановлений судом надав відзив, у якому заперечив проти позову, зазначивши, зокрема таке.

Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 26.07.2021. Користується правом на відстрочку.

Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 видане 05.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до даних ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в останнє проходив військово-лікарську комісію 30.04.2021 та визнаний військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. І ст. 62В Розкладу хвороб.

Відповідно до вимог пункту 2 Перехідних положень Закону України №3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 (зі змінами, внесеними згідно із Законом №4235-ІХ від 12.02.2025 року), громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

У позовній заяві позивач стверджує про нібито вчинені відповідачем процедурні порушення, зокрема про позбавлення його права на захист, розгляд справи за його відсутності та неповідомлення про час і місце розгляду справи (посилання на ст. 258, 268, 277-2 КУпАП та ст. 63 Конституції України). Вказані твердження, як зазначає відповідач, є повністю завідомо неправдивими та спростовуються особистими підписами позивача у процесуальних документах.

20.10.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 у безпосередній присутності позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №2392 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Під час складання протоколу позивачу було в повному обсязі роз`яснено його права та обов`язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що позивач особисто проставив власний підпис у відповідних графах протоколу.

Крім того, позивач був особисто під підпис належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, призначеного на 03 листопада 2025 року о 11:00 годині за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 9, кабінет №1, що підтверджується його підписом у повідомленні-виклику, що міститься в протоколі.

03.11.2025 позивач ОСОБА_1 особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 та брав безпосередню участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, реалізувавши в повному обсязі свої процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП (надавав пояснення, висловлював міркування тощо).

Позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних та маючи статус «обмежено придатний» (згідно з довідкою ВЛК від 30.04.2021), встановлений законом імперативний обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду у визначений строк до 05 червня 2025 року свідомо та без поважних причин не виконав.

Також, одночасно з відзивом, відповідач подав до суду витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, відносно позивача.

У судовому засіданні позивач підтримав позов з вищенаведених підстав, а представник відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

03.11.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 2392 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови: «Під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_3 , визнаний ВЛК 30.04.2021 року непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень Закону України № 3621- IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року (із змінами, внесеними згідно із Законом №423 5-ІХ від 12.02.2025 року), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №148 7, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні в умовах особливого періоду, то громадянин ОСОБА_3 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20.10.2025 № 2392, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову, суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, полягала в такому: «під час загальної мобілізації, громадянин ОСОБА_4 , порушуючи вимоги пункту 2 Перехідних положень Закону України № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 року (із змінами, внесеними згідно із Законом №4235-ІХ від 12.02.2025 року), згідно яких громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, абзаців 2, 4 частини 1, абзаців 7, 8 пункту 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзаців 2-6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий облік і військову службу», підпунктів 2, 4 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 0 грудня 2022 року №14 87, пунктів 21, 22, 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», не пройшов до 5 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби».

З наведеного вбачається, що в оскаржуваній постанові та у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дати виявлення вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. До того ж, оскаржувана постанова не містить посилання на протокол про адміністративне правопорушення від 20.10.2026 № 2392, а також на будь-які інші докази підтвердження вини особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

Також, у наданих суду відповідачем матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП відсутні відомості про направлення позивачу копії постанови, що оскаржується, а у самій постанові відсутній підпис позивача про її отримання. Посилання відповідача на те, що позивач брав участь під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 03.11.2025, нічим не підтверджені.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача . У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною третьою статті 79 КАС України визначено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу (ч. 4 ст. 79 КАС України).

Диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, встановлює відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Позивачу інкримінується порушення п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, що полягає у не проходженні до 05.06.2025 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 по справі №463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 90264746).

Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.07.2018 по справі № 308/8763/15-а (реєстраційний номер у ЄДРСР 75285478), та зазначає таке.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

У цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване позивачу 06.06.2025, та яке, за відсутності доказів відповідача про інше, було виявлено відповідачем в той же день, закінчився 06.09.2025.

Отже, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача не могло бути розпочато після 06.09.2025.

Таким чином, як протокол про адміністративне правопорушення від 20.10.2025 №2392, так і постанова, що оскаржується, були складені після спливу строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, що є самостійною та достатньою підставою для визнання цієї постанови протиправною та її скасування.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію від 06.08.2026 № 8843-МК46-8С70-4149, якою підтверджується сплата судового збору в розмірі 532,48 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241 – 246, 250, 255, 271, 286 КАС України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову № 2392 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 03 листопада 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього штраф в розмірі 17000,00 грн.

3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2026 року.

Суддя С.С. Гасанбеков