Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №308/10461/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10461/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Теляєва К.Р., розглянувши у залі суду в м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 20.08.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.08.2026.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2026 року у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

Позов обґрунтовано тим, що 14.04.2023 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що було зроблено актовий запис №305 у книзі реєстрації актів про одруження та видане свідоцтво про шлюб. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії Серія НОМЕР_1 від 04.07.2026 року видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Спільне життя з відповідачем не склалося у зв`язку з регулярними побутовими конфлікти, які не вдавалось вирішити. Протягом останніх двох років подружжя припинило фактичні шлюбні стосунки, проживають окремо. Спільного бюджету не мають, спільного господарства не ведуть. Не спілкуються, стали один для одного зовсім чужими людьми.

Позивач вважає, що подальше спільне життя в якості подружжя неможливе, вони з дружиною перестали розуміти один одного, втратили почуття любові та поваги один до одного, шлюб між ними є лише формальним, оскільки особисті відносини між ним та відповідачем уже тривалий час мають негативний характер через побутові непорозуміння та небажання Відповідача шукати компромісні рішення. Між ними відсутнє нормальне спілкування, взаєморозуміння та повага.

Позивач зазначає, що продовжувати такі шлюбні відносини він не бажає, оскільки у них уже нема сенсу, примирення вважає неможливе, оскільки це не відповідає його інтересам, спільного майна не мають, шлюб розриваємо вперше, дітей спільних не мають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 28, 187, Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 24, 55-56, 110, 112-114 Сімейного кодексу України позивач просить: розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що складено відповідний актовий запис № 305; судові витрати залишити за позивачем.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Згідно прохальної частини позовної заяви, просить справу розглянути за його відсутності, строк на примирення просить не надавати.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому від її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, не заперечують проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом

Водночас, відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси осіб, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 14.04.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що було зроблено актовий запис №305 у книзі реєстрації актів про одруження та видане свідоцтво про шлюб. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб серії Серія НОМЕР_1 від 04.07.2026 року видане повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Спільних дітей у подружжя не має.

У заяві від 14.08.2026 представник відповідача вказує, що проти задоволення позову не заперечує, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Відповідач не вказує на існування майнового спору між відповідачем та позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Згідно ст. 112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені уст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд констатує, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач проти задоволення позову не заперечує, також просив шлюб розірвати, позов визнає.

Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, враховуючи визначену законом добровільність шлюбного союзу, а тому шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , слід розірвати.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 183, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 223,258, 262, 264, 265, 268, 273, 352, 280-289 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб укладений 14.04.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про що було зроблено актовий запис №305 у книзі реєстрації актів про одруження (свідоцтво про шлюб серії Серія НОМЕР_1 від 04.07.2026 року - видане повторно) - розірвати.

Стягнути із відповідача - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 Паспортні дані НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 50% сплаченої ним при зверненні до суду із вказаним позовом суми судового збору, що становить 665,60 грн.

Повернути позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 Паспортні дані НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого нею судового збору в розмірі – 665,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош