Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №299/3060/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________________________________________________________

Справа № 299/3060/26

Номер провадження 3/299/1023/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 року м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Дочинець С.І., за участю адвоката Івонюка В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, пенсіонера,

за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 25.06.2026 року о 10 годині 45 хвилин, на КПП «Дякове-Халмеу», керуючи транспортним засобом автомобілем марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив перевезення пасажирів в кількості 7 (сім) осіб на замовлення без отримання відповідної ліцензії, передбаченої п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Адвокат Івонюк В. надіслав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 164 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовано наступними доводами:

- невідповідність та неконкретизованість обставин у протоколі: у фабулі не вказано конкретну адресу пункту пропуску, напрямок руху, пункт відправлення та призначення, а додані фотознімки не містять доказового значення (нерозпізнаваний ТЗ, відсутні дата, час та геоприв`язка);

- порушення процедури складання та реєстрації протоколу: протокол зареєстровано в журналі Укртрансбезпеки з порушенням встановленого 1-денного строку (через 3 дні після складання); копія направлення на рейд завірена неналежним чином без вказівки ПІБ та посади; протокол вже повертався судом на доопрацювання;

- відсутність доказів здійснення господарської діяльності: Укртрансбезпекою не доведено надання платних послуг, наявності прибутку, систематичності чи безпосереднього отримання грошових коштів (відсутні чеки, перекази, розписки, аудіо/відеозаписи чи письмові пояснення пасажирів);

- спростування запереченнями та доказами особи: ОСОБА_1 здійснював безоплатне перевезення своєї доньки та її знайомого до кордону на власному автомобілі (що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію ТЗ та про шлюб); за контрольним талоном ТЗ рухався через «зелений коридор» без причепа чи товарів і того ж дня повернувся в Україну, що виключає поїздку за маршрутом «Україна – Франція»;

- недоведеність вини та презумпція невинуватості: орган контролю не виконав обов`язок доказування поза розумним сумнівом (ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а сам факт перебування поблизу ПП не свідчить про підприємницьку діяльність.

Адвокат Івонюк В.М. у судовому засіданні повністю заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.164 КУпАП. Зазначив, що до протоколу не додано жодного доказу, який би підтверджував вину ОСОБА_1 у перевезенні пасажирів без ліцензії. Також адвокат звернув увагу на допущені під час оформлення матеріалів процесуальні порушення та недоліки протоколу, які, на його думку, перешкоджають встановленню фактичних обставин справи. У зв`язку з недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення просив провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до положень ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, надано: направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № ЕНР000783 від 19.06.2026 року, зокрема на території КПП «Дяково»; додаткові обґрунтування до матеріалів справи, складені старшим державним інспектором Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 серії СТР № 516757 від 13.04.2023 року, власником якого є ОСОБА_2 ; фото світлини із зображенням транспортного засобу автомобіля марки Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у ньому містить посилання на місце, час і суть адміністративного правопорушення, посилання на нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП,

Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала у встановленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, є об`єктивною стороною правопорушення.

Статтею 6 частиною 12 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.

Згідно ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт», встановлені зобов`язання, зокрема, ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, тощо.

Тобто, з наведених вимог нормативно-правових актів та законів вбачається, що обов`язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійний документ на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 інспектору надані не були.

Сам ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, підтвердив факт перевезення ним до кордону родичку та знайому. Отже, обставина фактичного перевезення ним пасажирів підтверджена безпосередньо особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, та узгоджується з відомостями, викладеними у протоколі.

Оцінюючи доводи захисту щодо відсутності доказів фактичного отримання ОСОБА_1 грошових коштів від пасажирів, суд виходить з того, що для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не є обов`язковим встановлення конкретної суми коштів, яка була передана перевізнику безпосередньо в момент здійснення перевезення. Визначальним є встановлення того, що особа здійснювала перевезення пасажирів саме як послугу, тобто в межах діяльності, спрямованої на отримання доходу.

У цьому випадку суд враховує не лише сам факт перебування ОСОБА_1 на пункті пропуску, а сукупність установлених обставин: керування ним транспортним засобом, перевезення одночасно семи осіб, здійснення перевезення до міжнародного пункту пропуску, зазначення у протоколі про здійснення перевезення на замовлення, а також підтвердження самим ОСОБА_1 факту такого перевезення.

З огляду на характер перевезення, кількість осіб, які перевозилися, місце його здійснення та обставини, за яких воно було виявлено працівниками органу державного контролю, суд приходить до висновку, що зазначені дії не були звичайним переміщенням особи для власних потреб, а мали ознаки надання послуги з перевезення пасажирів.

Суддя звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії інспектора щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки інспектора чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Крім того, стороною захисту не заперечується, що транспортним засобом керував саме ОСОБА_1 , а також не надано жодних доказів про те, що особи, які перебували у салоні автомобіля в кількості 7 осіб, є родичами і знайомими ОСОБА_1 , і останній перевозив цих осіб безоплатно.

Так само обставина проходження транспортним засобом «зеленого коридору» та його подальшого повернення в Україну не свідчить про відсутність факту перевезення пасажирів на замовлення. Митний режим переміщення транспортного засобу та товарів не визначає правової природи послуг з перевезення пасажирів і не виключає можливості здійснення такого перевезення.

Доводи захисту про те, що у протоколі не зазначено конкретної адреси пункту пропуску, пункту відправлення та призначення, напрямку руху тощо, суд також не приймає як такі, що свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту протоколу достатньо чітко встановлюються дата, час, місце виявлення правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортний засіб, кількість перевезених пасажирів, характер здійснюваної діяльності та нормативна підстава відповідальності. Зазначення місця вчинення правопорушення як КПП «Дякове-Халмеу» дає можливість індивідуалізувати обставини події та не перешкоджає особі реалізувати право на захист.

Посилання сторони захисту на неналежну якість фотознімків також не спростовує інших доказів у справі, оскільки суд оцінює докази не ізольовано, а в їх сукупності. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності та керуючись законом.

Доводи щодо порушення порядку реєстрації протоколу, несвоєчасного внесення відомостей до журналу та недоліків засвідчення копії направлення на рейд самі по собі не свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення та не спростовують фактичних обставин, встановлених судом. Вирішуючи питання про допустимість та достатність доказів, суд виходить із їх змісту, джерела походження та взаємного узгодження, а не лише з формальних обставин їх реєстрації.

Те, що протокол раніше повертався судом на доопрацювання, також не є безумовною підставою для закриття провадження. Після повернення матеріалів вони були повторно подані до суду, а судом під час нового розгляду надано оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Вина ОСОБА_1 у даному випадку полягає у свідомому здійсненні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у межах діяльності, яка підлягає ліцензуванню, без отримання відповідної ліцензії.

Посилання захисника на ст. 62 Конституції України та презумпцію невинуватості є правильними за своєю правовою природою, однак суд не ґрунтує свій висновок на припущеннях. Висновок про винуватість ОСОБА_1 зроблений на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, які є взаємопов`язаними та достатніми для встановлення фактичних обставин справи.

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 25 червня 2026 року здійснював перевезення пасажирів автомобільним транспортом як послугу на замовлення без отримання передбаченої законом ліцензії, тобто провадив господарську діяльність у виді, що підлягає ліцензуванню, без відповідної ліцензії.

Таким чином, суд вважає доведеними обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, судом не встановлено.

Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення, враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також відомості про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, беручи до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 є пенсіонером, відносно нього необхідно обрати адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації отриманого доходу та знарядь виробництва (транспортного засобу), що передбачено санкцією ч.1 ст.164 КУпАП. На думку судді саме такий захід впливу буде достатнім для виховання громадянина ОСОБА_1 у дусі точного і неухильного додержання законів України та запобігання нових правопорушень.

Враховуючи вимоги ст.40-1 КУпАП судовий збір в сумі 665 гривень 60 копійок слід стягнути з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.33, 40-1, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації отриманого доходу та знарядь виробництва (транспортного засобу).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , у дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA668999980313000106000007401, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Реквізити для сплати судового збору: код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу - 34000 (тридщцять чотири тисячі) гривень.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Строк пред`явлення постанови до виконання- 3(три) місяці.

СуддяДочинець С. І.