Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №627/809/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 627/809/25 Головуючий суддя І інстанції: Вовк Л.В.

Провадження № 33/818/1374/26 Суддя доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Вакула Н.С.,

за участю: захисника – адвоката Удовиченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гайворонського О.А. на постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 28 серпня 2025 року о 20 годині 00 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ЗАЗ Sens, р.н. НОМЕР_1 , по вул. Бабаченка, буд.1, в с.Степанівка Богодухівського району Харківської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного газоаналізатору Драгер 6820 на місці зупинки транспортного засобу, а також у закладі охорони здоров`я, водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Гайоронський О.А., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , просить постанову Краснокутського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що зупинка керованого ОСОБА_1 транспортним засобом, що мала місце 24 серпня 2025 року та наступні дії поліцейського не відповідають вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», внаслідок чого і не було і правових підстав для вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відповідно до матеріалів адміністративної справи, як доказ правомірності зупинки транспортного засобу ніяких документів долучено не було, відповідно до відповіді ВП №3 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, співробітниками вищевказаного підрозділу поліції ніяких адміністративних матеріалів, окрім, як за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складалося, відповідно до відповіді СПРД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, співробітниками вищевказаного підрозділу поліції 24 серпня 2025 року ніяких адміністративних матеріалів не складалося. При цьому, з відеозапису з реєстратора службового автомобіля працівників поліції, який складається з двох частин, вбачається, що в бік працівників поліції рухається автомобіль, без порушень правил дорожнього руху, який зупиняють працівники поліції, після чого один з працівників поліції підходить до зупиненого автомобіля та починає спілкуватися, при цьому спілкування не чути, яке закінчується о 20 годин 20 хв.37 сек. Разом з цим, наступне відео розпочинається о 20 годині 35 хвилин 10 сек, у зв`язку з чим незрозуміло, що відбувалось напротязі 15 хвилин з моменту зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . При подальшому перегляді відео, працівник поліції представляється, та повідомляє, що ОСОБА_1 підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. При цьому, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.

У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.110).

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Удовиченко В.А. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про апеляційний розгляд, правова позиція між ними узгоджена та не заперечувала щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Гайворонського О.А. без участі ОСОБА_1 , однак, за обов`язковою участю його захисника – адвоката Удовчиенка В.А.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Удовиченка В.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.

Так, згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433074 від 24 серпня 2025 року, в якому зазначено про те, що 24 серпня 2025 року о 20 годині 00 хвилин за адресою: Харківська область, Богодухівський район, с. Степанівка, вул. Бабаченка, 1, ОСОБА_1 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження медичного огляду на місці зупинки транспортного засобу та в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав: Підпис водія про отримання тимчасового дозволу»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 )» (арк.1).

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.2,3).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 24 серпня 2025 року вбачається, що він їхав на своєму авто, його зупинили співробітники поліції, він їхав з річки, де пив пиво 2 літри та сів за кермо свого авто знаходячись в стані алкогольного сп`яніння. Від наркоцентру він відмовився та відмовився від продуття алкотестеру Драгер на місці. З протоколом згоден. Претензій ні до кого не має (арк.4).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 24 серпня 2025 року, яка є свідком, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 24 серпня 2025 року вона зі своїм чоловіком ОСОБА_1 відпочивали на річці. Її чоловік випив баклажку алкогольного пива, сів за кермо та поїхав. Саме її чоловік був за кермом. Їх зупинили поліція та виявили ознаки, запах алкоголю з порожнини рота. Відносно нього був складений протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а вона була в якості пасажира (арк.5).

Згідно розписки від 24 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 взяв автомобіль «Ланос Сенс», н.з. НОМЕР_2 , та буде зберігати за своїм місцем мешкання (арк.6)

У матеріалах справи наявний відеозапис події від 24 серпня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.7), з якого вбачається, що назустріч службовому автомобілю працівників поліції рухався транспортний засіб під керуванням водія-чоловіка, на пасажирському сидінні якого перебувала жінка. На вимогу працівників поліції вказаний автомобіль здійснив зупинку.

Як вбачається з іншого відеозапису, працівник поліції належним чином представився водію, особу якого надалі було встановлено як ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомив водія про наявність підстав для підозри у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Працівник поліції зазначив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме характерний запах алкоголю з порожнини рота, невнятна мова. У зв`язку з виявленими ознаками сп`яніння, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager», від чого останній відмовився. Після цього поліцейський запропонував водію пройти відповідний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я у м. Харкові, на що ОСОБА_1 також відповів категоричною відмовою. Працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 правові наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Цал- ОСОБА_4 підтвердив, що суть роз`яснень йому зрозуміла. Також водію було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На питання працівника поліції ОСОБА_1 особисто визнав факт вживання алкогольних напоїв, зазначивши, що випив 200 грамів горілки. Водночас, ОСОБА_1 намагався уникнути адміністративної відповідальності та запропонував працівникам поліції грошові кошти у розмірі 10 000 гривень за не складання відносно нього адміністративних матеріалів, у зв`язку з чим був попереджений поліцейськими про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі. Окрім цього, працівниками поліції на місці події в якості свідка було опитано пасажирку автомобіля – ОСОБА_2 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_1 . Остання підтвердила, що вони поверталися з дня народження куми, та засвідчила, що за кермом автомобіля перебував саме ОСОБА_1 , який перед цим вжив близько 1 літра пива. У подальшому працівник поліції оголосив ОСОБА_2 текст її письмових пояснень, які вона добровільно підписала. Після оформлення відповідних матеріалів оголосив ОСОБА_1 зміст протоколу про адміністративне правопорушення. Цал- ОСОБА_4 власноруч підписав протокол та отримав його копію, зазначивши про відсутність будь-яких претензій до дій працівників поліції. Наостанок Цал- ОСОБА_4 було роз`яснено порядок залучення тверезого водія та відсторонено його від керування транспортним засобом.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, визнання вживання алкогольних напоїв, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, а також визнання керування транспортним засобом.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи сторони захисту про те, що матеріали справи не містять відомостей керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є безпідставними, оскільки спростовуються відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 та відеозапису події за участю останніх.

Більш того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджений ним особисто, як на відеозаписі, так і у протоколі про адміністративне правопорушення. Заперечення від ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відсутні.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що на відеозаписах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.

Не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , оскільки під час складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП процесуально не передбачено зазначення причини зупинки транспортного засобу і це об`єктивно не спростовує факту відмови особи від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Разом з цим, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Керування транспортними засобами в стані сп`яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків.

Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню.

Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп`яніння зобов`язаний виконати законну вимогу – пройти огляд на встановлення факту такого сп`яніння, а відмова від виконання цієї вимоги є самостійним складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 130 КУпАП та не знаходиться у причинно – наслідковому зв`язку із законністю чи незаконністю зупинки транспортного засобу.

Разом з тим, належить зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.

Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту Цал- ОСОБА_4 .

Доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, що і було запропоновано останньому.

Поряд із цим, працівниками поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота (арк.1).

Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд, відповідно до ч.7 Інструкції, проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку. Крім того, водій транспортного засобу повинен своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

З огляду на те, чи погодиться особа на проходження огляду на стан сп`яніння, чи відмовиться від нього, працівник поліції вносить виявлені ознаки або до протоколу про адміністративне правопорушення в разі відмови, або до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо особа надала таку згоду на проходження огляду в закладі охорони здоров`я.

При цьому, посилання у протоколі на ознаки алкогольного сп`яніння, які є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, відповідає роз`ясненням, що містяться в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати у протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Поняття «виявлення у особи ознак сп`яніння» та «встановлення стану сп`яніння особи» є різними за своїм змістом. Ознаки сп`яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, тощо і саме ці ознаки є підставою для проходження огляду на стан сп`яніння (п.2.5 ПДР).

Виявлення ознак, із врахуванням вимог діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів.

З відеозапису події за участю ОСОБА_1 від 24 серпня 2025 року об`єктивно вбачається, що працівник поліції при спілкуванні з водієм виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку, від якого водій відмовився.

При цьому, ОСОБА_1 особисто підтвердив, що вжив 200 грам та намагався домовитись з працівниками поліції за 10000 гривень за не притягнення його до відповідальності, про що був попереджений працівником поліції про кримінальну відповідальність.

Крім того, водій після оформлення адміністративних матеріалів, будучи незгодним з протизаконними діями працівників поліції, самостійно медичний огляд не пройшов, із заявами про неправильність дій чи порушення його процесуальних прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких відомостей не містять.

Зазначене беззаперечно свідчить про обґрунтованість встановлених працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та направленні на огляд водія, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.

Твердження сторони захисту про те, що доданий до матеріалів справи відеозапис події не можна визнати належним та допустимим доказом, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Норми ст. 251 КУпАП встановлюють характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ЕПР1 №433074 від 24 серпня 2025 року відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження.

Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме зупинку транспортного засобу працівниками поліції, виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, визнання водієм вживання алкогольних напоїв, законну вимогу працівника поліції на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, так і у відповідному медичному закладі, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Разом з цим, посилання апелянта на розбіжності в часі на відеозаписі та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №433074 від 24 серпня 2025 року, хоча і мають місце, однак апеляційний суд вважає, що ці розбіжності не є суттєвими та такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції, оскільки відеозапис чітко відображає всі події та фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Поряд із цим, у матеріалах справи наявна довідка ст.інспектора САП ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, Діани Гаврющенко, про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії В, С, С1 (арк.8), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.

Апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.

Таким чином, аналізуючи докази у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Гайворонського О.А. залишити без задоволення.

Постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков