Вирок від 23 серпня 2026 р. у справі №953/9875/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/9875/26

н/п 1-кп/953/883/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12026221130000414 від 03.04.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Лозова, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, осіб похилого віку та малолітніх дітей на утриманні не має, військовослужбовець військової служби за контактом, який перебуває на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу штурмової 1 спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону «ШКВАЛ» військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий: 20.02.2001 вироком Лозівського міського суду Харківської області за ч. 3 ст. 80, ч.2 ст.140, ст.17, ч.3 ст.81, ст.43 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 02.09.2002 звільнений умовно достроково з невідбутим терміном 1 рік 5 місяців 18 днів; 11.06.2003 вироком Лозівського міського суду Харківської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 30.08.2006 звільнений умовно- достроково з невідбутим терміном 2 місяця 22 дні; 06.03.2009 вироком Первомайського міського суду Харківської області за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ст.15, ч.2 ст.186, ч. 1 ст.377, ст.70, ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. 29.12.2010 звільнений по відбуттю строку покарання; 06.11.2012 вироком Лозівського міського суду Харківської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.3 ст.187, ч.1ст.304, ст.353, ч.3 ст.357, ч. 1 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі. 12.02.2016 звільнений по відбуттю строку покарання; 12.12.2017 вироком Лозівського міського суду Харківської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. 23.08.2023 звільнений по відбуттю строку покарання; 15.07.2025 вироком Балаклійського районного суду Харківської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.345, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 03.12.2025 звільнений на підставі ст.81-1 КК України умовно-достроково до ВЧ7400,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст.1 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб – до 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року введений воєнний стан, який триває по теперішній час.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №316 від 04.12.2025, солдата ОСОБА_5 зараховано на усі види забезпечень, а також призначено на посаду старшого водія 1 штурмового спеціалізоване відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 та уклав контракт строком до оголошення рішення про демобілізацію.

Згідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 та уклав контракт строком до оголошення рішення про демобілізацію, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.9,11,16,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно ст.14 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника.

За ст.16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями тощо.

Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов`язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

За приписами ст.129,130,199,216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.1, 3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, що проходить військову службу на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізоване відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем, що проходить військову службу на посаді старшого водія 1 штурмового спеціалізоване відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», незаконно припинив виконувати свій обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, конституційний територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), не з`явився вчасно без поважних причин з лікування до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до повідомлення №757/ВЛК від 19.01.2026 від Обласного госпіталя ветеранів війни м.Харків солдат ОСОБА_5 , старший водій 1 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 , був виписаний 18.01.2026 з медичного закладу. Відповідно доповіді командира 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини капітана ОСОБА_7 станом на 12:05 19.01.2026 солдат ОСОБА_5 до тимчасового пункту перебування 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 не повернувся, місцезнаходження його невідоме.

Так, ОСОБА_5 вибув у зв`язку з хворобою на лікування з 04.01.2026 по 17.01.2026 до МОУ «Військова частина НОМЕР_2 » м.Харків, звідки 17.01.2026 був переведений на лікування у КНП «Обласний госпіталь ветеранів війни» м.Харків і 18.01.2026 був виписаний за порушення режиму. 19.01.2026 ОСОБА_5 не з`явився без поважних причин з лікувального закладу до розташування військової частини, яка розташована поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 про причини не з`явлення до військової частини не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, відтак останній у період часу з 19.01.2026, став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та, не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього, тобто вчасно не повернувся з лікування без поважних причин до військової частини, будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану.

Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України як нез`явлення вчасно без поважних причин з лікувального закладу до військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Також, 07.03.2026 ОСОБА_5 у невстановленому місці та часу переслідуючи корисливі мотиви, в Інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_4 », здійснив замовлення у ФОП ОСОБА_8 ювелірної прикраси: браслета «Стилістика» з червоного золота проба 585, без вставок, вага 2,57 грами, розмір 17,5 см., вартістю 20730 гривень післяплатою, з доставкою товару до відділення № 114 Нової пошти, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 86, вказавши при цьому завідомо неправдиві анкетні відомості одержувача ОСОБА_9 .

07.03.2026 ФОП ОСОБА_8 прибувши до відділення №5 «Нова пошта» міста Чернівці, що за адресою: м.Чернівці, вулиця Ясська, 3, безумовно та в повній мірі прийнявши умови публічного договору про надання послу організації перевезення відправлення ТОВ «Нова Пошта» (код ЄДРПОУ 31316718), заповнивши експрес-накладну №20451385168634 засвідчивши її своїм підписом, передав експедитору - ТОВ «Нова Пошта», відправлення, саме: браслет Стилістика з червоного золота проба 585, без вставок, вага 2,57 грами, розмір 17,5 см., для надання послуг організації перевезення/відправлення до відділення №114 ТОВ «Нова пошта» м.Харків для одержувача - ОСОБА_10 , із оголошеною вартістю 20730 гривень.

12.03.2026 о08:40 год. ОСОБА_5 прибув у відділення №114 ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Харків, вул.Гвардійців Широнінців, 86, де перебував на своєму робочому місці фахівець (оператор) ОСОБА_11 , котрому ОСОБА_5 пред`явив додаток «Нова Пошта» та повідомив номер експрес-накладної №20451385168634, та попрохав ОСОБА_11 надати йому відправлення для огляду. На вказане прохання ОСОБА_11 відшукав відправлення за експрес-накладною №20451385168634 та розпакував його надавши ОСОБА_5 на огляд.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 направлений на незаконне викрадення чужого майна, реалізовуючи який, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, неодноразово продовженого та діючого на теперішній час по всій території України, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, непомітно для фахівця (оператора) ОСОБА_11 , здійснив крадіжку шляхом затискання двома пальцями лівої руки у свою долоню, ювелірної прикраси браслета Стилістика з червоного золота проба 585, без вставок, вага 2,57 грами, розмір 17,5 см., вартістю 20730 гривень, повідомивши оператору, що від отримання замовленого товару та його оплати він відмовляється, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, заволодівши викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.

Вказані дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються, зокрема, час, місце вчинення та їх правову кваліфікацію, не оспорює. Пояснив, що дійсно будучи військовослужбовцем, 19.01.2026 після виписки з лікувального закладу не з`явився до розташування військової частини, тривалістю понад три доби, за обставин, викладених вище у даному вироку. Підтвердив, що 12.03.2026, точний час не пам`ятає, з ранку, за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців,86, у приміщенні Нової Пошти, вчинив крадіжку золотого браслета, за обставин, викладених вище у даному вироку. Вартість викраденого майна не оспорює.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнає добровільно, без примусу. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати. Цивільний позов ТОВ «Нова Пошта» визнає у повному обсязі. Бажає у подальшому повернутися на військову службу.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Сторона захисту та сторона обвинувачення не заперечували щодо розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, наслідки, визначені ст.349 КПК України, зрозумілі.

Представник потерпілого ТОВ «Нова Пошта» - адвокат ОСОБА_12 подав до суду заяву про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Заявлений цивільний позов підтримує у повному обсязі.

З`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим суті пред`явленого обвинувачення, не маючи сумніву у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження зміст ч.3 ст.349 КПК України, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів фактичних обставин справи, та обмежився допитом обвинуваченого, вивченням матеріалів, що характеризують його особу, документів з процесуальних питань, оскільки показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників кримінального провадження не оспорюються. Одночасно учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.5 ст.407 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена поза розумним сумнівом.

Судом не встановлено будь-яких обставин для перекваліфікації дій обвинуваченого, а так само обставин, які б виключали злочинність діяння, або були б підставою для звільнення від кримінальної відповідальності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд керується ст.50, 65 КК України, якими визначено, що суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до класифікації, визначеної ст.12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185 та ч.5 ст.407 КК України – є тяжким злочином.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, останній раз 15.07.2025 вироком Балаклійського районного суду Харківської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.345, ч.1 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 03.12.2025 звільнений на підставі ст.81-1 КК України умовно достроково до ВЧ7400, має зареєстроване місце проживання, не одружений, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, не є інвалідом, є військовослужбовцем Збройних Сил України, за місцем проходження служби характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, про що зазначено стороною обвинувачення в ході судового розгляду, виходячи з поведінки обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ч.1 ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

Обираючи вид та строк покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх вид, суспільну небезпечність та наслідки, вищезазначені дані щодо особи обвинуваченого, який, зокрема, є особою середнього віку, не має стійких соціальних зв`язків, неодноразово судимий, має не зняту та непогашену судимість, знову вчинив кримінальні правопорушення, винуватість у яких доведена у даному кримінальному провадженні, наявності обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання.

Указані відомості свідчать про неможливість виправлення ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим суд призначає йому покарання в межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі та в межах санкції ч.5 ст.407 КК України у виді 5 років 5 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України визначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 5 років 5 місяців.

Судом встановлено, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.07.2025 ОСОБА_5 визнаний винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.345, ч.1 ст.357 КК України. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України призначено остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 30.04.2025 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Харкова від 25.11.2025, відповідно до ст.81-1 КК України, звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.07.2025 за ч.4 ст.185, ч.1 ст.263, ч.1 ст.345, ч.1 ст.357 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України, для проходження військової служби за контрактом засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив бажання проходити військову службу за контрактом.

Останнім днем відбування кримінального покарання засудженого ОСОБА_5 , як особи, яка виявила бажання проходити військову службу за контрактом, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, вважати день його передачі до підрозділу Національної гвардії України для доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для укладення контракту та проходження військової служби

Суд зазначає, що положення ст.81-1 КК України регулюють питання умовно-дострокового звільнення особи від відбування основного покарання для проходження військової служби за контрактом та визначають правові наслідки вчинення такою особою нового кримінального правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статями 71,72 КК України.

Згідно із ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 ст.71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_5 , як особа, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.07.2025 вчинив нові кримінальні правопорушення, винуватість у вчиненні яких доведена у цьому кримінальному провадженні, суд на підставі ч.3 ст.81-1, ч.1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.07.2025 та остаточно призначає ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Саме таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає суспільним інтересам та інтересам держави за умов введеного на території України воєнного стану, а отже відповідає вимогам ч.2 ст.50 КК України стосовно дотримання мети.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно із ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Відповідно ч.1 ст.1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Згідно вимог ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження потерпілим ТОВ «Нова Пошта» заявлено цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування матеріальної шкоди на суму 20730,00 гривень.

Враховуючи, що обвинувачений визнав цивільний позов у повному обсязі, а також те, що під час судового розгляду доведено його винуватість у вчиненні крадіжки з відділення ТОВ «Нова пошта» ювелірної прикраси - браслета «Стилістика» з червоного золота 585 проби, без вставок, вагою 2,57 грама, розміром 17,5 см, вартістю 20 730 гривень, суд доходить висновку, що цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Вирішуючи питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу, суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.07.2026 застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на строк до 31.08.2026, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу - застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень 00 коп.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 19.08.2026 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів-до 17.10.2026 включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 грн - до сплину терміну тримання під вартою.

Застава за обвинуваченого не внесена.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 не затримувався в порядку ст.208 КПК України.

З огляду на те, що ОСОБА_5 судом призначено покарання у виді позбавлення волі, суд, з метою забезпечення виконання вироку, доходить висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення у строк покарання за даним вироком, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Керуючись ст.100, 124, 174, 368, 369, 370, 373, 374, 395 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять ) років;

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 5 (п`ять) місяців.

Відповідно до ч.3 ст.81-1, ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 15.07.2025 та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 - рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», код ЄДРПОУ 31316718, матеріальну шкоду у розмірі 20730 (двадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №5184 від 08.04.2026 у розмірі 3664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 08 коп.

Після набрання вироком законної сили речовий доказ, а саме дик DVD-R з відеозаписом камер відеоспостереження відділення ТОВ «Нова пошта» №114, що розташоване за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців Широнінців,86- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор»- до набрання вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк відбуття остаточного покарання, строк попереднього ув`язнення з 03.07.2026 до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя - ОСОБА_1