Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №385/1117/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1117/26

Провадження № 2/385/588/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.08.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.

за участі:

прокурора Андроніка А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004 у розмірі 177451,37 грн.

стислий виклад позиції сторін

В обгрунтування позову прокурор покликався на те, що на земельній ділянці комунальної форми власності Гайворонської міської ради з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004 площею 1,4443 га по АДРЕСА_1 розташовані об`єкти нерухомості, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Зокрема за відомостями з Державного реєстру речових прав за цією адресою за ОСОБА_1 31.01.2011 зареєстровано право власності на основну будівлю з ваговою “Аа”, прибудовою “П”, рампою і залізничною колією “к”, вбиральню “Т”, огорожу № 1 та ворота № 2 на підставі договору купівлі продажу комплексу № 1380 від 13.04.2012. 30.12.2024 між Гайворонською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004, площею 1,4443 га. Гайворонською міською радою підтверджено, що до моменту укладення договору оренди 30.12.2024 ОСОБА_1 використовував земельну ділянку площею 1,4443 га, кадастровий номер 3521110100:50:034:0004, цільове призначення :11.02 Землі промисловості без оформлення правовстановлюючих документів на землі. Право користування земельною ділянкою виникло у ОСОБА_1 з часу набуття права приватної власності на майно - 13.04.2012 та з цього часу у нього виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею, що він не зробив. Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в України є платним. Отже ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, знаючи про необхідність укладення договору та сплати орендної плати, за рахунок Гайворонської міської ради збережено у себе майно (кошти) у вигляді орендної плати, які повинні були бути сплаченими за користування земельною ділянкою площею 1,4443 га, кадастровий номер 3521110100:50:034:0004 з червня 2023 року по грудень 2024 року. Згідно п. 288.5.1 ПК України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Таким чином розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою становить: за період з 01.06 по 31.12.2023 - 63336,71 грн (3619240,76 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 % (мінімальна ставка орендної плати за землю з відповідним цільовим призначенням по Гайворонській міській раді) х 7 місяців), за 2024 рік - 114114,66 грн (3803822,04 х 3 %), загальна сума - 177451,37 грн. На підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України просив вказану суму стягнути з відповідача, так як він, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею та зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву не подав, згідно заяви, що отримана судом через канцелярію суду 03.07.2026, позов визнав повністю

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її сторін та третьої особи до Гайворонського районного суду Кіровоградської області не надходило.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 29.06.2026 відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

03.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання позову та розгляд справи за його відсутності.

23.07.2026 від Гайворонської міської ради надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за відсутності їх представника.

Ухвалою від 24.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду в судовому засіданні по суті.

Розгляд справи по суті проведено 17.08.2026 за відсутності відповідача, який був повідомленим про судове засідання належним чином, про причини неявки суду не повідомив, подав на підготовче засідання заяву про розгляд справи за його відсутності та, згідно ч. 1 ст. 244 ЦПК України, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 24.08.2026.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав та інтересів держави в особі Гайворонської міської ради Кіровоградської області за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких прав відповідача, встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Положеннями ст. 83 Земельного кодексу України визначено, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст.21 Закону України «Про оренду землі» та п.14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 288.5.1 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 288.5.1. ПК України, який є чинним в період користування відповідачем земельною ділянкою без оформлених документів, встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:1) повернення виконаного за недійсним правочином;2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин та узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 482345651 від 18.06.2026 земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004, площею 1,4443 га перебуває у власності Гайворонської міської ради та щодо неї укладено договір оренди земельної ділянки від 30.12.2024, орендар ОСОБА_1 (а.с .21-22).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 482346096 від 18.06.2026 вбачається, що комплекс загальною площею 321,7 кв.м, що складається з основної будівлі з ваговою “Аа”, прибудови “П”, рампи і залізничної колії “к”, вбиральні “Т”, огорожі № 1 та воріт № 2 належить на праві власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на підставі договору купівлі продажу комплексу № 1380 від 13.04.2012 (а.с .23-24).

З листа Гайвороснької міської ради на адресу заступника керівника Голованівської окружної прокуратури від 10.06.2026 (а.с. 25-26) вбачається, що за період з 01.06 по 31.12.2023 - 63336,71 грн (3619240,76 грн (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 % (мінімальна ставка орендної плати за землю з відповідним цільовим призначенням по Гайворонській міській раді) х 7 місяців), за 2024 рік - 114114,66 грн (3803822,04 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 3 %(мінімальна ставка орендної плати за землю з відповідним цільовим призначенням по Гайворонській міській раді), загальна сума неотриманих коштів за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004 - 177451,37 грн; ОСОБА_1 кошти за користування цією земельною ділянкою протягом вказаного періоду не сплачувались.

З нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.04.2012 вбачається, що КП “Надра Кіровоградщини” продало, а ОСОБА_1 купив комплекс, в АДРЕСА_1 , який складається з основної будівлі з ваговою “Аа”, прибудови “П”, рампи і залізничної колії “к”, вбиральні “Т”, огорожі № 1 та воріт № 2 (а.с. 27-30).

Рішенням Гайворонської міської ради від 29.09.2022 № 3700 (а.с. 31-32) затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 1,4443 га кадастровий номер 3521110100:50:034:0004.

30.12.2024 між Гайворонською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004 площею 1,4442 га (а.с. 33-38).

Листом від 23.06.2026 заступник керівника Голованівської окружної прокуратури звернувся до Гайворонської міської ради та повідомив, що прокуратурою підготовлено позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:50:034:0004 та запитано про позицію міської ради щодо можливого представництва прокурором і чи планує міська рада самостійне вжиття заходів х даного приводу (а.с. 39).

Листом від 23.06.2026 Гайворонська міська рада повідомила прокурора що не заперечує проти представництва інтересів прокурором та що не вживала самостійних заходів позовного характеру з даного приводу (а.с. 40).

Таким чином, на підставі належних та допустимих доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником комплексу нерухомого майна, договору з Гайворонською міською радою (власником такої) про оренду земельної ділянки, на якій таке розташоване до 30.12.2024 не уклав та не сплачував орендної плати за користування такою ділянкою, тобто зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які повинні були бути сплаченими за користування земельною ділянкою, у зв`язку з чим місцевий бюджет Гайворонської міської ради недоотримав кошти у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та суд з таким погоджується.

З аналізу змісту норм ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Суд встановив, що:

- відповідач зберіг у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути сплачена за користування земельною ділянкою площею 1,4443 га по АДРЕСА_1 на території Гайворонської міської ради. Набуте відповідачем нерухоме майно, розташоване на вказаній земельній ділянці, є органічно і нерозривно пов`язане з цією земельною ділянкою, тому визнання за відповідачем права власності на нерухоме майно призвело до фактичного набуття відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовано це нерухоме майно.В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати коштів у вигляді орендної плати, які остання мала спрямувати на рахунок міської ради.

- правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно ст.206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Одночасно відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

- відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Таквласником відповідної земельної ділянки є Гайворонська міська рада.Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Підстав для відмови у визнанні відповідачем ОСОБА_1 позову суд не вбачає, так як обставин того, що таке визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи, інтереси інших осіб, судом не встановлено, а тому підстави для постановлення ухвали про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову відсутні.

Отже даний позов прокурором подано у зв`язку з тим, що Гайворонською міською радою позови в суд до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів не заявлялись.

Звернувшись з даним позовом в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради заступник керівника Голованівської окружної прокуратури зазначав про наявність для цього правових підстав відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України, ст. 56 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання правомочності Голованівської окружної прокуратури на звернення до суду в даній справі, суд виходить з такого.

В ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно з приписами статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурора наділено повноваженнями на представництво в суді інтересів держави у виключних випадках, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Голованівською окружною прокуратурою Кіровоградської області доведено, що Гайворонська міська рада не зверталась до відповідача з вимогою про відшкодування понесених витрат на лікування потерпілих. Відтак в силу положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статті 56 ЦПК України наявні всі підстави для підтвердження представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26 травня 2020 року по справі №912/2385/18. До того ж відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23Закону України «Про прокуратуру» Голованівська окружна прокуратура Кіровоградської області до звернення до суду повідомила позивача про звернення із даним позовом до суду.

Відтак, прокурор, звернувшись з цим позовом, обґрунтував належним чином та довів підстави для представництва інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

щодо розподілу судових витрат

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Статтею 142 ЦПК Українипередбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1) .

При зверненні до суду з позовом прокурором сплачено 3328,00 грн судового збору.

За цих підстав, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь Кіровоградської обласної прокуратури судові витрати у виді судового збору в сумі 1514,00 грн, тобто 50 % від суми судового збору, яка сплаченапри поданні позову до суду, а іншу частину судового збору в розмірі 1514,00 грн - повернути Кіровоградській обласній прокуратурі на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов заступника керівника Голованівської окружної прокуратури Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Гайворонської міської ради Кіровоградської області (місцезнаходження: пл. Героїв Майдану, 5, м. Гайворон, Кіровоградська область, 26300, ЄДРПОУ 04055297) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 користьГайворонської міської ради Кіровоградської області 177451(сто сімдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят одну) грн 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025)1514(одну тисячу чотирнадцять) грн 00 коп судового збору.

Повернути Кіровоградській обласній прокуратурі (ЄДРПОУ 02910025)1514(одну тисячу чотирнадцять) грн 00 коп судового збору, що сплачений за платіжною інструкцією № 1521 від 22.06.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 24.08.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 24.08.2026