Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №160/7794/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 рокуСправа №160/7794/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при нарахуванні йому грошового забезпечення з 29.12.2016 року по 12.12.2025 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок) в первісній редакції;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усіх щомісячних видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок) за період з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 років відповідно на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1 та 14 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 постанови №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усіх щомісячних видів грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1 та 14 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 постанови № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач з 29.12.2016 року по теперішній час проходить військову службу в ЗСУ. З 29.12.2016 року по 12.12.2025 року він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , та перебував там на грошовому забезпеченні. Під час проходження військової служби, з прийняттям постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" відповідачем було проведено нарахування грошового забезпечення позивачу з урахуванням змін з 01.03.2018 року. У зв`язку з тим, що постанова №704 з часу прийняття зазнала змін, і його грошове забезпечення потребує перерахунку, позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.03.2026 року про проведення перерахунку його грошового забезпечення. Відповідач відповідь на запитувану інформацію не надав. Вказане й стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Також цією ухвалою витребувано від відповідача картки особового рахунку позивача за період з 29.12.2016 року по 12.12.2025 року; довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу за період з 29.12.2016 року по 12.12.2025 року (з урахуванням всіх складових, зокрема надбавок, додаткових виплат, тощо) та інформацію та належним чином завірені копії документів щодо розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період 29.12.2016 року по 12.12.2025 року, із зазначенням розміру прожиткового мінімуму, який був використаний для нарахування та виплати.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно із листом Міністерства соціальної політики України від 24.07.2013 року №774/13/84-13 військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. На підставі вищезазначеного, нормативні документи щодо нарахування та виплати заробітної плати на військовослужбовців не поширюються. Відповідно розміри прожиткових мінімумів, які встановлюються на кожен рік, затверджені Законом України "Про Державний бюджет України" не застосовуються для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Таким чином, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Разом з відзивом до матеріалів справи відповідачем долучено картки особового рахунку позивача за період з 2017 р. по 2025 р. (включно).

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі 14.05.2021 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 29.12.2016 року № 434 наказано старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_4 від 21.12.2016 року № 229 на посаду командира 2 танкового взводу 1 танкової роти 1 танкового батальйону вважати таким, що 29 грудня 2016 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановити оклад за посадою 830 грн на місяць, шпк "старший лейтенант". Наказано виплачувати щомісячну премію в розмірі 450% місячного посадового окладу, надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Наказано виплачувати щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення. Підстава: припис ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.12.2016 року № 7100, рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 29.12.2016 року № 9704.

Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.12.2025 року № 354 наказано майора ОСОБА_1 , заступника командира НОМЕР_5 танкового батальйону з тилу, призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_6 (по особовому складу) від 08 грудня 2025 року №196 на посаду начальника тилу заступника командира військової частини НОМЕР_7 , вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 12 грудня 2025 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у повному розмірі, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 грудня по 12 грудня 2025 року. Вислуга у Збройних Силах станом на 12 грудня 2025 року становить: календарна 23 роки 06 місяців 26 днів, пільгова 10 років 05 місяців 07 днів. загальна 34 роки 00 місяців 03 дні. Наказано виплатити додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дій воєнного стану" та рішення Міністра оборони України № 248/1217 від 07.03.2022 року за період з 01 грудня по 11 грудня 2025 року із розрахунку 30000 грн за повний місяць.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За приписами ст.1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частинами 2, 3 ст.9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

КМУ прийнято постанову від 30.08.2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 704, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно із додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно із додатком 14.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 р. КМУ прийнято постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - постанова №103), якою внесено зміни до постанови № 704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14" (п.6 постанови № 103).

Постанова №103 набрала чинності 24.02.2018 р.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови № 103, яким були внесені зміни до п.4 постанови №704.

Тобто, з 29.01.2020 р. була відновлена дія п.4 постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а не на 01.01.2018 р.

Так, 12.05.2023 р. КМУ прийняв постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов КМУ, затверджених постановою КМУ від 21.02.2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 р. № 704" (далі - постанова № 481), п.2 якої внесено зміни до п.4 постанови №704, виклавши абзац перший в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13 і 14".

Пунктом 3 постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності постановою № 481 від 20.05.2023 р. КМУ замість розрахункової величини "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01 календарного року" запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.

Таким чином, з 20.05.2023 р. розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру сталої величини - 1 762 грн, а не із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01 календарного року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обчислення та виплата позивачу у заниженому розмірі з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року всіх виплат без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, які були нараховані та виплачені позивачу відповідачем у спірний період, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, станом на 20.05.2023 р. п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 був чинним та у передбаченому законом порядку не скасований, відповідач як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний був керуватись цією нормою.

Викладення пункту 4 постанови №704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 р. до 17.06.2025 року, виходячи з такого.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. по справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 р., окремі положення п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 було визнано протиправними та нечинними.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 р. у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025 р.

У цьому контексті суд звертає увагу, що згідно із положенням ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак, визнання у судовому порядку п.2 постанови КМУ від 12.05.2023 р. № 481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків за період з 20.05.2023 р. до 17.06.2025 року, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2025 р. у справі № 280/8605/24, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст.242 КАС України).

З огляду на наведене, постанова КМУ від 12.05.2023 р. № 481 є нечинною лише з 18.06.2025 р.

Відтак, з 18.06.2025 р. - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 320/29450/24 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати він мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою № 704 відповідно до вимог ст.9 Закону №2011-ХІІ.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 р. - 1 762 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 р. №1928-ІХ розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 встановлено в сумі 2 481 грн.

Станом на 01.01.2023 року встановлений в розмірі 2 684 грн (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік").

В свою чергу, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року - 3028 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно із постановою № 704 відповідно до вимог ст.9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення позивача за період з 18.06.2025 р. по 12.12.2025 р. включно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, є протиправними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити за період з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення), шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також позивач просить перерахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову допомогу для оздоровлення за 2016 - 2025 роки, з цього приводу суд зазначає наступне.

Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).

Згідно із п.6 Розділу XXIII (Виплата грошової допомоги для оздоровлення) Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.7 Розділу XXIV (Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) Порядку №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно із п.6 Розділу XXXI (Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби) Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Яка видно з матеріалів справи, в періоди з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача неправомірно обчислений із застосуванням заниженої розрахункової величини, їх перерахунок тягне за собою збільшення грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких визначається саме з урахуванням цих окладів.

Відповідач до відзиву на позовну заяву надав до суду довідки грошового забезпечення за 2016 - 2025 роки, за результатом дослідження яких судом встановлено наступне.

Згідно із довідкою грошового забезпечення позивача з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року йому грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога виплачена у наступних розмірах:

- 2017 р. - грошова допомога на оздоровлення - 5 506,88 грн, соціально-побутова допомога - 6 698,80 грн;

- 2018 р. - грошова допомога на оздоровлення - 12 099,57 грн;

- 2019 р. - грошова допомога на оздоровлення - 17 821,22 грн, соціально-побутова допомога - 2 900 грн;

- 2020 р. - грошова допомога на оздоровлення - 17 821,22 грн, соціально-побутова допомога - 1 270 грн;

- 2021 р. - грошова допомога на оздоровлення - 17 219,48 грн, соціально-побутова допомога - 1 340 грн;

- 2022 р. - грошова допомога на оздоровлення - 22 395,98 грн, соціально-побутова допомога - 6 398,36 грн;

- 2023 р. - грошова допомога на оздоровлення - 35 238,25 грн;

- 2024 р. - грошова допомога на оздоровлення - 35 238,25 грн;

- 2025 р. - грошова допомога на оздоровлення - 34 745,25 грн.

З огляду на дати виплати зазначених допомог, суд вважає, що позивач має право на перерахунок виплачених за період з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме грошової допомоги для оздоровлення за 2017 р. - 2023 р. та 2025 р. і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р., 2019 р. - 2022 р.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2018, 2023-2025 роки, а тому її перерахунок та виплата є неможливою.

Щодо нарахування та виплати належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зважає на таке.

Постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Пунктами 2, 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року та зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року та з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2017 - 2023 роки та 2025 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2019 - 2022 рік визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року № 44.

У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного стр..

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про судовий збір" з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період з 29.12.2016 року по 19.05.2023 року, з 18.06.2025 року по 12.12.2025 року, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2017 р. - 2023 р. та 2025 р., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 р., 2019 р. - 2022 р. визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 01.01.2016 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" станом на 01.01.2017 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" станом на 01.01.2019 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 рік, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно із пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 року №44.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Судовий збір не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма