Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №420/35105/23 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35105/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

І. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), у якому, просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, а також щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2023 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, а також нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2023 року.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 року № 233 (по стройовій частині) його було виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення. За час проходження служби у в/ч НОМЕР_1 йому не була нарахована та виплачена відповідно до пунктів 1-1, 2, 4, 5 Порядку № 1078 індексація грошового забезпечення з 2016 -2023 роки, а також не виплачена компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових за 2022-2023 р. та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік. Оскільки відповідач своєю бездіяльністю порушив право на отримання індексації грошового забезпечення та інших виплат грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

01.10.2024 року судом зареєстровано від представника відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що Позивач згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 31.03.2023 р № 78 був зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення з 31 березня 2023 року та наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №233 його було виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення з вибуттям до нового місця служби. Щодо вимоги Позивача в частині невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, то відповідач покликаючись на пункти 4 та 9 Розділу XXIV Порядку № 260 вказує, що військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули, при цьому виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а відтак обов`язку командира військової частини виплатити матеріальну допомогу, кореспондує право військовослужбовця на подання такого рапорту. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем рапорту про надання матеріальної допомоги за 2023 р., а також неотримання ним матеріальної допомоги за 2023 р. за новим місцем служби.

Щодо вимоги Позивача в частині невиплати йому компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки за 2022- 2023 роки, то відповідач зазначає, що лише у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ. В позовній заяві позивач свідомо упускає той факт, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 р. позивач вибув до нового місця служби, а не звільнився з військової служби.

Щодо вимоги Позивача в частині ненарахування і не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2023 року, то відповідач не заперечує, що у позивача можливо наявне право на отримання індексації грошового забезпечення за період, про який він просить, але протиправна бездіяльність відповідача стосовно не нарахування та не здійснення виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі відсутня, оскільки у період з 01.01.2016 року по 30.03.2023 року позивач не проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 та не перебував на її фінансовому забезпеченні. Крім того, відповідач як юридична особа зареєстрований лише 28 лютого 2023 р. Натомість, зі змісту позовної заяви не вбачається можливим зрозуміти, який саме вид індексації грошового доходу позивачеві не виплачувався у вказаний період та яким чином це мав зробити відповідач, який ще не існував як юридична особа у вказаний період. Відтак, відповідач стверджує, що достеменно будучи обізнаним, що право на компенсацію за невикористані відпустки (основну та додаткову) мають військовослужбовці при звільненні з військової служби, відповідач намагається ототожнити поняття «звільнення з військової служби» та «звільнення з військової частини НОМЕР_1 », таким чином намагаючись ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи.

25.11.2024 року судом зареєстровано від представника відповідача клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 11.11.2024 р., за яким відповідач додатково зазначив, що Правила та механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та постановою Кабміну «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 р. № 1078. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-IX на 2023 рік, було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Таким чином, у військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового доходу ОСОБА_1 за період з 31.03.2023 по 30.08.2023 р. Відповідач підтверджує, що Позивач не отримував за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 31.03.2023 р. по 30.08.2023 р. матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, оскільки не звертався з відповідним рапортом.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 17.01.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Даною ухвалою зобов`язано відповідача надати до суду інформацію щодо нарахованої та виплаченої позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2023 року.

Ухвалою суду від 05.04.2024 року заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 р. за вх. № 11146/24 про зміну позовних вимог повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року залишено без розгляду клопотання представника позивача від 11.10.2024 про залучення до участі у справі співвідповідача, а також про залучення до участі в справі Національний університет оборони України.

Ухвалою суду від 21.08.2026 року відмовлено в задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 04.04.2016 року, у період з 31.03.2023 р. по 30.08.2023 р. проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується

- наказом командира військової частини (по стройовій частині) від 31.03.2023 р № 78, яким капітана ОСОБА_1 , призначеного на підставі наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.01.2023 № 168 на посаду начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_1 було зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається таким, що з 31 березня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №233, яким майора ОСОБА_1 , начальника служби пального і мастильних матеріалів тилу логістики управління військової частини НОМЕР_1 , призначеного на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 01.08.2023 № 973 на посаду слухача штатного інституту логістики та підтримки військ (сил) Національного університету оборони України з 30 серпня 2023 року виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Відповідно до вказаного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №233, майору ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2022 р. не надавалась, щорічна основна відпустка за 2023 р. не надавалась., додаткова оплачувана відпустка, передбачена ст. 162 Закону України «Про відпустки» згідно п. 14 ст. 102 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу МОУ № 260 від 07.06.2018, у період з 31.03.2023 по 30.08.2023 року не надавалася, грошова компенсація не виплачувалася, грошову допомогу на оздоровлення відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2023 рік отримав, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 за 2023 рік не отримував.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати вказаних в наказі № 233 від 30.08.2023 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку за 2022, 2023 роки, а також щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.08.2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема

- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. ( частина перша статті 9 Закону № 2011-XII);

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. ( частина друга статті 9 Закону № 2011-XII);

- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.( частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

- військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. ( частина 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ)

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 260).

- грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку № 260)

- військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку. ( пункт 7 розділу І Порядку № 260)

- грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). (пункт 8 розділу І Порядку № 260)

- виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 16 розділу І Порядку № 260);

- грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади; ( пункт 2 розділу XXXI Порядку № 260);

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених вище норм права в системному взаємозв`язку свідчить, що грошове забезпечення складається з посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.

Як вбачається з матеріалів справи, спірність питання у даній справі полягає в протиправній бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу під час проходження служби у спірний період з 01.01.2016 року по 30.08.2023 року індексації грошового забезпечення, а також виплат грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням відповідно до наказу від 30.08.2023 №233, а саме компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учасник бойових за 2022 та 2023 роки, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Вирішуючи дані спірні правовідносини суд враховує наступне.

Відповідно до матеріалів справи, Позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 у період з 31.03.2023 р. по 30.08.2023 р., що підтверджується наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.03.2023 р № 78 та від 30.08.2023 №233.

Натомість, спірний період неотриманих позивачем вказаних виплат грошового забезпечення охоплюється з 01.01.2016 року по 30.08.2023 року, а відтак у період з 01.01.2016 року по 30.03.2023 року позивач не проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 та не перебував на її фінансовому забезпеченні.

При цьому, суд зазначає, що згідно наданої позивачем під час розгляду справи довідки форми ОК-5, судом встановлено, що у період з січня 2016 по листопад 2018 р. та з грудня 2018 по березень 2023 року сплату страхових внесків позивача здійснювали військові частини НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , які не є сторонами у справі.

Ухвалою суду від 11.11.2024 року відмовлено позивачу в залученні в якості співвідповідачів військові частини НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з огляду на норми частини 5 статті 48 КАС України, оскілки звертаючись до суду з первинними вимогами до відповідача позивач не міг не знати, що в період з 2016 по 2023 роки він перебував в особовому складі та грошовому забезпечені у військовій частині НОМЕР_4 та військовій частині НОМЕР_5 . При цьому, доказів того, що на момент звернення з даною заявою військова частина НОМЕР_4 та військова частина НОМЕР_5 у спірному періоді перебували на грошовому забезпеченні відповідача, матеріали справи не містять, і позивачем таких доказів не надано.

Відтак, суд погоджується з позицією відповідача щодо безпідставності заявлених до нього позовних вимог, які виходять за межі періоду проходження позивачем військової служби в військовій частині НОМЕР_1 , а саме з 01.01.2016 року по 30.03.2023 року.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не отримання ним відповідно до наказу від 30.08.2023 №233 компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учасник бойових за 2022 та 2023 роки, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, а відтак має пільгу, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. ( пункт 5 розділу XXXI Порядку № 260).

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Наведений правовий висновок відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, вкладеній у постанові від 21 серпня 2019 за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18.

Як вбачається наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №233 про виключення майора ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, Позивач вибув до нового місця служби.

Так, відповідно до наявної у справі довідки Національного університету оборони України № 182/4/182/2/353 від 15.09.2023 року, ОСОБА_1 перебуває на посаді слухача Національного університету оборони України з 01.09.2023 року по теперішній час (тобто станом на 15.09.2023 року).

Згідно п. 181 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 щорічні додаткові відпустки можуть бути використані одночасно зі щорічною основною відпусткою або в інший строк з урахуванням побажання військовослужбовців та інтересів військової служби. Їх тривалість не впливає на тривалість щорічної основної відпустки. У разі переміщення військовослужбовця по службі невикористана ним відпустка (частина відпустки) надається за новим місцем військової служби.

Отже, з урахуванням вимог п. 181 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, після фактичного переміщення позивача по службі з Військової частини військової частини НОМЕР_1 до Національного університету оборони України, невикористані ним дні щорічної відпустки, в тому числі додаткова відпустка, як учаснику бойових дій, повинна надаватися за новим місцем військової служби.

Підставою для надання Позивачу за новим місцем військової служби невикористаних днів щорічної відпустки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, є наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.08.2023 №233, яким передбачено, що майору ОСОБА_1 щорічна основна відпустка за 2022 р. не надавалась, щорічна основна відпустка за 2023 р. не надавалась., додаткова оплачувана відпустка, передбачена ст. 162 Закону України «Про відпустки» згідно п. 14 ст. 102 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наказу МОУ № 260 від 07.06.2018, у період з 31.03.2023 по 30.08.2023 року не надавалася, грошова компенсація не виплачувалася.

З огляду на вказане та враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин (30.08.2023 р.) військова служба позивача не була завершена, він не був звільнений з військової служби, а продовжував виконувати свої службові обов`язки на новому місці служби, в даному випадку перебуваючи на посаді слухача Національного університету оборони України, то відсутні підстави для виплати йому коштів, які підлягають виплаті під час звільнення з військової служби.

Щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не отримання Позивачем відповідно до наказу від 30.08.2023 №233 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, суд зазначає про таке.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, у т.ч. виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначені розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197.

Так, пунктом 1 та 9 цього розділу Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника).

При цьому, пунктом 4 цього розділу Порядку № 260 передбачено, що військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 31.03.2023 р. за № 78, капітан ОСОБА_1 прибув з військової частини НОМЕР_5 та був призначений на посаду начальника служби паливного і мастильного матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу Головнокомандуючого ЗСУ ( по особовому складу) від 26.01.2023 № 168.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 233, майор ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 за 2023 рік не отримував.

При цьому, суд враховує, що згідно довідки Національного університету оборони України № 182/4/182/2/353 від 15.09.2023 року, ОСОБА_1 з 01.09.2023 року перебуває на посаді слухача Національного університету оборони України.

З огляду на вказані норми Порядку № 260 та враховуючи, що спірна матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається один раз на рік і у разі переміщення військовослужбовця від одного місця проходження служби до іншого, умовою її виплати є не отримання військовослужбовцем за попереднім місцем, то перебування Позивача протягом 2023 року за трьома місцями військової служби, а саме, січень-березень (30.03.2023) - військова частина НОМЕР_4 , з 31.03.2023 по 30.08.2023 – відповідач (військова частини НОМЕР_1 ), з 01.09.2023 - Національного університету оборони України, не доводить про обов`язок саме відповідача виплатити позивачу спірну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, а відтак суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог у цій частині.

При цьому, на думку суду позивач не позбавлений права отримати спірну матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік за новим місцем служби - Національного університету оборони України з огляду на наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.08.2023 № 233 про її не отримання за попереднім місцем проходження військової служби, як це передбачено пунктом 4 цього розділу Порядку № 260.

Щодо вимоги позивача в частині не нарахування та не виплати відповідачем під час проходження військової служби індексації грошового забезпечення, то суд враховує наступне.

Як зазначалось вище сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. ( стаття 1 Закону № 1282-XII)

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) тощо. (стаття 2 Закону № 1282-XII).

При цьому, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Водночас, підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2023 рік немає, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Суд зауважує, що вказане вище положення Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» є чинним та неконституційним не визнавалось.

Таким чином, оскільки дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» була зупинена на 2023 рік, то підстави для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, механізм розрахунку якої визначено Порядком № 1078, у 2023 році були відсутні.

Що стосується застосування Порядку № 1078, то він не може бути самостійною підставою для проведення нарахування суми індексації грошового забезпечення, коли дія закону про індексацію зупинена. Порядок № 1078 є інструментом, який застосовується лише тоді, коли чинне законодавство дозволяє це робити, і якщо закон прямо не дозволяє (або забороняє) індексацію, то Порядок № 1078 не може бути застосований.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд доходить висновку, що оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», то факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.03.2023 року по 30.08.2023 року відсутній.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваної бездіяльності, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи та висновки, викладені вище.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна

.