Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №420/21567/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21567/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу Державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 1), Відділу Державного нагляду (контролю) в Одеській області (далі – відповідач 2), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ПШ 060631 від 06.05.2024 Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних позовних вимог, позивачка вказує, що є фізичною особою- підприємцем, основним видом діяльності є вирощування зернових культур. В березні 2024 року Позивачкою здійснювалось перевезення посівного матеріалу для вирощування зернових культур на власному транспортному засобі, під час якого посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час якої виявлено порушення ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме відсутні тахокарти водія або бланк підтвердження діяльності водія, відповідальність за яке передбачена ч. І абз. 3 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», по що складено акт АР 054448 від 22.03.2024. На підставі даного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову ПШ 060631 від 06.05.2024 про застосування до Позивачки адміністративно- господарського штрафу у розмірі 17000 грн. Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на таке. По-перше, оскаржувану постанову прийнято з порушенням вимог п.26 Порядку № 1567, оскільки відповідачем належним чином не було викликано позивача для розгляду справи та прийнято до уваги заперечення. По-друге, у спірних правовідносинах позивачка не вважає себе автомобільним перевізником у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки перевезення посівного матеріалу для вирощування зернових культур здійснювалось в ході здійснення господарської діяльності, а не з метою комерційного перевезення вантажу, що підтверджується відсутністю ліцензії на перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. По-третє, позивач стверджує, що під час перевірки співробітники Державної служби України з безпеки на транспорті не взяли до уваги всі наявні підтверджуючі документи, які були у водія транспортного засобу, а саме тахокарту за 21.03.2024 р. на якій проставлено відповідну відмітку співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті, а відносно відсутності тахокарти за 20.03.2024 року, то водій у вказаний час не працював, що підтверджується бланком підтвердження діяльності.

25.07.2024 року судом зареєстровано від представника відповідача-1 відзив на позов, яким заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки DAF/МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні тахокарти водія за 20.03.2024, 21.03.2024 або бланк підтвердження діяльності. Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки, знайшла своє відображення в акті від 22.03.2024 АР № 054448. Водій з актом ознайомлений під підпис, пояснень та заперечень не надав. Щодо доводів позивача про здійснення перевезення для власних потреб, то відповідальність за порушення, передбачені статтею 60 Закону № 2344-ІІІ може наступати для автомобільного перевізника. Вказана норма передбачає застосування штрафу у разі перевезення вантажу, а не надання послуг з перевезення. Також, звертає увагу, що доводи позивача про перевезення для власних потреб спростовуються відомостями наданої під час перевірки товарно-транспортної накладної від 22.03.2024 № 192662, відповідно до якої позивач є перевізником, замовником є ТОВ «Сідд-Транс». Щодо суті оскаржуваного рішення, то відповідно до частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку. Згідно пунктів 1.3., та 6.1. Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Відсутність тахокарт за 20.03.2024, 21.03.2024 або бланку підтвердження діяльності, підтверджується відеозаписом з перевірки (додається, відеофайл можна переглянути використовуючи програму VSplayer). Так, водієм було надано лише тахокарту, яка використовувалась в день перевірки і саме на ній посадовою особою Укртрансбезпеки і було проставлено печатку і підпис, за попередні дні тахокарти були відсутні. При цьому, надані до позову матеріали не є юридично значимими документами, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання інших матеріалів жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки. Щодо доводів позивача про неотримання запрошення, то суб`єкт владних повноважень з метою ефективного виконання пункту 26 Порядку №1567 зобов`язаний направити перевізнику повідомлення про розгляд справи завчасно, тобто так, щоб повідомлення прибуло до відділення пошти, яке обслуговує адресу перевізника до дати розгляду справи, забезпечуючи достатній для отримання кореспонденції період часу. Відповідач зазначає, що запрошенням від 16.04.2024 № 32335/33/24-24 позивача повідомлено про розгляд справи 06.05.2024 (трековий номер листа 0600910446450, зазначено телефон отримувача 0960061313, адреса вул. Центральна, 28, с. Михайло-Олександрівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67314 – що повністю збігається з відомостями, зазначеними в позовній заяві). Згідно відомостей онлайн трекінгу Укрпошти, запрошення на розгляд справи 27.04.2024 вручено особисто. Таким чином, доводи позивача про неотримання запрошення на розгляд не відповідають дійсності.

Відповідач-2 не скористався правом на подачу відзиву на позов.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано відповідачів разом з відзивом надати суду належним чином засвідчені копії матеріалів перевірки ФОП ОСОБА_1 , на підставі яких прийнята оскаржувана постанова, а також докази його повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

22.03.2024 на автодорозі М-05 «Київ - Одеса» (210 км), уповноваженими представниками відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №012995 від 15.03.2024 було зупинено транспортний засіб марки DAF/МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 та проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

22.03.2024 старшими державними інспекторами Відділу Державного нагляду (контролю) у Черкаській області складено акт АР № 054448 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі – акт перевірки), за яким на момент проведення перевірки встановлено відсутність документів, визначених статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме під час перевезення вантажу згідно ТТН № 192662 від 22.03.2024 р. (пшениця), у водія відсутні тахокарти водія за 20.03.2024 р., 21.03.2024 р. або бланк підтвердження діяльності водія, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

При цьому, у графі пояснення водія про причини порушень вказано «з порушенням ознайомлений», що засвідчено підписом водія Горецького П.О.

16.04.2024 Відділом державного контролю державного нагляду (контролю) у Одеській області засобами поштового зв`язку на адресу ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) направлено запрошення № 32335/33/24-23 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № AP054448 від 22.03.2024 p, яке відбудеться 06.05.2024 року.

06.05.2024 року на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № AP054448 від 22.03.2024 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 060631, застосовано до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Вважаючи вказану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про транспорт” від 10.11.1994 № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" №2344-III (далі Закон № 2344-III), яким передбачено, зокрема

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. ( абзац 19 статті 1 Закону №2344-III)

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту). ( абзац 54 статті 1 Закону №2344-III)

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті (абзац другий частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III);

- державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. ( частина сімнадцята статті 6 Закону № 2344-III);

- у разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. (частина вісімнадцята статті 6 Закону № 2344-III);

- порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України. (частина двадцять перша статі 6 Закону № 2344-III);

- з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством. (стаття 18 Закону № 2344-III);

- автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.( стаття 34 Закону № 2344-III);

- автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. ( стаття 48 Закону № 2344-ІІІ);

- за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (абзац 3 частини 1 ст. 60 Закону № 2344-Ш)

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою КМУ від 8 листопада 2006 р. № 1567 ( далі – Порядок № 1567), яким передбачено, зокрема

- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України ( пункт 2 Порядку № 1567);

- під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. ( пункт 15 Порядку № 1567)

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів. ( пункт 17 Порядку № 1567);

- виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. ( абзац третій пункту 20 Порядку № 1567);

- у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567);

- справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). ( пункт 26 Порядку № 1567).

- у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5. ( пункт 27 Порядку № 1567).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено "Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті" ( далі – Положення № 103), яким передбачено, зокрема

- Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. ( пункт 1 Положення №103)

- основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті. ( пункт 4 Положення №103)

- Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. ( підпункти 15, 27, 29 пункту 5 Положення №103)

- Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. ( абзац 1 пункту 8 Положення №103)

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Укртрансбезпека як структурні підрозділи апарату Служби.

VI. Оцінка та висновок суду.

З системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що територіальні органи Укртрансбезпека наділені повноваженнями під час проведення рейдової перевірки перевіряти, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення вантажів автомобільним транспортом. Передумовою для настання відповідальності є встановлення самого факту правопорушення, що здійснюється у спосіб, передбачений Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_3 , транспортні засоби марки DAF/MAЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 / НОМЕР_5 належать ОСОБА_1 .

За матеріалами рейдової перевірки судом встановлено, що 22.03.2024 в ході проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом уповноваженими представниками відділу державного нагляду (контролю) у Черкаській області було встановлено, що під час перевезення вантажу згідно ТТН № 192662 від 22.03.2024 р. (пшениця) у водія транспортного засобу марки DAF/МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , власником якого є Позивачка, відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме тахокарти водія за 20.03.2024 р., 21.03.2024 р. або бланк підтвердження діяльності водія, що зафіксовано в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2024 № АР054448.

На підставі вказаного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову від 06.05.2024 № ПШ 060631 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 гривень, передбаченого абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт”, яка є предметом оскарження у даній справі.

За положеннями вказаної норми цього Закону передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За наведеними вище положеннями статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства тощо.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), яким передбачено, зокрема

- це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. ( пункт 1.2. Положення № 340),

- вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ). ( пункт 1.3. Положення № 340)

- перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567. ( пункт 7.1 Положення № 340);

- головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України. ( пункт 7.2. Положення № 340)

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі – Інструкція № 385 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема,

- Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) ( 994_016) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 (993_025) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт" (2344-14),"Про дорожній рух" (пункт 1.1 Інструкції № 385);

- ця інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів. ( пункт 1.2 Інструкції № 385);

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв. ( пункт 1.4 Інструкції № 385);

- водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів. ( пункт 3.3 Інструкції № 385);

- перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому. ( пункт 3.5 Інструкції № 385);

Відтак, реалізацією положень ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” в частині наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, є наявність заповнених тахокарт до зазначеного аналогового тахографа, передбаченого Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.

Аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку відсутність/або незаповнена тахокарта до зазначеного аналогового тахографа підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно - господарські штрафи.

Аналогічний за змістом висновок у подібних правовідносинах зроблений Верховним Судом у постанові від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, від 04 липня 2019 року у справі №823/328/17.

Як встановлено судом, основним доводом Позивачки, покладеним в основу протиправності спірної постанови є те, що ФОП ОСОБА_1 є власником вказаного транспортного засобу, проте не вважає себе в даному випадку перевізником, у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт”, а відтак не є суб`єктом відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, якою визначено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Так, за положеннями абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є автомобільний перевізник.

При цьому, автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. ( ст. 1 Закону № 2344-III).

Аналогічні положення містяться в вищенаведеному пункті 1.5. розділу І Положення № 340.

З огляду на вказані норми Закону № 2344-III та Положення № 340 позивачка є автомобільним перевізником, оскільки до автомобільного перевізника віднесено особи, які незалежно від того, чи здійснювали вони перевезення товару за власний кошт для власних потреб в межах господарської діяльності, чи в межах надання послуг з перевезення, чим спростовуються її твердження, що перевезення вантажу здійснювалося для власних потреб, а не з метою комерційного перевезення.

Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, товаро-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

ТТН обов`язково повинна містити інформацію, зокрема, щодо перевізника.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 лютого 2024 року по справі № 520/4486/23 відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.

Як встановлено судом, порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт було встановлено під час здійснення перевезення транспортним засобом марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , що належить Позивачці, під керуванням водія ОСОБА_3 вантажу згідно ТТН від 22.03.2024 № 192662, за якою перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 , замовником є ТОВ «Сідд-Транс».

При цьому, суд зазначає, що позивачка не надала заперечень або пояснень щодо вказаних обставин.

Щодо доводів позивача про неправомірність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу з огляду на те, що під час перевірки співробітники Державної служби України з безпеки на транспорті не взяли до уваги всі наявні підтверджуючі документи, які були у водія транспортного засобу, а саме тахокарту за 21.03.2024 р., на якій проставлено відповідну відмітку співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті, а 20.03.2024 р. водій у вказаний час не працював, що підтверджується бланком підтвердження діяльності, суд зазначає наступне.

Облік робочого часу визначений розділом VI Положення № 340, яким передбачено, зокрема, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. ( пункт 6.1 розділу VI Положення № 340)

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни. ( пункт 6.2 розділу VI Положення № 340)

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв. ( пункт 6.3 розділу VI Положення № 340)

Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника. У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців. ( пункт 6.4 розділу VI Положення № 340)

Як вбачається з Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 22.03.2024 № АР 054448, то на момент проведення перевірки у водія відсутні тахокарти водія за 20.03.2024 р., 21.03.2024 р. або бланк підтвердження діяльності водія.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що водієм було надано тахокартку за 22.03.2024 року, яка використовувалась в день перевірки і саме на ній уповноваженим представником відповідача-2 було проставлено печатку і підпис.

Натомість, відсутність у водія тахокарт за 20.03.2024 та 21.03.2024 або бланку підтвердження діяльності підтверджується відеозаписом, наданим відповідачем-1.

Так, з оглянутого судом відеозапису, яким фіксувався процес перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом 22.03.2024 та заповнення Акту перевірки № АР 054448 від 22.03.2024, вбачається, що водій ОСОБА_3 був згодний із відсутністю тахокарт за 20.03.2024 р., 21.03.2024 або бланку підтвердження діяльності.

Доказом тому є акт перевірки № АР 054448 від 22.03.2024 р, в якому водієм ОСОБА_3 зроблено власноруч запис “з порушенням ознайомлений”.

Щодо надано позивачем разом з позовом « Бланк підтвердження діяльності» ( додаток до пункту 6.4 розділу VI Положення № 340) від 20.03.2024 р., за яким водій ОСОБА_3 перебував у стані непрацездатності у період з 08:00 год. 20.03.2024 р. до 23:00 год. 21.03.2024 р., то суд не приймає вказаний доказ до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що вказаний документ був наданий відповідачу до прийняття спірної постанови.

Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем належним чином не було викликано позивача для розгляду справи і оскаржувану постанову прийнято з порушенням вимог п.26 Порядку № 1567, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

В якості доказів надіслання на адресу позивача Запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач надав до суду, окрім самого запрошення від 16.04.2024 № 32335/33/24-24, копію списку згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, зі штампом від 16.04.2024 р. відділення поштового зв`язку Одеса 8 Укрпошта, у якому зазначено, що на адресу: АДРЕСА_1 , адресат: ФОП ОСОБА_1 направляється відправлення за номером 0600910446450.

Суд зазначає, що повідомлення-запрошення про розгляд справи направлено позивачу з урахуванням розумного строку на офіційну адресу, а отже, відповідачем були здійснені усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.

Відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року у справі № 820/4810/17.

Отже, відповідачем дотримано п.26 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567.

Щодо належного відповідача в даній справі.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням від 02.12.2021 № 1579-р “Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті” Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства інфраструктури щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.

Згідно додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р передбачено утворення територіального органу Укртрансбезпеки - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.

Отже, Відділ державного нагляду ( контролю) в Одеській області входить до складу Державної служби України з безпеки на транспорті.

Частиною першою статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

За приписами частини четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За визначенням, що міститься у пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до абзацу другого пункту 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Отже, незважаючи на те, що Відділ державного нагляду ( контролю) в Одеській області, не має статусу юридичної особи, водночас, законодавством наділений правом на прийняття адміністративного акту, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та може бути стороною в судовому спорі про оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 06 вересня 2024 року справа № 600/302/23-а.

Решта доводів та аргументів учасників справи судом не оцінюються, позаяк не впливають на правомірність оскаржуваного рішення, а тому не мають значення для правильного вирішення судового спору по суті та не спростовують встановлені судом обставини справи та висновки, викладені вище.

Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а відповідачем не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд –

вирішив:

У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 39816845), до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (пл. Бориса Деревянка, буд. 1, каб. 203, м. Одеса, 65008) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А.Дубровна

.