Вирок від 19 серпня 2026 р. у справі №555/2001/24 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2001/24

Номер провадження 1-кп/555/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" серпня 2026 р.

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю прокурора - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Березне кримінальне провадження №12024181060000248 від 18.07.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого в ЗДО «Колосок» робітником по обслуговуванню, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

І.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, придатним до військової служби, маючи військове звання "сержант", належним чином 10 липня 2024 року повідомленим про необхідність з`явитись 12 липня 2024 року до 08 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для відправки у складі команди до військової частини НОМЕР_1 та проходження військової служби за мобілізацією, у зв`язку із проведенням загальної мобілізації згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України № 2105-1Х від 03.03.2022, Указу Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", затвердженого Законом України № 3685-ІХ від 08.05.2024, а також про наслідки неявки за вказаним викликом, не маючи права на відстрочку чи звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, достовірно володіючи інформацією про час відправки до військової частини для проходження військової служби та місце розташування збірного пункту, діючи умисно, без поважних причин, всупереч вимог ст.65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", 12 липня 2024 року о 08 год. 30 хв. умисно, керуючись небажанням бути призваним для несення служби в рядах Збройних Сил України, не прибув на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 , для відправки до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією, внаслідок чого ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

ІІ.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав та пояснив, що дійсно 10.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 йому вручали повістку про необхідність прибуття 12.07.2024 року для відправки до військової частини. Він пояснив, що у його дружини було діагностовано захворювання щитоподібної залози, у зв`язку з чим вона потребувала оперативного втручання, а йому необхідно було турбуватись про дітей. Він просив, щоб його не відправляли до військової частини ще кілька місяців, однак в ТЦК не погодились. Після проведеної операції згідно медичного висновку його дружина потребує стороннього догляду, який він здійснює, і на цій підставі він отримав відстрочку від мобілізації. У вчиненому щиро розкаявся. Вказує, що розуміє свій обов`язок перед Батьківщиною, проте не може залишити дружину та двох неповнолітніх дітей, так як на даний час є єдиним годувальником у сім`ї. Він докладає зусиль для того, щоб в міру своїх можливостей надавати допомогу на підтримку ЗСУ.

Згідно довідки військово-лікарської комісії, картки №131/8 обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 є придатним до військової служби.

Відповідно до розписки ОСОБА_4 10.07.2024 року отримав повістку про необхідність з`явитись 12 липня 2024 року до 08 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 для відправки до військової частини

Згідно поіменного списку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 підлягав до відправки до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно рапорту старшого офіцера відділення обліку та мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 ОСОБА_4 12.07.2024 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув і не повідомив про причини своєї відсутності.

Як встановлено із свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_8 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно консультативних медичних висновків від 28.06.2024 року, виписки з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_8 було встановлено діагноз дифузний токсичний зоб ІІІ ступеня ( ОСОБА_9 ), тиреотоксикоз важка форма в стадії медкомпенсації.

Відповідно до висновку №682 про наявність порушення функції організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 05.09.2025 року ОСОБА_8 потребує такого догляду.

Із даних військово-облікового документу встановлено, що ОСОБА_10 надано відстрочку від мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Оцінивши зібрані по справі докази відповідно до положень ст.94 КПК України: кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведено винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах.

Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ст.336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

ІІІ. Призначення покарання

3.1 Позиція учасників судового провадження щодо призначення покарання.

Прокурор висловив позицію щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, приймаючи до уваги підвищену суспільну небезпечність вчиненого, те, що особа вперше вчинила кримінальне правопорушення, позитивно характеризується, має на утриманні двоє малолітніх дітей.

Сторона захисту просить призначити обвинуваченому мінімальне покарання у виді позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, вказуючи, що підзахисний є соціально корисною людиною з позитивними характеристиками. Він раніше ніколи не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, є несудимим, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Також ОСОБА_4 має стійкі життєві, родинні, трудові, майнові відносини із державою України, родиною, оскільки є одруженим, батьком трьох дітей, офіційно працевлаштованим, має власне житло, тобто наявні тісні соціальні зв`язки, надає допомогу на підтримку ЗСУ згідно своїх можливостей.

3.2. Мотиви призначення покарання судом.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд виходить із встановленої ст.50 КК України мети покарання, якою є не лише кара, а й виправлення особи і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, що заснована на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Згідно ч.3 ст.12 КК України ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставини, які пом`якшують покарання, - ще щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України, - не встановлено.

Із медичної довідки КНП «Березнівська центральна районна лікарня» вбачається, що обвинувачений на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває.

Згідно характеристики на ОСОБА_4 за місцем проживання особа характеризується виключно позитивно.

Відповідно до характеристики на ОСОБА_4 за місцем роботи обвинувачений зарекомендував себе як відповідальний та сумлінний працівник, брав активну участь в організації та проведенні благодійних акцій та ярмарок на підтримку ЗСУ.

Суд, враховуючи сукупність наведених обставин справи, тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки, дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, його щире розкаяння, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Згідно ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховний Суд неодноразово вказував, що для застосування ст. 75 КК суд має належним чином дослідити й оцінити всі обставини, що мають значення для кримінального провадження, та врахувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується в тому разі, коли є належні умови і підстави. Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за приписами ст. 75 КК приймається з урахуванням можливості досягнення цілей покарання в контексті положень статей 50, 65 КК (постанови від 13 грудня 2023 року у справі № 159/3397/21 (провадження № 51-4211км23), від 27 вересня 2023 року у справі № 529/783/22 (провадження № 51-3912км23)), серед яких і мета попередження вчинення нових кримінальних правопорушень іншими особами.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження при вирішенні питання про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, суд приймає до уваги наступне:

-- тяжкість кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є нетяжким злочином, а також його суспільну небезпечність;

-- правослухняну поведінку ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення та після його вчинення (особа вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягувалась до адміністративної відповідальності);

-- наявність на утриманні дружини, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду;

-- утримання двох неповнолітніх дітей, для яких він є єдиним годувальником, що свідчить про наявність стійних соціальних зв`язків, які утримають його в подальшому від вчинення нових кримінальних правопорушень;

-- на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра особа не перебуває;

-- його позицію щодо надання матеріальної допомоги ЗСУ, зокрема під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_4 сплатив добровільно кошти на підтримку ЗСУ у розмірі 10 000 грн., що підтверджується відповідним платіжним документом; як вказується у характеристиці за місцем роботи особи він брав активну участь в організації та проведенні благодійних акцій та ярмарок на підтримку ЗСУ, що свідчить про усвідомлення ним свого морального обов`язку надавати допомогу у боротьбі проти збройної агресії росії проти України.

Слід також зауважити, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не несе для обвинуваченого позитивних наслідків у майбутньому. Він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК України протягом іспитового строку має виконувати покладені на нього обов`язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання.

Враховуючи наведені обставини, додержуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без відбування покарання у виді позбавлення волі. В зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за можливе застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

У постановах Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №226/1856/23 та від 27.10.2025 року у справі №573/838/24 викладено правові висновки щодо можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням і у разі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом ( ч.3 ст.75 КК України).

ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком один рік та з покладенням відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України обов`язків :

-- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

-- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Речові докази: оригінал розписки - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Березнівський районний суд Рівненської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1