Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №380/7212/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/7212/26 пров. № А/857/30896/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кушнір В.О., Носа С.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (судді Сподарик Н.І., розглянуту у письмовому провадженні в м. Львів) у справі № 380/7212/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Львів Інвест Груп 1» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 22.05.2023 за №11232/13-01-07-09, №11256/13-01-07-09, №11254/13-01-07-09, №11226/13-01-07-09 та від 11.08.2023 за №18174/13-01-07-09.

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ «Львів Інвест Груп 1» подало апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права. Вказує, що відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду у разі виникнення сумнівів щодо поважності причин пропуску строку звернення після відкриття провадження у справі, суд зобов`язаний спочатку постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, однак суд позбавив позивача законного права надати додаткові пояснення та вказати інші поважні причини пропуску строку, що є порушенням процесуальних гарантій. Крім того, застосований у частині 4 статті 123 КАС України механізм переоцінки строку та визнання попереднього висновку суду «передчасним» можливий виключно у разі виявлення нових фактичних обставин або доказів (зокрема, наданих відповідачем), які не були відомі суду на момент відкриття провадження.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує вимоги апеляційної скарги.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на підставі статті 311 КАС України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Львів Інвест Груп 1» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду щодо скасування податкових-повідомлень рішень.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з позовом, викладені у клопотанні про поновлення про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Позовну заяву ТОВ «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - залишено без руху. Позивачу надано строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання: - обґрунтованої заяви про поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом з наданням відповідних доказів (вказати інші причини пропуску строку звернення до суду, якщо такі є, та надати докази у підтвердження таких обставин).

Головне управління ДПС у Львівській області 24 квітня 2026 року подало клопотання про закриття провадження у справі.

27 квітня 2026 року позивачем подано заяву про усунення недоліків із долученим клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Питання щодо строку звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.

13 травня 2026 року ТОВ «Львів Інвест Груп 1» подало заперечення проти заяви про закриття провадження у справі.

19 травня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

Оскаржуваною ухвалою позовну залишено без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом та не надано обґрунтованих та змістовних пояснень щодо наявності об`єктивних причин, які завадили йому дізнатися про порушення своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положеннями частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина 3 статті 6 КАС України).

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин 3, 5 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Апеляційний Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може уважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку, оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/20 зазначено, що «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах».

У постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 400/3065/19, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/20, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17 міститься висновок про те, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Статтю 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що звернення до адміністративного суду з позовом після закінчення строків, установлених законом, не має безумовним наслідком повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

Так, статтею 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Отже, вказані правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі (частини 3 та 4 статті 123 КАС України).

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Водночас в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду щодо скасування податкових-повідомлень рішень та подав первинно клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень - залишено без руху, визнано неповажними підстави клопотання про поновлення пропущеного строку.

27 квітня 2026 року подано заяву про усунення недоліків із долученим клопотанням про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів вважає, що винесення вказаної ухвали Львівським окружним адміністративним судом від 04 травня 2026 року свідчить про введення позивача в стан правової невизначеності з підстав відсутності невідповідностей позовної заяви вимогам КАС України.

Під час винесення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачу звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку з інших підстав, які ним були подані під час подання первинного клопотання, яке було розглянуто без участі позивача чи його представника.

З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду колегія суддів визнає передчасним, оскільки обов`язковою умовою для застосування частини 3 статті 123 КАС України є залишення позовної заяви без руху за правилами частини першої цієї ж статті.

Отже, зі змісту оскаржуваного судового рішення та матеріалів справи, слідує що суд першої інстанції не надав можливості позивачу обґрунтувати підстави поважності пропуску строку звернення до суду, а надав лише оцінку доказам, що були наявні у матеріалах справи.

Так, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду (ніж ті, котрі визнані судом неповажними).

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 14 липня 2022 року №380/10649/21, від 09 червня 2022 року у справі №160/15960/20, від 05 травня 2022 року у справі №420/6134/21, від 28 березня 2024 року у справі № 460/6314/20 і колегія суддів не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на те, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. Позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення (постанови Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 460/626/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 та від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20).

Суд зазначає, що строк звернення не може вважатися пропущеним автоматично з підстав ухвалення судового рішення, оскільки заявлені позовні вимоги обґрунтовуються із нових доводів позивача та відповідних підстав, які не були предметом дослідження у попередньому судовому спорі між сторонами.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 11.12.2025 у справі № 380/22970/24, від 18.03.2026 у справі № 320/40240/24, від 19.03.2026 у справі № 947/32439/24, від 05.06.2026 у справі № 160/10956/24, від 10.06.2026 у справі № 932/10954/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Аналізуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, а оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до постановлення судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. Доводи апеляційної скарги є суттєвими, що мають значення для справи, ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Клопотання позивача про необхідність вирішення питання судового збору колегія суддів вважає передчасним, так як у даному випадку судом апеляційної інстанції не переглядається справа по суті та не виноситься остаточне рішення, у той час як положення статті 139 КАС України передбачають можливість розподілу судових витрат за наслідками вирішення позовних вимог по суті спору. Відтак, питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у справі, повинен розглядати суд під час нового розгляду справи та з урахуванням результатів її вирішення.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Інвест Груп 1» – задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 380/7212/26 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. О. Кушнір

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 21.08.26