Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №460/10537/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/10537/24 пров. № А/857/32789/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/10537/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя в 1-й інстанції – Комшелюк Т. О.,

дата ухвалення рішення – 11 листопада 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 11 листопада 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 червня 2024 року №172650008556 про відмову їй у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити їй пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 03 червня 2024 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 червня 2024 року №172650008556 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 22 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести виплату ОСОБА_1 з 22 квітня 2024 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликаються на те, що згідно з довідкою КЗП(ПТ)О «Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу» від 05 березня 2024 року № 43 позивач навчалась в середньому професійно-технічному училищі № 46 м. Києва за денною формою навчання з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року. Зазначають, що місто Київ не належать до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, судом не встановлено, чи достатньо терміну проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року. Звертає увагу на те, що документами підтверджено, що позивач станом на 01 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 9 місяців 12 днів, що не дає права на зниження пенсійного віку на 6 років. Таким чином, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутнє. З врахуванням наведеного просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подала відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №460/10537/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі №460/10537/24 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року продовжено строк розгляду справи №460/10537/24.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29 травня 2025 року №1149/0/15-25 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року вказану справу прийнято до провадження.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01 березня 1995 року Рівненською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 25 листопада 1999 року, позивач з 14 серпня 1992 року зареєстрована в селі Люхча Сарненського району Рівненської області.

Згідно з довідкою Люхчанського старостинського округу №9 Сарненської міської ради Рівненської області від 29 березня 2024 року №23-17/389 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована в селі Люхча з 19 квітня 1988 року по 17 вересня 1990 року, з 14 серпня 1992 року по даний час.

Село Люхча Сарненського району Рівненської відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Довідкою комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу» №43 від 05 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_4 дійсно навчалася у Середньому професійно-технічному училищі №46 м. Києва за професією «Закрійник-модельєр верхнього одягу» з "01" вересня 1990 р. (наказ №11-вк від 07 вересня 1990 р.). Форма навчання - денна. У зв`язку з реєстрацією шлюбу змінено прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_1 (наказ по СПТУ №46 №468-у від 15 травня 1992 року). Відрахована зі складу учнів, у зв`язку з закінченням навчання в училищі "23" липня 1992 р. (наказ №11-вк від 23 липня 1992 р.)

Архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 19 березня 2024 року №328 підтверджується, що ОСОБА_4 , випускниця Березнівського училища, прийнята на роботу кравчинею верхнього чоловічого одягу 4 розряду в БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни, з 22 липня 1988 року (наказ №99-к від 21 липня 1988 року по Сарненському районному комбінату побутового обслуговування населення), (так в документах).

Період роботи позивача у БП «Світанок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни у 1988-1992 роки також підтверджується архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 19 березня 2024 року №329, в якій відображені відомості про заробітну плату позивача за вказаний період.

Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_4 після укладення шлюбу присвоєно прізвище Набухотна.

03 червня 2024 року позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням від 10 червня 2024 року №172650008556 відмовлено у призначенні позивачу пенсії. Зазначено, що вік заявника становить 54 роки 1 місяць 12 днів. Страховий стаж складає 25 років 2 місяці 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не взято до розрахунку період навчання з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року, згідно з довідкою №25 від 15 травня 2024 року, оскільки перетинається з роботою. Довідка потребує перевірки. За наданими документами підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року – 2 роки 9 місяців 12 днів. Додатково повідомлено, що канікули у період навчання не зараховано до проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відсутня дата реєстрації по місцю проживання заявника. Враховуючи наведене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за відсутності необхідного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше 3 років.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення №172650008556 від 10 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у неї права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 22 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській провести виплату ОСОБА_1 з 22 квітня 2024 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.15 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

За змістом ст.49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За змістом ст.9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац 4 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч.2 ст.55 Закону №796-XII).

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років.

Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09 березня 1988 року, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XI).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 01 березня 1995 року (а.с.9).

03 червня 2024 року позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 червня 2024 року №172650008556 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року.

Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що до страхового стажу не взято до розрахунку період навчання з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року, згідно з довідкою №25 від 15 травня 2024 року, оскільки перетинається з роботою. Довідка потребує перевірки. За наданими документами підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року – 2 роки 9 місяців 12 днів. Додатково повідомлено, що канікули в період навчання не зараховано до проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відсутня дата реєстрації по місцю проживання заявника (а.с.10).

Отже, матеріалами справи стверджується, що підставою для відмови у призначенні пенсії позивача було те, що позивач станом на 01 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років, зокрема у спірному рішенні зазначено про те, що період навчання з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року перетинається з роботою, тому вказаний період не зараховано до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Даючи правову оцінку спірному рішенню пенсійного органу, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Зі змісту довідки комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу» №43 від 05 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_5 дійсно навчалася у Середньому професійно-технічному училищі №46 м. Києва за професією «Закрійник-модельєр верхнього одягу» з "01" вересня 1990 р. (наказ №11-вк від 07 вересня 1990 року). Форма навчання - денна. Відрахована зі складу учнів, у зв`язку з закінченням навчання в училищі "23" липня 1992 року (наказ №11-вк від 23 липня 1992 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази проживання позивача на території м. Києва у період навчання, а тому покликання відповідача на те, що в цей період (частину такого періоду) позивач, навчаючись, проживала у такому населеному пункті, територія якого не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, є лише його припущенням.

Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2025 року у справі №460/6098/24 зазначив, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Крім того, у цій справі суд касаційної інстанції надав оцінку зарахуванню періоду навчання у іншій місцевості та погодився з судом апеляційної інстанції про відсутність підстав для зарахуванням періоду проживання у зоні гарантованого добровільного за час проходження навчання у Брянському технологічному інституті (російська федерація).

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у вищевказаній постанові та зазначає, що навчання ОСОБА_1 у Середньому професійно-технічному училищі №46 м. Києва у період з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року не є підставою вважати, що у цей період позивач постійно проживала у м. Києві.

Разом з тим, архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 19 березня 2024 року №328 підтверджується, що ОСОБА_4 , випускниця Березнівського училища, прийнята на роботу кравчинею верхнього чоловічого одягу 4 розряду в БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни, з 22 липня 1988 року (наказ №99-к від 21 липня 1988 року по Сарненському районному комбінату побутового обслуговування населення) (а.с.17).

З наведених вище обставин вбачається, що період навчання позивача з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року у комунальному закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж мистецтва та технологій сервісу» та роботи в зазначений період в БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни перетинаються.

При цьому, згідно з п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом п.23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

З аналізу зазначених правових норм суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність підтвердження трудового стажу при подачі заяви про призначення пенсії у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, зокрема, довідками як документами про підтвердження трудової діяльності, оформленими у відповідності до вимог Порядку №637.

Так, архівними довідками Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 19 березня 2024 року №328, №329 підтверджується, що ОСОБА_4 працювала кравчинею верхнього чоловічого одягу 4 розряду в БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни 1988-1992 роки та отримувала заробітну плату позивача за вказаний період (а.с.17,18).

Отже період трудової діяльності позивача з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року підтверджується архівними довідками Комунальної установи «Трудовий архів» Сарненської міської ради від 19 березня 2024 року №328, №329.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивач не працювала або її періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у довідках стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Таким чином, вищевказаними довідками №1043 від 12 липня 2024 року засвідчено факт роботи позивача у м. Сарни, при цьому, будь-яких посилань на невідповідність довідок чинному законодавству (або їх недостовірності) відповідач не навів. Довідки, які були надані позивачем, на цей час є дійсними, мають відбиток печатки та підпис (а.с.17, 18).

Колегія суддів зауважує, що відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106а від 23 липня 1991 року м.Сарни відноситься зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до приписів ст.55 Закону №796-XII особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхіднсть зарахування позивачу періоду роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року у БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни на території зони посиленого радіологічного контролю.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення №172650008556 від 10 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки надані позивачем документи підтверджують наявність у неї права на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року на території зони посиленого радіологічного контролю.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання призначити пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, то колегія суддів зазначає наступне.

Повноважним органом для обрахунку та призначення пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів. У спірних правовідносинах суд не може перебирати компетенцію суб`єктів владних повноважень та досліджувати документи, яким не надана оцінка, встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права та встановлювати чи наявний стаж є достатнім на призначення пенсії, а тому у спірних правовідносинах суд не вправі зобов`язати відповідача призначити пенсію, оскільки пенсійним органом у оскаржуваному позивачем рішенні не вирішено питання щодо врахування спірного періоду роботи позивача з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року у БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до періоду роботи позивача період з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року у БП «Пролісок» Сарненського районного комбінату побутового обслуговування населення м. Сарни на території зони посиленого радіологічного контролю та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, із врахуванням висновків суду.

Таким чином, доводи апелянта є частково підставними з наведених вище мотивів, і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині підставності доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено частково, то відповідно до ст.139 КАС України із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 605,60 грн за подання позовної заяви.

Керуючись ст.139, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №460/10537/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позовом ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10 червня 2024 року №172650008556 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 01 вересня 1990 року по 23 липня 1992 року з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині постанови.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п`ять) грн 60 копійок за подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 21 серпня 2026 року.