Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №460/1920/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/1920/26 пров. № А/857/32977/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Валюха В.М., Затолочного В.С.,

за участі секретаря судового засідання Загреви М.С.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові

апеляційну скаргу Рівненської міської ради

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року

у справі № 460/1920/26

за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Рівненської міської ради про стягнення податкового боргу

найменування суду 1 інстанції Рівненський окружний адміністративний суд

дата ухвалення рішення 11.05.2026

суддя 1 інстанції Дуляницька С.М.

місце ухвалення рішення м. Рівне

дата складання повного тексту судового рішення 11.05.2026

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської міської ради про стягнення податкового боргу у розмірі 13486680,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за Житлово-комунальним підприємством «Перспективне» (далі-Боржник) обліковується заборгованість в загальній сумі 13 486 680,92 грн., в т.ч.:

- 3 929 124,56 грн. з податку на додану вартість (14010100);

- 6 030 324,66 грн. з податку на прибуток (11020201);

- 1 848,60 грн. із земельного податку (18010500);

- 1,00 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (21080900).

- 3 525 382,10 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (11010100).

Житлово-комунальне підприємство «Перспективне» перебуває у стані припинення з 03.09.2018. Рівненська міська рада є засновником Житлово-комунального підприємства «Перспективне».

Згідно з пунктом 97.3 ст. 97 ПКУ у разі, якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов`язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв`язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов`язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов`язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

Рішенням суду від 16.10.2020 у справі №460/4246/20, що набрало законної сили, задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків у банках на погашення податкового боргу на суму 13 611 771,0 грн. Проте виконання згаданого судового рішення суду є неможливим, у зв`язку з тим, що кошти на банківських рахунках платника податків відсутні. Також було надано дозвіл на погашення боргу за рахунок майна у податковій заставі (рішення від 20.11.2023 у справі №460/1733/23), але реалізація майна на аукціоні дозволила лише частково покрити борг.

Оскільки вжиті заходи не призвели до повного погашення боргу, позивач, керуючись ст. 96 ПКУ, звернувся до Рівненської міської ради (лист №6053/5/17-00-13-02-08 від 11.09.2025) з проханням вирішити питання про виділення коштів з бюджету або вжиття інших заходів для погашення заборгованості комунального підприємства. Проте відповіді на звернення отримано не було. Відповідно до п. 96.3 ст. 96 ПКУ, у разі неотримання відповіді від органу місцевого самоврядування у 30-денний строк, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу з коштів органу, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідач зазначає, що особливий порядок стягнення боргу з органу місцевого самоврядування можливий лише після того, як процедура стягнення за рахунок коштів та майна самого боржника не призвела до результату. Позивач не надав належних доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, зокрема не надав підтверджень виставлення інкасових доручень банківським установам. Податковий орган не довів відсутність у боржника додаткових джерел погашення боргу, таких як дебіторська заборгованість. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до виконавчої служби для примусового виконання попередніх судових рішень про стягнення боргу з підприємства. Також, відповідач вказує, що заборгованість утворилася за період з жовтня 2018 року по січень 2020 року. Згідно зі ст. 102 ПКУ, податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Відповідач стверджує, що навіть з урахуванням зупинення строків через COVID-19 та воєнний стан, перебіг строків відновився з 01.08.2023. На думку відповідача, 1095-денний строк давності вже сплив, що робить цей борг безнадійним і таким, що підлягає списанню, а отже, податковий орган втратив право на його примусове стягнення. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що ним вжито вичерпний перелік заходів, передбачених ст. 95 та 96 ПКУ. Зокрема, було отримано рішення суду про стягнення коштів з рахунків (справа №460/4246/20), яке виявилося неможливим до виконання через відсутність коштів. Також було реалізовано майно боржника, що перебувало у податковій заставі (на підставі рішення у справі №460/1733/23), проте отриманих коштів не вистачило для повного погашення боргу. Податковий орган наголошує, що ст. 96 ПКУ не зобов`язує контролюючий орган звертатися до виконавчої служби, оскільки він сам є органом стягнення згідно з п. 41.2 ст. 41 ПКУ.

Позивач зазначає, що заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості є правом, а не обов`язком податкового органу, і їх невжиття не перешкоджає стягненню боргу з засновника в порядку ст. 96 ПКУ. Більше того, боржник перебуває у стані припинення, що ускладнює роботу з дебіторами.

Позивач вважає аргументи про сплив строків безпідставними, оскільки борг підтверджений судовими рішеннями, які набрали законної сили. Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПКУ, якщо борг стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу. Окрім того, перебіг строків давності був зупинений на період дії карантину (COVID-19) та воєнного стану, що передбачено пунктами 52-2 та 69.9 підрозділу 10 розділу XX ПКУ. Позивач акцентує увагу на тому, що Рівненська міська рада як власник комунального підприємства несе відповідальність за його зобов`язання у разі недостатності майна підприємства, що ліквідується (ст. 97 ПКУ). Оскільки міська рада не відреагувала на звернення про виділення коштів, податковий орган зобов`язаний звернутися до суду відповідно до п. 96.3 ст. 96 ПКУ.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на безпідставності позовних вимог. На думку відповідача, податковий орган ще у 2021 році звертався до міської ради щодо цього ж боргу, і рада надавала відповідь. Тобто це не перша спроба стягнення. Вказує, що орган ДПС посилається на нормативні акти 2024-2025 років, але борг виник у 2018-2019 роках. Рада вважає, що позивач не довів належних дій щодо стягнення боргу у встановлені строки. Вважає, що борг має бути визнаний безнадійним, оскільки минув 1095-денний строк позовної давності.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Стягнуто кошти з Рівненської міської ради (330280, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12-А, ЄДРПОУ 34847334), як із засновника Житлово-комунального підприємства «Перспективне» (ЄДРПОУ 31479193), яке має податковий борг, з рахунків такого платника, податкового боргу в розмірі 13 486 680,92 грн. та перерахувати:

- 6 030 324,66 грн. з податку на прибуток на рахунок UA258999980334169806000017527 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ одержувача 38012494, одержувач: ГУК у Рівненській області/Рівнен.міськ ТГ/11020201;

- 3 929 124,56 грн. податку на додану вартість на UA698999980313030029000017001, отримувач: ГУК у Рівненській області/Рівнен. обл/14010100, Банк отримувача: Казначейство України, РНОКПП 38012494, код класифікації доходів бюджету 14010100;

- 3 525 382,10 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на UA608999980333189340000017527 Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄДРПОУ одержувача 38012494, одержувач: ГУК у Рівненській області/ Рівнен.місь ТГ/11010100;

- 1 848,60 грн. із земельного податку на UA968999980334109811000017527, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38012494, одержувач: ГУК у Рівн.обл/ Рівне міськ.тг/18010500, МФО 899998;

- 1,00 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО на UA268999980313010104000017001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38012494, одержувач: ГУК у Рівн.обл/Рівнен обл /21080900.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач Рівненська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Восьмим апеляційним адміністративним судом було призначено судове засідання для вирішення даної апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належного представника не направив, про дату, час та розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та розгляд справи в суді апеляційної інстанції був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Учасники справи були належним чином, відповідно до положень статті 268 КАС України, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Житлово-комунальне підприємство «Перспективне» (ЄДРПОУ 31479193) зареєстроване юридичною особою та взяте на облік як платник податків в органах державної податкової служби з 24.05.2001.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 03.09.2018 вчинено реєстраційну дію до реєстраційних даних Житлово-комунального підприємства «Перспективне» про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення. Стан платника податків – 21 (у стані припинення).

Згідно з реєстраційними даними Рівненська міська рада (ЄДРПОУ 34847334) є засновником Житлово-комунального підприємства «Перспективне» (ЄДРПОУ 31479193).

За Житлово-комунальним підприємством «Перспективне» обліковується заборгованість в загальній сумі 13 486 680,92 грн., в т.ч.:

- 3 929 124,56 грн. з податку на додану вартість (14010100);

- 6 030 324,66 грн. з податку на прибуток (11020201);

- 1 848,60 грн. із земельного податку (18010500);

- 1,00 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО (21080900).

- 3 525 382,10 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (11010100).

Дана заборгованість виникла на підставі визначених контролюючим органом податкових зобов`язань та не сплачених боржником у добровільному порядку, застосованих контролюючим органом штрафних санкцій та нарахованої пені.

Заборгованість виникла у період з жовтня 2018 року по січень 2020 року на підставі податкових зобов`язань та штрафних санкцій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 в адміністративній справі №460/4246/20, що набрало законної сили, задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків у банках на погашення податкового боргу на суму 13 611 771,0 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 в адміністративній справі №460/1733/23, що набрало законної сили, задоволено позовні вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, на суму 13 611 771,00 грн. На виконання даного судового рішення суду податковим органом було реалізовано на аукціоні майно боржника, отримані кошти спрямовано на погашення частково заборгованості з податку на прибуток – 169 603,30 грн., ПДВ – 12 186,90 грн. та земельного податку – 4 748,94 грн.

У зв`язку з недостатністю коштів та майна боржника, Головне управління ДПС у Рівненській області 11.09.2025 року направило на адресу Рівненської міської ради лист №6053/5/17-00-13-02-08 з поданням про прийняття рішення щодо виділення коштів на сплату податкового боргу. Рівненська міська рада відповіді на зазначене звернення не надала, що стало підставою для звернення контролюючого органу до суду в порядку ст. 96 ПКУ.

Оскільки вжиті заходи не дали результату, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав, що позивачем вжито всіх вичерпних заходів щодо можливості погашення податкового боргу Житлово-комунального підприємства «Перспективне», не звертаючись до стягнення коштів з органу управління боржника. Проте, вказаними заходами не вдалося погасити податковий борг комунального підприємства, у зв`язку із чим відповідно до п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України, позивач був зобов`язаний звернутись до суду з позовом про стягнення такого боргу з органу управління боржника.

IІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Апелянт на обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що застосування процедури, передбаченої статтею 96 ПК України, є допустимим за умови неможливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому статтею 95 ПК України. Зазначає, що особливий порядок стягнення боргу з органу місцевого самоврядування можливий лише після того, як процедура стягнення за рахунок коштів та майна самого боржника не призвела до результату. Позивач не надав належних доказів відсутності коштів на рахунках підприємства, зокрема не надав підтверджень виставлення інкасових доручень банківським установам. Податковий орган не довів відсутність у боржника додаткових джерел погашення боргу, таких як дебіторська заборгованість. У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до виконавчої служби для примусового виконання попередніх судових рішень про стягнення боргу з підприємства. Апелянт вказує, що заборгованість утворилася за період з жовтня 2018 року по січень 2020 року. Згідно зі ст. 102 ПКУ, податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня його виникнення. Відповідач стверджує, що навіть з урахуванням зупинення строків через COVID-19 та воєнний стан, перебіг строків відновився з 01.08.2023. На думку відповідача, 1095-денний строк давності вже сплив, що робить цей борг безнадійним і таким, що підлягає списанню, а отже, податковий орган втратив право на його примусове стягнення.

Головне управління ДПС у Рівненській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує висновки апелянта, просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно платника податків, який ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію згідно із законодавством України (пп.97.4.1.) Житлово-комунальне підприємство «Перспективне» (ЄДРПОУ 31479193) перебуває в стані припинення. Засновником згідно реєстраційних даних є Рівненська міська рада (ЄДРПОУ 34847334). Контролюючий орган звертався до Рівненської міської ради, до сфери управління якої належить боржник та його майно, з поданням (листом) №6053/5/17- 00-13-02-08 від 11.09.2025, однак Рівненнська міська рада не відповіла на даний лист. Поряд з цим, на даний час відсутні докази часткового чи повного погашення відповідачем заборгованості зі сплати, що обліковується за ЖКП «Перспективне».

З урахуванням положень ст. 96 ПК України слідує, що норми Податкового кодексу України встановлюють порядок дій, які повинен вчинити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі або встановлення відсутності такого майна. Позивачем надано суду докази, які підтверджують, що ним були вчинені всі дії щодо стягнення податкового боргу, зокрема докази звернення до суду з позовом про стягнення суми боргу з рахунків у банках, а також відсутності відкритих рахунків для стягнення боргу та недостатності майна, що може бути внесено в податкову заставу. Отже, позивачем додержано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах. Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №820/4643/16, від 31.05.2023 у справі №160/7090/22, які є обов`язковими для врахування судом відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до абзацу першого п. 95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. На підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків/ електронних гаманців платника податків в рахунок погашення податкового боргу контролюючий орган ініціює стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків на підставі платіжної інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, доставленої самостійно представником контролюючого органу або надісланої рекомендованим листом. Суду надані докази неможливості виконання такого судового рішення з причин відсутності коштів на рахунках платника податків.

Щодо вжиття інших заходів по стягнення боргу з ЖКП. У позові зазначено про отримання судового рішення від від 20.11.2023 в адміністративній справі №460/1733/23, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, на суму 13 611 771,00 грн. На виконання даного судового рішення суду податковим органом було реалізовано на аукціоні майно боржника, отримані кошти спрямовано на погашення частково заборгованості з податку на прибуток – 169 603,30 грн., ПДВ – 12 186,90 грн. та земельного податку – 4 748,94 грн.. Вжиті заходи контролюючого органу не призвели до повного погашення податкового боргу

Щодо покликань відповідача про ненадання доказів вжиття заходів щодо стягнення сум дебіторської заборгованості, прошу суд врахувати таке. Як зазначено у позовній заяві, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань 03.09.2018 року вчинено реєстраційну дію до реєстраційних даних Житлово-комунального підприємства «Перспективне» про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення. Стан платника податків – 21 (у стані припинення). Останню звітність боржником подано у листопаді-місяці 2018 року. Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави визначити наявність у боржника дебіторської заборгованості, яка може бути джерелом погашення податкового боргу.

Щодо строків стягнення податкового боргу. Відповідач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати положення статті 102 ПКУ, оскільки вважає заявлений податковий борг до стягнення безнадійним. Позивач не погоджується з такими доводами, виходячи із такого. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 в адміністративній справі №460/4246/20, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків у банках на погашення податкового боргу на суму 13 611 771,0 грн.. Проте виконання згаданого судового рішення суду є неможливим, у зв`язку з тим, що кошти на банківських рахунках платника податків відсутні. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 №220.

Звертає увагу, що контролюючим органом були вжиті всі можливі заходи стягнення, передбачені статтею 95 Податкового кодексу України, проте вони не призвели до погашення податкового боргу.

ІV. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України визначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.88.1 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 статті 89 ПК України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до п.89.5 ст.89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Механізм застосування податкової застави податковими органами визначається Порядком застосування податкової застави податковими органами, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586, пунктом 4 якого передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків обов`язків, визначених Кодексом, майно такого платника податків у випадках, встановлених Кодексом, передається у податкову заставу.

Пунктами 1 та 2 Розділу ІІ Порядку № 586 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1), яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна (додаток 2). Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна у податкову заставу (додаток 3).

При цьому, вказаним Порядком передбачено можливість як складення акта опису майна податковим керуючим, так і складення акта про відсутність майна у платника податків, що може бути описано у податкову заставу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до положень пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідно до пункту 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Для цього контролюючий орган звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу. Якщо вказані заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, статтею 96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків пов`язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Пунктом 96.1 статті 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з п. 96.3 ст. 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Виходячи з аналізу наведених вище норм права, обов`язок контролюючого органу на звернення із позовною заявою до органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно, із позовом про звернення стягнення податкового боргу на кошти такого органу виникає виключно у разі відсутності у боржника власного майна, яке може бути внесено в податкову заставу, або після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу, для погашення податкового боргу. Наведені в пункті 96.1 статті 96 ПК України особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 цього Кодексу.

Аналогічний підхід до застосування наведених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року (справа №826/15776/15), від 20 грудня 2019 року (справа №826/19486/15), від 11 вересня 2019 року (справа №826/8951/15), від 26 грудня 2018 року (справа №810/3735/15), від 6 листопада 2018 року (справа №807/903/15).

За змістом наведених норм лише дотримання процедури досудових дій, дає право контролюючому органу звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти місцевого самоврядування.

Передумовою звернення контролюючого органу до органу місцевого самоврядування (органу виконавчої влади) у порядку ст.96 ПК України є вжиття ним заходів щодо виявлення майна та встановлення неможливості внесення такого майна в податкову заставу внаслідок його відсутності.

При цьому, застосування передбаченої ст.96 ПК України процедури є допустимим за умови неможливості погашення податкового боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника податків, у порядку встановленому ст.95 ПК України, та недостатності суми коштів, отриманих від продажу майна платника для погашення податкового боргу.

Житлово-комунальне підприємство «Перспективне» перебуває у стані припинення з 03.09.2018. Рівненська міська рада є засновником Житлово-комунального підприємства «Перспективне».

Оскільки заходи із стягнення коштів, які перебувають власності ЖКП «Перспективне», а також щодо опису його майна в податкову заставу лише частково покрили борг, активів, що в силу статті 87 ПК України можуть бути джерелами погашення податкового боргу, не виявлено, контролюючий орган мав визначені статтею 96 ПК України підстави для звернення до Рівненської міськради щодо прийняття одного із чотирьох альтернативних рішень з метою погашення податкового боргу ЖКП «Перспективне».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач вживав заходи щодо стягнення коштів з рахунків боржника, та надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі що підтверджується рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16.10.2020 в адміністративній справі №460/4246/20, яке набрало законної сили, яким задоволено позовні вимоги податкового органу про стягнення коштів з рахунків у банках на погашення податкового боргу на суму 13 611 771,0 грн., та рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 в адміністративній справі №460/1733/23, яке набрало законної сили, яким задоволено позовні вимоги податкового органу про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, на суму 13 611 771,00 грн.

На виконання даного судового рішення суду податковим органом було реалізовано на аукціоні майно боржника, отримані кошти спрямовано на погашення частково заборгованості з податку на прибуток – 169 603,30 грн., ПДВ – 12 186,90 грн. та земельного податку – 4 748,94 грн..

Внаслідок реалізації майна на аукціоні борг було погашено лише частково.

У зв`язку з недостатністю коштів та майна боржника, Головне управління ДПС у Рівненській області 11.09.2025 направило на адресу Рівненської міської ради лист №6053/5/17-00-13-02-08 з поданням про прийняття рішення щодо виділення коштів на сплату податкового боргу. Рівненська міська рада відповіді на зазначене звернення не надала.

Таким чином, усі можливі заходи стягнення, передбачені ст. 95 ПК України, були вжиті контролюючим органом та не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.

За даними інтегрованої картки платника, надходження в рахунок погашення податкового боргу відсутні.

Відповідно до п.96.1 ст.96 ПКУ у разі відсутності у комунального підприємства власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Таким чином, після отримання листа №6053/5/17-00-13-02-08 від 11.09.2025 органом управління не прийнято жодного рішення, передбаченого статтю 96 ПК України.

Відповідно до п.96.3 ст.96 ПКУ відповідь щодо прийняття одного з зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Отже, позивачем вжито всі можливі заходи щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства та додержано процедуру, передбачену статтею 96 ПУ України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності звернення стягнення на кошти відповідача в рахунок погашення наявної заборгованості.

Щодо строків стягнення податкового боргу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 102.4 ПУК у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови КМУ №651 від 27.06.202 карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Так, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою постановлено внести зміни до статті 102 Податкового кодексу України, а саме пунктом 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України передбачено, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Враховуючи викладене, перебіг 1095-денного строку зупинився 18.03.2020, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Звернення контролюючого органу до суду з цим позовом відбулось в межами строку, встановленого ПК України, з урахуванням пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право податкового органу на позов до Рівненської міської ради (як засновника) виникло у відповідача лише після того, як було вичерпано заходи стягнення з самого підприємства (що підтверджено судовими рішеннями 2020-2023 рр.; було надіслано звернення до Рівненської міської ради (11.09.2025); та минув 30-денний строк на відповідь.

Оскільки позов подано у 2026 році після завершення процедури, визначеної ст. 96 ПКУ, строк звернення до суду дотримано, адже право на такий позов є похідним і виникає лише на фінальному етапі процедури стягнення.

Відповідно до статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Отже, відповідно до приписів статті 56 ПК України грошові зобов`язання є узгодженими та підлягали до сплати відповідачем у строк, встановлений пунктами 57.1 та 57.3 статті 57 ПК України.

Щодо покликань апелянта на те, що позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом (справа №460/6568/21).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 у справі №460/6568/21 позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до Рівненської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне Дім Сервіс", Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, про стягнення податкового боргу залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем правильно обрано спосіб стягнення податкового боргу, саме з міської ради має бути стягнутий податковий борг ЖКП «Перспективне», оскільки міська рада є власником комунального підприємства, та міська рада має здійснити заходи по погашенню податкового боргу шляхом виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу, рішення про фінансування таких витрат розглядається на сесії відповідною радою.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення та ухвалу суду першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 460/1920/26- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. М. Валюх

В. С. Затолочний