Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №260/589/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/589/26 пров. № А/857/20006/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Кушнір В.О., Боршовського Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (головуючого судді Дору Ю.Ю., ухвалене у письмовому провадженні в м. Ужгород) у справі №260/589/26 за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, що полягає у неоприлюдненні публічної інформації на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vin-rada.gov.ua у повному обсязі, передбаченої Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, що є додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835; зобов`язати Виноградівську міську раду Закарпатської області оприлюднювати публічну інформацію на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vinrada.gov.ua згідно з додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835; стягнути з Виноградівської міської ради Закарпатської області сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 гривень на користь ОСОБА_1 ; стягнути з Виноградівської міської ради Закарпатської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Виноградівської міської ради Закарпатської області, що полягає у неоприлюдненні публічної інформації на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vin-rada.gov.ua у повному обсязі, передбаченої Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, що є додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835. Зобов`язано Виноградівську міську раду Закарпатської області оприлюднювати публічну інформацію на офіційному веб-сайті Виноградівської міської ради Закарпатської області https://vinrada.gov.ua згідно з додатком до Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 835.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської міської ради Закарпатської області сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 гривень на користь ОСОБА_1 .

09 березня 2026 року представником позивача Гудковською Вікторією Сергіївною подано заяву про ухвалення додаткового рішення про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідача по справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень.

11 березня 2026 року від Виноградівської міської ради Закарпатської області надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Лацік І.Б. через свого представника Гудковську Вікторію Сергіївну подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача по справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з приписами частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем до позовної заяви було додано ордер та зазначено в позові орієнтовний розрахунок суми судових витрат, однак не було подано договір про надання правничої допомоги, детального опису робіт та акту виконаних робіт, що суперечить приписам статті 134 КАС України.

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що в позовній заяві станом на момент звернення до суду зазначено, що орієнтовний попередній розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, становить 10 000,00 грн., також представник Лаціка І.Б. вказала, що він поніс або очікує понести, у зв`язку із розглядом позовної заяви, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу (попередній та орієнтовний розрахунок) в розмірі – 10 000 гривень, що підтверджується відповідними доказами, що будуть надані суду пізніше разом із заявою про стягнення судових витрат.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року задоволено позов.

Представником позивача 09 березня 2026 року було подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача по справі витрати на професійну правничу допомогу із долученням договору №26092024-01 про надання правничої допомоги від 26.09.2024, додаток №4 від 06.01.2026 до Договору №26092024-01 про надання правничої допомоги від 26.09.2024, Акт приймання-передачі наданих послуг від 06.03.2026, квитанція АТ «А-БАНК» (а.с. 35-42).

За змістом абзацу 1 ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (ч. 5).

Зміст наведених норм процесуального закону свідчить про те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Крім того, у постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22 Верховний Суд зазначив, що безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву, зокрема, одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом. Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи навіть з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи підтверджується, що про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було заявлено ще у позовній заяві та долучено ордер на надання правничої допомоги.

На думку колегії суддів позивачем виконані вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо порядку та строку звернення до суду із заявою про вирішення питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу, а також подані відповідні докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Натомість, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 – Гудковської В.С. є частково обґрунтованими.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи наведене з врахуванням вказаних законодавчих положень та статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі ухвалу скасувати та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача по справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті поданої заяви позивача.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 252, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі №260/589/26 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н. В. Ільчишин

судді В. О. Кушнір

Т. І. Боршовський

Повне судове рішення складено 20.08.26