Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №308/5690/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 308/5690/26 пров. № А/857/36289/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Курильця А.Р., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року, головуючий суддя – Чепка В.В., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ДПП в особі УПП в Закарпатській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 про притягнення позивача до відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Ним ставилась вимога викликати слідчо-оперативну групу для реагування на викрадення документів та ігнорування 29 попередніх заяв. Крім того, під час руху патрульне авто д. н. з. НОМЕР_1 під час маневрування здійснило дзеркалом контакт з тілом позивача, що змусило останнього повторно звернутись на 102. Вказував про порушення права на правову допомогу. Позивачем під час розгляду справи неодноразово було заявлено усне клопотання про залучення адвоката або перенесення розгляду справи для отримання професійної правничої допомоги. Водночас, представником поліції означені клопотання були проігноровані. Позивач стверджував про приховування свідка захисту та неповноту розгляду, оскільки дружиною позивача, ОСОБА_2 було на місці надано пояснення поліції. Однак, інспектором умисно не вказано дані про свідка у постанові.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року постанову ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 року залишено без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу мотивує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

В судовому засіданні позивач підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з постановою ЕГА № 2004663 від 02.04.2026 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Як слідує зі змісту оскарженої постанови, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 02.04.2026 року в м. Ужгород, вул. Василя Драгомирецького (Можайського) 9А гр. ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме здійснив виклик на лінію 102 та повідомив про те, що службовий автомобіль патрульної поліції здійснив наїзд на нього, також при цьому гр. ОСОБА_1 перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в громадському місці.

Дії позивача кваліфіковано за ст. 183 КУпАП.

В обґрунтування складеної постанови відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву копію витягу ІПНП виклику позивача, відеозапис з реєстратора службового транспортного засобу та відеозаписи з бодікамер працівників поліції.

Вважаючи означену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні належні докази, які свідчать про те, що позивач повідомляючи інформацію на лінію «102», цілком розумів та усвідомлював, що вона є неправдивою, і бажав даремного виїзду на місце виклику працівників спецслужби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як встановлено ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Судом встановлено, що з витягу ІПНП щодо події № 273066503 встановлено зміст повідомлення: заявник ОСОБА_1 повідомив, що 5 хв. працівники поліції на службовому автомобілі «Міцубісі» боковим дзеркалом заднього виду зачепили йому руку та поїхали з місця події. Заявник не може відповісти чи отримав він травму. Заявник розмовляє агресивно, висловлюється нецензурною лайкою.

Старшим інспектором Григоренко О. С. надано рапорт від 02.04.2026 року 23:19, згідно з яким: прибувши на місце події було виявлено заявника ОСОБА_1 , який повідомив, що поліцейські, які були на його попередньому зверненні, зачепили йому руку боковим дзеркалом службового транспортного засобу та покинули місце події. Проведеною перевіркою встановлено, що на місці перебував наряд Олімп-0302 (Зорочев/НГУ), яких було викликано на місце події. Переглянувши відеозапис з реєстратора, який розміщений в службовому транспортному засобі «Мітсубісі Оутлендер» н. з 4634 було встановлено, що вищезазначений факт не підтвердився.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач повідомляв про ушкодження правої руки бічним дзеркалом службового транспорту працівників поліції, що стало підставою звернення позивачем на спецлінію 102.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів з бодікамер працівників поліції встановлено прибуття працівників поліції за викликом позивача, огляд позивача на наявність ушкоджень, дослідження запису з реєстратора службового транспортного засобу та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів, що свідчать про вчинення будь-якого злочину, правопорушення або інших не передбачених законом дій, які б порушували права, інтереси позивача або створювали загрозу його здоров`ю, життю або майну, які б були обґрунтованою правдивою підставою для виклику екстрених служб, а саме поліції.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.

Щодо доводів позивача про допущення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 червня 2026 року у справі №308/5690/26 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді А. Р. Курилець

Т. В. Онишкевич

Повний текст постанови складено 20.08.2026 року.