Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №380/11516/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11516/26 пров. № А/857/35658/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСала П. І.,

суддів:Димарчук Т.М.,

Москаля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

05.06.2026 товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман" (надалі - ТОВ "НВП "Гетьман" або позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (надалі - ДПС або відповідач), в якому заявило такі позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої ТОВ "НВП "Гетьман";

- зобов`язати ДПС видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 25.04.2024 безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої ТОВ "НВП "Гетьман".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі ліцензії № 990108202400023 від 25.04.2024 позивач здійснює виробництво алкогольної продукції (горілок, горілок особливих, настоянок і наливок) у двох виробничо-складських будівлях, що розташовані в м. Львові. Товарні позиції виду продукції, що виготовляються згідно УКТ ЗЕД: 2208601100; 2208906900; 2208701000. В той же час, рішенням ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр вирішено дію зазначеної ліцензії припинити. Приводом для прийняття такого рішення стало набрання законної сили рішенням суду у справі № 380/18610/24, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ "НВП "Гетьман" про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Львівській області від 20.08.2024 № 4419-ПП "Про проведення фактичної перевірки", визнання протиправними дій ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман", результати якої оформлено актом (довідкою) "про результати фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман" від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036 та зобов`язання ГУ ДПС у Львівській області утриматися від вчинення дій щодо прийняття розпорядження (рішення) про анулювання (припинення дії) ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, виданої ТОВ "НВП "Гетьман", на підставі акту (довідки) "про результати фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман" від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036.

Позивач наголошує, що незважаючи на ухвалене у вказаній справі судове рішення, відповідач формально підійшов до питання щодо наявності підстав для припинення дії ліцензії, зокрема не врахував, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом не встановлено порушень ТОВ "НВП "Гетьман" вимог законодавства, тоді як акт (довідка) "про результати фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман" від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036 не містить фактів незаконного використання ТОВ "НВП "Гетьман" марок акцизного податку. Отже, відсутні підстави для припинення дії ліцензій відповідно до п. 21 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 18.06.2024 № 3817-IX (далі - Закон № 3817-IX).

Позивач вважає рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр необґрунтованим і протиправним, а тому просить суд про його скасування.

Одночасно з позовною заявою позивач також подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена на підставі такого рішення - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Заява аргументована тим, що ТОВ "НВП "Гетьман" є великим платником податків, який сумлінно ставиться до виконання своїх зобов`язань та дбає про свою ділову репутацію. Продукція, яка виготовляється підприємством, протягом кількох десятиліть відзначається якістю, визнаною як на внутрішньому ринку України, так і закордоном. Підприємство є одним з найбільших та найстабільніших виробників алкогольної продукції в Україні та протягом усього періоду свого існування є роботодавцем для великої кількості (понад 200) працівників, у тому числі внутрішньо переміщених осіб. Під час агресивної війни підприємство усіма силами і засобами намагається зберегти не лише свої активи, але й робочі місця сотень працівників, сплачуючи при цьому до державного бюджету значні суми податкові та зборів: у 2023 році - 439 773 823 грн, у 2024 році - 655 377 354 грн, у 2025 році - 903 593 943 грн та лише за 5 місяців 2024 року - 476 580 037 грн.

Разом з тим, як твердить позивач, внаслідок прийняття рішення ДПС від 02.06.2026 №1321-р/лєр підприємство фактично позбавлене можливості вести господарську діяльність. Припинення дії ліцензії негативно відобразиться на економічних показниках ТОВ "НВП "Гетьман", здатності зберігати належний рівень заробітної плати працівникам та наявні робочі місця. Безумовно, це також позначиться на можливості сплачувати податкові платежі як до державного, так і до місцевого бюджетів. Тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Водночас забезпечення позову у визначений спосіб відповідає предмету позову, є співмірним із позовними вимогами та не тягне за собою фактичного вирішення спору по суті.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 заяву ТОВ "НВП "Гетьман" про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення ДПС від 02.06.2026 №1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої ТОВ "НВП "Гетьман", - до набрання законної сили рішенням суду. Зобов`язано ДПС виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах інформацію (відомості), що внесена(ні) на підставі рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр, про припинення дії ліцензії № 990108202400023 (початок дії з 24.04.2024 - безстроково) на право виробництва алкогольних напоїв, виданої ТОВ "НВП "Гетьман" - до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "НВП "Гетьман" про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність зроблених ним висновків обставинам справи.

Вказує на те, що заявник не навів достатнього обґрунтування, яке б свідчило про необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та доводило наявність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалою про забезпечення позову фактично констатував протиправність оскаржуваного рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр, що може мати місце лише за наслідками вирішення спору по суті.

Звертає увагу на те, що в силу вимог статті 3 Закон № 3817-IX рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єкта господарювання, можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. В той же час, у відповідності до статті 42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових втрат тощо. Відтак покликання суду на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання судового рішення за наслідками розгляду справи, ефективного захисту та поновлення порушених прав позивач не може бути виключною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.

Також, на думку відповідача, під час вирішення питання про забезпечення позову суд не врахував співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

ТОВ НВП "Гетьман" подало відзив на апеляційну скаргу, у якому вимоги ДПС заперечує та просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду про забезпечення позову.

Зазначає, що припинення дії ліцензії № 990108202400023 від 24.04.2024 зумовлює неможливість здійснення підприємством свого основного виду господарської діяльності з усіма відповідними негативними наслідками. Водночас, в умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації, особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують існування такої системи, як загалом шляхом здійснення господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і зокрема через виконання податкових та соціальних зобов`язань. У свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач не пояснює, які саме наслідки має вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб та інтереси яких саме "заінтересованих осіб" це зачіпає.

Згідно з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 апеляційний розгляд справи вирішено здійснити в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши у змішаній формі (паперовій та електронній) матеріали справи щодо питання забезпечення позову, оцінивши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд, зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).

Частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, суд повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 "Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах", прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Крім того, відповідно до Рекомендацій (2004)20 "Про судовий перегляд адміністративних актів", прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року, суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі "Джабарі проти Туреччини" (Jabari v. Turkey), 2000 рік, заява № 40035/98, та рішення у справі "Чонка проти Бельгії" (Conka v. Belgium), 2002 рік, заява № 51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи..

Також згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, "Dћiniж against Croatia" (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п. 61-62 та "Karahasanoglu v. Turkey" (Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п. 144-153)).

Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Суд враховує, що предметом оскарження у цій справі є рішення ДПС від 02.06.2026 № 1321-р/лєр, яким припинено дію ліцензії № 990108202400023 на право виробництва алкогольних напоїв, виданої ТОВ "НВП "Гетьман".

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 1 Закону № 3817-IX, для цілей цього Закону:

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

ліцензіат - суб`єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично;

припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

За приписами частин першої, п`ятої, десятої статті 46 Закону № 3817-IX дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків.

Датою припинення дії ліцензії є день набрання чинності рішенням про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Отже, рішення контролюючого органу про припинення дії ліцензії спричиняє для позивача конкретні правові та фактичні наслідки у вигляді заборони подальшого здійснення того виду господарської діяльності, на який було надано ліцензію.

Водночас, з огляду на положення ч. 4 ст. 150 КАС України, факт подання до суду позову про оскарження відповідного рішення не зупиняє його дію, а також наслідків, що пов`язані з його прийняттям.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що право на здійснення ТОВ НВП "Гетьман" господарської діяльності безпосередньо залежить від наявності ліцензії, припинення якої призведе до зупинення роботи підприємства через неможливість провадження ним основного виду господарської діяльності, пов`язаної із виробництвом алкогольних напоїв.

Порівнюючи наслідки від вжиття та невжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує, що невжиття таких заходів очевидно негативно вплине не лише на результати господарської діяльності позивача, але й також на сплату ним податків, зборів, інших загальнообов`язкових платежів до бюджету, спричинить вивільнення працівників тощо, тобто матиме істотні незворотні наслідки не лише для самого підприємства, але й загалом для інтересів держави.

З іншого боку, забезпечення позову сприятиме встановленню статусу-кво у відносинах між платником податків та контролюючим органом до вирішення судом спору по суті, без якихось значних негативних наслідків, у тому числі для відповідача.

Крім того, у випадку підтвердження за результатами розгляду справи правомірності оскаржуваного рішення, позивач нестиме встановлену законом відповідальність після набрання законної сили судовим рішення, ухваленим не на його користь, і втрати чинності заходів забезпечення позову.

В цьому контексті колегія суддів вважає за необхідне звернутися до практики Верховного Суду, яка стосується питання вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах. І хоча загалом сформовані із цього питання правові позиції зводяться до необхідності надання судами належної оцінки обставин кожної конкретної справи та наявних у ній доказів з метою перевірки та встановлення реальної загрози незворотних наслідків для позивача, співмірності заходів забезпечення позову, дотримання балансу інтересів, колегія суддів доходить висновку про застосовність наведених нижче правових позицій до цієї спірної ситуації.

Так, у постанові № 240/26736/21 від 13.07.2022 Верховний Суд зазначив, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності та може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Такі обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У іншій справі - за № 420/24340/23, постанова від 22.02.2024, Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій, що анулювання ліцензії на право зберігання пального позбавить позивача можливості здійснювати основну діяльність, що може призвести до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників та значно утруднити або зробити неможливим відновлення господарської діяльності взагалі, тобто зумовити невідворотні наслідки для позивача, що свідчить про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що основна діяльність підприємства неможлива без наявності діючої ліцензії, а її анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою такі наслідки як: втрата прибутку від здійснення господарської діяльності; неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою на товаристві в рамках Кодексу законів про працю тощо.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа № 440/6755/21), 13.07.2022 (справа № 240/26736/21), від 11.01.2023 (справа № 640/10679/22), від 15.03.2024 (справа № 500/5854/23), від 22.10.2024 (справа № 580/1433/24), від 15.01.2025 (справа № 400/10628/23), від 27.01.2026 (справа № 500/453/25), від 28.01.2026 (справа № 420/24135/25).

Разом з тим особливо колегія суддів апеляційної інстанції зважає на висновки, наведені у постанові КАС ВС від 18.03.2025 у справі № 380/18610/24, яка є дотичною до цієї справи та стосується того ж позивача.

У вказаній справі предметом касаційного перегляду була ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, якою в порядку забезпечення позову ТОВ "НВП "Гетьман" було заборонено ДПС вчиняти дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, реєстраційний номер 990108202400023, дата реєстрації 25.04.2024, виданої ТОВ "НВП "Гетьман", з підстав викладених в акті (довідці) "Про результати фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман" від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036, а ГУ ДПС у Львівській області - дії, спрямовані на прийняття рішень, які призводять до припинення/анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), реєстраційний номер 990208202400071, дата реєстрації 28.08.2024, виданої ТОВ "НВП "Гетьман", з підстав викладених в акті (довідці) "Про результати фактичної перевірки ТОВ "НВП "Гетьман" від 28.08.2024 № 35977/13-01-09-01/31804036 - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

У вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанції про те, що анулювання зазначених ліцензій може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів товариства, оскільки діяльність позивача з виготовлення та реалізації алкогольних напоїв, що є основним видом діяльності ТОВ "НВП "Гетьман", можлива лише за наявності спірних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності товариства, заблокує формування доходу та виплату заробітної плати для значної кількості найманих працівників, призведе до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання (застосування штрафних санкцій та ін.), яким товариство повинно здійснити поставку товару за відповідними договорами.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що анулювання ліцензій призведе до настання для ТОВ "НВП "Гетьман" негативних наслідків в значних розмірах, з огляду на неможливість, внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензіями діяльності, реалізації ним, зокрема, вже виготовленої продукції.

На думку колегії апеляційного суду, наведені вище висновки Верховного Суду в частині наявності підстав для забезпечення позову є цілком релевантними до спірної ситуації, яка є похідною від тієї, що вже була предметом оцінки касаційної інстанції.

Таким чином, за встановлених обставин справи, апеляційний суд вважає, що шкода, якої можна запобігти вжиттям заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів для можливих заінтересованих осіб, в тому числі відповідача, і що до ухвалення судового рішення в цій справі та набрання ним законної сили доцільно зберегти існуюче становище.

В даному випадку забезпечення позову є тимчасовим заходом, воно не вирішує спору по суті та не свідчить про неправомірність оскаржуваного рішення контролюючого органу про припинення дії ліцензії.

Твердження скаржника про неспівмірність заходів забезпечення позову колегія суддів відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це звернуто увагу і в пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Своєю чергою, призначенням інституту забезпечення адміністративного позову є в тому числі створення можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, реалізація якого залежить від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій про існування в цьому випадку достатніх підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи, які містяться в апеляційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, правильно застосував норми процесуального права, а його висновки відповідають обставинам справи та наявним у ній доказам, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

З огляду на результат апеляційного перегляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі № 380/11516/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль