Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №362/835/18 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/835/18

Провадження № 2/362/289/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю: секретарів судового засідання – Шмагун М.С., Рицької Г.О.,

позивача - ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,

представників позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - в режимі відеоконференції,

відповідачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 ,

представників відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

19.02.2018 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий № 3221487002:02:002:0007, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 недіи?сним та поділ спільного маи?на подружжя, мотивуючи свої вимоги тим, що згоди на продаж нерухомого майна вона не надавала, а використаний під час укладення договору купівлі-продажу дозвіл стосувався договору іпотеки, а тому просить суд, визнавши недійсним договір купівлі-продажу, здійснити поділ майна подружжя, а саме виділити їй 2/3 частини будинку, оскільки позивачка не має свого житла та проживає з малолітньою донькою.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи на те, що нерухоме майно, щодо якого заявлено вимоги, не є спільним сумісним майном подружжя, оскільки було збудовано ним до реєстрації шлюбу з позивачкою, під час перебування в іншому зареєстрованому шлюбі.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, зазначаючи, що ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок на підставі договору купівлі-продажу, а тому є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників спору, показання свідків, на підставі повно та всебічно досліджених доказів, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23.02.2015 р. рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/5890/14-п, що набрало чинності 06.03.2015 р. (надалі - рішення), шлюб, зареєстрований 24.11.2010 р. у відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1936, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

Судом у рішенні встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 24.11.2010 р., зареєстрованому у відділі реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 1936. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.03.2015 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрований в реєстрі за № 445 (надалі - Договір), за яким продавець продав житловий будинок АДРЕСА_1 , належний йому на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ( НОМЕР_1 ), виданого 11.02.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області Кострубіцькою А.М. за індексом номером: 413151, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 413569 від 11.02.2013 р. державну реєстрацію прав на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 01.02.2013 р. номер запису про право власності 122569, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 7931332107.

Відповідно до п. 3 Договору, ціна продажу житлового будинку складає 2 025 041,57 грн., які повністю сплачені Продавцю до нотаріального посвідчення цього договору.

Відповідно до п. 11 Договору, договір укладено за згодою колишньої дружини Продавця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2 ), яка викладена у формі заяви справжність підпису на якій засвідчено в нотаріальному порядку 13.08.2013 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. по реєстру за № 3313.

З огляду заяви ОСОБА_1 , складеної 13.08.2013 р. та зареєстрованої в реєстрі за № 3313, що адресована компетентним органам, остання надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_4 на укладення та підписання будь-яких кредитних договорів, договорів позики, договорів купівлі-продажу, договорів доручень, довіреностей, договорів іпотеки, з будь-якими фізичними та юридичним особами, з правом розірвання вищезазначених договорів або внесення змін та доповнень до вищезазначених договорів, щодо нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки загальною площею 0,1000 га кадастровий номер 3221487002:02:002:0007, з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .

Згідно договору іпотеки від 13.08.2013 р., іпотекодавцем нерухомого майна, що є предметом даного спору, є ОСОБА_4 ; предмет іпотеки є спільною сумісною власністю, підпис на заяві про згоду дружини Іпотекодавця на передачу в іпотеку предмету іпотеки засвідчено Коноваловою Е.А. приватним нотаріусом Київської міського нотаріального округу 13.08.2013 р.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № довідки 115796359 від 01.03.2018 р., 20.03.2015 р., ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,14 га, кадастровий номер 3221487002:02:002:0043, та земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 3221487002:02:002:0007, по АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 площею 334,7 кв.м., житловою – 192,4 кв.м.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Отже, при дослідженні судом обставин існування в особи права власності на нерухомість необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право.

Як вбачається з Технічного паспорту інвентарний номер 7424 на будинок АДРЕСА_1 , а саме характеристик будинку, господарських будівель та споруд, роком побудови домоволодіння є 2008 рік. Дана обставина підтверджується також декларацією про готовність до експлуатації, за якою початком та закінчення будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 вказано 2008 рік; постановою по справі про адміністративне правопорушення, 2012р., Державної архітектурно-будівельної інспекції України інспекції державного архітектурно – будівельного контролю у Київській області згідно якої, за результатами позапланової перевірки, проведеної за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що ОСОБА_4 (згідно з технічним паспортом БТІ) у 2008 році побудував житловий будинок загальною площею 334,7 кв.м та госпблок без отримання документу, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, під час перевірки будівля не експлуатується; постановою Апеляційного суду Київської області від 06.02.2018 р., за якою судом встановлено, що ОСОБА_4 розпочав та закінчив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 у 2008 році, а в грудні 2012 року інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно відміток у паспорті громадянина України ОСОБА_4 , серії НОМЕР_3 виданому 06.11.1998 р. Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області, в період з 26.02.2005 р. до 25.08.2010 р. ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду показала, що в період з 2005 р. до 2010 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , з яким у 2007 р. вибрали земельну ділянку, а в 2008 р. почали будувати будинок, господарський блок та літній будинок. Взимку 2009 р. було все побудовано, проте не введено в експлуатацію та не зареєстровано право власності. Навесні 2009 р. ОСОБА_4 приїздив разом з позивачкою вже до готового будинку і тій все сподобалось. Після подружньої зради ОСОБА_4 з позивачкою, вона подала на розірвання шлюбу, отримала земельну ділянку з літнім будинком, а решта залишилась ОСОБА_4 . В 2015 р. вона з ОСОБА_4 домовились, що при продажу будинку буде продано і належну їй земельну ділянку, що і сталося.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду показала, що ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_13 купили земельну ділянку в 2006 р. почали будувати будинок в 2008 р. та закінчили до 2010 р.

Отже, суд виснував, що факт набуття права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно зафіксований 2008 р., засвідчення ж державою вже набутого ОСОБА_4 права власності відбулося 2012 р.

За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном. (Постанова ВС у справі 595/324/17).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт набуття спірного нерухомого майна у період шлюбу не доведено тим із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна, а тому позов до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 21, 24, 56, 105, 110-113 СК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 223, 258, 259, 264-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Вікторія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко