Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №362/113/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/113/26

Провадження 3/362/258/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 року м. Васильків

Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Рубан Тетяна Петрівна, розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, офіційно працевлаштованого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 547329 від 22.12.2025, складеного поліцейським 1 взводу 2 роти батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Степченком С.О., 21 грудня 2025 року о 23 год. 39 хв. в селищі Глеваха Фастівського району Київської області по вул. Кооперативна, 40 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Fabia, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та реакцію водія, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, та від проходження огляду в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги підпункту 2.5 Правил дорожнього руху, його дії кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні категорично заперечив факт, поставлений йому в провину. Пояснив, що дійсно того дня керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. На пропозицію проїхати до лікаря на огляд погодився, однак працівниками поліції був доставлений до територіального центру комплектування, де йому було повідомлено, що він залишається там, а зранку його буде направлено на проходження ВЛК.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Кузик Т.С. підтримав позицію свого підзахисного, подав суду клопотання, яким просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилався на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння, які не доставили ОСОБА_1 до медичної установи у зв`язку з його згодою, а повезли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча повинні були доправити до медичного закладу.

Викликані з ініціативи сторони захисту в судове засідання поліцейські ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з`явилися.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про таке.

Згідно зі статтями 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді згідно зі статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень статті 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зі змісту наведеної диспозиції статті вбачається, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад зазначеного правопорушення нарівні з керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або передачею керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння) .

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється статтею 266 КУпАП.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання статті 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі - Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Пунктом 12 Інструкції № 1452/735 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I Інструкції №1452/735, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Матеріали справи містять направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2025, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 направлявся для проходження медичного огляду до КНП "Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування", однак огляд в лікарні не проводився, водій не доставлявся.

Перевіряючи доводи сторони захисту щодо порушення поліцейськими вимог законодавства щодо проведення огляду водія для встановлення факту перебування його під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд переглянув відеозапис події, зафіксований на нагрудну камеру поліцейського, який є об`єктивним доказом у справі та не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, стосується предмета доказування у цій справі і на ньому відображені усі фактичні обставини, які зазначені у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення, що розглядається судом.

Як вбачається з відеозапису події, водій ОСОБА_1 повідомив поліцейським під час зупинки його автомобіля, що вживає ліки, які дозволяють йому керувати транспортним засобом, крім того зазначив, що діагноз "шизофренія" в нього давно і для отримання посвідчення водія він пройшов медичний огляд, за результатами якого протипоказань не виявлено (23:46-23:48), у зв`язку з чим поліцейські запропонували йому пройти огляд в медичному закладі для встановлення факту перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки поліцейські вбачають у нього відповідні ознаки (23:49); ОСОБА_1 погодився пройти огляд у лікаря (23:50:50), однак працівники поліції в порушення вимог статті 266 КУпАП та Інструкції №1452/735 відвезли водія до ІНФОРМАЦІЯ_2 замість медичної установи (00:03), де працівник ТЦК після огляду документів ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що ОСОБА_1 залишається у них в ТЦК, а вранці буде направлений на проходження військово-лікарської комісії (00:18).

За таких обставин, повторну пропозицію поліцейського (незважаючи на наявність початкової згоди ОСОБА_1 , від якої він не відмовлявся) пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, зроблену після повідомлення працівником РТЦК та СП про залишення ОСОБА_1 в приміщенні центру (00:21), беручи до уваги фактичну доставку ОСОБА_1 до відділу РТЦК та СП, замість медичної установи, де стало очевидним, що працівники ТЦК лишають ОСОБА_1 в себе, що унеможливлює проходження ОСОБА_1 огляду в медичному закладі протягом двох годин з моменту виявлення підстав, як то передбачено статтею 266 КУпАП та Інструкцією №1452/735, суд розцінює як очевидну провокацію з боку поліцейських.

Відповідно до вимог статті 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, судом встановлено порушення з боку поліцейських порядку проходження огляду водіїв на стан перебування під дією лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, встановлений статтею 266 КУпАП та Інструкцією № 1452/735, оскільки ОСОБА_1 не був доставлений поліцейськими до медичної установи для проходження відповідного огляду не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення, натомість, був завезений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що об`єктивно виключило в подальшому можливість проходження згаданого огляду, на який ОСОБА_1 добровільно погодився. Повторну пропозицію поліцейського ОСОБА_1 пройти відповідний огляд, зроблену у приміщенні РТЦК та СП, суд розцінює як явну провокацію.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 6 названої Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 рішення у справі "Тейшейра дe Кacтoр прoти Пoртугaлiї" (Teixeira de Castro v. Portugal) від 09.06.1998, пункт 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009), a порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд виходить з того, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини санкція, передбачена частиною першою статті 130 КУпАП, за характером і наслідками фактично є кримінальною, а тому під час доведення винуватості у цій категорії справ належить застосовувати стандарт доведення "поза розумним сумнівом", який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Відповідно до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсилкою на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" ("Avsar v. Turkey", пункт 282) критерій доведення "поза розумним сумнівом" має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що вина особи доведена поза розумним сумнівом.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про недоведеність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за стандартом доведення "поза розумним сумнівом" i наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 266, 280, 283-284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Т.П. Рубан