Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №295/9229/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9229/26

Категорія 69

2/295/4646/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомир у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

за участю:

представника позивача – адвоката Кутлиєва Б.Н.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Романюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Житомирі за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 – адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

28.05.2026 представник позивача подав до Богунського районного суду м. Житомира позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 2019 року до червня 2022 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. У них є спільний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у ОСОБА_2 є донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2022 року сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть та фактично припинили сімейні відносини. ОСОБА_5 проживає з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. ОСОБА_1 участі у вихованні та утриманні сина не бере, матеріальної допомоги не надає, у зв`язку з чим усі витрати на його утримання, лікування та розвиток несе позивачка. Дитина часто хворіє та потребує додаткових витрат. ОСОБА_2 є неодруженою та самостійно виховує двох малолітніх дітей, перебуває у скрутному матеріальному становищі та самостійно несе витрати на їх утримання і житло. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, інших дітей чи осіб на утриманні не має, аліменти іншим особам не сплачує, стягнень за виконавчими документами не має. З огляду на це сторона позивача просить стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 цивільну справу передано на розгляд головуючому судді Перекупці І.Г.

17.06.2026 на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України на адресу суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 18.06.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено до судового розгляду на 16:00 год 18 серпня 2026 року.

29.07.2026 до Богунського районного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача - адвоката Романюк О.В., в якому остання зазначила, що відповідач позов визнає частково, не заперечує щодо стягнення аліментів на сина ОСОБА_3 , однак заперечує проти заявленого позивачкою розміру. Відповідач підтверджує, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та мають спільного сина, батьком якого він є. Водночас зазначає, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, тому посилання на «подружжя» та «припинення шлюбних відносин» є юридично некоректними. Твердження позивачки про те, що з червня 2022 року відповідач не бере участі в утриманні дитини та не надає матеріальної допомоги, відповідач заперечує. Він добровільно перераховував кошти на рахунок позивачки, що підтверджується банківською випискою за 2020-2025 роки. Відповідач визнає обов`язок утримувати сина та зазначає, що проходить військову службу і має офіційний дохід. Відповідач не є батьком доньки позивачки - ОСОБА_4 та не має обов`язку щодо її утримання. Тому наявність у позивачки іншої дитини не може бути підставою для збільшення аліментів на спільного сина. На думку відповідача, позивачка не довела виняткових обставин, які б обґрунтовували стягнення аліментів у розмірі 1/3 його доходу. При цьому позивачка має офіційне працевлаштування та власний дохід. Посилання позивачки на часті хвороби дитини та необхідність додаткових витрат відповідач також заперечує як підставу для збільшення аліментів. Доказів захворювання дитини, фактичного понесення таких витрат чи необхідності їх понесення позивачкою не надано. Відповідач визнає обов`язок щодо утримання сина та погоджується на стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивача в судовому засіданні 18.08.2026 підтримав позовні вимоги та не заперечував щодо стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 від усіх видів доходів (заробітку) відповідача.

Відповідач в судовому засіданні 18.08.2026 підтримав доводи, викладені його представником у відзиві, погодився сплачувати аліменти в розмірі від усіх видів його доходів (заробітку).

Представник відповідача в судовому засіданні 18.08.2026 підтримала доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників, що з`явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8).

З копії витягу з реєстру територіальної громади №2026/011508906 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до даних ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 27 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано Постановою ВР № 789 ХІІ від 27.02.91 року (далі - Конвенція), передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченню дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ст. 180 СК України).

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

При цьому, відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до статті 182 СК України судом враховано, що відповідач працездатний, відомостей про стан здоров`я, який би перешкоджав отримувати стабільний дохід не надав, відтак відповідач зобов`язаний своєчасно та належним чином виконувати покладений на нього обов`язок утримувати неповнолітню дитину.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В даному випадку, при вирішенні спору суд враховує матеріальне та фінансове становище обох сторін, їхню працездатність, джерела доходу та соціальний статус, зокрема наявність у позивача та відповідача статусу учасника бойових дій, що підтверджено відповідними копіями посвідчень. Окрім того, суд бере до уваги, що в позивача на утриманні ще є малолітня донька – ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2

Враховуючи наведене, а також виходячи з того, що сторони повинні забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний і достатній для його нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, встановленого прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на утримання ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову, тобто з 28.05.2026.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позивач звільнена від сплати судового збору, відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 191 СК України, ст. ст. 5, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги представника ОСОБА_2 – адвоката Кутлиєва Батира Наркулийовича до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331, 20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його ухвалення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя І.Г. Перекупка