Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №440/2146/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 440/2146/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, по справі № 440/2146/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач), в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення: щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на? 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2019 року по 31.12.2022, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 23.05.2019 року по день фактичної виплати цієї індексації;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року, за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 позов повернутий в частині позовних вимог:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 19.07.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 19.07.2022 у сумі 193067,23 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення: щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 23.05.2019 року по день фактичної виплати цієї індексації;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 роки) за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020, 2021, 2022 роки) за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення змінити, виклавши в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2019 по 31.12.2022, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 23.05.2019 по день фактичної виплати цієї індексації;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати цієї індексації.

Апеляційна скарга мотивована тим, що його грошовий дохід у березня 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року не збільшився, а навпаки зменшився, а тому індексація різниці складає 4463,15 грн (4463,15-0,00). На час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надавались докази щодо періодів проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 01.02.2018 – 01.03.2018.

Також зазначив, що виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. У зв`язку з чим суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

В обґрунтування зазначив, що у період з січня 2016 року по березень 2018 року (спірний період, коли індексація грошового забезпечення не проводилась) позивач не проходив службу та не отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення у період з 06.06.2019 по 18.07.2022 включно із врахуванням щомісячної індексації-різниці у відповідному розмірі, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Також зазначив, що позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (2020-2023 роки) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Станом на 2020 рік пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Отже, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III), пунктом 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (2020 рік) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги відповідача та позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач у період проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , у спірний період з 23.05.2019 по 26.12.2023, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо перерахунку грошового забезпечення позивачу, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року та Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» а також нарахування та виплату індексацію-різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, а також із одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.

Відповідач відмовив у задоволені заяви позивача листом від 16.01.2025 №810/467/РЕС.

Вважаючи, що відповідачем допущені протиправні дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті у повному розмірі грошового забезпечення позивачу за період з 23.05.2019 по 20.05.2023, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом про Державний бюджет України станом на 01 січня кожного року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також у нарахуванні та виплаті індексації-різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів, а також із одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення, за весь час затримки виплати по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не навів мотивів та правового обґрунтування своєї бездіяльності щодо незастосування при визначенні посадового окладу позивача прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року в період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог стосовно індексації грошового забезпечення позивача, колегія суддів дійшла висновку, що у лютому - березні 2018 позивач не проходив службу та не отримував грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення з період з 23.05.2019 по 18.07.2022 включно із врахуванням щомісячної індексації-різниці у відповідному розмірі, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що станом на дату ухвалення рішення суду відповідач не виплатив позивачу частину грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року за спірний період з 29.01.2020 по 18.07.2022 включно. З огляду на викладене, позовні вимоги у частині компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати є передчасними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, колегія суддів вказує на таке.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: " 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Відтак, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Правовий висновок щодо застосування норм пункт 4 постанови № 704 у редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103, який є релевантним до спірних правових відносин, зроблено Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 (справа № 440/6017/21).

У вказаній постанові Суд касаційної інстанції сформував таку правову позицію:... зазначення у пункті 4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII.

Однак Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили".

При цьому колегія суддів Верховного Суду зазначила, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року (що узгоджувалося із нормою пункт 4 постанови № 704 у редакції змін згідно із пунктом 6 постанови № 103).

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять (як і не містить таких застережень Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік").

Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Підсумувавши Верховний Суд дійшов висновку, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік (2020, 2021), у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням (та похідних від них розмірів грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік згідно Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік).

20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481, якою внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", згідно з якими абз. 1 п. 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте вказані зміни відбулися після виникнення спірних правовідносин, тому застосуванню не підлягають.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року 2102 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року 2270 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року 2481 грн.

Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.

Із урахуванням зазначеного, застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення.

Так, порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 260).

Відповідно до пункту 30.1 Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з приписами пункту 30.2 Інструкції № 260, грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям за місцем штатної служби в разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік) або без вибуття у відпустку (за їх заявою протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Пунктом 30.3 Інструкції №260 передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 33.1. Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 33.2 Інструкції № 260, матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань враховується розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у спірний період (23.05.2019 – 20.05.2023), у тому числі з 29.01.2020 по 18.07.2022 (з урахуванням повернених позовних вимог ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025), проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 06.06.2019 № 120, довідкою про проходження служби (трудову діяльність) від 27.02.2024 (а.с. 21) та не заперечується сторонами.

При цьому, з наявних у матеріалах справи особових карток грошового забезпечення позивача (а.с. 85 – а.с. 90 зворот), виданих відповідачем, встановлено, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у період 29.01.2020 по 18.07.2022 здійснювались виходячи із прожиткового мінімуму на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, позивачу протягом спірного періоду здійснювалися нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення у 2020, 2021, 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021, 2022 роках, виходячи із прожиткового мінімуму на 01.01.2018 в розмірі 1762,00 грн, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями особових карток грошового забезпечення позивача за відповідні роки (а.с. 85 – 90 зворот).

Колегія суддів зазначає, у період з 29.01.2020 по 18.07.2022 існували підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, адже з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік.

Зазначена правова позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 17.02.2026 у справі 520/5814/24.

Із урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача стосовно застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення позивача (грошової допомоги на оздоровлення у 2020, 2021, 2022 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2021, 2022 роках) такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 29.01.2020 по 18.07.2022.

Разом із тим, згідно з карткою особового рахунку військовослужбовця за 2020 рік, складеною відповідачем (а.с. 28 зворот), виплата позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2020 році не здійснювалася.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 році з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками Постанови № 704, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками Постанови № 704 " з урахуванням раніше виплачених сум, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог позивача нарахувати та виплатити індексацію-різницю у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі – Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 – 103 відсотка).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.12.2025 № 560/12915/23, від 15.11.2024 у справі № 200/11548/21, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а, від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.

При цьому, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Згідно із п.1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Отже, з наведеного слідує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви встановлено, що спірні правовідносини у даній справі стосуються питання нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за спірний період.

При цьому, відповідно до абзаців 3-5 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до визначеної (згідно абзаців 4 та 5 пункту 5 Порядку № 1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 відсотка).

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Зокрема, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 зазначав, що з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

У цьому контексті Верховний Суд указав, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має право позивач на отримання суми індексації-різниці.

Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23.

Як було зазначено раніше, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року.

Як було вказано вище, позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірний період (23.05.2019 – 20.05.2023), у тому числі з 23.05.2019 по 18.07.2022 (з урахуванням повернених позовних вимог ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025), що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 06.06.2019 № 120, довідкою про проходження служби (трудову діяльність) від 27.02.2024 (а.с. 21) та не заперечується сторонами.

Отже, позивач не проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 в лютому-березні 2018 року, почав отримувати грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_3 лише з червня 2019 року, що підтверджується особовою картокою грошового забезпечення позивача за 2019 рік, виданою відповідачем (а.с. 85 зворот).

З урахуванням зазначеного колегія суддів вказує, що з травня 2019 року (місяця початку проходження позивачем служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 у спірний період) посадовий оклад позивача визначався Постановою № 704, яка набрала чинності 01.03.2018 та якою були встановлені нові розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.

Колегія суддів вказує, що доводи позивача про те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , в період лютого-березня 2018 року, не впливають спірні правовідносини, оскільки останні стосуються проходження позивачем служби саме у ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом спірного періоду.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що індексація-різниця має виплачуватися саме з місяця підвищення посадового окладу до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Враховуючи, що позивач звільнений зі служби у Військовій частині НОМЕР_1 з 22.05.2019 та був прийнятий на службу до ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23.05.2019, то виплата індексації-різниці позивачу мала бути припинена з часу звільнення із Військової частини НОМЕР_1 , а питання виплати індексації різниці під час служби позивача у ІНФОРМАЦІЯ_2 мало бути вирішене лише після моменту підвищення грошового доходу позивача.

Так, як зазначалося раніше, у 2020, 2021, 2022 роках відбувалися чергові підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Вказане потягнуло за собою необхідність вирішення питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці грошового забезпечення у січні 2020, 2021, 2022 років.

Як зазначалося раніше, індексація-різниця грошового забезпечення згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачується по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що в даній справі відбулося у січні 2020, 2021, 2022 років.

При цьому, згідно із задоволеними позовними вимогами про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період саме з 29.01.2020 по 18.07.2022 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками Постанови № 704, та поверненням ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 вимог щодо нарахування та виплати індексації в частині періоду з 19.07.2022 по 31.12.2022, колегія суддів вважає за необхідне дослідити питання належності виплати індексації-різниці грошового забезпечення позивачу з 29.01.2020 по 18.07.2022.

Так, застосовуючи до зазначених правовідносин правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, колегія суддів вказує, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 для розрахунку належних позивачеві сум індексації у 2020, 2021, 2022 роках належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в січні 2020, 2021, 2022 років (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в січні 2020, 2021, 2022 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Із матеріалів справи встановлено, що грошове забезпечення позивача, зокрема, з 29.01.2020 по 18.07.2022, відповідачем розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018, а саме 1762 гривні, що не заперечується сторонами у справі.

При цьому, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у відповідача було витребувано розрахунок грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, виходячи з розміру складових грошового забезпечення, визначених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 (2102 грн.), Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 (2270 грн.), Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 (2481 грн.) відповідно та надати відомості про розмір грошового забезпечення позивача у грудні 2019, 2020 та 2021 років та у січні 2020, 2021 та 2022 років, розрахований виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 (2102 грн.), 01.01.2021 (2270 грн.), 01.01.2022 (2481 грн.), а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762 грн.).

22.06.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого відповідачем додано розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням прожиткових мінімумів для працездатних осіб за відповідні періоди.

За таких обставин, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації-різниці грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2019 року склало 15719,09 грн, а у січні 2020 року – 17809,96 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2020 року склав 2090,87 грн (17809,96 грн. - 15719,09 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2020 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2020 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у січні 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2020 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2020 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2018-2019 роках починаючи з квітня 2018 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (березень 2018) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) х 100,0 (травень 2018) х 100,0 (червень 2018) х 99,3 (липень 2018) х 100,0 (серпень 2018) х 101,9 (вересень 2018) х 101,7 (жовтень 2018) х 101,4 (листопад 2018) х 100,8 (грудень 2018) х 101,0 (січень 2019) х 100,5 (лютий 2019) х 100,9 (березень 2019) х 101,0 (квітень 2019) х 100,7 (травень 2019) х 99,5 (червень 2019) х 99,4 (липень 2019) х 99,7 (серпень 2019) х 100,7 (вересень 2019) х 100,7 (жовтень 2019) х 100,1 (листопад 2019) х 99,8 (грудень 2019) = 1,1032, встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 110,32 % (1,1032*100) відповідно до Додатку 1 до Порядку №1078.

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з березня 2018 року по січень 2020 року: 110,32 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 10,32%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2020 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2102,00 грн х 10,32 % / 100 = 2,16 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2020 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,16 грн – 2090,87 грн = -2088,71 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2020 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 2090,87 грн, а сума можливої індексації в січні 2020 року - 2,16 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2020 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2020 по 31.12.2020.

При цьому, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2020 року становило 17809,96 грн, а у січні 2021 року – 19234,14 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2021 року склав 1424,18 грн. (19234,14 грн - 17809,96 грн).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2021 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2021 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у січні 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2021 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2021 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2020 році починаючи з лютого 2020 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2020) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 99,7 (лютий 2020) х 100,8 (березень 2020) х 100,8 (квітень 2020) х 100,3 (травень 2020) х 100,2 (червень 2020) х 99,4 (липень 2020) х 99,8 (серпень 2020) х 100,5 (вересень 2020) х 101,0 (жовтень 2020) х 101,3 (листопад 2020) х 100,9 (грудень 2020) = 1,0478 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,78% (1,0478*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2020 року по січень 2021 року: 104,78 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,78%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2021 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2270,00 грн. х 4,78 % / 100 = 1,08 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2021 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 1,08 грн - 1424,18 грн = -1423,1 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2021 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1424,18 грн., а сума можливої індексації в січні 2021 року - 1,08 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2021 по 31.12.2021.

Водночас, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 18.07.2022, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року становило 20041,98 грн, а у січні 2022 року – 21914,58 грн. (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2022 року склав 1872,6 грн (21914,58 грн. - 20041,98 грн.).

Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2022 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2022 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2022 року, поділений на 100 %.

Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2022 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2022 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2021 році починаючи з лютого 2021 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2021) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078.

Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 101,0 (лютий 2021) х 101,7 (березень 2021) х 100,7 (квітень 2021) х 101,3 (травень 2021) х 100,2 (червень 2021) х 100,1 (липень 2021) х 99,8 (серпень 2021) х 101,2 (вересень 2021) х 100,9 (жовтень 2021) х 100,8 (листопад 2021) х 100,6 (грудень 2021) = 1,086 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 108,6% (1,086*100).

Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2021 року по січень 2022 року: 108,6 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 8,6 %.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2022 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2481 грн х 8,6 % / 100 = 2,13 грн.

Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2022 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,13 - 1872,6 грн = -1870,47 грн.

Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2022 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 1872,6 грн, а сума можливої індексації в січні 2022 року - 2,13 грн., тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2022 по 18.07.2022.

У зв`язку з наведеним вище не підлягають задоволенню вимоги позивача нарахувати та виплатити індексацію-різницю у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн та похідні вимоги про утримання із суми індексації грошового забезпечення з період з 23.05.2019 по 18.07.2022 включно установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення з період з 23.05.2019 по 18.07.2022 включно із врахуванням щомісячної індексації-різниці у відповідному розмірі, а також утримання із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, але частково з інших мотивів та підстав.

Щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі по тексту - Закон № 2050-III) від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Згідно з п.3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п.3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Отже, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію особа набуває в момент отримання доходу.

Таким чином, нарахування та виплата грошового забезпечення ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини доходу, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми грошового забезпечення, а тому вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 10.02.2020 р. у справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 року у справі №807/1525/16, від 04.03.2021 року у справі №520/34/17, від 01.04.2021 року у справі №120/4555/18-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не приймає посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.01.2019 по справі №159/1615/17, оскільки відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року № 755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, якою є наведена вище правова позиція.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про нарахування і виплату позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату грошового забезпечення є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги відповідача та позивача підлягають частковому задоволенню, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 440/2146/25 – скасуванню в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Крім цього, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 440/2146/25 – скасувати в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача, згідно із відповідними додатками постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 440/2146/25 змінити в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі № 440/2146/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій