Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №520/25936/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 520/25936/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 22.01.26 по справі № 520/25936/25

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність нарахування та виплати відповідачем ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, у неналежному розмірі за рахунок не включення індексації грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, до складу грошового забезпечення з якого обраховуються вказані виплати.

Оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 по справі № 520/31401/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, було підтверджено право позивача на отримання індексації - різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн за період проходження служби з 03.02.2020 по 12.06.2021, вважав наявними підстави для перерахунку спірних виплат з урахуванням розміру перерахованого грошового забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі №520/25936/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/31401/24.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №520/31401/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25936/25 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що внаслідок неповного з`ясування обставин у справі та не витребування у відповідача доказів виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про їх відсутність, що мало наслідком протиправну відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078), виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24.

Оскільки наданим до апеляційної скарги розрахунковим листом за липень 2020 року підтверджується факт виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік у розмірі 13681,75 грн, вважав наявними підстави для зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення суду.

Відповідач, також не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, однак в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 у справі № 520/25936/25.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність правових підстав для проведення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, оскільки індексація не входить до складу грошового забезпечення, а нараховується окремо, у зв`язку з чим, не має бути врахована при обчисленні спірних виплат.

Додатково зазначив, що індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу на виконання рішення суду 03 вересня 2025 року, тобто вже після нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, що додатково свідчить про відсутність підстав для перерахунку вищевказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням такої індексації.

Учасники справи правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористалися.

У період з 20.07.2026 по 14.08.2026 включно головуюча суддя Перцова Т. С. перебувала у щорічній відпустці.

Суддя Макаренко Я.М. перебувала у щорічній відпустці у період з 17.07.2026 по 18.08.2026 включно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 з 03.02.2020 по 12.06.2021.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 11.06.2021 № 247-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.06.2021.

При звільненні зі служби ОСОБА_1 виплачено, зокрема, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення за 2021 рік та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі №520/31401/24, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.02.2020 по 12.06.2021 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2020 по 12.06.2021 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/31401/24 ВЧ НОМЕР_1 нараховано та виплачено 03.09.2025 ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.02.2020 по 12.06.2021 із урахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078.

Не погодившись з діями Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/31401/24, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки індексація грошового забезпечення є його невід`ємною складовою, а відтак повинна бути врахована при обчисленні спірних виплат, разом з цим, відповідач, після набрання чинності судовим рішенням у справі № 520/31401/24 не здійснив перерахунку вказаних виплат з урахуванням у складі грошового забезпечення індексації, чим допустив протиправну бездіяльність.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/31401/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, суд першої інстанції вважав недоведеними обставини нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, у зв`язку з чим дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення її перерахунку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з не здійсненням відповідачем перерахунку нарахованих та виплачених позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням нарахованої та виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 520/31401/24 індексації грошового забезпечення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом № 2232-XII.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України “Про Збройні Сили України”, “;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей” та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (в редакції чинній станом на дату звільнення позивача з військової служби – 12.06.2021) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Розділу III Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби – 12.06.2021), учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі – Інструкція № 558), відповідно до пункту 1 глави 9 розділу V якої, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

У пункті 2 Інструкції № 558 надано визначення терміну "грошове забезпечення", що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Пунктом 6 глави 8 розділу V інструкції № 558 встановлено, що у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції № 558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що розмір грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні визначається безпосередньо з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Положеннями частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XIІ передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Приписами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення військовослужбовців.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, відтак доводи відповідача про зворотне є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка була викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 30.09.2019 у справі №750/9785/16-а, від 20.11.2019 у справі № 522/11257/16-а, від 29.04.2020 у справі №м240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18.

Колегією суддів встановлено та не заперечується учасниками справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі №520/31401/24, було підтверджено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі.

На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 заборгованості з індексації грошового забезпечення на загальну суму 65971,37 грн виходячи з її щомісячного розміру 4463,15 грн, що підтверджується розрахунковим листом за вересень 2025 року (а.с. 25 - 26) та скріншотом з мобільного банківського застосунку позивача.

Отже, оскільки передбачена Законом № 1282-ХІІ індексація є складовою грошового забезпечення позивача, як військовослужбовця, який на момент проходження служби та звільнення перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, на виконання рішення суду була виплачена ОСОБА_1 03 вересня 2025 року, колегія суддів дійшла висновку, що ВЧ НОМЕР_1 була зобов`язана здійснити перерахунок спірних грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням такої складової грошового забезпечення.

Разом з цим, відповідачем не заперечуються обставини щодо неврахування при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, як і не спростовується факт не здійснення перерахунку спірних виплат з урахуванням зміни індексації грошового забезпечення позивача у бік збільшення.

Колегія суддів враховує, що зі змісту наданого позивачем до матеріалів справи розрахункового листа за липень 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 була нарахована та виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2020 рік у розмірі 13681,75 грн, а відтак, висновки суду першої інстанції про її невиплату та, як наслідок, відсутність підстав для здійснення перерахунку такої спірної виплати з урахуванням індексації грошового забезпечення є такими, що зроблені при неповному з`ясуванні обставин у справі, що свідчить про обґрунтованість вимог апеляційної скарги позивача.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач протиправно не перерахував та не виплатив позивачу у складі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, яка є складовою грошового забезпечення, право позивача на отримання якої підтверджено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для визнання такої бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 протиправною.

Обставини виплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення лише 03 вересня 2025 року, тобто після нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні, не звільняє ВЧ НОМЕР_1 від обов`язку здійснити перерахунок належних позивачу виплат, оскільки право на отримання індексації грошового забезпечення виникло у ОСОБА_1 саме під час проходження військової служби, а не після звільнення з неї, а тому, у разі вчасного нарахування індексації у складі грошового забезпечення вона мала бути врахована при первинному нарахуванні ОСОБА_1 спірних виплат.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що позивач має право на отримання спірних виплат з урахуванням індексації грошового забезпечення, існує лише один вид правомірної поведінки ВЧ НОМЕР_1 – перерахувати та виплатити позивачу такі виплати.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вимог статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на те, що при вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини у справі, зокрема не встановлено факту виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25936/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про задоволення позову.

В частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25936/25 слід залишити без змін.

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25936/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплаченої на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі № 520/31401/24.

В частині задоволення позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25936/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій