Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №460/3285/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 серпня 2026 рокум. Рівне№460/3285/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника (адвоката) до Рівненського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача-2 та скасувати рішення від 30 січня 2026 року №172650011253 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.10.1993 по 01.04.2022 роки.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що звернувся до пенсійного органу за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що відповідачем-2 протиправно не зараховано до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності, відповідач не з`ясував про наявність або відсутність заборгованості щодо сплати позивачем податків, зборів чи інших платежів, що в свою чергу свідчить про безпідставність прийнятого відповідачем-2 рішення. А тому вважає порушеним своє право на призначення пенсії на пільгових умовах та просить суд позов задовольнити повністю.

02.04.2026 від відповідача-2 надійшов відзив. В своїх запереченнях щодо позовної заяви вказує, що 23.01.2026 позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за результатами розгляду якої винесено рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 25 років. Зауважує, що при розгляді заяви та доданих документів до загального стажу не враховано період ведення підприємницької діяльності періоди підприємницької діяльності згідно квитанцій банків про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (стаж зараховано частково з 01.07.1997 року по 30.06.1997 рік згідно квитанція банку про страхових внесків до ПФУ від 05.09.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.03.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 15.07.1998 року, з 01.07.1998 року по 30.09.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.03.1999 рік, з 01.07.1999 року по 30.09.1999 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.02.2000 року та стаж зараховано частково з 01.12.1999 року по 31.12.1999 рік, з 01.03.2000 по 31.03.2000 рік, з 01.06.2000 по 30.06.2000 року, з 01.06.2001 року по 30.06.2001 рік згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) оскільки в наданих квитанціях не всюди зазначено ім`я по-батькові платника в повному обсязі, що не відповідає його паспортним даним, не можливо ідентифікувати печатку банку на квитанціях з датою її видачі та не можливо визначити її періоди, за які сплачені страхові внески. Оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії відповідно до ст. 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 23.02.2026 у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 23.02.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 02.03.2026 суд зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали та встановив позивачу спосіб усунення недоліків вказаної позовної заяви, а саме шляхом подання позивачем до суду оригіналу або копії оспорюваного акта (рішення від 30.01.2026 №172650011253) або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта - клопотання про його витребування.

12.03.2026 на виконання ухвали суду від 02.03.2026 позивач через свого представника подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено оскаржуване рішення від 30.01.2026 №172650011253.

Ухвалою від 16.03.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.

Відповідач-2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 02.04.2026 до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти позову.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач 23.01.2026 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача розглянуто відповідачем-2 та 30.01.2026 прийнято рішення №172650011253 про відмову у призначенні пенсії за віком за нормами п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У вказаному рішенні відповідачем-2 зазначено про те, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 25 років, однак страховий стаж особи складає 22 роки 10 місяців 16 днів, а за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період підприємницької діяльності згідно квитанцій банків про сплату страхових внесків до ПФУ (стаж зараховано частково з 01.07.1997 року по 30.06.1997 рік згідно квитанції банку про страхових внесків до ПФУ від 05.09.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.03.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 15.07.1998 року, з 01.07.1998 року по 30.09.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.03.1999 рік, з 01.07.1999 року по 30.09.1999 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.02.2000 року, з 01.12.1999 року по 31.12.1999 рік, з 01.03.2000 по 31.03.2000 рік, з 01.06.2000 по 30.06.2000 року, з 01.06.2001 року по 30.06.2001 рік згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, оскільки в наданих квитанціях не всюди зазначено ім`я, по-батькові платника в повному обсязі, що не відповідає його паспортним даним, не можливо ідентифікувати печатку банку на квитанціях з датою її видачі та не можливо визначити її періоди, за які сплачені страхові внески. Наявне свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця від 26.07.1996 року, однак надані квитанції і за періоди 1993-1995 роки. Для можливості зарахування не врахованого стажу підприємницької діяльності необхідно надати довідку про сплату страхових внесків до ПФУ;

- періоди підприємницької діяльності 24.08.2006 - 08.09.2006, з 01.06.2020 - 31.03.2022, з 22.02.2007 - 28.02.2007 років, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача-2, вважає його протиправним та таким що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є визнання протиправними дій відповідача-2 та скасування рішення від 30 січня 2026 року №172650011253 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 13.10.1993 по 01.04.2022 роки.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як визначено пунктом 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії мають військовослужбовці, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, в районах її здійснення та/або безпосередньої участі у здійснені заходів, необхідних для забезпечення оборони України із захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач 23.01.2026 звернувся до Пенсійного фонду України з заявою про призначення/перерахунок йому пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-ІV, за результатами розгляду якої відповідач-2 рішенням від 30.01.2026 №172650011253 відмовив у призначенні позивачу такої пенсії у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу, а саме не менше 25 років.

Водночас, позивач вважає протиправними дії відповідача-2 щодо не зарахування йому до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 13.10.1993 по 01.04.2022.

Як слідує з оскаржуваного рішення відповідача-2 від 30.01.2026 №172650011253 за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:

- період підприємницької діяльності згідно квитанцій банків про сплату страхових внесків до ПФУ (стаж зараховано частково з 01.07.1997 року по 30.06.1997 рік згідно квитанції банку про страхових внесків до ПФУ від 05.09.1997 року, з 01.01.1998 року по 31.03.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 15.07.1998 року, з 01.07.1998 року по 30.09.1998 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.12.1998 року, з 01.01.1999 року по 31.03.1999 рік, з 01.07.1999 року по 30.09.1999 рік згідно квитанції банку про сплату страхових внесків до ПФУ від 10.02.2000 року, з 01.12.1999 року по 31.12.1999 рік, з 01.03.2000 по 31.03.2000 рік, з 01.06.2000 по 30.06.2000 року, з 01.06.2001 року по 30.06.2001 рік згідно даних в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування), оскільки в наданих квитанціях не всюди зазначено ім`я, по-батькові платника в повному обсязі, що не відповідає його паспортним даним, не можливо ідентифікувати печатку банку на квитанціях з датою її видачі та не можливо визначити її періоди, за які сплачені страхові внески. Наявне свідоцтво про реєстрацію приватного підприємця від 26.07.1996 року, однак надані квитанції і за періоди 1993-1995 роки. Для можливості зарахування не врахованого стажу підприємницької діяльності необхідно надати довідку про сплату страхових внесків до ПФУ;

- періоди підприємницької діяльності 24.08.2006 - 08.09.2006, з 01.06.2020 - 31.03.2022, з 22.02.2007 - 28.02.2007 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

Так, на підтвердження здійснення підприємницької діяльності за спірні періоди, позивачем було надано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів - 2584800278, дата внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів - 26.07.1996, дата реєстрації – 13.10.1993, довідку із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5) та квитанції про сплату податкових платежів.

Окрім того, позивачем також надано свідоцтво від 19.11.2001 №03315879Ф0010396 згідно якого позивач зареєстрований виконавчим комітетом Кузнецовської міської Ради народних депутатів як підприємець, що здійснює свою діяльність без створення юридичної особи. Дата реєстрації – 15.11.2001, запис за №0396.

Вирішуючи спір щодо не зарахування відповідачем-2 до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності, суд виходить з наступних міркувань.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, яке діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058-IV).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Так, статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі по тексту також - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України №1788-XII.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту 4 Порядку №637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З урахуванням внесених змін, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Оцінюючи наведене правове регулювання спірних правовідносин, у досліджуваному випадку має значення також таке.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом №1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина 3 статті 20 Законом №1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного Фонду України від 10.06.1994 за №5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Розділу ІІІ визначено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу.

Коментована Інструкція від 10.06.1994 за №5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів" від 06.09.1996 за №11-1. Відповідно до пункту 7.2. Розділу 7 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

В подальшому, згідно підпункту 3.1.3. пункту 3.1. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за №4-6 встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3., та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6, ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.

Виходячи із системного аналізу положень Інструкцій за №5-5, №11-1, №4-6 і №16-6, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

З огляду на таке правове регулювання, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а зазначив:

"39.1. Згідно п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, (в редакції постанови правління ПФУ від 07 липня 2014 року №13-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. Відповідно до цього Порядку час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і на виключно їх праці, за період до 1 травня 1993 року зараховується в трудовий стаж за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності по загальній системі оподаткування до 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків.

39.2. Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

39.3. Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22) та в ухвалах від 28.10.2024 у справі №120/16168/23 (адміністративне провадження №К/990/40320/24) і від 17.10.2022 у справі №580/7175/21 (адміністративне провадження №К/990/22056/22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Слід відмітити, що підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача всіх періодів здійснення останнім підприємницької діяльності слугувало те, що згідно наданих квитанцій банків про сплату страхових внесків до ПФУ не всюди зазначено ім`я, по-батькові платника в повному обсязі, що не відповідає його паспортним даним, не можливо ідентифікувати печатку банку на квитанціях з датою її видачі та не можливо визначити її періоди, за які сплачені страхові внески. Відповідачем-2 в оскаржуваному рішенні зазначено, що для можливості зарахування не врахованого стажу підприємницької діяльності необхідно надати довідку про сплату страхових внесків до ПФУ. Окрім того, відповідачем-2 також не зараховано до страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 24.08.2006 по 08.09.2006, з 01.06.2020 по 31.03.2022, з 22.02.2007 по 28.02.2007, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

На переконання суду, з`ясування виду системи оподаткування при здійсненні позивачем підприємницької діяльності у спірний період є важливою умовою при зарахуванні страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності, оскільки чинне законодавство розрізняє види документів, якими підтверджується стаж підприємницької діяльності за спрощеною та загальною системою оподаткування.

У матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які належні та достовірні докази, котрі б засвідчили перебування позивача у спірному періоді з 13.10.1993 по 01.04.2022 на спрощеній системі оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку або на загальній системі оподаткування.

Що стосується періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000, то пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності одночасно двох умов:

1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, або із застосуванням фіксованого розміру прибуткового податку (патентами);

2) наявність довідки про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637, а також в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1.

У відношенні до спрощеної системи оподаткування, то така система запроваджена з 01.01.1999 на підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 за №727/98 (надалі по тексту також Указ №727/98).

Згідно з статтею 2 Указу №727/98 дія цього Указу не поширюється на:

суб`єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;

фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб`єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб`єктів, які не є суб`єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).

Відповідно до статті 3 Указу №727/98 суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, мають право обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.

У разі коли фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Суб`єкти підприємницької діяльності - фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

до місцевого бюджету - 55 відсотків;

до Пенсійного фонду України - 40 відсотків;

на обов`язкове соціальне страхування - 5 відсотків.

Статтею 7 Указу №727/98 визначено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів): податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов`язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на відрахування до Пенсійного фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Таким чином, згідно Указу №727/98 платник єдиного податку не є платником збору на відрахування до Пенсійного фонду.

Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, як уже зазначалось судом, є наявність доказів сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України або наявність спеціального торгового патенту, свідоцтва про сплату єдиного податку, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян тощо.

Однак позивачем не надано свідоцтва про сплату єдиного податку. Окрім того, позивач у адміністративному позові, повідомляючи про здійснення підприємницької діяльності у спірний період, жодним чином не ствердив про застосування спрощеної системи оподаткування та/або застосування фіксованого податку. Також позивачем не надано суду доказів здійснення підприємницької діяльності на підставі придбання спеціального торгового патенту, зі сплатою фіксованого розміру прибуткового податку (патентами).

Водночас, позивач надав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця від 03.02.1998, у якому відсутні відомості про те, на якій системі оподаткування він перебував.

У свою чергу, суд наголошує, що сам лише факт реєстрації фізичною особою-підприємцем без підтвердження сплати нею відповідних внесків, не може бути достатньою підставою для зарахування до його страхового стажу періоду підприємницької діяльності. А тому, задля підтвердження сплати страхових внесків та, відповідно, можливості зарахувати до страхового стажу особи періоди, за які такі внески сплачувались, необхідно надати платіжні доручення, квитанції установ банків, документи, що підтверджують поштовий переказ та інформацію Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), як це передбачено приписами пункту 4 Порядку №637.

Так, відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій суд встановив, що позивачем сплачено страхові внески до Пенсійного фонду України за 4 квартал 1993, 1 та 3 квартали 1994 року (а.с. 23), за 1, 2, 3 та 4 квартали 1995 року (а.с. 24, 29), за 2, 3, 4 квартали 1996 року та 1, 2, 3 квартали 1997 року (а.с. 30, 31), за 1, 3 квартали 1998 року (а.с. 31, 32), за 1, 3 квартали 1999 року (а.с. 32), за 2 квартал 2001 року (а.с. 35).

Суд зауважує, що вказані квитанції містять чіткі посилання на платника таких внесків, а саме ОСОБА_1 , а також на найменування отримувача платежів, зокрема органи Пенсійного фонду України та банківські установи, в яких позивачем здійснено такі платежі та їх розмір.

Окрім того, суд зауважує, що відповідно до наданого позивачем свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого Рівненською райдержадміністрацією 03.02.1998, датою реєстрації позивача як суб`єкта підприємницької діяльності зазначено 13.10.1993.

З огляду на вказане, твердження відповідача-2 про не підтвердження позивачем належними банківськими квитанціями здійснених ним платежів зі сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не відповідають дійсності, оскільки такі квитанції містять у собі усі реквізити платника, отримувача платежів, банківських установ, які проводили платежі зі сплати позивачем страхових внесків, а також періоди, за які такі внески позивачем сплачувались та їх розмір.

Відтак, суд зауважує, що є недостатніми відповідні посилання відповідача-2 для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача наступних періодів, за виключенням вже зарахованих відповідачем-2 згідно розрахунку стажу (Форма РС-право), а саме: з 01.10.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 30.09.1994, з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.04.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.03.1997, з 01.07.1997 по 30.09.1997, з 01.04.2001 по 31.05.2001.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до його страхового стажу весь період здійснення ним підприємницької діяльності з 13.10.1993 по 01.04.2022, то суд зауважує, що доказів сплати позивачем страхових внесків після 30.06.2001 матеріали справи не містять та позивачем не надано, а тому за відсутності таких доказів у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача весь період здійснення ним підприємницької діяльності, оскільки згідно наведених вище приписів законодавства України період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності з 01 липня 2000 року зараховується в страховий стаж за умови надання документів про сплату страхових внесків, а тому зарахуванню до страхового стажу позивача підлягають періоди пропорційно сплачених ним страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, які підтверджуються відповідними платіжними документами.

Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, суд дійшов до висновку, що відповідачем-2 протиправно не враховано до страхового стажу періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності, а відтак зважаючи на наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що оскаржуване рішення №172650011253 від 30.01.2026 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому це рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а зазначені судом періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.

Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивача виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи упевнитися чи дотримано при зверненні заявника та відповідному розгляді суб`єктом владних повноважень усіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт, до якого звертається позивач, має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення урахувати оцінку, надану у судовому рішенні.

Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем-2 під час прийняття спірного рішення не повністю з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, а саме не зарахування до страхового стажу позивача періодів як таких, які підлягають зарахуванню, суд приходить до висновку, що для належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2026 про призначення пенсії за віком та зарахувати до страхового стажу позивача періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 30.09.1994, з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.04.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.03.1997, з 01.07.1997 по 30.09.1997, з 01.04.2001 по 31.05.2001.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, де зазначено, що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

5. Розподіл судових витрат.

Приписами пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував, і крім того він не подав до суду доказів понесення ним будь-яких інших судових витрат. А тому у суду відсутні передбачені законом підстави для стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 30.01.2026 № 172650011253 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком за нормами п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2026 щодо призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.10.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 31.03.1994, з 01.07.1994 по 30.09.1994, з 01.01.1995 по 31.12.1995, з 01.04.1996 по 31.12.1996, з 01.01.1997 по 31.03.1997, з 01.07.1997 по 30.09.1997, з 01.04.2001 по 31.05.2001.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 158Б, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69005, код ЄДРПОУ: 20490012).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК