Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №420/37439/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37439/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць у загальній сумі 312 240,50 грн. за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2024 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати, індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 25.03.2017 року по 08.08.2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і був виключений зі списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.08.2025 №224 у зв`язку з переведенням до іншої військової частини.

Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців, має систематичний характер і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а звільнення особи з військової служби не позбавляє її права на отримання виплат, право на які вона набула під час проходження служби.

Позивач зазначає, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів, а тому з огляду на пункти 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким належить здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Позивач вказує, що останнє до березня 2018 року підвищення посадових окладів за посадами військовослужбовців відбулося у січні 2008 року, а тому величину приросту індексу споживчих цін для визначення суми можливої індексації у березні 2018 року належить обчислювати наростаючим підсумком починаючи з лютого 2008 року.

За його розрахунком така величина становить 253,30 відсотка, а сума можливої індексації - 1762 грн х 253,30 % = 4463,15 грн.

Позивач зазначає, що розмір підвищення його грошового доходу у березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації, а тому відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 йому щомісяця підлягала виплаті індексація-різниця у розмірі 4463,15 грн до чергового підвищення посадового окладу або до звільнення зі служби, а саме 258862,70 грн за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 (58 місяців) та 53557,80 грн за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (12 місяців), а всього 312240,50 грн.

Позивач також вказує, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, є складовою місячного грошового забезпечення і тому повинна враховуватися при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення, чого відповідач не зробив.

Крім того, позивач зазначає, що разом із виплатою індексації йому підлягає виплаті грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, та пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача вказує, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері, випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації починається з січня 2016 року.

На підтвердження цього відповідач посилається на рішення Міністра оборони України, доведене телеграмою від 31.12.2015 №248/3/1/1150, згідно з яким у грудні 2015 року військовослужбовцям здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №58/0/66-17 порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року.

Представник відповідача вказує, що індексація не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона не є постійною та сталою величиною, має несистематичний характер і проводиться лише у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у розмірі 103 відсотки.

Представник відповідача зазначає, що у зв`язку зі змінами, передбаченими пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №2710, на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а відповідно до роз`яснень Міністерства фінансів України від 27.03.2024 №10010-05-5/10435 та Міністерства соціальної політики України від 02.04.2024 №10359/з обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2024 року, а право на індексацію у січні-лютому 2024 року не настало через не перевищення порогу індексації.

Представник відповідача вказує, що позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, з цим наказом позивач погодився і його не оскаржив, тоді як за частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби встановлено місячний строк.

Стосовно позовних вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення представник відповідача зазначає, що ці вимоги є похідними від вимог щодо індексації, а крім того позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату такої допомоги, відповідач остаточного рішення з цього питання не приймав, а тому право позивача не порушено і звернення до суду з цими вимогами є передчасним. Представник відповідача також вказує, що допомога для оздоровлення не є систематичним видом виплат, є разовою, а тому підстави для її індексації відсутні, і індексація не застосовується для розрахунку одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Стосовно вимог про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб представник відповідача зазначає, що пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення, а на відповідача як на податкового агента законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу, у зв`язку з чим відповідні позовні вимоги є передчасними.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у Військової частини НОМЕР_1 :

докази проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) військової служби Військовій частині НОМЕР_1 (копії наказів про зарахування до списків та виключення зі списків, тощо);

належним чином завірену копію картки особового рахунку військовослужбовця по формі визначеній в Додатку 14 до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених наказом Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 або належним чином завірену копію довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням окремо всіх складових за періоди проходження за період проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;

інформацію у письмовому вигляді щодо розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме за період з 01.03.2018 року до 31.12.2022 року включно та з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року включно, з вказівкою помісячного нарахування та виплати індексації із зазначенням базового місяця (місяця підвищення), взятого для обрахунку індексації;

інформацію про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 та у березні 2018;

інформацію про наявність судових проваджень щодо обрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року, та/або інформацію щодо проведеного перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.01.2020 з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня календарного року;

інформацію про наявність у військової частини НОМЕР_1 статусу розпорядника бюджетних коштів або перебування на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25 березня 2017 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , обіймаючи послідовно посади заступника командира механізованої роти з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону (з 25.03.2017), заступника командира медичної роти з морально-психологічного забезпечення (з 30.07.2021), заступника командира стрілецького батальйону з морально-психологічного забезпечення (з 09.09.2022), заступника командира стрілецького батальйону з психологічної підтримки персоналу (з 30.09.2024) та офіцера резерву 4 запасної роти (з 25.06.2025).

Зазначена обставина підтверджується витягом з послужного списку від 24.10.2025.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 серпня 2025 року №224 позивача з 08 серпня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини, а з 09 серпня 2025 року - з усіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Отже, у спірні періоди - з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 - позивач безперервно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 і перебував на грошовому забезпеченні відповідача.

Судом встановлено, що у спірні періоди відповідач нараховував і виплачував позивачу лише поточну індексацію грошового забезпечення, проте, індексація-різниця позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Судом встановлено розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року та за березень 2018 року.

Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються в поточному місяці за минулий. Аналогічне правило встановлене Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Необхідність урахування цього правила при порівнянні грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року підтверджена Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22, у якій Суд зазначив, що порівнювати належить грошове забезпечення, фактично належне за відповідні місяці, а не виплати, відображені у платіжних документах за ці місяці без урахування періоду, за який вони нараховані.

З урахуванням цього правила нарахування, відображені у картці особового рахунку у графі « 03/2018», є грошовим забезпеченням позивача за лютий 2018 року, а нарахування, відображені у графі «04/2018», - грошовим забезпеченням за березень 2018 року.

Цей висновок підтверджується і тим, що встановлений позивачу з 01.03.2018 посадовий оклад у розмірі 4230,00 грн уперше відображений у нарахуваннях саме за графою « 04/2018», тоді як за графою « 03/2018» посадовий оклад становить 999,00 грн.

Складові грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, які не мають разового характеру, становлять: оклад за військовим званням - 110,00 грн, посадовий оклад - 999,00 грн, надбавка за вислугу років - 110,90 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 609,95 грн, премія - 4795,20 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 3975,03 грн, а всього - 10600,08 грн.

Складові грошового забезпечення позивача за березень 2018 року, які не мають разового характеру, становлять: оклад за військовим званням - 1130,00 грн, посадовий оклад - 4230,00 грн, надбавка за вислугу років - 1340,00 грн, надбавка за особливі умови проходження служби - 670,00 грн, премія - 3756,24 грн, а всього - 11126,24 грн.

Зазначені обставини підтверджуються карткою особового рахунку військовослужбовця №174 за 01/2018-12/2018.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №420/37438/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , яке набрало законної сили 22 липня 2026 року, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі виплачених за період з 29.01.2020 по 08.08.2025 грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законами України про Державний бюджет України на 2020-2025 роки, відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу з 29.01.2020 по 08.08.2025 перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених у наведений спосіб, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача через свого представника з адвокатським запитом від 24.10.2025 №486, який відповідач отримав 30.10.2025, що підтверджується інформацією з веб-сервісу АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення №6500907866011.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою відповідачем позивачу суми індексації грошового забезпечення, визначеної за правилами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, та неврахуванням індексації при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №1282-XII, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цих положень Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078, для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Суд враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання.

Повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Оскільки 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, і у березні 2018 року як місяці підвищення доходу військовій частині належало вирішити питання, чи має військовослужбовець право на отримання суми індексації-різниці.

Для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 Верховний Суд у зазначеній постанові визначив такий алгоритм: слід установити розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А), який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, причому в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б), яка визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків; а також чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а сума індексації-різниці розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Наведений правовий висновок є усталеним і послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 17 серпня 2023 року у справі №580/3967/22, від 07 вересня 2023 року у справі №420/12787/22, від 31 січня 2024 року у справі №320/9152/21, від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22, від 18 квітня 2024 року у справі №280/4812/23, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 13 червня 2024 року у справі №260/509/21, від 15 листопада 2024 року у справі №160/3223/22, від 11 вересня 2025 року у справі №420/3133/22. Цей висновок є застосовним і до спірних правовідносин у цій справі, оскільки він сформований у справах за позовами військовослужбовців до військових частин про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період після 01 березня 2018 року, тобто за подібного правового регулювання і подібних фактичних обставин.

Застосовуючи наведений алгоритм до встановлених у цій справі обставин, суд виходить з такого.

Розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить різницю між сумою грошового забезпечення за березень 2018 року (11 126,24 грн) та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року (10 600,08 грн), тобто 526,16 грн.

Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становив 1762 грн.

Величина приросту індексу споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець (пункт 10-2 Порядку №1078).

Оскільки до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувалися у січні 2008 року, обчислення величини приросту індексу споживчих цін для визначення суми можливої індексації у березні 2018 року здійснюється починаючи з лютого 2008 року.

За офіційними даними Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін така величина станом на березень 2018 року становить 253,30 відсотка, а сума можливої індексації - 1762 грн х 253,30 % : 100 % = 4463,15 грн.

Правильність цього розрахунку підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22, у якій Суд самостійно встановив, що сума можливої індексації грошового забезпечення військовослужбовця у березні 2018 року становить 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (526,16 грн) є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), позивач набув право на отримання індексації-різниці, розмір якої становить 4463,15 грн - 526,16 грн = 3936,99 грн щомісяця.

Визначаючи період, за який індексація-різниця підлягала нарахуванню та виплаті, суд виходить з такого.

Абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 прямо обмежує строк виплати цієї суми - вона виплачується «до чергового підвищення тарифних ставок (окладів)», і саме до неї надалі додається поточна індексація, що складається внаслідок перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації.

Вирішуючи питання про те, чи є таке збільшення посадового окладу черговим підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні абзаців першого та шостого пункту 5 Порядку №1078, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Індексація грошових доходів населення прив`язана до прожиткового мінімуму двічі.

Так, за частиною п`ятою статті 2 Закону №1282-XII та абзацами першим, другим і п`ятим пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, причому оплата праці (грошове забезпечення) індексується саме в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.

За абзацом шостим пункту 4 Порядку №1078 сама сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, тобто доходу в межах прожиткового мінімуму, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Саме тому й сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року обчислена вище як добуток розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762 грн) і величини приросту індексу споживчих цін.

Отже, прожитковий мінімум є для індексації одночасно і межею, у якій вона проводиться, і базою її обчислення.

Водночас пункт 4 постанови №704 у редакції, яка застосовується з 29 січня 2020 року - після визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, - визначає розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, в основу і посадового окладу військовослужбовця, і індексації його грошового забезпечення покладено один і той самий базовий державний соціальний стандарт - прожитковий мінімум для працездатних осіб. Зростання цього стандарту одночасно збільшує і розрахункову величину, з якої обчислюється посадовий оклад, і межу та базу індексації.

Суд зазначає, що пункт 5, пункт 10-2 Порядку №1078 не пов`язують підвищення тарифних ставок (посадових окладів) із суб`єктом чи формою правового акта, яким таке підвищення запроваджується, і не містять умови про те, що оклад має бути підвищений саме рішенням Кабінету Міністрів України. Обидві норми оперують об`єктивним фактом - підвищенням тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає особа.

До того ж, Порядок №1078 пов`язує певний наслідок з рішенням Уряду: за абзацом одинадцятим пункту 5 цього Порядку у разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, Кабінет Міністрів України приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.

Відсутність подібного застереження в абзацах першому та шостому пункту 5 і в пункті 10-2 Порядку №1078 означає, що для цілей індексації має значення сам факт підвищення посадового окладу за посадою, а не спосіб, у який це підвищення відбулося.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 липня 2026 року у справі №400/8494/25, у якій Суд зазначив, що у первинній редакції пункту 4 постанови №704 Кабінет Міністрів України визначив розрахунковою величиною для визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями прожитковий мінімум, встановлений законом на поточний рік, як державний соціальний стандарт, встановлений законом, який був покликаний забезпечити достатній рівень життя військовослужбовців на фоні росту цін та інфляції в країні та уникнути необхідності одноразових, штучних підвищень грошового забезпечення за рахунок видання окремих нормативно-правових актів. У цій самій постанові Верховний Суд вказав на зростання розмірів грошового забезпечення як на похідне від зростання прожиткового мінімуму, розрахунковою величиною для якого є цей прожитковий мінімум.

Отже, механізм, закладений пунктом 4 постанови №704, побудований так, щоб підвищення посадових окладів відбувалося щорічно й автоматично - через зміну законодавцем розміру прожиткового мінімуму, а не через видання Урядом окремого акта про підвищення окладів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі №400/6254/24 виходила з того, що перерахунок, обумовлений збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є саме підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, і що з моменту такого перерахунку індексація не нараховується.

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2026 року у справі №400/8494/25 дійшов висновку, що перерахунок у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації.

Наведені висновки сформульовані у справах щодо перерахунку пенсій, призначених за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, однак ключове питання в них вирішено те саме, що постало і в цій справі: чи є збільшення посадового окладу військовослужбовця, що сталося внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тим підвищенням грошового забезпечення, з яким законодавство пов`язує припинення виплати індексації.

Такий підхід відповідає і меті індексації. Індексація є механізмом відшкодування знецінення того доходу, який не переглядався. Коли ж сам дохід переглянуто внаслідок зростання того самого державного соціального стандарту, у межах якого індексація проводиться і виходячи з якого вона обчислюється, підстава для збереження попередньо визначеної суми індексації-різниці відпадає: інакше особа одночасно одержувала б і збільшений посадовий оклад, і компенсацію того самого знецінення, яке цим збільшенням уже покрито. Саме на цьому ґрунтується правило абзаців першого та другого пункту 5 Порядку №1078, за яким значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення: підвищення окладу обнуляє накопичений приріст індексу споживчих цін.

Отже, обчислення та виплата грошового забезпечення позивача з 29 січня 2020 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, є підвищенням посадового окладу за посадою, яку займав позивач, у розумінні абзаців першого та шостого пункту 5 і пункту 10-2 Порядку №1078. Наслідком такого підвищення за прямою вказівкою абзацу шостого пункту 5 Порядку №1078 є припинення виплати раніше визначеної суми індексації-різниці, оскільки ця сума виплачується лише до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).

За таких обставин суд дійшов висновку, що індексація-різниця у розмірі 3936,99 грн щомісяця підлягала нарахуванню та виплаті позивачу за період з 01 березня 2018 року по 28 січня 2020 року включно, тобто до чергового підвищення посадового окладу, що відбулося з 29 січня 2020 року, а починаючи з 29 січня 2020 року право позивача на отримання цієї виплати припинилося.

Загальний розмір індексації-різниці, що підлягала нарахуванню та виплаті позивачу, становить: за 22 повні місяці (з березня 2018 року по грудень 2019 року) - 3936,99 грн х 22 = 86613,78 грн, а за період з 01 по 28 січня 2020 року - 3936,99 грн : 31 день х 28 днів = 3556,00 грн. Загальна сума за розрахунком - 90169,78 грн.

Суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23 та від 11 вересня 2025 року у справі №420/3133/22, повноваження військової частини щодо нарахування та виплати індексації-різниці не є дискреційними, а належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію у конкретно визначеній сумі, оскільки такий спосіб захисту вносить юридичну визначеність у спірні правовідносини і запобігає виникненню нових спорів щодо правильності обрахунку.

Отже, в цій частині позовні вимоги належать до задоволення шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 28 січня 2020 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3936,99 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року до 28 січня 2020 року, а всього 90169,78 грн, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року №2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. За змістом статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Верховний Суд неодноразово доходив висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовця (постанови від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 28 травня 2019 року у справі №522/12998/16-а, від 26 березня 2020 року у справі №813/189/18). Щодо саме грошової допомоги на оздоровлення Верховний Суд у постановах від 23 вересня 2024 року у справі №240/32125/23, від 14 січня 2025 року у справі №240/31245/23 та від 10 квітня 2025 року у справах №240/31518/23, №240/31708/23 і №380/10576/23 підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для включення сум індексації грошового забезпечення до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення, і виключив із цього розрахунку лише винагороди, оскільки пункт 6 розділу XXIII Порядку №260 містить пряме застереження саме щодо винагород.

Індексація грошового забезпечення винагородою не є. З огляду на це суд дійшов висновку, що суми індексації грошового забезпечення (як поточної, так і індексації-різниці), нараховані або такі, що підлягали нарахуванню позивачу на день підписання наказу про надання допомоги на оздоровлення, підлягали врахуванню у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється ця допомога.

Судом встановлено, що розмір грошової допомоги на оздоровлення, нарахованої позивачу за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024, дорівнює сумі складових його грошового забезпечення без урахування сум індексації. Так, допомога на оздоровлення за 2020 рік становить 14058,45 грн, що дорівнює сумі окладу за військовим званням (1200,00 грн), посадового окладу (4230,00 грн), надбавки за вислугу років (1629,00 грн), надбавки за особливі умови проходження служби (4588,35 грн) і премії (2411,10 грн), тоді як у тому самому місяці позивачу нараховувалася поточна індексація у розмірі 216,51 грн, яка до розрахунку допомоги не включена.

Аналогічним чином індексація не була врахована при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2021, 2022 і 2024 роки. Зазначені обставини підтверджуються картками особового рахунку військовослужбовця за відповідні роки.

Отже, обчисливши та виплативши позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024 роки без урахування у складі місячного грошового забезпечення сум індексації, відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Отже, в цій частині позовні вимоги належать до задоволення шляхом:

визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024 роки;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктами 4 і 5 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Наведені положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Із системного аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що обов`язок виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб виникає у відповідача не сам по собі, а виключно одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення і в розмірі податку, фактично утриманого з такої виплати.

Відповідач, здійснюючи виплату грошового забезпечення, виступає податковим агентом у розумінні підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому саме в момент нарахування (виплати) позивачу сум індексації та перерахованої допомоги на оздоровлення він зобов`язаний утримати податок на доходи фізичних осіб і одночасно виплатити рівноцінну грошову компенсацію утриманої суми. Такий обов`язок є безумовним і не потребує окремого судового примусу.

Станом на дату ухвалення цього рішення суми індексації-різниці та перерахованої грошової допомоги на оздоровлення позивачу не нараховані та не виплачені, податок з доходів фізичних осіб з цих сум не утримувався, а отже й не виникло тих втрат доходу, які підлягають відшкодуванню за Порядком №44. Обставин, які свідчили б про те, що відповідач відмовив або відмовить позивачу у виплаті грошової компенсації сум податку одночасно з виплатою цих сум, судом не встановлено, і матеріали справи таких доказів не містять. Навпаки, у відзиві на позовну заяву відповідач прямо визнає наявність у нього кореспондуючого обов`язку утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача на отримання грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб станом на час вирішення цієї справи відповідачем не порушене, а відповідні позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів військовослужбовців випереджаючим шляхом, а обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

Відповідач вказує у відзиві, що у грудні 2015 року військовослужбовцям здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення - премії та щомісячної додаткової винагороди.

Проте за абзацом п`ятим пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення доходу, а за пунктом 10-2 цього Порядку обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення саме тарифної ставки (посадового окладу) за посадою. Посадові оклади військовослужбовців у грудні 2015 року не підвищувалися, що відповідач не спростував. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі №260/509/21, зазначивши, що запровадження постановою Кабінету Міністрів України №1013 нових правил індексації з 01 грудня 2015 року не призвело до автоматичної зміни базового місяця на січень 2016 року для військовослужбовців, оскільки їхні посадові оклади у грудні 2015 року не підвищувалися. За таких обставин цей довід не спростовує висновків суду.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що позивач погодився з наказом про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і не оскаржив його, з огляду на таке.

Предметом цього спору є не наказ про виключення зі списків особового складу і не його правомірність, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення та неврахування індексації при обрахунку допомоги на оздоровлення. Право на отримання виплат, які особа набула у зв`язку з проходженням служби, але не отримала з незалежних від неї причин, не припиняється внаслідок видання наказу про виключення зі списків особового складу та не потребує оскарження такого наказу.

Суд відхиляє посилання відповідача на роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №58/0/66-17, від 02.04.2024 №10359/з та Міністерства фінансів України від 27.03.2024 №10010-05-5/10435, оскільки вони не є нормативно-правовими актами, мають роз`яснювальний характер і не можуть змінювати або доповнювати правила, встановлені Порядком №1078.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Суд оцінив усі доводи, що мають істотне значення для вирішення спору, та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає стаття 242 КАС України. Інші доводи учасників справи є тотожними за змістом тим, яким суд надав оцінку в цьому рішенні, а також стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у спірних правовідносинах, а тому не спростовують наведених висновків суду.

Оскільки позивач звільнений ід сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 28 січня 2020 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3936,99 грн в місяць за період з 01 березня 2018 року до 28 січня 2020 року, а всього 90169,78 грн, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 і 2024 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО