Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/12889/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Суд: Одеський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 19 серпня 2026 р.

Справа: №420/12889/26

Суддя: Харченко Ю.В.

Справа № 420/12889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 16 жовтня 2025 року №1617848-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) гривня 93 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617849-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 5 956 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 50 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617850-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 3 494 (три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 78 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617851-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у сумі 22 858 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят вісім) гривень 91 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617863-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 2 132 (дві тисячі сто тридцять дві) гривні 67 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617864-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 5 666 (п`ять тисяч шістсот шістдесят шість) гривень 20 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617865-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 3 324 (три тисячі триста двадцять чотири) гривні 45 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617866-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2023 рік у сумі 21 744 (двадцять одна тисяча сімсот сорок чотири) гривні 84 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617867-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 2 241 (дві тисячі двісті сорок одна) гривня 43 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617868-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 5 955 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 18 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617869-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 3 494 (три тисячі чотириста дев`яносто чотири) гривні 00 коп.;

- від 16 жовтня 2025 року №1617870-2409-1505-UA51040050000073907, яким Позивачу визначено грошове зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2024 рік у сумі 22 853 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 83 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при формуванні оскаржуваних ППР, Відповідачем застосовані завищені в декілька разів розміри НГО, що призвело до кратного завищення розміру відповідних податкових зобов`язань, визначених в оскаржуваних ППР.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є платником земельного податку з фізичних осіб за вищезазначені земельні ділянки. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (з 1995 по 2010 рік) та пункту 289.2 ПК України (починаючи з 2011 і надалі) нормативна грошова оцінка земель (далі - НГО) індексується на відповідний коефіцієнт (по роках, за які проводилась індексація). Розмір ставки земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, вид цільового призначення у яких 07.01 - землі рекреаційного призначення, відповідно до рішень Кароліно - Бугазької сільської ради. У зв`язку з чим, за належні позивачу земельні ділянки сформовано податкові повідомлення - рішення по земельному податку з фізичних осіб за 2022-2024 роки відповідно до НГО.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/12889/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі — Позивач, РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником наступних земельних ділянок:

- кадастровий номер 5110300000:02:019:0218 площею 0,0102 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - 07.01 «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»;

- кадастровий номер 5110300000:02:019:0134 площею 0,0271 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Цільове призначення - 07.01 «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»;

- кадастровий номер 5110300000:02:019:0097 площею 0,0159 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення - 07.01 «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення»;

- кадастровий номер 5110300000:02:019:0098 площею 0,104 га, розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна, 25. Цільове призначення - 07.01 «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення».

16 жовтня 2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області були сформовані наступні податкові повідомлення-рішення:

Оскаржувані ППР були надіслані Позивачеві поштою 12.11.2025, однак не отримано та повернено Відповідачу 11.12.2025. Про існування оскаржуваних ППР Позивач дізнався шляхом доступу до електронного кабінету платника на сайті Державної податкової служби України.

На всі вищезгадані податкові повідомлення-рішення, в порядку адміністративного оскарження, були подані скарги до ГУ ДПС України, проте вони були повернуті Позивачеві без розгляду у зв`язку з пропуском 30-денного строку на оскарження, передбаченого п. 56.12 ст. 56 ПКУ. Саме з відповідей ГУ ДПС України на подані скарги, Позивачеві стало відомо про дату надсилання йому Оскаржуваних ППР (12.11.2025 року) та дату їх повернення Відповідачеві (11.12.2025 року).

Вважаючи зазначені ППР протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень підпункту 16.1.4 пункту16.1 статті16 Податкового кодексу України (зараз і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1п.270.1ст.270 ПК України).

Згідно з пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є:

нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від нормативної грошової оцінки площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.277.1ст.277 ПК України).

Особливості оподаткування платою за землю врегульовані статтею 284 Податкового кодексу України.

Так, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому втрачено це право.

Якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Пунктом 285.1 ст.285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (п.286.5 ст.286 ПК України).

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

За статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, фізична особа, яка є власником (користувачем) земельної ділянки, є платником земельного податку і несе обов`язок по його сплаті.

Відповідно до пункту 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Підпунктом 14 пункту 24 вказаного Порядку визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дату проведення нормативної грошової оцінки земель.

Підпункт 1 пункту 4 Порядку взаємодії органів виконавчої влади щодо обміну інформацією, необхідною для обчислення і справляння плати за землю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1066 визначає, що для здійснення контролю за надходженням до місцевих бюджетів коштів від сплати земельного податку та орендної плати за землю подаються щокварталу до 30 числа місяця наступного періоду відомості Держгеокадастром, головними управліннями Держгеокадастру в області, м. Києві - відповідним територіальним органам ДФС щодо, зокрема проведення нормативної грошової оцінки земель у межах населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом на міста обласного і районного значення, селища, села та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у цілому по Україні та в розрізі регіонів з розподілом землекористувачів за категоріями земель.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року №1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого встановлено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі: Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

Застосування наведених вище норм права в контексті прийнятності використання податковим органом відомостей про нормативно грошову оцінку, наданих територіальним органом Держгеокадастру, при нарахуванні податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб вже було предметом розгляду Верховного Суду відповідно до постанов від 21 вересня 2021 року (справа №826/12232/16), від 07 лютого 2019 року (справа №826/22642/15) та від 01 серпня 2023 року (справа №826/4205/18).

У справах №826/12232/16, №826/22642/15, та №826/4205/18 Верховний Суд дійшов висновку, що розмір земельного податку встановлюється на підставі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, дані про яку формує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та яка подається контролюючому органу не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки. З огляду на викладене Суд визнав правомірним проведення контролюючим органом розрахунку земельного податку за земельні ділянки, які належать особі на підставі даних з Державного земельного кадастру, наданих відділом Держгеокадастру.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» (з 1995 по 2010 рік) та пункту 289.2 ПК України (починаючи з 2011 і надалі) нормативна грошова оцінка земель (далі - НГО) індексується на відповідний коефіцієнт (по роках, за які проводилась індексація).

Розмір ставки земельного податку для фізичних осіб за земельні ділянки, вид цільового призначення у яких 07.01 - землі рекреаційного призначення, відповідно до рішень Кароліно - Бугазької сільської ради:

- від 15 липня 2021 року № 259-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кароліно - Бугазької сільської ради на 2022 рік» складає 3% від НГО, з урахуванням коефіцієнту індексації;

- від 05.07.2021 № 259-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кароліно - Бугазької сільської ради на 2023 рік» складає 3% від НГО, з урахуванням коефіцієнту індексації;

- від 30.03.2023 № 820-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кароліно - Бугазької сільської ради на 2024 рік» складає 3% від НГО, з урахуванням коефіцієнту індексації;

- від 25.12.2024 № 844-VIII «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Кароліно - Бугазької сільської ради на 2025 рік» складає 3% від НГО, з урахуванням коефіцієнту індексації.

Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесені зміни до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, відповідно до яких платники єдиного податку першої – третьої груп звільняються від нарахування і сплати земельного податку та подання податкової звітності з цього податку за земельні ділянки, що використовуються такими платниками для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку). Зазначені зміни набули чинності з 01 липня 2020 року.

Відповідно до статті 14 підпункту 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до даних інформаційної – комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходиться з 01.10.2014 на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області як фізична особа - підприємець на спрощеній системі оподаткування єдиного податку з видом діяльності «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не надавав звіт за формою № 20-ОПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність) за 2022-2024 податкові періоди щодо земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0102 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0218; АДРЕСА_1 , загальною площею 0,104 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0098; АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0271 га, кадастровий номер 5110300000:02:019:0134

Згідно з даними інформаційної - комунікаційної системи ДПС відповідно до поданих податкових декларацій платника єдиного податку за 2022-2024 роки задекларовано здійснення діяльності без використання праці найманих працівників.

Аналіз наведених правових норм показав, що земельний податок є обов`язковим платежем, який справляється фізичними чи юридичними особами, у власності або користуванні яких перебуває відповідна земельна ділянка. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу України, звільнення від сплати податку за земельні ділянки передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм: 281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; 281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; 281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; 281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; 281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Отже, вказані положення ПК України містять вичерпний перелік земельних ділянок, на які поширюється пільги стосовно сплати податку за земельні ділянки. Однак, належні позивачу на праві власності земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, до вказаного переліку не відноситься.

Таким чином, позивач не є особою, що звільнена від сплати земельного податку з фізичних осіб відповідно до приписів пунктів 281.1, 281.2 статті 281 Податкового кодексу України.

Тобто, відповідно до підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України, відповідач дійшов вірного висновку, що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб за вищезазначені земельні ділянки.

Суд також наголошує, що суми земельного податку обраховані відповідачем із розрахунку площі, цільового призначення та НГО земельних ділянок, встановленої вищевказаними рішеннями Кароліно - Бугазької сільської ради.

При цьому, суд зауважує, що податковий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно, а керується відомостями про нормативно грошову оцінку, встановленими відповідними компетентними органами.

Вказане спростовує доводи позивача щодо помилкового обрахунку фіскальним органом розміру податку та помилковість застосованих відповідачем розмірів НГО.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про законність оскаржуваних рішень та, відповідно, про безпідставність та необґрунтованість доводів позову. Тому такий позов задоволенню не підлягає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 20.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

20.08.2026.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua