Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №754/11737/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/2467/26

Справа №754/11737/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2026 року місто Київ

Суддя Деснянського районного суду м. Києва Салайчук Т.І., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кірово, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 15.06.2026 серії ВАД № 319226 ОСОБА_1 15.06.2026 о 19 год. 30 хв. у АДРЕСА_2 , вчиняв стосовно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображав його нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду не з`явилися, про місце і час розгляду справи повідомлялися судовими повістками, які надсилалися за місцем проживання. З метою належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи на номер телефону, зазначений у матеріалах справи, надсилалися повідомлення, які програмним забезпеченням месенджерів визначені як «доставлені» до абонента. Також оголошення про виклик у судове засідання розміщувалося на офіційному вебпорталі «Судова влада України». Протокол про адміністративне правопорушення складено у присутності ОСОБА_1 , і про розгляд справи Деснянським районним судом м. Києва його також повідомлено.

З огляду на те, що згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, не належать до категорії справ, під час розгляду яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, ця справа відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядається за відсутності ОСОБА_1 , який своєчасно та неодноразово сповіщався про місце і час розгляду справи і від якого клопотання про відкладення розгляду справи не надходили.

Клопотань про відкладення розгляду справи від потерпілого ОСОБА_2 не надходило, а тому суд вважає за можливе розглянути справу і за його відсутності.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнової проти України» від 08.11.2005 визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 цієї Конвенції. У своїх рішеннях, зокрема у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989, Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою забезпечення розумних строків розгляду суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки судом вжито всіх заходів щодо забезпечення ОСОБА_1 можливості брати участь у судовому засіданні, однак він цим правом не скористався і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд робить такий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони життя, здоров`я, честі та гідності особи в сім`ї. Об`єктивна сторона полягає в умисному вчиненні діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого завдано шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого (матеріальний склад). Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є наслідок - шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також причинний зв`язок між діянням і цим наслідком. Суб`єктом є фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку і перебуває з постраждалою особою у відносинах, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Суб`єктивна сторона характеризується умисною формою вини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Ознаками насильства є такі. Дії кривдника мають умисний характер. Дії кривдника спричиняють фізичну або психологічну шкоду потерпілій особі. Дії кривдника є порушенням прав та свобод людини і громадянина. Наявна асиметрія сил, тобто значна перевага сил кривдника (фізичних, психологічних, владних, економічних тощо) щодо постраждалої особи. При цьому якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, такі дії не є домашнім насильством. Також насильство протікає за циклом і має постійну повторюваність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено копію термінового заборонного припису серії АА № 543572, копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, які оформлювали протокол про адміністративне правопорушення.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, без його належного правового аналізу, не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніву у суду.

Терміновий заборонний припис і форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства є документами превентивного характеру. Вони фіксують застосування поліцейським заходу реагування та оцінку ймовірності продовження чи повторного вчинення насильства, проте не фіксують обставин конкретного діяння. Відомостей, які підтверджували б завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , ці документи не містять.

Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції зафіксував обставини, що мали місце після прибуття поліцейських на місце події, та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Самої події, яку інкриміновано ОСОБА_1 , на відеозаписі не зафіксовано. Отже, цей доказ не стосується обставин, що підлягають встановленню у справі, а тому не є належним у розумінні ст. 251 КУпАП.

Так, матеріали справи не містять жодної медичної документації (довідок, висновків спеціаліста чи фотографій), яка зафіксувала б наявність у потерпілого шкоди його психологічному здоров`ю, що свідчить про недоведеність факту завдання психологічної шкоди, зазначеної в протоколі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На підставі наведеного суд робить висновок, що відсутні докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що під час розгляду справи в діях ОСОБА_1 не встановлено ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Тарас САЛАЙЧУК