Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №214/8669/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8669/25

2-а/214/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді – Євтушенка О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу №214/8669/25 за позовною заявою (в уточненій редакції) представника ОСОБА_1 – адвоката Лєгостаєвої Діани Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ

Легостаєва Д.В., діючи за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою 01.09.2024, в подальшому уточнивши її 22.09.2025, в якій просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову №220/1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 20.08.2025, винесену у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Крім того, просила стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 20.08.2025 постановою №220/1 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Представник позивача вважає, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки вона містить неоднозначну та суперечливу інформацію, а саме: в назві постанови зазначено, що вона складена по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а в установчій частині постанови зазначено, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, тобто неможливо зрозуміти за скоєння якого саме правопорушення ОСОБА_1 притягнуто 20.08.2025 до відповідальності.

Крім того, в оскаржуваній постанові №220/1 від 20.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності зазначено, що 19.08.2025 о 12:50 год. в ході здійснення прийому громадянина ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився та не прибув по повістці №4312172, яка була надіслана УКРПОШТОЮ для явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 21.02.2025. При цьому, зазначена постанова не містить інформації, яким саме поштовим відправленням (номер поштового відправлення) ОСОБА_1 була направлена повістка №4312172, що є визначальним для встановлення наявності або відсутності події та складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .

В свою чергу, в постанові не зазначено обставини неявки, їх поважність або не поважність, що є визначальним при встановленні об`єктивної сторони вищезазначеного правопорушення. Також зі змісту вказаної вище постанови не можна встановити, чи мав відповідач взагалі належне підтвердження оповіщення про виклик позивача до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В додаток, представник позивача просила стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн., при цьому зазначила, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу буде надано в ході розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.09.2025 вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві/його представникові строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 23.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачі у встановлений судом строк з дня отримання позову та ухвали про відкриття провадження відзив на позов не подали, додаткового строку для цього не потребували. Суд повідомляв відповідачів про перебування справи у провадженні суду із роз`ясненням права на подання відзиву, однак, відповідачі повідомлення проігнорували та правом на подання відзиву не скористалися, інтересу до розгляду справи не проявляли.

З огляду на неподання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, керуючись ч.2 ст.175 КАС України, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши оцінку доказам в сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та визнано позивачем, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає: АДРЕСА_2 .

20.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №220/1 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

За змістом постанови, 19.08.2025 о 12:50 год. в ході здійснення прийому ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився та не прибув по повістці №4312172, яка була надіслана УКРПОШТОЮ для явки до ІНФОРМАЦІЯ_5 21.02.2025, чим порушив абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий облік та військову службу» після початку проведення загальної мобілізації, відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 за №65/2022.

У копії постанови, яка подана позивачем, у графі «підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» відсутній підпис позивача, однак зазначена дата її отримання 20.08.2025, відмова від отримання позивачем постанови належним чином посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 також не зафіксована.

Не погодившись із вищезазначеною постановою №220/1 про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач, діючи через представника, оскаржив її в судовому порядку в межах встановленого законом процесуального строку.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У силу приписів ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 1 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а за ч.3 ст.210 КУпАП – за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

В свою чергу, ч.1 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за ч.3 ст.210-1 КУпАП – за вчинення дій передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Як слідує зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

На території України особливий період розпочався 17.03.2014 відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію».

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України», особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз.3 ст.4 «Про оборону України», з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Указом Президента України № 642022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, було введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови №220/1 від 20.08.2025 в Україні діяв особливий період, а відтак інкриміновані позивачеві діяння, об`єктивна сторона яких наведена у спірній постанові, дійсно мають кваліфікуватись за ч.3 ст.210 КУпАП. При цьому, диспозиція адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП, є бланкетною, тобто такою, яка відсилає до інших нормативно-правових актів, які визначають правила військового обліку.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий облік і військову службу» (у редакції на момент вчинення інкримінованого порушення), громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Аналогічні за змістом приписи передбачені ст.22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», яка також визначає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з оскаржуваною постановою №220/1 від 20.08.2025, позивач повинен був з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці 21.07.2025, проте не з`явився. Вказаний факт представник позивача категорично заперечує, оскільки, за змістом позову, позивач ОСОБА_1 не отримував повістку на підставі якої мав прибути 21.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи, що протилежних доказів суду не надано.

Так, адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), згідно зі ст.235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Що стосується наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного порушення за ч.3 ст.210 КУпАП та за ч.3 ст.210-1 КУпАП, то суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами.

Так, ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У КУпАП та КАС України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення та її перегляду судом у випадку оскарження, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. В даній категорії справ відповідач як суб`єкт владних повноважень, повинен зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача та його заперечення проти пред`явленого йому обвинувачення, адже в силу ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч.3 ст.79 КАС України зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, відповідачами, на яких покладено обов`язок доказування у даній категорії справ, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з яких можливо було б встановити дійсність отримання ОСОБА_1 повістки №4312172 та неприбуття останнього до ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці 21.07.2025.

Виходячи з того, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд вважає, що відповідачами не доведено, що позивач дійсно отримував повістку №4312172, та не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за цією повісткою, і що від виконання цього обов`язку ухилився.

Таким чином, суд приходить до переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачами не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та і за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.ст.248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Вказані обставини дають суду підстави вважати про відсутність винної поведінки позивача та суб`єктивної сторони правопорушення, та свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 та і передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

На час розгляду справи відповідачами не було надано відзиву та доказів, що підтверджували б заперечення проти позову. Відтак відповідачі, на яких покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення не доведено дійсність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова №220/1 від 20.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена з порушенням процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення щодо розгляду справи та за відсутності доказів наявності в діях позивача складу правопорушення, що в сукупності є підставами для її скасування та закриття справи. Натомість суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання протиправною постанови, оскільки прийняття такого рішення не передбачено ст.286 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач поніс процесуальні витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн., вони підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь позивача.

Приймаючи таке рішення, суд зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 та відповідно до бюджетного законодавства не має самостійного балансу, не отримує та не являється розпорядником бюджетних коштів.

Разом з тим, не підлягають стягненню понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн., оскільки вони належним чином не підтверджені.

Підстави, визначені ст.371 КАС України, для звернення судового рішення до негайного виконання, відсутні.

Керуючись ст.ст.2,3,5,9, п.10 ч.6 ст.12, ст.ст.72-79,139,162, п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.ст.242, 244-246, 250, 255, 257, 268, 269, 271, 286, 293 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги (в уточненій редакції) представника ОСОБА_1 – адвоката Лєгостаєвої Діани Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №220/1 від 20.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. скасувати, а справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 484 грн. 48 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту його складання безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.286 КАС України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Адвокат Лєгостаєва Діана Володимирівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3644 від 12.03.2018, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ентузіастів, буд. 9.

ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Рішення суду складено та підписано без проголошення 17.08.2026.

Суддя О.І. Євтушенко