Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №380/2392/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 рокусправа № 380/2392/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, на підставі абзацу четвертого пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» у зв`язку у зв`язку із наявністю у ОСОБА_3 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, на підставі абзацу четвертого пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» у зв`язку у зв`язку із наявністю у ОСОБА_3 захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни.

Ухвалою від 13.02.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 06.06.2026 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – військову частину НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 25.04.2023 під час дії воєнного стану. Стверджує, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

В інтересах позивача його представниками неодноразово направлялись адвокатські запити щодо виплати зазначеної грошової винагороди, проте листом від 19.11.2025 №222/28/7/8376 відповідач повідомив, що підпорядковані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови №153 виплата Винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена. Разом з тим, зазначено, що додаткові кошти з державного бюджету для виплати винагороди Головним управлінню розвідки Міністерства оборони України на 2025 рік не виділялись.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив та додаткові пояснення, у яких заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що Військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. Зазначає, що військові частини, які перебувають у підпорядкуванні ГУР МОУ, у тому числі військова частина НОМЕР_1 , мають самостійний правовий статус структурних підрозділів розвідувального органу, а не є складовою частиною Збройних Сил України в загальному розумінні. Відтак відповідач не входить до переліку учасників експериментального проекту, передбачених пунктом 3 Постанови № 153 та не належить до суб`єктного складу, визначеного пунктом 4 Постанови № 153, оскільки на нього поширюється дія Закону України «Про розвідку» від 17 вересня 2020 року № 912-IX.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на дату звернення з цим адміністративним позовом проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1

Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 25.04.2023 року під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, що підтверджується записами у військовому квитку серія НОМЕР_3 .

Позивач є особою молодшого сержантського і старшинського складу військового формуванням, яке здійснює розвідувальну діяльність у складі Міністерства оборони України, що підтверджується записами у військовому квитку.

Під час виконання обов`язків військової служби та безпосередньо під час захисту Батьківщини позивач отримав численні поранення (контузії, травми), а саме:

- 03.10.2023 одержав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення грудної клітини зліва з наявністю стороннього тіла (металевий уламок) у районі пахвової ділянки, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №222/28/7/72 від 23.01.2024 ;

- 24.04.2024 одержав вибухову травму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №222/28/7/709 від 12.06.2024 ;

- 11.05.2024 одержав вибухову травму, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №222/28/7/793 від 18.06.2024 .

У Позивача відсутні випадки притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості", наявним у матеріалах справи.

Вважаючи, що позивач має право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою КМУ 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом щодо надання інформації про призначення та виплату позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до постанови № 153.

Листом від 19.11.2025 року №222/28/7/8376 відповідач повідомив на адвокатський запит, що підпорядковані Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови №153 виплата Винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена. Разом з тим, зазначено, що додаткові кошти з державного бюджету для виплати Винагороди Головним управлінню розвідки Міністерства оборони України на 2025 рік не виділялись

Не погодившись із відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011 (далі - Закон № 2011).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011).

Приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011 унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень:

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, згідно з Постановою №153 військові частини уповноважена на виплату одноразової грошової винагороди певним особам за одночасної наявності всіх вищевказаних умов, у тому числі - продовження служби у війську (зокрема, Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі) на момент набрання чинності постановою №153 (13 лютого 2025 року).

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025. Отже Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Суд зауважує, що з положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) особа має громадянство України,

2) належить до з осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення,

3) були прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років,

4) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX,

5) проходять військову службу,

6) брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою,

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МОУ), яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. ГУР МОУ здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки. ГУР МОУ є головним органом управління в системі воєнної розвідки і в межах повноважень у визначеному Законом України "Про розвідку" та актами Президента України порядку координує діяльність суб`єктів воєнної розвідки та залучає інші визначені суб`єкти, а в особливий період - інші складові сил оборони до виконання покладених на розвідувальний орган завдань.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

При цьому розвідувальні органи України прямо виділені як окрема категорія, що функціонує нарівні з іншими суб`єктами. Таким чином, розвідувальні органи, зокрема Головне управління розвідки та підпорядковані йому військові частини, мають самостійний правовий статус у системі сектору безпеки і оборони України.

Крім того, як окремий орган розвідувальні органи України наділені відповідно до статті 20 Закону України «Про національну безпеку України» наступними обов`язками: 1.Розвідувальні органи України відповідно до закону здійснюють розвідувальну діяльність з метою сприяння реалізації національних інтересів України та протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України у визначених законом сферах.

Розвідувальні органи як суб`єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах. Повноваження розвідувальних органів визначаються законодавством України. 2. Пріоритетні завдання розвідувальним органам визначаються Президентом України.

Законодавець прямо виокремив розвідувальні органи в окрему категорію суб`єктів сектору безпеки і оборони, поставивши їх нарівні з іншими складовими, проте не ототожнюючи їх із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями чи правоохоронними органами спеціального призначення. Це означає, що розвідувальні органи виконують самостійні завдання, які відрізняються від функцій Збройних Сил України або правоохоронних органів, мають особливе нормативне регулювання своєї діяльності (Закон України «Про розвідку», здійснюють діяльність у сфері оборони держави не як військове формування, а як спеціально уповноважений державний орган, оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про розвідку», розвідувальні органи України - це державні органи, уповноважені цим Законом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз.

Таким чином, військові частини, які перебувають у підпорядкуванні ГУР МОУ, мають самостійний правовий статус структурних підрозділів розвідувального органу, а не є складовою частиною Збройних Сил України в загальному розумінні.

Суд також вказує, що пунктом 3 Постанови КМУ №153, установлено коло учасників експериментального проекту.

У ньому прямо визначено, що до такого кола належать:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби України

відповідні військові формування - Збройні Сили України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України;

органи управління - Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України;

а також військові частини, спеціально визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Держприкордонслужби.

Таким чином, і цей пункт Постанови підтверджує, що коло осіб та органів, які можуть брати участь у проекті та претендувати на винагороду, є обмеженим. Постанова не поширює свою дію на всі органи сектору безпеки і оборони, а лише на чітко визначені формування та установи.

Відповідно, військовослужбовці розвідувальних органів, у тому числі військової частини НОМЕР_1 , не належать до числа учасників експериментального проекту.

Важливим є і той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року затверджено Порядок реалізації експериментального проекту, який конкретизує механізм його застосування. Саме, цей Порядок є обов`язковим для застосування і визначає, на кого поширюється дія проекту.

У Порядку прямо зазначено, що експериментальний проект запроваджується з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України.

Порядок експериментального проекту стосується спеціального механізму залучення 18-25 років до ЗСУ/НГУ/ДПСУ, а п. 4 встановлює винагороду лише за одночасної відповідності всім умовам, включно з належністю до визначеного суб`єктного кола.

Суд вказує, що в Порядку не передбачено розширеного тлумачення або можливості включення інших військових формувань чи органів до переліку учасників. Отже, жодні інші структури сектору безпеки і оборони (у тому числі розвідувальні органи та їх військові частини) до експериментального проекту залучатися не можуть.

Отже, посилання позивача на Постанову КМУ №153 як на підставу для виплати винагороди є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

До матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що відповідач включений до переліку військових частин, визначених для реалізації експериментального проекту за п. 3 Постанови №153.

Разом з тим, факт проходження позивачем військової служби під час воєнного стану, його участі у заходах із забезпечення оборони України, отримання поранень та наявність статусу учасника бойових дій не є спірними у цій справі.

Водночас такі обставини не підтверджують права на одноразову винагороду за Постановою №153, оскільки право на таку виплату виникає лише за одночасної наявності всіх умов, визначених пунктом 4 цієї постанови, зокрема належності особи та військової частини до суб`єктного кола, на яке поширюється експериментальний проект.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належність Військової частини НОМЕР_1 до переліку суб`єктів, передбачених Постановою КМУ №153, як наслідок, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічне правозастосування викладене Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 22.07.2026 у справі № 300/995/26.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна