Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №496/3267/18 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1232/26

Справа № 496/3267/18

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тонкошкур Ігор Васильович

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2025 року

за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи

У червні 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява в якій ОСОБА_2 просить скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року про арешт нерухомого майна.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у сумі 70980 доларів США у гривні за курсом НБУ на момент проведення стягнення. Стягнуто судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2021 р. рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 листопада 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики було скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики — відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту укладеної в між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розписки від 13.10.2017р. не вбачається, що грошові кошти отримані ОСОБА_4 за згодою її чоловіка ОСОБА_2 та використані в інтересах сім`ї.

Відтак, ОСОБА_2 не має відношення до розписки від 13.10.2017 р. та до боргу ОСОБА_3 , та не має жодних зобов`язань перед ОСОБА_1 , у зв`язку із чим відсутні правові підстави для подальшого обтяження його майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області 24 липня 2025 року заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову — задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову накладені ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 17 серпня 2018 року по справі № 496/3267/18, а саме:

- Скасовано арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_1 .

- Скасовано арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5121084200:02:004:0856, яка належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН – НОМЕР_1 .

Ухвала суду вмотивована тим, що на теперішній час відпала необхідність у накладенні арешту, оскільки арешт було накладено на майно, власником якого є ОСОБА_2 , та який не є боржником у справі за позовом ОСОБА_1 , тому забезпечувати виконання рішення суду майном ОСОБА_2 є безпідставним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тонкошкур І.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала ухвалена без додержання принципів повноти, обґрунтованості та законності, з порушенням як процесуальних так і матеріальних норм права, просить її скасувати, та відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду не виконано на даний час, а тому забезпечення позову як таке не може бути скасовано так як воно призводить до нівелювання самого рішення.

На думку сторони скаржників, позиція суду, що визначення майна особистою власністю по мировій угоді як підстава для скасування ухвали не кореспондується із визначеними позиціями Верховного суду, щодо спільної сумісної власності.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Учасники справи до апеляційного суду не з`явилися, були повідомлені належним чином, клопотань про проведення розгляду справи в режимі відеоконференції не заявляли.

Від адвоката Тонкошкур І.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду, у зв`язку з неможливістю прийняти участь у розгляді.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи зазначене, та те, що сторона скаржників реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони відповідача, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, відхиливши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики.

При проведенні підготовчих дій при розгляді справи, ухвалою суду від 17 серпня 2018 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі та накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5121084200:02:004:0856, які належать ОСОБА_2 .

Рішенням суду від 21 листопада 2019 року позов було задоволено.

На рішення суду представником відповідачів було подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2021 року апеляційну скаргу було задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.11.2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики було скасовано та відмовлено у задоволенні вимог.

Постанова Одеського апеляційного суду набрала законної сили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).

За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149/150 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову встановлено статтею 158 ЦПК України, частинами першою, четвертою, дев`ятою якої передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів за договором позики.

При проведенні підготовчих дій при розгляді справи, ухвалою суду від 17 серпня 2018 року було задоволено заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі та накладено арешт на будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер – 5121084200:02:004:0856, які належать ОСОБА_2 .

Рішенням суду від 21 листопада 2019 року позов було задоволено.

На рішення суду представником відповідачів було подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.06.2021 року апеляційну скаргу було задоволено частково. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21.11.2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики було скасовано та відмовлено у задоволенні вимог.

Постанова Одеського апеляційного суду набрала законної сили.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що із ухваленням постанови Одеського апеляційного суду від 04.06.2021 року, підстави для забезпечення позову, які були застосовані, як гарантія та обставини, які слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову, щодо майна ОСОБА_2 , наразі відсутні. У зв`язку із даними обставинами, заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим приписами статті 158 ЦПК України, на звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської областівід 17 серпня 2018 року.

Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але і щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції скасував заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням сторони, а не з власної ініціативи, таким чином правомірно постановив відповідну ухвалу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги заявника.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тонкошкур Ігор Васильович - залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 24 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький