Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №947/14922/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4936/26

Справа № 947/14922/24

Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Фарина Ліна Василівна

на рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року до Київського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із позовом, в якому просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 180000,00 грн за період з 04.10.2016 року по 01.04.2024 року.

Заочним рішенням 29.07.2024 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, а саме судом вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 180000,00 грн за період з 04.10.2016 року по 01.04.2024 року, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 1800,00 грн.

19.08.25 адвокат Салманова Ф.А., діюча в інтересах ОСОБА_2 , як його представник, звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2024, яка обґрунтована тим, що відповідач отримав копію вказаного рішення 30.07.2025, зазначаючи, що на час розгляду справи №947/14922/24 та постановлення заочного рішення у справі не перебував в України, оскільки мешкав в Ізраїлі та тільки при поверненні до України, на грошові рахунки накладено арешт і тоді відповідач дізнався, що в нього є заборгованість по сплаті аліментів, однак аліменти за рішенням Херсонського міського суду Херсонської області №766/11970/16-ц від 15.01.2019 він виконує, аліменти сплачує.

Ухвалою суду від 07.10.2025 року скасоване заочне рішення від 29.07.2025 року у справі №947/14922/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочення аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 180000,00 гривень за період з 04.10.2016 по 01.04.2024, та розгляд справи продовжено у спрощеному провадженні із викликом учасників справи до судового засідання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 04.10.2016 року по 01.04.2024 року, у розмірі 180000,00 ( сто вісімдесят тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 800,00 грн. (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, як і заявлені витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Фарина Л.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року у справі № 947/14922/24 — скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неуйстойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини — відмовити. Також, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн та сплатити судовий збір у розмірі 2700 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що заборгованості, у тому розмірі, який вказує позивачка не підтверджено достеменно належними та допустимими доказами, а розрахунок виконавчої служби, прийнятий судом першої інстанції в основу рішення не відповідає фактичним обставинам справи, що є порушенням норма матеріального права.

Крім того, стороною скаржника зауважується, що в судові засідання ними були надані рахунки про переводи грошових коштів на рахунки позивачки, про що в матеріалах справи є відповідні докази. Такі переводи мають систематичний характер, що свідчить про періодичність, а отже є доказом сплати аліментів, які є періодичними платіжами, і це спростовує посилання суду першої інстанції на той факт, що відповідачем, при перерахуванні коштів на рахунки позивачки, для утримання спільної дитини, не вказано призначення «аліменти». Проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги надані відповідачем докази, в спростування доводів позивачки, яка постійно вводила суд в оману, стверджуючі про систематичне ухилення від періодичних платежів (аліментів) на утримання спільного сина.

До того, в скарзі зазначається про те, що наданий позивачкою розрахунок є не зрозумілим, оскільки не зрозуміло з якого саме періоду цей борг, чому саме така сума пені (неустойки), чому не враховані частково утриманні державним виконавцем грошові кошти з особистих рахунків відповідача.

Також, стороною скаржників наголошується на тому, що відповідач постійно в контакті з позивачкою, в месенджерах, обговорюючи необхідність утримання та грошового забезпечення спільного сина, харчування, купівлі одягу, сплати комунальних платежів квартири де зареєстровані позивачка із сином як тимчасово переміщенні особи.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У судове засідання, сторони не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Представник скаржника ОСОБА_2 адвокатом Фариною Л.В. подана заява про розгляд справи без їх участі, апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повертались на адресу суду з поміткою «адресат відсутній».

У пункті 99-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення зроблено позначку «Адресат відсутній за вказаною адресою» та засвідчено його підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля, що свідчить про дотримання вимог пункту 99-1 Правил, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав не враховувати причини повернення до суду судової повістки під час вирішення питання про повідомлення заявниці про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, а також про можливість розглядати справу за відсутності відповідача.

За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.

Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_1 відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в фактичних шлюбних відносинах, від яких у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №334 від 01.04.2010 року, складений міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, що вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2010 року. Батьками вказані: ОСОБА_2 , громадянин Ізраїлю, та ОСОБА_1 , громадянка України.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15.01.2019 року по справі №766/11970/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.10.2016 року на до повноліття дитини.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 24.04.2022 року № 5106-5001584586 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має супровід матері ОСОБА_1 , з м.Херсона, місце перебування: АДРЕСА_1 .

З Довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів від 30.04.2024 року №34274, виданої головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вбачається, що згідно з матеріалами виконавчого провадження № 58888335, відкритого 16.04.2019 року, про виконання виконавчого листа №766/11970/16-ц від 15.01.2019 року стягнення аліментів у твердій грошовій сумі 2000,00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , що пред`явлено до примусового виконання 12.04.2019 року, станом на 30.04.2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та становить 180 000,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 29.04.2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 180 000,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Згідно з ч.1ст.196 ЦПК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Відтак, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказаний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі №572/1762/15-ц.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за такою формулою:

Нp = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

Нp - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, провівши розрахунок суду першої інстанції за період з 30.08.2018 року по 19.09.2021 року, було вірно встановлено борг по сплаті аліментів, який складав 138 410, 50 грн, крім того вірно враховано сплату боржником у травні 16736,02 грн, а у липні 48 грн, і визначена остаточна сума заборгованості у розмірі 121626,48 грн.

Разом з тим, як уже зазначено вище, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення, на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів;

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.

Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивачка, з урахуванням принципу диспозитивності, пред`явила позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

У справі, що переглядається, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів розраховується за період визначений позивачкою ОСОБА_1 , а саме з 04.10.2016 року по 01.04.2024 року.

Сукупний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_2 по аліментам, на який було нараховано пеню за прострочення їх сплати за вказаний період становить 180 000,00 грн, а тому розмір пені не повинен перевищувати цієї суми, що було враховано судом першої інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_2 обов`язку зі сплати пені за прострочення сплати аліментів, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилася заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19).

У постанові в справі №362/4462/16-ц (провадження № 61-10968св19) від 20 липня 2020 року Верховний Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов наступного висновку: "…відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника".

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч зазначеним вище вимогам, відповідач ОСОБА_2 не спростовував належними та допустимими доказами надані позивачкою розрахунки, хоча після скасування заочного рішення у сторони відповідача був час на звернення до виконавчої служби із заявою про здійснення розрахунку заборгованості із урахуванням наданих документів про здійснення платежів та у випадку незгоди із розрахунком заборгованості звернення до суду із скаргою на дії/рішення виконавця.

Твердження сторони скаржників, що судом першої інстанції не взято до уваги рахунки про переводи грошових коштів на рахунки позивачки є безпідставними, оскільки надані докази не підтверджують, що вказані переводи були саме аліментними розрахунками.

Загалом доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, як і не підлягає відшкодуванню витрати на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Фарина Ліна Василівна - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 25 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький