Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №947/33219/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4917/26

Справа № 947/33219/25

Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Коновалової В.А.,

розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Касьяненка Юрія Яковлевича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Оренич І.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

Короткий зміст позовних вимог та обставин справи

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 59490,52 гривень, яка виникла в результаті невиконання відповідачем умов кредитного договору №283715325 від 08 квітня 2024 року, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

19 грудня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу №19/1224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 04.06.2025 ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю у відповідності до умов якого ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59490,52 грн.

Відповідач належним чином умови договору не виконував і має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 59490,52 грн., з яких: 14956,64 грн. заборгованість по кредиту, 44533,88 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним зобов`язанням в загальному розмірі 59490,52 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, адвокат Касьяненко Ю.Я. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати судове рішення Київському районному суду м. Одеси від 26.12.2025 року і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позичальника жодним способом не було повідомлено про перехід права вимоги до нового Кредитора та йому не було направлено жодного повідомлення у спосіб, визначений договором. Матеріали позовної заяви не містять доказів такого повідомлення боржника про відступлення права вимоги первісного кредитора за кредитним договором №283715325 від 08 квітня 2024 року.

Зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 закону "Про захист прав споживачів", умови договору, що вимагають від споживача сплати непропорційно до великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції), є несправедливими. Такі умови суперечать принципам справедливості, сумлінності та розумності, які закріплені у ст. 509, 627 ЦКУ та випливають із принципу верховенства права.

Скаржник вказує, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (п.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Зазначає, що відповідач є працівником Київського районного суду м. Одеси, а саме присяжним, відповідно Київським районним судом не було здійснено всіх необхідних процесуальних дій щодо вирішення питання визначення підсудності, чим було порушено норми процесуального права.

Позиція учасників справи

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, позивач звернувся з відзивом на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначав, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та законним.

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 59490,52 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №283715325, згідно якого останній надано кредит в сумі 21200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 19 грудня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу №19/1224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

04.06.2025 ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю у відповідності до умов якого ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59490,52 грн. з яких: 14956,64 грн. заборгованість по кредиту, 44533,88 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Задовольняючи позові вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором кредитного договору та додатків до нього, які містять умови кредиту, процентні ставки, а також отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 21200 грн на банківську картку. Укладений договір та додатки до нього, які підписані відповідачем, свідчать про обізнаність позичальника з умовами кредиту, обставинами сплати процентів, процентних ставок, умов, за яких вони застосовуються. Отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав, тому є підстави для стягнення з нього заборгованості у розмірі 59490,52 грн.

Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №283715325 від 08 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає наведеним вище вимогам закону, в результаті чого у сторін виникли права та обов`язки.

Колегія суддів звертає увагу, що номер мобільного засобу зв`язку, який використовувався скаржником під час підписання зазначеного вище кредитного договору є ідентичним тому, що обраний ним у якості фінансового номеру в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 23).

Отже, 08 квітня 2024 року у встановленому кредитним договором порядку, а також у відповідності до Закону "Про електронну комерцію", ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №283715325, за умовами якої первісний кредитор надав, шляхом перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 21200 грн на умовах строковості, зворотності та платності для задоволення власних потреб.

Цього ж дня, тобто 08 квітня 2024 року, вказана сума позики була перерахована відповідачу на вказану ним платіжну картку, що підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк», а також випискою з рахунку відповідача, яка є первинним бухгалтерським документом (а.с. 24).

Крім цього, як убачається з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, на виконання умов кредитного договору, у межах строку дії дисконтного періоду, ОСОБА_1 сплачував грошові кошти, таким чином відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання умов кредитного договору.

Отже, за встановленими судом обставинами цієї справи, 08 квітня 2024 року між первісним кредитором та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були виконані, у той час як відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернув.

Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. 19 грудня 2024 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклали договір факторингу №19/1224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

04.06.2025 ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю у відповідності до умов якого ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги до боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59490,52 грн. з яких: 14956,64 грн. заборгованість по кредиту, 44533,88 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відомостей про те, що договори факторингу, які містяться у цій справі, в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №283715325 від 08 квітня 2024 року, судовими рішеннями визнано недійсними, матеріали справи не містять.

Факт переходу права вимоги до позивача за вказаним вище кредитним договором підтверджується сукупністю доказів, яким суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, надав належну правову оцінку, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 ..

Скаржником не заперечується факт відступлення права грошової вимоги відносно відповідача від первісного кредитора до ТОВ «Юніт капітал», скаржник зазначає про відсутність належного сповіщення про зміну кредитора. Зазначені доводи скаржника не підлягають задоволенню оскільки, неповідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору.

Правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц та від 19.08.2021 у справі №442/933/13-ц підтверджують, що боржник, який не отримав повідомлення про зміну кредитора, не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише зберігає право належного виконання первісному кредитору.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, при цьому, визначаючи розмір цієї заборгованості в частині стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам, колегія суддів зауважує про таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Кредитний договір 283715325 від 08 квітня 2024 є договором про споживчий кредит, тому на правовідносини, що виникли під час його укладення та виконання, розповсюджується Закон України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року прийнято Закон України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Цей закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року) передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З викладеного вище убачається, що починаючи з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, при цьому, протягом перших 120 днів, тобто з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно процента ставка не має перевищувати 2,5 %, та протягом наступних 120 днів, тобто з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно не має бути більшою ніж 1,5%.

Таким чином денна процентна ставка визначається за формулою, встановленою ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», де: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Враховуючи наведене, на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

Як убачається з матеріалів справи, на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 2,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 (дев`ятсот дванадцять цілих п`ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором в період з Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в абзаці 3 пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, що складає 1,5% за день користування таким Траншем. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024 року Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким Траншем. Відповідно до п. 8.5.1. За період від дати видачі першого Траншу до 08.05.2024 р. (включно) розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за процентною ставкою 0,56 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 204,40 (двісті чотири цілих чотири десятих) відсотків річних.

У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 08.05.2024 р. розрахунок витрат за Кредитом здійснюється за ставкою 2,25 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 822,69 (вісімсот двадцять дві цілих шістдесят дев`ять сотих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку.

Відповідні пункти кредитного договору не узгоджується з положеннями наведених вище вимог закону.

Так, договір про відкриття кредитної лінії № 283715325 було укладено 08.04.2024, тому розмір процентів підлягає обрахуванню наступним чином: з 08.04.2024 по 08.05.2024 включно з розрахунку 0,56 %, з 08.05.2024 по 20.08.2024 включно з розрахунку 1,5 %, з 21.08.2024 по 07.09.2024 включно з розрахунку 1 %.

Отже, загальний розмір процентів за користування коштами за кредитним договором у розмірі 21200,00 грн упродовж строку дії договору з урахуванням положень Закону України «Про споживче кредитування» складає 27053,64 грн та відповідає такому розрахунку:

1) з 08.04.2024 по 08.05.2024 включно ((21200 грн х 0.56 %)+(20318,72 х 0.56%)+ (19432,50 х 0,56%) + (18541,32 х 0,56% х 4 днів) + (14956,64 х 0,56% х 23 днів) = 1926,48 грн,

2) з 09.05.2024 до 20.08.2024 включно (14956,64 грн х 1,5 % х 100 днів) = 22434,96 грн,

3) з 21.08.2024 по 07.09.2024 включно (14956,64 грн х 1% х 18 день) = 2692,20 грн.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами складала 27053,64 грн, при цьому з розрахунку заборгованості вбачається що відповідачем було сплачено 3 692 грн. 68 коп., а тому підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - 23 360 грн. 96 коп..

Даний розмір заборгованості за нарахованими процентами відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідач є працівником Київського районного суду м. Одеси, а саме присяжним, тому справи необхідно направити для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Статтею 127 Конституції України передбачено, що правосуддя здійснюють судді, а у визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних. Також частиною другою статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон) передбачено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Відповідно до статті 63 Закону присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 Закону, як передбачено статтею 63 Закону. Тобто, ті обов`язки, що передбачені для судді.

Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на територіях, на які поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, відповідають вимогам статті 65 Закону дали згоду бути присяжними.

Суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Добір осіб для запрошення до участі у здійсненні правосуддя як присяжних у конкретній справі здійснюється за допомогою автоматизованої системи.

Судді при здійсненні правосуддя, в яких стороною є особа присяжний відповідного суду, для уникнення конфлікту інтересів необхідно виходити з приватного інтересу приймати до уваги весь спектр відносини (особисті, дружні, позасудові, тощо), які склались між ними. За умови відсутності приватного інтересу, конфлікт інтересів відсутній. У протилежному випадку конфлікт інтересів усувається у процесуальний спосіб.

Відповідно колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було порушення норм процесуального права, з тих підстав, що у судді не виникатиме конфлікт інтересів при розгляді справ, в яких стороною є присяжний відповідного суду, за умови відсутності приватного інтересу.

Відповідне роз`яснення затверджено рішенням Ради суддів України від 5 липня 2019 року № 40.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 38 317,60 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредитом в розмірі 14956,64 грн.; заборгованість по процентам в розмірі 23 360 грн. 96 коп..

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 25958 від 01.09.2025.

Оскільки за результати перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині заявленого позивачем та задоволеного судом першої інстанції розміру заборгованості по кредиту, у відповідності до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, апеляційним судом здійснюється розподіл судових витрат з урахуванням заявлених позовних вимог. Відповідно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 1560,27 грн.

За подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір у розмірі 4542,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № B44E-5E71-09KM-P1CB від 24.01.2026.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, розмір судового збору, який підлягає стягненню з позивача становить 1616,50 грн.

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал`на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 56 грн. 23 коп. судового збору.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Касьяненка Юрія Яковлевича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) з 59490,52 гривень до 38 317,60 гривень з яких: 14956,64 грн. заборгованість по кредиту, 23 360 грн. 96 коп. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2025 року в частині стягнення судового збору скасувати та постановити в цій частині нове суде рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 56 гривень 23 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

В.А. Коновалова