Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №522/1220/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/1220/25

Провадження № 2/522/2635/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання – Юрченка В. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 10.10.2019 між сторонами укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстрований в реєстрі за № 2005, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 153 400,00 грн, що еквівалентно 5 900 доларів США, строком до 10.04.2020.

Того ж дня у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстрований в реєстрі за № 2007, за умовами якого позивач передав в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв. м. Відповідно до умов договору іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення вимог за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими позикодавцями/кредиторами іпотекодавця.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов договору позики ОСОБА_2 реалізував предмет іпотеки.

Позивачу стало відомо, що в рахунок боргу за договором позики ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири ТОВ «Феміда та Немезіда» за договором купівлі-продажу № 4510 від 22.11.2022.

Відповідно до п. 2.1 цього договору продаж квартири здійснено за 607 500 грн, які продавець одержав від покупця повністю до підписання договору.

Позивач вважає, що дії відповідача порушують його права, суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач не прозвітував перед іпотекодавцем про суму коштів, за яку він реалізував предмет іпотеки, решту виручки не повернув, та тим самим протиправно утримує різницю коштів за продану квартиру. При цьому такий залишок коштів належить позивачу відповідно до п. 3.6 іпотечного договору та ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до заяви ОСОБА_2 приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Фроловій Р. В. сума боргу позивача становить 212 990 грн.

Відтак позивач вважає, що на підставі ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_2 має обов`язок з повернення йому різниці коштів між ціною продажу квартири та боргом позивача, що становить 394 510 грн (607 500,00 грн – 212 990,00 грн).

Також позивач вважає, що стягненню з відповідача на його користь підлягає й сума інфляційних втрат відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 22.11.2022 по 20.1.2025 у розмірі 72 971, 60 грн.

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 394 510 грн у рахунок відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та боргом, а також інфляційні втрати у сумі 72 971,60 грн. Також просив стягнути сплачений судовий збір у розмірі 4 674,82 грн та витрати на правову допомогу у сумі 37 000,00 грн.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Представник позивача – адвокат Врона А. В. подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 21.08.2026.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив таке.

10.10.2019 між ОСОБА_2 (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2005.

Відповідно до п. 1. Договору позикодавець передав строком до 10.04.2020 у власність позичальника грошові кошти у розмірі 153 400,00 грн, що на момент підписання цього договору в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 5 900,00 доларів США, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим Договором, позику в вищезазначеному розмірі.

Як слідує з п. 9 Договору якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики (її частину), він зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також пеню у розмірі 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

У забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 10.10.2019 між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований в реєстрі за № 2006.

Відповідно до п. 1.5. Договору в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за договором позики іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас І. В., а саме: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв. м.

Відповідно до п. 3.2. Договору іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за Договором позики і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) позичальником своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за Договором позики, у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань за даним договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Звернення стягнення і реалізація Предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі (п. 3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.4 Договору Іпотекодержатель розпочинає позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не була виконана вимога про усунення порушень зобов`язань за договором позики та/або умов цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у цій вимозі.

У випадку, коли сума, одержана від продажу Предмету іпотеки, перевищує суму, необхідну для повного задоволення вимог іпотекодержателя, залишок повертається Іпотекодавцю (п. 3.6. Договору).

18.07.2022 ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р. В. із заявою, в якій просив передати ОСОБА_1 заяву, відповідно до змісту якої у зв`язку з порушенням графіку повернення боргу, просив ОСОБА_1 достроково виконати умови договору позики від 10.10.2020, зареєстрованого за № 2005, а саме протягом 30 днів з дня отримання цього повідомлення повернути суму в розмірі 212 990,00 грн, що становить 5 900,00 доларів США, а також пеню, розмір якої передбачено вищевказаним договором позики грошей та діючим законодавством України, сума якої буде визначена на дату звернення стягнення. Відповідно до п. 4.1 Іпотечного договору повідомив ОСОБА_1 , що він прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки наступним способом: шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі в порядку встановленому законом. Повідомив, що з моменту звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов`язання ОСОБА_1 за договором позики, посвідченим Фроловою Р. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 10.10.2019 за реєстровим № 2005, припиняються.

22.11.2022 між ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ «Феміда та Немезіда» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. та зареєстрований в реєстрі за № 4510.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору продавець, діючи відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і сплачує за неї обумовлену цим договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору продаж вищезазначеної квартири вчиняється за ціною 607 500,00 грн, які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора поділяються на: 1) судовий (на підставі рішення суду); 2) позасудовий (на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя), кожен з яких має власний правовий механізм реалізації.

Для реалізації іпотекодержателем своїх прав на задоволення вимог шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 1 статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина 2 статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 6, ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

За правилами ч. 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що предмет іпотеки відповідачем (позикодавцем) реалізовано на суму, яка перевищує суму заборгованості позивача за договором позики, а тому залишок коштів, що залишився від продажу квартири підлягає поверненню позивачу відповідно до умов іпотечного договору та приписів законодавства.

Отже, встановленню та доведенню підлягає сума заборгованості позивача перед відповідачем за договором позики.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

На підтвердження суми його заборгованості за договором позики позивач посилається на заяву ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р. В. від 18.07.2022 та зазначає, що сума боргу становить 212 990 грн. Інших доказів на підтвердження суми заборгованості не надає.

Водночас, відповідно до заяви ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Фролової Р. В. від 18.07.2022, він повідомляє ОСОБА_1 про наявність боргу та необхідність його сплати, а саме зазначає про необхідність повернення суми в розмірі 212 990,00 грн, що становить 5 900,00 доларів США, а також пені, розмір якої передбачено вищевказаним договором позики грошей та діючим законодавством України, сума якої буде визначена на дату звернення стягнення.

Разом з тим, відповідно до п. 9 Договору позики від 10.10.2019 якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики (її частину), він зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також пеню у розмірі 3% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем, він своєчасно не повернув суму позики, а відтак згідно з умовами договору має обов`язок також зі сплати пені, у розмірі, визначеному п. 9 договору позики.

Ураховуючи наведене, до розміру заборгованості позивача також включається сума пені, про що зазначає позикодавець у заяві від 18.07.2022, тоді як позивач, в обґрунтування суми заборгованості зазначає лише суму позики, еквівалентну 5 900 доларів США, без урахування суми пені, визначеної договором.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з відповідача коштів в заявленому розмірі як залишку від продажу предмета іпотеки.

При цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок з доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені ОСОБА_1 , слід залишити за ним.

Керуючись ст. 12, 76-81, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА

21.08.26