Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №947/12163/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/308/26

Справа № 947/12163/22

Головуючий у першій інстанції Ярема Х.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 (правонаступником якої є ОСОБА_2 ), відповідач – ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника Колеснікова Івана Леонтійовича

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2024 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Яреми Х.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування,

в с т а н о в и в:

20.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із вищевказаним позовом, в якому із урахуванням уточнених позовних вимог та з посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 1258, 1265, 168 ЦК України просила:

- встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є двоюрідними сестрами;

- визнати за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Позов мотивований тим, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є двоюрідними сестрами, бо мати ОСОБА_5 - ОСОБА_6 була рідною сестрою ОСОБА_7 , тобто батька ОСОБА_8 . Після того як померла двоюрідна сестра ОСОБА_4 , вона звернулась до нотаріуса щодо вступу в спадщину як спадкоємець за законом п`ятої черги. Проте, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не підтверджено родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Оскільки і мати позивача і дядько ОСОБА_7 народились в 1923 та 1927 роках, отримати архівну довідку про його народження не вдалось, так як документи вважаються втраченими в період окупації та воєнних дій 1941-1945 років. Тому єдиним можливим способом доведення факту родинних відносин можуть бути фотографії, на яких є і ОСОБА_5 , і ОСОБА_8 , а також показання свідків, що особисто їх знали (т. 1, а.с. 1-4, 69-73).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.07.2022 матеріали справи № 947/12163/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа – Одеська міська рада, про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси (т. 1, а.с. 55-56).

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 заперечувала проти позову. Відповідач також вважає себе двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_4 (її батько ОСОБА_9 був рідним братом ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_11 ) та подала заяву на вступ у спадщину після смерті сестри. Вважає, що немає ніяких доказів про родинні відносини як двоюрідних сестер ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Відсутні копії свідоцтв про народження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на підставі яких можна було б встановити, що вони є рідні брат та сестра. Пояснення свідків, які є значно молодшими за батька ОСОБА_8 , є нерозбірливими, суперечливими, їхні пояснення ґрунтуються на словах позивача, свідки не надали доказів, що взагалі знали ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 87-88).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2024 позов ОСОБА_1 – задоволено.

Встановлено факт родинних відносин, що ОСОБА_4 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_1 (народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є двоюрідними сестрами.

Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 217-222).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі свого представника Колеснікова І.Л. просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2024 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачці відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування судом обставин справи.

Доводами апеляційної скарги є те, що однакові прізвища « ОСОБА_12 » та по батькові « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 » батька спадкодавця та матері позивачки не може бути доказом кровного походження зазначених осіб від спільних батьків, а є лише випадковим співпадінням.

Вважає, що за відсутності відповідних документів та за наявності розбіжностей показання свідків та фотографій не можуть свідчити про факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

Суд першої інстанції, в порушення ст. 89, 263, 264 ЦПК України, занадто формалізовано підійшов до вирішення даної справи – не всебічно, не повно і не об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності, не проаналізував належним чином та не надав відповідної юридичної оцінки фактичним обставинам справи – на підставі хибних тверджень, обґрунтованих припущеннями і внаслідок неповного з`ясування маючих для справи значення обставин – дійшов помилкового висновку та не лише безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального права, а й, всупереч принципу диспозитивності, вийшов за межі заявлених позовних вимог, чим порушив норми процесуального права (т. 1, а.с. 239-244).

Від представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_15 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вимоги скаржника щодо скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2024 є необґрунтованими та незаконними, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою (т. 1, а.с. 247а).

В ході розгляду справи судом апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 адвоката Ворсуляка М.С. надійшли відомості про те, що позивачка ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 2, а.с. 42-47).

З огляду на це, з метою повного і всебічного з`ясування обставин, ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року витребувано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) засвідчену копію актового запису про смерть ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 88-88зв.).

На виконання вказаної ухвали, 01 вересня 2025 року до Одеського апеляційного суду надійшла відповідь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до якої долучено копію актового запису № 853 від 08 лютого 2025 року, складена вказаним відділом, про смерть ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 96-97).

ОСОБА_3 заперечувала проти залучення у справі правонаступників, у зв`язку з чим подала клопотання про закриття провадження у справі № 947/12163/22, посилаючись на те, що дані правовідносини не передбачають правонаступництва, оскільки спір стосується особистих немайнових прав особи позивача, які нерозривно та тісно пов`язані з фізичною особою позивача (т. 2, а.с. 62-63).

11 серпня 2025 року адвокат Ворсуляк М.С. через підсистему Електронний суд подав клопотання про заміну сторони у справі спадкоємцем померлого позивача, в якому зазначив, що спадкоємцем за законом померлої ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , який прийняв спадщину (т. 2, а.с. 70-71). До вказаного клопотання додано копію листа державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни від 08 серпня 2025 року № 22142/02-14, згідно з яким у провадженні Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса знаходиться спадкова справа № 104с/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з матеріалами спадкової справи єдиним спадкоємцем за законом є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 2, а.с. 73).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року витребувано:

у державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк Асі Миколаївни (вул. Середньофонтанська, 19-Б, м. Одеса, 65039) витяг зі Спадкового реєстру щодо відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та копію спадкової справи № 104с/2025, яка заведена після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

у Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д) відомості про зареєстрованих станом 08 лютого 2025 року осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 101-102зв.).

На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2025 року, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надали відповідь № 1594/01-09 від 22.10.2025, в якій зазначено, що згідно з обліковими даними Департаменту за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08 лютого 2025 року, значилося зареєстрованим місце проживання наступних осіб:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання – 03 лютого 1977 року; дата зняття з реєстрації місця проживання – 08 лютого 2025 року;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата реєстрації місця проживання – 12 вересня 2002 року (т. 2, а.с. 114).

З матеріалів спадкової справи №104с/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , копія якої надійшла з Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, вбачається, що єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 2, а.с. 142), якому 08 жовтня 2025 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що зареєстровано в реєстрі за № 6-1572 (т. 2, а.с. 140 зв.).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.01.2026 заяву ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_16 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування залишено без задоволення.

Залучено ОСОБА_2 до участі у справі № 947/12163/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту родинних відносин, визнання права на спадкування, у якості правонаступника прав та обов`язків позивача ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 129-130зв.).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 11.08.2026 відповідач (скаржник) ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_17 під`єдналася до судового засідання в режимі відеоконференції, однак під час судового засідання виникли технічні проблеми зі звуковим зв`язком, у зв`язку з чим суд не мав можливості її чути. В ухвалі Одеського апеляційного суду від 05.01.2026, якою було задоволено заяву представника скаржника - ОСОБА_17 про участь в судовомову засіданні в режимі відеоконференції, їй було роз`яснено, у відповідності до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Тому ухвалено про розгляд справи за її відсутності.

Представник правонаступника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_15 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і міцсе розгляду справи, зокрема правонаступник позивача ОСОБА_2 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як його повноважний представник ОСОБА_15 отримав судову повістку-повідомлення на 11.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.06.2026 о 07:44:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 147), третя особа ОМР – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судову повістку-повідомлення на 11.08.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.06.2026 о 07:44:44, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 147зв.), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , про що 02.01.2021 Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено відповідний актовий запис № 60 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 118).

11.01.2021 державний нотаріус завів спадкову справу № 5с/2021 щодо майна померлої ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживала в АДРЕСА_2 ).

До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_3 (т. 1, а.с 147).

Спадкова справа заведена на підставі заяви ОСОБА_3 як сестри про прийняття спадщини за законом (т. 1, а.с. 116).

15.02.2021 до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом у спадковій справі № 5с/2021 звернулась також ОСОБА_1 як двоюрідна сестра померлої ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 117).

Листом від 29.03.2021 № 874с/01-16 державний нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 , що документи, які підтверджують факт родинних відносин між нею та померлою ОСОБА_4 як двоюрідних сестер, відсутні та відповідно до п. 4.2 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України – за відсутності у спадкоємця документів, що підтверджують факт родинних відносин, зазначене питання вирішується у судовому порядку (т. 1, а.с. 145).

ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі. Їі батьками є ОСОБА_7 (українець) та ОСОБА_18 (українка), що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 31.07.1955 за № 1218, виданим Ільічьовським ЗАГС м. Одеси 31 липня 1957 року (т. 1, а.с. 125).

25.01.1953 зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 (уродженець с. Познанка перша Любашівського району Одеської області, прож. АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_19 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (т. 1, а.с. 127).

ОСОБА_20 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Познанка Любашівського району Одеської області. Її батьками є ОСОБА_21 та ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 06.02.1952, виданим 06 лютого 1952 року Познанським с/с Любашівського ЗАГС Одеса (т. 1, а.с. 134).

У зв`язку з укладенням шлюбу між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , прізвище дружини після шлюбу - ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_5 від 12.08.1971 (т. 1, а.с. 137).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 000295 70736 від 15.02.2021, 26.10.2001 укладено шлюб між ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце народження - Україна), прізвище дружини до та після реєстрації шлюбу – ОСОБА_12 , прізвище чоловіка - до та після реєстрації шлюбу – ОСОБА_12 (т. 1, а.с. 143).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується актовим записом про смерть, складеним 15 травня 2008 року Познанською сільською радою Любашівского району Одеської області № 14, на підставі якого 15 травня 2008 року вказаним органом видане Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 (т. 1, а.с. 13).

За інформацією Державного архіву Одеської області від 11.03.2021 № 1122/06-21 та № 1135/06-21, документи про народження села Познанка Любашівського району за жоден рік Радянського періоду на зберігання до державного архіву Одеської області не надходили. Вони вважаються втраченими у період окупації та воєнних дій 1941-1944 років. У зв`язку з цим надати архівну довідку про народження ОСОБА_7 (1926 р.н.) та ОСОБА_6 (1923 р.н.) не можливо (т. 1, а.с. 141-142).

Відповідач ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 у м. Ананьїв Одеської області. Її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_25 , що підтверджується Свідоцтвом про народження № НОМЕР_7 , виданим 01.04.1964 ЗАГС м. Ананьєв на підставі актового запису про народження № 39, складеного вказаним органом 01 квітня 1964 року (т. 1, а.с. 132-133).

Батьками ОСОБА_9 (батька відповідачки), що народився ІНФОРМАЦІЯ_11 у с. Ясинова Одеської області, є ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (т. 1, а.с. 124).

ОСОБА_9 (батько ОСОБА_3 ) та ОСОБА_28 (мати померлої ОСОБА_4 ) є рідними братом і сестрою, що витікає із відповіді від 21.04.2025 № 1120/02-14 на ім`я відповідачки завідуючого Приморською державної нотаріальною конторою у м. Одеса Пенчева К., оскільки в строки, передбачені ст. 1270 ЦК України нотаріусу було надано свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (т. 2, а.с. 140).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору є визнання права на спадкування за законом та встановлення факту родинних відносин між померлою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , так як ОСОБА_1 як спадкоємець не може скористатися правом на спадщину за відсутності документів, що підтверджують факт родинних відносин з двоюрідною сестрою. Інший спадкоємець (відповідач), що також подав заяву на прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_4 , вважає, що факт родинних відносин як двоюрідних сестер ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не підтверджується

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). ОСОБА_4 є донькою ОСОБА_7 (1927 р.н.). Ці обставини сторони не заперечують.

Проте відсутні документи (свідоцтво про народження), що підтверджують родинні відносини, як рідних брата і сестри, ОСОБА_7 (батька померлої спадкодавці) та ОСОБА_6 (матері позивачки).

В контексті доказування факту родинних відносин, як рідних брата і сестри ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд звернув увагу на однакове у них прізвище « ОСОБА_12 » та по батькові « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », що навряд можна розцінити як випадковість у співпадінні прізвищ та по батькові. Крім того, місцем народження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є однин і той же населений пункт (с. Познанка Любашівського району Одеської області).

В сукупності, суд розцінював це як ознаку того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за кровним походженням мають спільних батьків.

В свою чергу відповідач не заперечила і не довела, що ОСОБА_7 , якого вона називає своїм дядьком, мав рідну сестру ОСОБА_29 .

Позивач з метою доведення родинних відносин надає фотографії (оригінали надані в судовому засіданні) на яких, як вона стверджує, є і вона, і двоюрідна сестра ОСОБА_4 , батько ОСОБА_30 , спільні фото сестри ОСОБА_8 з племінницею (донькою позивача ОСОБА_31 ), фото сестри ОСОБА_8 підписані як напам`ять сестрі ОСОБА_5 , спільні фото рідної сестри позивача ОСОБА_32 з сестрою ОСОБА_8 .

В судовому засіданні суд з`ясовував особисту думку відповідача щодо цих фотографій, на що вона відповіла, що всі особи названі правильно, проте це ще не доводить факту родинних відносин, бо на цих фото також є й інші люди, які б могли потім стверджувати, що вони родичі ОСОБА_8 .

Суд вважав, що пояснення відповідача неаргументовані, що ці люди не є члени однієї сім`ї, де вона сама підтверджує, що всі особи на фото ідентифіковані правильно позивачем.

Оцінюючи наведені докази в сукупності, а саме про однакові прізвища, по батькові, місце народження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , його присутність на фото та присутність позивача (її членів сім`ї), ОСОБА_11 (її батька), суд дійшов висновку про підтвердження факту родинних відносин між ОСОБА_33 та ОСОБА_34 .

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 (свідки позивача), які – у сукупності - підтвердили як сусіди по АДРЕСА_5 , що ОСОБА_5 і ОСОБА_8 були двоюрідними сестрами, що матір`ю ОСОБА_5 була ОСОБА_39 , яка була рідною сестрою ОСОБА_7 та батька ОСОБА_40 . Квартиру на АДРЕСА_5 отримував ОСОБА_7 , який перебував на квартирній черзі. В квартирі жила вся сім`я ОСОБА_7 (дружина та дочка). На пред`явлених фото показали ОСОБА_4 , її батьків, ОСОБА_1 , підтвердили, що бачили ОСОБА_8 в гостях у ОСОБА_1 , на святкуваннях, і коли ОСОБА_8 була в лікарні, ОСОБА_5 її відвідувала. Натомість, вказані свідки ніколи не бачили і не знають відповідачку ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_41 , що проживає в с. Познанка, є троюрідною сестрою ОСОБА_42 . Особисто знала батьків ОСОБА_5 – матір ОСОБА_43 та батька ОСОБА_40 . Рідна сестра ОСОБА_44 померла. ОСОБА_45 мала рідного брата ОСОБА_46 , а всього їх було п`ятеро. Брат ОСОБА_47 часто разом з своєю дочкою ОСОБА_8 приїжджав до сестри ОСОБА_48 в с. Познанка. Він також був на похороні сестри ОСОБА_48 в с. Познанка.

Натомість, свідки відповідачки Свідок ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , які також проживають на АДРЕСА_5 , як сусіди ОСОБА_51 , пояснили, що знають ОСОБА_3 , бо вона приходила до сусідки ОСОБА_8 , і з її слів сусідам було відомо, що це її двоюрідна сестра. Свідок ОСОБА_52 , який є колишнім чоловіком ОСОБА_53 , розлучені з 2002 року, але перебувають в хороших відносинах й досі, пояснив, що знав батьків колишньої дружини, але точно не пам`ятає, чи ОСОБА_54 є двоюрідною сестрою для ОСОБА_53 . Про інших двоюрідних сестер колишньої дружини не знає.

Оцінюючи показання свідків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у родинних відносинах, оскільки свідки знали сім`ї обох, їхніх батьків, є не лише спільні фото, а й відвідування родинних святкувань, свідки дали показання, що батько ОСОБА_4 мав рідну сестру ОСОБА_43 , приїжджав до сестри, свідки, які давно знали і ОСОБА_8 , і ОСОБА_5 , знали про їхнє спілкування в силу того, що вони поєднані саме родинними, а не якимось іншими відносинами.

Відповідач також не спростувала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були двоюрідними сестрами. Те, що вона це заперечує і не хоче визнавати обумовлено лише небажанням допущення, окрім неї, ОСОБА_1 до спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Підсумовуючи всі встановлені та досліджені докази, суд вважав доведеним факт, що батько померлої ОСОБА_4 – ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_6 були рідними братом і сестрою, відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_1 були двоюрідними сестрами між собою.

ОСОБА_4 за життя не залишила заповіту, а отже право на спадкування за законом після її смерті одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено факт родинних відносин померлої ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як двоюрідних сестер, відсутність обставини, які б свідчили про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування, відповідно до ст. 1224 ЦК України, суд дійшов висновку про визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних праву разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених(оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); сімейних відносин; відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

З`ясування судом фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності та взаємозв`язку в цілому.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорія стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи.

Допустимість доказів характеризується як дотриманням порядку збирання, подання та дослідження таких доказів, так і обов`язковістю підтвердження певних обставин справи визначеними законом засобами доказування.

Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною, сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів на те, що цивільне законодавство не передбачає обов`язкового переліку доказів, якими особа може підтвердити факт родинних відносин з іншою особою, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права з урахуванням принципу диспозитивності, сторона подає ті докази, які, на її думку, підтверджують обставини, які входять до предмета доказування.

Доказами, що підтверджують факт родинних відносин, можуть бути документи, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Відповідно до чинного законодавства та усталеного підходу судової практики, вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, не встановлено, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язку доказування - таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 січня 2025 року у справі № 205/4972/23.

Серед основних доказів, які можуть підтверджувати родинні відносини між фізичними особами, можна виокремити: свідоцтва, видані органами ДРАЦС (про народження, про реєстрацію або розірвання шлюбу, про зміну імені або прізвища, про смерть тощо); витяги з реєстрів актів цивільного стану; судові рішення; інші документи та письмові докази.

У постанові Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 наведено доволі широкий перелік доказів, які можуть додаватися до заяви на підтвердження вимог про встановлення факту родинних відносин. Як зазначив ВС, доказами можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником.

Відтак, заявник самостійно, виходячи зі своїх можливостей та наявних у його розпорядженні документів, визначає докази, які, на його думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Головна порада в цьому контексті - зосередитися на зборі справді цінних доказів, які доводять саме ті обставини, які необхідно встановити суду.

Якщо у справі про встановлення факту родинних відносин необхідні для підтвердження відповідних відомостей свідоцтва про народження, актові записи про народження втрачені, тому належним і допустимим доказом у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути саме показання свідка (постанова Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 705/928/23).

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про відсутність документального підтвердження родинних відносин між позивачкою та померлою двоюрідною сестрою відповідачки ОСОБА_4 , колегія суддів звертає увагу на те, що фактично вони будуються виключно на запереченнях обставин, що доводяться стороною позивача, однак відповідач на спростування доводів позивача жодних доказів не надає. Натомість, у разі наявності належних актових записів, у заявниці були відсутні підстави для звернення до суду задля вирішення спору щодо відновлення порушених/невизнаних її прав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Тому, встановивши недостатність та відсутність актових записів про народження матері позивачки та батька спадкодавиці по селу Познанка Любашівського району через їх втрату у період окупації 1941-1945 років, суд вірно взяв до уваги усунення такого за рахунок пояснень свідків з боку позивачки та відповідачки та фотографій з різних як визначних, так і побутових подій, на яких вказані свідки вказали на позивачку та померлу ОСОБА_55 як на двоюрідних сестер, взявши до уваги при цьому їх однакове по-батькові, різницю у роках народження вказаних осіб ( ОСОБА_56 та ОСОБА_7 ) – 1923 (згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 000295 70736 від 15.02.2021) та 1927 (відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 27.01.2014, виданого державним нотаріусом 7-ї Одеської державної нотаріальної контори Малиновської О.К., на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_18 ), місце народження вказаних осіб, на яке містить посилання щодо ОСОБА_7 – в свідоцтві про його шлюб, а щодо ОСОБА_18 – місце реєстрації за життя с. Познанка Любашівського району Одеської області, судом вірно враховано наведене у сукупності та з урахуванням принципу «балансу вірогідностей» зроблено висновок про доведеність відповідних обставин.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність позовних вимог і зауважує, що відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні, де досліджувалися надані позивачкою фотографії, підтвердила, що всі особи, які на них зображені позивачем ідентифіковані правильно, проте продовжувала заперечувати факт родинних зв`язків між позивачкою та спадкодавицею, що не відповідає принципу добросовісності та забороні суперечливої поведінки, яка проглядається у діях відповідача під час вирішення даного спору по суті.

Доводи скаржника про випадкове співпадіння прізвищ та по батькові батька спадкодавиці та матері позивачки ґрунтуються на припущеннях, на чому відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України не може будуватися доказування.

Крім того, Верховним Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 127/23627/20 зауважив, що такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою. А якщо інші спадкоємці оспорюють чи не визнають право на частку спадкоємця, то ефективним є такий спосіб захисту як визнання права на частку спадкоємця.

У справі, що переглядається, відповідач, оскаржуючи рішення в цілому, не навів жодного доводу щодо неефективності обраного позивачкою способу захисту в наведеній частині, тому колегія суддів не дає наведеному оцінки.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Отже, суд першої інстанції вірно визначився із характером правовідносин сторін, дав їм належну правову оцінку та застосував відповідні норми права, вірно витлумачивши їх у світлі виниклих спірних правовідносин сторін та ухвалив законне та обґрунтоване рішення, вірно оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, а помилкові доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі свого представника Колеснікова Івана Леонтійовича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький