Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №501/867/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4355/26

Справа № 501/867/25

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Юцикова Д.Є.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»,

на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 липня 2025 року,

за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ»

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», в обґрунтування якого зазначив, що він працює в ДП «МТП «Чорноморськ»» слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу. 17.11.2023 року директором порту, на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31.10.2023 року по цивільній справі № 501/3200/22, було видано наказ за № 292 про поновлення позивача на роботі в ДП «МТП «Чорноморськ»». 17.11.2023 року наказом директором порту за № 293 призупинено із ним дію трудового договору до припинення або скасування воєнного стану. На підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.05.2024 року по цивільній справі за № 501/72/24 наказом директором порту за № 293 від 17.11.2023 року «Про призупинення дії трудового договору» визнано незаконним та скасовано. 30.12.2024 року на підставі наказу директора порту за № 341-К, наказ директора порту за № 293 від 17.11.2023 року скасовано, та ОСОБА_1 поновлений на роботі на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ». 06.01.2025 року на підставі наказу директора порту за № 5-0 від 06.01.2025 року позивача направлено до 08.01.2025 року на проходження медичного огляду. 05.02.2025 року на підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 24-К ОСОБА_1 звільнений з підприємства за п.4 ч. 1 ст. 40 К3пП України, за прогули без поважних причин.

Вищезазначений наказ позивач вважає не ґрунтовним і незаконним, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Зазначає, що при спробі проходження медичного огляду, працівники поліклініки повідомили, що договір з ДП «МТП «Чорноморськ»» втратив свою чинність 31.12.2024, новий можливо буде укладений в березні 2025 року, тому проходження медичного огляду та отримання відповідних сертифікатів, позивач повинен оплатити за свій рахунок, на що позивач не погодився. ОСОБА_1 посилається, що після 08.01.2025 він не міг потрапити на робоче місце, оскільки відповідач не відновив йому перепустку, про вищезазначене повідомлено начальника відділу служби персоналу ОСОБА_3 22.01.2025 та 31.01.2025, але вище зазначені перешкоди для проходження медичного огляду та доступу на робоче місце, відповідачем не були усунуті.

Позивач вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, а відсутність на робочому місті викликана виключно організаційними причинами, які свідомо відповідачем не були усунути та виконані, службове розслідування не проводилось, пояснення у позивача не отримувалось, що підтверджується відмовою в наданні відпустки, першого заступника директора Газуна В. від 05.02.2025 р. за № 103/11.2-05, яку позивач отримав разом з наказом і якою пропонується надати письмові пояснення стосовно відсутності на роботі.

Посилається, що 20.01.2025 року рішенням № 1 звітно виборної Конференції первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» членів Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ», позивача обрано головою вказаної профспілкової організації, а тому, відповідач, відповідно до ст. 252 КЗпП України, не мав законних підстав для звільнення позивача без проходження спеціальної процедури на звільнення працівника обраного до складу виборного органу профспілки та без отримання відповідної попередньої згоди на звільнення виборного органу, членом якої він є.

Позивач просив суд наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ»» за № 24-К від 05.02.2025 «Про звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу ОСОБА_1 за п.4 ч. 1 ст. 40 К3пП України визнати не законним та скасувати; ?поновити ОСОБА_1 на роботу в ДП «МТП «Чорноморськ»» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу; ??стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ»» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.02.2025 року по час постановлення рішення суду; ??рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць піддати до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Чорноморський міський суд Одеської області рішенням від 03 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ДП «МТП «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнив повністю. Наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №24-к від 05.02.2025 «Про звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України визнав незаконним та скасував. Поновив ОСОБА_1 на роботу в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу. Стягнув з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 05.02.2025 по час постановлення рішення суду. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місць звернув до негайного виконання. Стягнув з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що членство позивача у виборному органі профспілкового комітету Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» та відсутність згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 не давало підстави відповідачу для звільнення позивача. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням положень ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи №223/30/16-ц від 25.09.2017). Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.07.2025 року по справі № 501/867/25, та ухвалити нове рішення по даній справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 допустив порушення трудової дисципліни, передбачене п/п «б» та «ж» п.1 Розділу ІІI «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Чорноморськ», яким передачене, що працівники порту зобов?язані дотримуватися встановленого режиму роботи, не допускати прогулів. Крім цього, працівником порушено вимоги ст. 139 КЗпП України, відповідно до якої працівники зобов?язані додержуватися трудової дисципліни. Враховуючи тривалість грубого порушення норм трудового законодавства та трудової дисципліни, є правові підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як звільнення. Так наказом № 24-К від 05.02.2025 року звільнено слюсаря з ремонту обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Судом не надано належної оцінки доводам відповідача та документальним доказам, зокрема посилається, що 29.05.2024 між ДП «МТП «Чорноморськ» та КНП «Чорноморська лікарня» укладено договір № 24/101-Пд, який охоплював увесь спектр необхідних медичних послуг, включаючи психіатричні та наркологічні огляди. Дію договору було офіційно продовжено Додатковою угодою №1 від 20.12.2024, що забезпечувало безперервність зобов?язань сторін на 2025 рік. Крім того, зазначає, що згідно листа № 44/09-06 від 26.03.2025, заявку на оформлення перепустки ОСОБА_1 було погоджено ще 03.01.2025 та вручено йому особисто. При цьому, за інформацією ЧФ ДП «Адміністрації морських портів України» (лист № 830/15-07-01 від 14.04.2025), перепустку № 2753/1 на ім?я ОСОБА_1 виготовлено 03.01.2025, однак вона ним не отримана. Отже, твердження про відсутність у позивача можливості потрапити на робоче місце не відповідає дійсності та свідчить про його особисту бездіяльність щодо належного виконання трудових обов?язків.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення гарантій профспілкового захисту при звільненні позивача, не надавши належної тим обставинам, що ?на момент видання наказу про звільнення відповідач не мав достовірної та підтвердженої інформації про обрання ОСОБА_1 до складу виборного профспілкового органу, у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що відповідна інформація була надана роботодавцю у встановленому законом порядку до видання наказу про звільнення; ??інформація про статус позивача як виборного члена профспілкового органу була озвучена лише під час судового розгляду та підтверджена копією протоколу, датованого після фактичного звільнення позивача, таким чином, відповідач об?єктивно не міг виконати передбачений ст.252 КЗпП України обов?язок щодо погодження звільнення з виборним профспілковим органом; відмова профспілки у погодженні звільнення була надана після фактичного звільнення, не містила мотивування та не супроводжувалась належними доказами, які б підтверджували виборний статус позивача, а тому така відмова є формальною і не може бути підставою для визнання наказу про звільнення незаконним.

(2) Позиція інших учасників справи

Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.09.2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою, роз`яснив ОСОБА_1 право на подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснив Незалежній профспілці працівників МТП «Чорноморськ» право подати до Одеського апеляційного суду пояснення у письмовій формі.

ДП «МТП «Чорноморськ» копію ухвали про відкриття провадження отримало 19.09.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Журавель Л.В. та Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ» копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримали 14.10.2025 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Від Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» до суду надійшли пояснення, які обґрунтовані тим, що звільнення позивача як члена виборного органу профспілки проведено з порушенням положень ч. 4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тому позов є обґрунтованим і правомірно задоволений судом у повному обсязі. Звертає увагу, що у відповідності до ст. 12 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки не зобов`язані роботодавцю надавати будь-яку інформацію щодо працівників, які обрані до виборних органів профспілки, адже виконання порядку звільнення працівників, які обрані до складу виборних органів та забезпечення їх гарантій покладається саме на роботодавця, а не на профспілку.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ДП «МТП «Чорноморськ» судову повістку-повідомлення отримало 04.06.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

ОСОБА_1 судову повістку-повідомлення отримав 21.07.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

Незалежна профспілка працівників МТП «Чорноморськ» судову повістку-повідомлення отримала 29.07.2026 року, у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що членство позивача у виборному органі профспілкового комітету Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ» та відсутність згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 не давало підстави відповідачу для звільнення позивача. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням положень ч.4 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи №223/30/16-ц від 25.09.2017). Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «МТП «Чорноморськ», працюв на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ», що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої 18.12.1978 року на ім`я ОСОБА_1 .

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 292 від 17.11.2023 року на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 31.10.2023 року поновлено ОСОБА_1 на посаді слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» з оплатою згідно штатного розпису та режимом роботи денний з п`ятиденним робочим днем.

На підставі наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» «Про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 » за № 293 від 17.11.2023 року призупинено дію трудового договору з 17 листопада 2023 року, на термін до припинення або скасування воєнного стану, зі слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 .

Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 20 травня 2024 року наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №293 від 17.11.2023 «Про призупинення дії трудового договору із слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » визнав незаконним та скасував.

Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 341-к від 30.12.2024 року на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20.05.2024 року скасовано наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 293 від 17.11.2023 року «Про призупинення дії трудового договору із слюсарем з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 ».

Згідно наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №5-0 від 06.01.2025 року ОСОБА_1 слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду направлено на проходження медичного огляду з 06.01.2025 року по 08.01.2025 року із збереженням середнього заробітку, із яким останній ознайомлений.

На підставі наказу директора ДП «МТП «Чорноморськ» №24-к від 05 лютого 2025 року слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу ОСОБА_1 звільнено з ДП «МТП «Чорноморськ» з 07.02.2025 року за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, за за допущення ним дисциплінарного проступку у вигляді прогулів без поважних причин.

В наказі зазначено, що 09.01.2025 року ОСОБА_1 до роботи не приступив та до підприємства не з`явився. ОСОБА_1 порушено вимоги Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «МТП «Чорноморськ», ст. 139 КЗпП України та допущено прогули без відповідних поважних причин, що підвтерджується актами, складеними за період з 09.01.2025 року по дату видання цього наказу.

31.01.2025 року начальник ОСОБА_4 звертався до директора ДП «МТП «Чорноморськ» із листом в якому зазначав, що слюсар з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу ОСОБА_1 відсутній на роботі протягом сімнадцяти робочих змін без поважних причин: 09.01.2025 року, 10.01.2025 року, 13.01.2025 року, 14.01.2025 року, 15.01.2025 року, 16.01.2025 року, 17.01.2025 року 20.01.2025 року, 21.01.2025 року, 22.01.2025 року, 23.01.2025 року, 24.01.205 року, 27.01.205 року, 28.01.2025 року, 29.01.2025 року, 30.01.2025 року, 31.01.2025 року (режим роботи денний з п`ятиденним робочим тижнем, з понеділка по четверг з 08.00 до 16.00, з перервою на відпочинок 48 хвилин. Факт відсутності на роботі слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду ОСОБА_1 підтверджується актом від 10.01.2025 року, актом від 17.10.2025 року, актом від 24.01.2025 року, актом від 31.01.2025 року.

10.01.2025 року фахівцем з питань зайнятості та обліку кадрів, чотирма техніками з кадрів ДП «МТП «Чорноморськ» складено акт про відсутність ОСОБА_1 на роботі 09.01.2025 року з 08.00 год. до 17.00 годин та 10.01.2025 року у зміну з 08.00 до 16.00 безпопередження та без поважних причин.

Також вказаними працівниками ДП «МТП «Чорноморськ» складались акти про відсутність на робочому місці: акт від 17.01.2025 року - відсутність ОСОБА_1 на роботі 13.01.2025 року по 16.01.2025 року з 08.00 год. до 17.00 годин та 17.01.2025 року у зміну з 08.00 до 16.00 безпопередження та без поважних причин; 24.01.2025 року - відсутність ОСОБА_1 на роботі 20.01.2025 року по 23.01.2025 року з 08.00 год. до 17.00 годин та 24.01.2025 року у зміну з 08.00 до 16.00 безпопередження та без поважних причин; 31.01.2025 року - відсутність ОСОБА_1 на роботі 27.01.2025 року по 30.01.2025 року з 08.00 год. до 17.00 годин та 31.01.2025 року у зміну з 08.00 до 16.00 безпопередження та без поважних причин; 07.02.2025 року - відсутність ОСОБА_1 на роботі 03.02.2025 року по 06.02.2025 року з 08.00 год. до 17.00 годин та 07.02.2025 року у зміну з 08.00 до 16.00 безпопередження та без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.01.2025 року та 21.01.2025 року заступником начальника УМТ з кадрової роботи Платошиною О., заступником начальника УМТ з механізації ОСОБА_5 , фахівцем з питань зайнятості та обліку кадрів 1 району УМТ Гордієвською Г. складено акти про те, що у телефонному режимі із ОСОБА_1 проведена бесіда з приводу причин відсутності його на роботі з 09.01.2025 року по дату складання актів. ОСОБА_1 пояснив, що захворів, але до лікарні не звертався. Йому роз`яснено, що це є відсутність на роботі без поважних причин (прогули) і просили прийняти на роботу для надання письмових пояснень причин відсутності на роботі.

Судом встановлено, що 22.01.2025 позивач звернувся до відділу кадрів служби персоналу із заявою про надання йому чергової відпустки, на що йому пояснено про необхідність завчасного узгодження відпустки з керівником та начальником УМТ та запропоновано надати письмове пояснення причини тривалого невиходу на роботу, що підтверджується копією листа від 05.02.2025 року.

31.01.2025 начальником відділу кадрів в присутності заступника начальника УМТ з кадрової роботи, фахівця з питань зайнятості та обліку кадрів 1 району УМТ проведена бесіда з позивачем з питання надання йому відпустки, а також надання письмових пояснень його відсутності на робочому місці з 09.01.2025 по 31.01.2025 та не проходження ОСОБА_1 медичного огляду, про що складено акт від 31.01.2025.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень, з його слів він хворіє, лікарняний не відкривав.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа передбачених ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц вказано, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Звертаючись до суду із позовом про поновлення на роботі, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо незаконного звільнення зазначив, що 06.01.2025 року на підставі наказу директора порту № 341-к від 06.01.2025 року його направлено до 08.09.2025 року на проходження медичного огляду у медичному закладі м. Чорноморська, при цьому повинен був пройти огляд у психіатра та нарколога і отримати відповідні сертифікати.

Проте, під час проходження медичного огляду, працівниками поліклініки повідомлено позивача, що договір з ДП «МТП «Чорноморськ» втратив чинність 31.12.2024 року, а новий буде укладено у березні 2025 року, тому за проходження медичного огляду та отримання відповідних сертифікатів йому необхідно оплатити, на що ОСОБА_1 не погодився у зв`язку із відсутністю коштів.

Також посилається на те, що після 08.01.2025 року позивач не міг потрапити на своє робоче місце, оскільки відповідач не відновив дію перепустки ОСОБА_1 , тому вважає, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку.

Згідно статті 17 ЗаконуУкраїни «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов`язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров`я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров`я працівника.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.05.2024 року між Державним підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (замовник) та Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (виконавець) укладено договір на закупівлю послуг № 24/101-Пд (з проведення первинних, періодичних та позачергових медичних оглядів та проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин).

Пунктом 1.1. договору на закупівлю послуг № 24/101-Пд передбачено, що виконавець зобов`язується на підставі направлень замовника протягом строку дії договору надати послуги з проведення первинних, періодичних та позачергових медичних оглядів та проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин замовника (далі - послуги), а змовник зобов`язується сплачувати такі послуги.

Найменування, кількість та вартість послуг визначені у Додатку № 1 Специфікація до цього договору, що є невід`ємною частиною договору (п. 1.3. договору).

Згідно пункту 9.1.договору на закупівлю послуг № 24/101-Пд цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що залишилися невиконаними.

В матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 20.12.2024 року до Договору про надання послуг від 29.05.2024 року № 24/101-Пд, укладена між Державним підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (замовник) та Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (виконавець).

В угоді сторони продовжили дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на 2025 рік. Інші умови договору надання послуг від 29.05.2024 року № 24/101-Пд залишені без змін. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та регламентує взаємовідносини між сторонами з 01.01.2025 року.

Як в специфікації до договору від 29.05.2024 року № 24/101-Пд, яка є невід`ємною частиною договору, так і специфікації до Додаткової угоди № 1 від 20.12.2024 року визначено перелік послуг, кількість та їх вартість, які охоплюють увесь спектр необхідних медичних послуг, включаючи психіатричні та наркологічні огляди.

Отже, посилання позивача на те, що договір між ДП «МТП «Чорноморськ» та Комунальним некомерційним підприємством «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (виконавець) про проходження медичних огляді втратив чинність 31.12.2024 року, а новий буде укладено лише у березні 2025 року спростовуються викладеними вище обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Позивач, посилаючись на те, що під час проходження з 06.01.2025 року по 08.01.2025 року медичного огляду та отримання сертифікатів повинен був сплати власні кошти, при однак будь-яких належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин не надає.

Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, як то звернення позивача із заявою до ДП «МТП «Чорноморськ» про не можливість проходження медичного огляду та отримання сертифікатів з підстав необхідності здійснення оплати за власні кошти або довідки медичного закладу про відмову ОСОБА_1 в проведенні медичного огляду та видачі сертифікатів з підстав втрати чинності договору на закупівлю послуг № 24/101-Пд.

Також звертаючись до відповідача із письмовою заявою від 22.01.2025 року про надання відпустки, ОСОБА_1 не повідомляв ДП «МТП «Чорноморськ» про не можливість проходження медичного огляду та отримання сертифікатів відповідно до наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №5-0 від 06.01.2025 року за рахунок підприємства.

Посилання позивача, як на відсутність складу дисциплінарного проступку, на не можливість потрапити на своє робоче місце, оскільки відповідач не відновив дію перепустки ОСОБА_1 колегія суддів не приймає з огляду на таке.

В матеріалах справи міститься заявка на оформлення пішохідних перепусток на об`єкти ЧФ ДП «АМПУ» від 03.01.2025 року, в якій зазначено найменування організації на якій працює – ДП «МТП Чорноморськ» 1 район універсального морського терміналу; мета – для викоання службових обов`язків, штатний працівник; термін – річна 2025; ПІБ працівника – ОСОБА_1 ; займана посада - слюсар з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 району універсального морського терміналу, вказаний паспорт; міститься підпис ОСОБА_1 у графі надаю згоду на обробку моїх персональних даних.

Вказана заявка містить погодження відповідних служб 03.01.2025 року.

Згідно листа начальника безпеки портового засобу ЗМТ ДП «МТП Чорноморськ» № 44/29-06 від 26.03.2025 року заявка на оформлення річної переписки на основну територію «ДП «МТП Чорноморськ» на слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ОСОБА_1 була погоджена керівництво безпеки портового засобу 03.01.2025 року в присутності вищезазначеної особи та надана йому особисто в руки для подальшого оформлення перепустки в бюро перепусток Служби морської безпеки ЧФ ДП «Адміністрації морських портів».

Листом від 14.04.2025 року № 830/15-07-01/Вих ЧФ ДП «Адміністрації морських портів» повідомила, що згідно заявки ДП «МТП Чорноморськ» на оформлення пішохідних перепусток на територію морського порту Чорноморськ від 03.01.2025 року наданої до СМБ ЧФ ДП «АМПУ», 03.01.2025 року була оформлена річна пішохідна перепустка № 2753/1 на ОСОБА_1 , однак до теперішнього часу зазначена перепустка ОСОБА_1 не отримана.

Позивачем як на спростування вказаних обставин, так і на підтвердження обставин неможливості потрапити на робоче місце у зв`язку з не відновленням відповідачем дії перепустки ОСОБА_1 та звернення з цього приводу до відповідача доказів не надано.

У відповідності до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

В статті 149 КЗпП України зазначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Під порушенням трудової дисципліни мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Роботодавець має встановити, чи немає обставин, які виключають дисциплінарне провадження щодо працівника, до яких зазвичай належать: відсутність події або складу дисциплінарного проступку; вина або дії особи у стані крайньої необхідності; наслідки порушення; закінчення терміну, передбаченого для накладення дисциплінарного стягнення.

Закон не вимагає, щоб порушення обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Водночас вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наявність якої має бути обов`язково доведена роботодавцем. Критерієм, за яким визначається наявність вини в діях працівника, є належна турбота працівника про виконання трудових обов`язків.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

20.01.2025 та 21.01.2025 заступником начальника Універсального морського терміналу з кадрової роботи складено акти про відсутність на роботі позивача на роботі з прохання пояснити причини його відсутності на роботі з 09.01.2025 по 20.01.2025.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від надання письмових пояснень, з його слів він хворіє, лікарняний не відкривав.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі № 6-2801цс15.

Позивачем не заперечується факт не виходу на роботу з 09.01.2025 року по 07.02.2026 року (по день звільнення). Будь-яких доказів, які б підтверджували поважність відсутності позивача на роботі у вказаний період, матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення своїх позовних вимог не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивача на роботі з 09.01.2025 року по 07.02.2025 року, обставини на які посилається позивач спростовуються викладеними вище доказами, отже позивачем не доведено поважність причин відсутності на робочому місці, здійснив прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, тому відповідач прийняв законне та правильне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до статті 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень.

Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Згідно статті 43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся роботодавець.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Роботодавець має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено роботодавцем без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Судом встановлено, що Журавель Л.В. є головою первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ», що підтверджується копією протоколу №1 конференції первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» від 20.01.2025 (а.с.31).

Верховний Суд Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 року у справі № 336/5828/16 дійшов висновку, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення при час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 29.05.2025 року запитано згоду первинної профспілкової організації Механізації МТП «Чорноморськ» на звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» та зупинено провадження у справі.

На виконання вказаної ухвали суду Незалежною профспілкою працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» надано виписку із протоколу № 6 від 17.06.2025 року, згідно якої відмовлено в наданні згоди на звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Частиною 6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 166/1262/17 зазначено, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 02 червня 2021 року у справі № 500/4406/19, від 10 червня 2022 року у справі № 500/4430/19, від 22 жовтня 2022 року у справі № 500/4415/19, від 25 червня 2024 року у справі № 500/4416/19, від 31 липня 2025 року у справі № 500/4435/19, від 03 грудня 2025 року у справі № 500/4447/19, від 14 січня 2026 року у справі № 500/4414/19.

Системне тлумачення положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, така обґрунтованість повинна оцінюватися судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При цьому, висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 158/2336/18 та Постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 447/1236/18 та Постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 214/7688/18, провадження № 61-4886св20.

Зміст відмови Незалежної профспілки працівників морського торговельного порту «Чорноморськ» викладений у виписці із протоколу № 6 від 17.06.2025 року, в наданні згоди на звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є ідентичним тексту позовної заяви.

Мотивуючи свою відмову незалежна профспілка зазначила, що як пояснив ОСОБА_1 06.01.2025 року на підставі наказу директора порту № 341-к від 06.01.2025 року його направлено до 08.09.2025 року на проходження медичного огляду у медичному закладі м. Чорноморська, при цьому повинен був пройти огляд у психіатра та нарколога і отримати відповідні сертифікати.

При спробі проходження медичного огляду, працівниками поліклініки повідомлено про те, що договір з ДП «МТП «Чорноморськ» втратив чинність 31.12.2024 року, а новий буде укладено у березні 2025 року, тому за проходження медичного огляду та отримання відповідних сертифікатів йому необхідно оплатити, на що ОСОБА_1 не погодився у зв`язку із відсутністю коштів.

Окрім того, як пояснив ОСОБА_1 , після 08.01.2025 року він не міг потрапити на своє робоче місце, адже керівництво порту не відновило дію його перепустки.

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є ідентичним тексту позовної заяви, не містить факту укладення між Державним підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (замовник) та Комунальним некомерційним підприєсвтом «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (виконавець) договору на закупівлю послуг № 24/101-Пд (з проведення первинних, періодичних та позачергових медичних оглядів та проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин) та додаткової угоди № 1 від 20.12.2024 року, а також обставин оформлення 03.01.2026 року ДП «МТП «Чорноморськ» річної пішохідної перепустки на ОСОБА_1 .

У рішенні незалежної профспілки обставини викладені зі слів ОСОБА_1 , викладені факти не доведені.

Рішенням профспілкі не обґрунтовано відсутність ОСОБА_1 на роботі у період з 09.01.2025 року по 05.02.2025 року за наявності договору на закупівлю послуг № 24/101-Пд (з проведення первинних, періодичних та позачергових медичних оглядів та проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, в тому числі на предмет вживання психоактивних речовин) та додаткової угоди № 1 від 20.12.2024 року, та оформлення 03.01.2026 року ДП «МТП «Чорноморськ» річної пішохідної перепустки на ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на звільнення слюсаря з ремонту та обслуговування перевантажувальних машин 6 розряду 1 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 по п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є необґрунтованим.

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що позивачем здійснено прогул, а саме відсутність на робочому місці з 09.01.2025 року по 07.02.2025 року (день звільнення), обставини на які посилається позивач не спростовуються викладеними вище доказами, тому відповідач прийняв законне та правильне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 липня 2025 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що позивач у відповідності до статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів вважає, що відповідачу підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги у розмірі 3633,60,54 грн, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» задовольнити.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 03 липня 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання наказу незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Компенсувати Державному підприємству «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов