Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №204/5728/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 19 серпня 2026 р.

Справа: №204/5728/25

Суддя: Агєєв О. В.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1485/26 Справа № 204/5728/25 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/5728/25 за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року, ухвалене у складі судді Чудопалової С.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «ПУМБ» звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог АТ «ПУМБ» посилається на те, що 10 квітня 2018 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір №3001013883701, за яким йому банком надано кредит у сумі 11699 грн. Крім того, 12 жовтня 2018 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено кредитний договір №2001148273301, за яким йому банком надано кредит у сумі 7000 грн. Також, 30 січня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір №1001236233301, за яким позичальнику було видано кредит у сумі 20000 грн.

Зазначає, що ОСОБА_1 свої кредитні зобов`язання належним чином не виконує довготривалий час, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед банком по кредитному договору № 3001013883701 від 10 квітня 2018 року станом на 04 лютого 2025 року становить 3303,23 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 1547,25 грн., заборгованості за процентами у розмірі 0,65 грн. та комісією у розмірі 1755,33 грн.

Також станом на 04 лютого 2025 року відповідач має перед банком заборгованість по кредитному договору №2001148273301 від 12 жовтня 2018 року у розмірі 10359,64 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 6994,51 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 3365,13 грн.

Крім того, станом на 04 лютого 2025 року відповідач має перед банком заборгованість по кредитному договору №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 30179,60 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12644,26 грн., заборгованості за процентами у розмірі 5,94 грн. та заборгованості за комісією у розмірі 17529,40 грн.

Загальна сума заборгованості за кредитними договорами складає 43842,47 грн.

У зв`язку із чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 3303,23 грн., №2001148273301 від 12 жовтня 2018 року у розмірі 10359,64 грн. та №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 30179,60 грн., а також витрати по сплаті судового збору 2422,40 грн.

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 3303,23 грн. ,№2001148273301 від 12 жовтня 2018 року у розмірі 1249,58 грн. та №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 30179,6 грн., що разом складає 34732,41грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 2422,40 грн.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що умови кредитних договорів про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та правових позицій Верховного Суду.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо переліку конкретних послуг, за які стягується комісія, фактичного надання таких послуг позичальнику, економічного обґрунтування розміру комісії. Позивач не довів перед судом, які саме додаткові послуги він надавав позичальнику щомісячно, за що стягується комісія у розмірі 3,00% та 3,99%. Суд першої інстанції не врахував обов`язок банку довести правомірність стягнення такої комісії.

Таким чином, нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1755,33 грн. за договором №3001013883701 та 17529,40 грн. за договором №1001236233301 є незаконним та підлягає виключенню із суми стягнення.

Зазначає, що Заяви-анкети, які ним підписані, не містять конкретних умов щодо розміру процентної ставки, умов про відповідальність у вигляді неустойки та її розміру. Позивач не надав доказів того, що на момент укладення договорів діяли саме ті умови та тарифи, на які він посилається. Позивач не довів факту ознайомлення відповідача з повним текстом Правил банківського обслуговування.

Вказує, що Витяги з тарифів та правил не містять його підпису про ознайомлення та згоду, тому умови про сплату процентів за користування кредитом та про сплату комісій є нікчемними, а позичальник зобов`язаний повернути лише фактично отримане тіло кредиту.

Звертає увагу на нарахування процентів після закінчення строку кредитування, що є неправомірним за відсутності доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Суд помилково поклав на відповідача обов`язок доводити неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Суд першої інстанції не здійснив перерахунку заборгованості з урахуванням зарахування всіх сплачених сум у погашення тіла кредиту, що призвело до необґрунтованого стягнення з нього коштів, які фактично не є заборгованістю.

Усі відомості, надані позивачем (розрахунки заборгованості, довідки тощо), не містять підписів уповноважених осіб банку та документів, які підтверджують повноваження таких осіб на підписання відповідних документів.

Відповідно до наданого Позивачем статуту АТ «ПУМБ», у статуті прямо не зазначено про таку діяльність як видача споживчих кредитів фізичним особам. Проте, суд першої інстанції не перевірив наявність у банку відповідних повноважень на момент укладення договорів.

На платіжних інструкціях, наданих позивачем, відсутні підписи позичальника, що унеможливлює встановлення факту отримання грошових коштів саме відповідачем.

У зв`язку з чим просив рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписав з АТ «ПУМБ» заяву №3001013883701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит в сумі 11699 грн. з метою оплати товару, строком на 24 місяці, з процентною ставкою 0,01% річних, з комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,00%, згідно графіку платежів рівними платежами за ануїтетною схемою повернення кредиту.

Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Також, 10 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому наведена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Крім того, 12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписав з АТ «ПУМБ» заяву №2001148273301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит в сумі 1000 грн. на загальні споживчі цілі, строком на 12 місяці, з процентною ставкою 57,82% річних, згідно графіку платежів рівними платежами за ануїтетною схемою повернення кредиту.

Також, 12 жовтня 2018 року відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому наведена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

30 січня 2019 року ОСОБА_1 підписав з АТ «Перший Український міжнародний банк» заяву №1001236233301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит в сумі 20000 грн. на загальні споживчі цілі, строком на 24 місяці, з процентною ставкою 0,01% річних, з комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,99%, згідно графіку платежів рівними платежами за ануїтетною схемою повернення кредиту.

Підписанням цієї заяви відповідач підтвердив, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені договором комплексного банківського обслуговування послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку).

Також, 30 січня 2019 року ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому наведена інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2025 року складає 3303,23 грн., з яких: 1547,25 грн. - заборгованість за кредитом; 0,65 грн. - заборгованість за процентами, 1755,33 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №2001148273301 від 12 жовтня 2018 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2025 року складає 1249,58 грн., з яких: 1000 грн. - заборгованість за кредитом; 249,58 грн. заборгованість за процентами; 0 грн. заборгованість за комісією.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04 лютого 2025 року складає 30179,6 грн., з яких: 12644,26 грн. - заборгованість за кредитом; 5,94 грн. заборгованість за процентами та 17 529,40 грн. заборгованість за комісією.

Задовольняючи частково позов АТ «ПУМБ», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 факт укладення кредитних договорів не заперечував, отримав обумовлені договорами грошові кошти, скористався наданими кредитними коштами, частково сплачував грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, проте зобов`язання належним чином не виконав, розрахунок заборгованості позивача не спростував, клопотань про призначення судової економічної експертизи з метою спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості також до суду не подавав.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за комісіями за обслуговування за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 1755,33 грн. та за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року за комісіями за обслуговування у розмірі 17 529,40 грн., з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписав з АТ «ПУМБ» заяву №2001148273301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив надати йому споживчий кредит в сумі 1000 грн. на загальні споживчі цілі, строком на 12 місяці, з процентною ставкою 57,82% річних, згідно графіку платежів рівними платежами за ануїтетною схемою повернення кредиту.

Відповідачем не заперечується факт укладення вказаних кредитних договорів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів, користування кредитними коштами підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача.

Таким чином, позовні вимоги АТ «ПУМБ» в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 1547,25 грн. - за тілом кредиту, 0,65 грн. - заборгованість за процентами; за кредитним договором №2001148273301 від 12 жовтня 2018 року у розмірі 1000 грн. - за тілом кредиту, 249,58 грн. заборгованість за процентами; за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 12644,26 грн. - за тілом кредиту, 5,94 грн. за процентами є обґрунтованими.

Стосовно за комісіями за обслуговування за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 1755,33 грн. та за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 17 529,40 грн., слід зазначити наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі – Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року

№ 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 1755,33 грн. та за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 17 529,40 грн.

Враховуючи викладне, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року у розмірі 1755,33 грн. та за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року у розмірі 17 529,40 грн., ухваливши в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог, а аткож скасування рішення суду в частині судових витрат.

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії, то слід змінити розподіл витрат, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ч.10 ст.141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у розмірі 427,20 грн.

В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити частково.

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року у справі №204/5728/25 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року за комісією у розмірі 1755,33 грн., заборгованості за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року за комісією у розмірі 17 529,40 грн. та в частині судових витрат - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3001013883701 від 10 квітня 2018 року за комісією у розмірі 1755,33 грн. та заборгованості за кредитним договором №1001236233301 від 30 січня 2019 року за комісією у розмірі 17 529,40 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у розмірі 427,20 грн.».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua