Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №195/1455/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2971/26 Справа № 195/1455/23 Суддя у 1-й інстанції - Омеко М. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонов В.А.Красвітної Т.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №195/1455/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Нестеренка Максима Васильовича на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Омеко М.В., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що від шлюбу з відповідачем має двох доньок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року у справі №2-165/11 шлюб між нею та відповідачем розірвано. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року у справі №195/1474/20 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох доньок, у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця на кожну, починаючи з 18 вересня 2020 року і до досягнення кожною дитиною повноліття. Позивач в своєму позові вказує, що аліменти не сплачуються. Вона не працює з 2011 року, бо доглядає за дитиною з інвалідністю, спільною донькою із відповідачем. 01 вересня 2021 року неповнолітня дочка ОСОБА_5 вступила до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова на денну форму навчання факультету української філології та літературної творчості. ІНФОРМАЦІЯ_3 донці ОСОБА_5 виповнилося 18 років і припинилося нарахування аліментів, як на дитину, однак ОСОБА_5 продовжує навчатися в Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова на денній формі навчання факультету української філології та літературної творчості та не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Зазначає, що відповідач має постійний високий дохід, є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 та є власником земельних ділянок. Проте, відповідач ухиляється від сплати аліментів, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача по сплаті аліментів станом на 30 червня 2023 року, яка становить більше 105545,41 грн.

У зв`язку з чим просила суд стягнути із ОСОБА_2 на її користь на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання в Українському державному університеті імені Михайло Драгоманова, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років, у залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року зупинено провадження у цивільній справі № 195/1455/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено. Ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2023 року – скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року провадження у справі було зупинено до припинення перебування відповідача, ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025 року провадження у справі було поновлено за заявою відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання — відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко М.В. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини у справі.

Суд першої інстанції неправильно визначив спірний період правовідносин щодо яких розглядався спір, поклав в обґрунтування рішення документи, подані відповідачем за відсутності доказів їх надіслання стороні позивача, поклав на позивачку недосяжний стандарт доведення можливості позивачем сплачувати аліменти, зокрема після поновлення провадження у справі; звільнив відповідача від доведення своїх заперечень можливості надавати утримання повнолітній доньці; поклав весь обов`язок утримання повнолітньої доньки, яка навчалася на денній формі навчання (і не працювала) на матір, яка у спірний період не працювала і здійснювала сторонній догляд за безпорадною дитиною-інвалідом.

Зазначає, що позивач звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 досягла повноліття, а з 01 вересня 2021 року ще неповнолітньою вступила до Українського державного університету імені Михайла Драгоманова на денну форму навчання факультету української філології та літературної творчості, який закінчила 30 червня 2025 року.

Стверджує, що строк на право отримання аліментів повнолітньою дитиною почався з 25 квітня 2022 року (з набуттям ОСОБА_5 повноліття), але у зв`язку із тим, що позивачка звернулася до суду більш ніж через рік, то спірним періодом є час з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Наводячи мотиви для відмови у позові суд першої інстанції двічі зазначив, що позивачка не представила належних та достатніх доказів на підтвердження того, що аліменти на навчання доньки підлягають стягненню саме у розмірі, зазначеному в її позовній заяві. Проте, суд не обмежений частково задовольнити позов, якщо вважав недоведеними певні витрати чи потреби повнолітньої доньки сторін, за умови безспірності інших.

Суд не взяв до уваги безспірні потреби повнолітньої ОСОБА_5 у харчуванні, одязі і інших витратах, пов`язаних з навчанням чи життям дитини, адже очевидно, що дитина якось жила у спірний період, навчалася, не працювала, оскільки форма навчання – денна, і очевидно, що у спірний період донька сторін утримувалася матір`ю.

Суд не мав підстав відмовляти у позові повністю, оскільки не доведений саме заявлений у позові розмір аліментів

Матеріалами справи достовірно підтверджується, що відповідач у спірний період був військовослужбовцем, отримував достатньо велику заробітну плату і міг надавати утримання.

З відповіді Державної податкової служби України на запит Нікопольського відділу державної виконавчої служби №172759634 від 28 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за другий квартал 2022 року (з двох податкових агентів отримав 25466,10 + 8635,73 = 34101,83 грн., за третій квартал 2022 року отримав 62,13 + 134479,71 = 134541,84 грн., за четвертий квартал 2022 року отримав 152521,55 грн., за перший квартал 2023 отримав 137312,11 грн., за другий квартал 2023 року відповідач отримав 175 558,36 грн.

Таким чином, подаючи позов, та надаючи документи за період, який передує поданню позову, позивачка довела здатність відповідача надавати утримання повнолітній доньці, яка продовжує навчання. Натомість суд першої інстанції наведеним доказам належної оцінки не надав, а навпаки піддав аналізу документам відповідача, які не стосуються спірного періоду.

Зокрема, суд першої інстанції, обґрунтовуючи нездатність відповідача надавати утримання, послався на витяг з наказу Міністерства оборони України, командира ВЧ НОМЕР_2 №295 від 06 жовтня 2025 року, яким ОСОБА_2 звільнено за станом здоров`я, а також на протокол засідання ВЛК від 27 серпня 2025 року № 2025-0827 1253-2760-7 і свідоцтво про хворобу від 07 серпня 2025 року №2025-0807-1232-4609-3. Проте, наведені документи не стосуються спірного періоду і не спростовують його здатність сплачувати спірні аліменти.

Заперечуючи проти позову із вказаних підстав, відповідач не надав суду жодних доказів неможливості надати утримання повнолітній доньці як у спірний період з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року, так і станом на момент розгляду справи.

Не є обґрунтованими також висновки суду про те, що позивачем після поновлення провадження по справі не було подано актуальної інформації про наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів за виконавчим провадженням №63940169, оскільки така інформація не має жодного юридичного значення для даної справи, бо у рамках цього виконавчого провадження провадилося стягнення аліментів на неповнолітніх доньок сторін з інших правових підстав.

Неможливо також погодитися із відмовою у задоволенні позову з підстав, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, жодним чином не зазначає про розміри своїх доходів, а надала лише копію своєї трудової книжки, не представила належних та достатніх доказів на підтвердження того, що аліменти на навчання доньки підлягають стягненню саме у розмірі, зазначеному в її позовній заяві.

Із записів у наданій позивачем трудової книжки вбачається, що 23 вересня 2011 року позивач звільнилася з роботи за власним бажанням у зв`язку із переїздом на нове місце проживання, а із медичного висновку №1 від 18 лютого 2022 року вбачається, що меншій доньці сторін ОСОБА_4 встановлена інвалідність підгрупи «А», а також, що її опікуном є позивач.

Суд першої інстанції мав достатні докази, а відповідачем не заперечувалося, що позивач ОСОБА_2 не працює з 2011 року, проживає разом із доньками, одна з яких є дитиною з інвалідністю підгрупи «А», має високу міру втрати здоров`я, надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і яка фактично не здатна до самообслуговування.

Також апелянт не погоджується із рішенням суду у частині розподілу судових витрат.

У зв`язку з чим просить рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року скасувати та ухвалити у цій справі нове рішення, про задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду письмові заперечення, в яких просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до нього про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою сторін по справі.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року у справі №2-165/11 шлюб між нею та відповідачем розірвано.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року у справі №195/1474/20 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох доньок, у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця на кожну, починаючи з 18 вересня 2020 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Згідно копії довідки №89/22 від 27 червня 2022 року, яка видана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно є студентом 1 курсу денної форми навчання факультету української філології та літературної творчості ім. Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, термін навчання на освітньому ступені "бакалавр" з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.

Згідно копії довідки №183/23 від 31 серпня 2023 року, яка видана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно є студентом 3 курсу денної форми навчання факультету української філології та літературної творчості ім. Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, термін навчання на освітньому ступені "бакалавр" з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.

Відповідно до копії диплому серія НОМЕР_3 Діана Волошина в 2025 році закінчила Український державний університет ім. М.Драгоманова.

Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 28 серпня 2023 року ВП №63940169 з відповідача здійснювалось відрахування із суми доходів боржника.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/010645002 від 01 серпня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрований з 29 липня 2021 року за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 21 травня 2025 року №1202-5003687240/25573 ОСОБА_2 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу з наказу Міністерства оборони України, командира ВЧ НОМЕР_2 №295 від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звільнено за наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 04 жовтня 2025 року (за станом здоров`я), що також підтверджується протоколом засідання ВЛК від 27 серпня 2025 року № 2025-0827-1253-2760-7.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 07 серпня 2025 року № 2025-0807-1232-4609-3 ОСОБА_2 має значний ряд невиліковних захворювань, зокрема розсіяний склероз. Дані захворювання пов`язанні з проходженням військової служби, що зокрема підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого та розшифровками дослідження, що долучені до матеріалів справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження можливості відповідача надавати допомогу у заявленому нею розмірі, з наданих позивачем довідок про навчання доньки ОСОБА_3 не вбачається, на бюджетній основі чи на контрактній основі навчалась донька, не вказано проте те, чи забезпечувалась донька стипендією, і не надано, докази відносно розміру стипендії. Крім того, позивачем після поновлення провадження по справі не було подано актуальної інформації про наявність заборгованості відповідача по сплаті аліментів за виконавчим провадженням №63940169 та не зазначено про розміри її доходів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.198 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, визначених у ст.183 цього Кодексу.

Частиною першою та другою ст.199 Сімейного кодексу України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно ч.3 ст.199 ЦПК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Так, згідно ч.1 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Забезпечення ж його утримання на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків (ст.180 СК України).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

За змістом ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх сина чи дочку, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріального допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, а також з врахуванням можливостей самої повнолітньої дочки (сина) нести таке утримання.

При визначенні розміру матеріальної допомоги суд обов`язково враховує: актуальну і дійсну потребу дитину у наданні їй матеріальної допомоги, вартість навчання, вартість підручників і проїзду до навчального закладу, вартість проживання у гуртожитку або орендованій квартирі за місцем знаходження навчального закладу (постанова ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18).

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

З матеріалів справи вбачається, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2011 року у справі №2-165/11.

Від шлюбу сторони мають двох доньок – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року у справі №195/1474/20 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох доньок, у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця на кожну, починаючи з 18 вересня 2020 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Згідно копії довідки №89/22 від 27 червня 2022 року, яка видана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно є студентом 1 курсу денної форми навчання факультету української філології та літературної творчості ім. Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, термін навчання на освітньому ступені "бакалавр" з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.

Згідно копії довідки №183/23 від 31 серпня 2023 року, яка видана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно є студентом 3 курсу денної форми навчання факультету української філології та літературної творчості ім. Андрія Малишка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, термін навчання на освітньому ступені "бакалавр" з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року.

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до закінчення навчання чи до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двадцяти трьох років, у залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Відповідно до копії диплому серія НОМЕР_3 Діана Волошина в 2025 році закінчила Український державний університет ім. М.Драгоманова.

Таким чином, у періодом з 15 вересня 2023 року (дата пред`явлення позову) по 30 червня 2025 року (дата закінчення навчання) донька сторін ОСОБА_3 потребувала матеріальної допомоги від батьків у зв`язку з навчанням.

Із записів трудової книжки позивача вбачається, що 23 вересня 2011 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням у зв`язку із переїздом на нове місце проживання.

Із медичного висновку №1 від 18 лютого 2022 року вбачається, що меншій доньці сторін ОСОБА_4 встановлена інвалідність підгрупи «А», а також, що її опікуном є позивач.

Відповідачем не заперечувалося, що позивач ОСОБА_2 не працює з 2011 року, проживає разом із доньками, одна з яких є дитиною з інвалідністю підгрупи «А», має високу міру втрати здоров`я, надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і яка фактично не здатна до самообслуговування.

З відповіді Державної податкової служби України на запит Нікопольського відділу державної виконавчої служби №172759634 від 28 березня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 за другий квартал 2022 року (з двох податкових агентів отримав 25466,10 + 8635,73 = 34101,83 грн., за третій квартал 2022 року отримав 62,13 + 134479,71 = 134541,84 грн., за четвертий квартал 2022 року отримав 152521,55 грн., за перший квартал 2023 отримав 137312,11 грн., за другий квартал 2023 року відповідач отримав 175 558,36 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду жодних доказів неможливості ним надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітній доньці, яка продовжувала навчання у спірний період з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Враховуючи викладене, позивачем доведено належними та допустимими доказами довела здатність відповідача надавати утримання повнолітній доньці, яка продовжує навчання у період з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Витяг з наказу Міністерства оборони України, командира ВЧ НОМЕР_2 №295 від 06 жовтня 2025 року, відповідача ОСОБА_2 звільнено за станом здоров`я, а також на протокол засідання ВЛК від 27 серпня 2025 року № 2025-0827 1253-2760-7 і свідоцтво про хворобу від 07 серпня 2025 року №2025-0807-1232-4609-3 відхиляються судом, оскільки вказані документи не стосуються спірного періоду і не спростовують здатність відповідача сплачувати аліменти на утримання повнолітній доньці, яка продовжує навчання у період з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, встановлених судом фактичних обставин справи, апеляційний суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року (закінчення навчання).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за звернення з позовом у розмірі 1073,60 грн. та за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у розмірі 1288,32 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Максима Васильовича -задовольнити частково.

Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2025 року у цивільній справі №195/1455/23 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) аліментів на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно з 15 вересня 2023 року по 30 червня 2025 року (закінчення навчання).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір за звернення з позовом у розмірі 1073,60 грн. та за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду у розмірі 1288,32 грн., а всього 2361 (дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 92 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 20 серпня 2026 року.

Судді: