Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №199/10139/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/10139/25

(2/199/835/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 та представника позивача адвоката Горобець Ю.В., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Уваров Максим Олександрович,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, визначившись з колом відповідачів шляхом подання суду окремої заяви 26.02.2026 р., в його обґрунтування посилаючись на те, що 1ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй на праві приватної власності домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємицею першої черги за законом є донька померлої ОСОБА_2 (відповідач), яка не була зареєстрована за однією адресою з померлою та протягом встановленого законом шестимісячного строку не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Позивач є спадкоємицею після смерті бабусі за заповітом, про існування якого вона не знала. У червні 2025 р. позивач здійснювала прибирання у будинку померлої бабусі, та в її особистих речах знайшла заповіт, згідно з яким ОСОБА_3 рухоме та нерухоме майно вона заповіла ОСОБА_1 , своїй онуці. Дізнавшись про існування заповіту, позивачка 16 червня 2025 р. звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М.О. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, втім, нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину, обґрунтовуючи це пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого статтею 1270 ЦК України.

На переконання позивача, незнання про існування заповіту є об`єктивною та істотною причиною, яка унеможливила своєчасне звернення до нотаріуса. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, одразу після того, як позивачу стало відомо про її спадкові права, вона вчинила всі необхідні дії для їх реалізації. Необізнаність про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини лише для осіб, які не є спадкоємцями першої черги або кожної наступної черги, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Позивач просила суд врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду у Постанові ВП ВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24 ).

В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 просила суд позов задовольнити.

Представник територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради не скористався правом брати участь у судових засіданнях. В окремо поданих суду письмових поясненнях просив суд ухвалити рішення у відповідності до чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні позивача, в окремо наданій заяві просила про розгляд справи у її відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, позивач є донькою ОСОБА_2 , остання є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що суду надано свідоцтво про смерть, яке видано Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_1 .

08.11.2023 р. ОСОБА_3 на випадок смерті зробила розпорядження, згідно з яким усе належне їй майно, як рухоме та нерухоме, заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Уварова М.О. від 18.06.2025 р., ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом; згідно з постановою нотаріуса, ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори в шестимісячний строк для прийняття спадщини,чим порушила ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

На підставі матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_3 , судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса 18.06.2025 р.

ОСОБА_2 , донька ОСОБА_3 , спадкоємець першої черги до нотаріуса з заявою про вступ у спадщину не зверталася.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав позивача на спадкове майно.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, враховуючи наступне.

Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (Постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19).

Отже, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, оскільки вона не прийняла спадщину після смерті матері, інші спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Час відкриття спадщини визначається ч. 2 ст. 1220 ЦК України як день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом, та до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем,

у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо); вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.

Предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачеві, оскільки остання після смерті своєї бабусі, будучи її спадкоємцем за заповітом, пропустила строк для прийняття спадщини та, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувала про необізнаність про існування заповіту, який був пізніше знайдений у речах померлої під час прибирання у її будинку.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд в цій справі враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність не можна ототожнювати з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом (наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем й у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси, не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Тож необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом.

Як встановлено судом на підставі матеріалів спадкової справи, позивач є єдиним срадкоємцем померлої ОСОБА_3 за заповітом; спадкоємець за законом першої черги (донька померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ) не прийняла спадщину та не зверталаася до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Вимоги щод доказів наведені у ст.ст. 76 – 80 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку, що позивачем пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин: через необізнаність про існування заповіту, тобто цей строк позивачем пропущений з причин, які визнаються судом поважними, позивач є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_3 за заповітом, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ч.ч. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст.ст. 9, 10, 12, 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 76 – 80, 89, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ч.ч. 1, 6 та 8 ст. 259, ст.ст. 264 - 265, ч. 4 ст. 268, ст. 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 тривалістю три місяці.

Дата складення повного судового рішення 20.08.2026 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Спаї