Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №640/3940/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року

м. Київ

справа № 640/3940/21

адміністративне провадження № К/990/35233/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року (головуючий суддя - Балаклицький А.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року (головуючий суддя - Мельничук В.П., судді: Василенко Я.М., Костюк Л.О.)

у справі № 640/3940/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач, Держспецзв`язок), в якому просив:

- визнати протиправними дії Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо непроведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 113379,13 грн;

- стягнути з Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року у розмірі 113379,13 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року не була виплачена індексація грошового забезпечення у повному обсязі, а саме - в розмірі 124 481,01 грн. При цьому вказує, що місяцем для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації є січень 2008 року, тобто місяць наступний за місяцем набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294.

Водночас зазначає, що за період із 01 серпня 2018 року по день фактичного виконання рішення у даній справі, у разі задоволення вимоги про стягнення індексації грошового забезпечення, відповідачем має бути виплачена компенсація за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення за весь період затримки обраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №494-ос від 09 грудня 2019 року позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII у запас Збройних Сил України.

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, щодо здійснення йому перерахунку індексації грошового забезпечення із встановленням базового місяця - січень 2008 року.

Листом від 10 червня 2020 року № 14/02-1897 Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України повідомила позивача, що індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям проводиться на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із змінами (далі - Порядок № 1078 ), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, яке позивач отримував під час проходження служби в Адміністрації Держспецзв`язку, здійснювалося у відповідності до вимог Порядку.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно в належному розмірі із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

Зобов`язано Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням проведених виплат. У решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Враховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року є протиправною.

При цьому суди посилались на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що на час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова № 1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Таким чином, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року, останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

При цьому зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01 березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704). Отже, після прийняття вказаної Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

А тому, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його здійснити позивачу розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для індексації - січень 2008 року

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу, що право на проведення індексації грошових доходів у військовослужбовців з урахуванням базового місяця березень 2018 року виникло лише в грудні 2018 року. Водночас, судом встановлено, що позивачу за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. А тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині вказаного періоду.

Також, суд зауважив, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо здійснення нарахування такої індексації у конкретній сумі з огляду на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 червня 2018 року у справі №812/1048/17 вказав, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення. З огляду на що вважав обґрунтованою вимогу позивача щодо виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок №44).

Водночас щодо позовної вимоги в частині нарахування та виплатити позивачу середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні - невиплату індексації грошового забезпечення по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. Суд вказав, що оскільки грошове забезпечення та компенсація грошового забезпечення за невикористані дні відпустки позивачу не виплачена, неможливо в рамках цієї адміністративної справи встановити дату фактичної виплати.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13 вересня 2024 року Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2026 року (у зв`язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь суддів Губської О.А., Мартинюк Н.М. у цій справі) для розгляду справи № 640/3940/21 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року, справу № 640/3940/21 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Так, скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 Порядку № 1078, а також постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1588 "Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та умови виплати праці працівників Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" (далі - Постанова № 1588).

В обґрунтування відповідач вказує, що судами в оскаржуваних рішеннях не надано оцінки доводам останнього щодо неможливості застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року з огляду на те, що розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року визначався Постановою № 1588, та станом на 01 січня 2008 року Постановою № 1294 не було запроваджено зміни посадових окладів вказаних осіб.

Основним аргументом касаційної скарги є неможливість застосування базового місяця - січень 2008 року для правовідносин, у яких відповідачем є саме Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації.

Так скаржник указує, що 15 листопада 2006 року на виконання вимог Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" № 3475-IV, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1588, яка набрала чинності з 01 січня 2007 року. При цьому пунктом 2 вказаної постанови затверджено схеми посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації згідно з додатками 1-3. Таким чином, посадовий оклад для осіб, які проходили службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації прочинаючи з 01 січня 2007 року був визначений Постановою № 1588.

Водночас 07 листопада 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Цією Постановою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками до неї, серед яких відсутні схеми посадових окладів рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Отже, станом на 01 січня 2008 року Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України була відсутня в переліку органів, які здійснюють виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, в порядку визначеному Постановою №1294, та відповідно схеми посадових окладів працівників даної установи не були затверджені вказаною постановою.

Таким чином, враховуючи, що Постанова № 1294, яка набула чинності 01 січня 2008 року, не розповсюджувалась на осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а тому за посадою, яку займав позивач станом на 01 січня 2016 року не відбулися зміни в грошовому забезпечення з 01 січня 2008 року, у зв`язку із запровадження Постановою № 1294 нових посадових окладів.

А тому, на думку відповідача, задовольняючи позовні вимоги колишніх військовослужбовців Держспецзв`язку та зобов`язуючи провести перерахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця для такого перерахунку, суди фактично зобов`язують Держспецзв`язок діяти всупереч статті 19 Конституції України.

Крім того, скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не було надано жодної правової оцінки доводам Адміністрації Держспецзв`язку щодо визначення позивачем неналежного відповідача у цій справі.

Так, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 34620942, повним найменуванням юридичної особи є «Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України».

При цьому вказує, що суд не взяв до уваги додаткові пояснення Адміністрації Держспецзв`язку та не надав їм оцінки, що є порушенням норм процесуального права.

Разом з тим вказує, що судом не взято до уваги та не надано оцінки тому факту, що відповідь на заяву ОСОБА_1 щодо перерахунку індексації грошового забезпечення та на звернення щодо надання інформації про грошове забезпечення за спірний період надавала саме Адміністрація Держспецзв`язку, грошовий атестат ОСОБА_1 також виданий Адміністрацією Держспецзв`язку. А тому, з огляду на зазначене, та зважаючи на те, що доказів можливого порушення прав ОСОБА_1 саме органом в особі Держспецзв`язку позивачем не надано, то відсутні підстави щодо зобов`язання Держспецзв`язку вчиняти дії на користь позивача.

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судових рішень у цій справі.

VI. Застосування норм права, та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Спірні правовідносини у цій справі виникли щодо визнання протиправними дій Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року, та виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб.

Касаційне провадження у цій справі відкрите, зокрема, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 Порядку № 1078, а також Постанови №1588 та у зв`язку із відсутністю єдиної правової позиції щодо вказаного питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами приймаються кардинально протилежні судові рішення.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що касаційному перегляду підлягають рішення судів попередніх інстанцій лише у частині задоволених позовних вимог. При цьому касаційний перегляд справи відбувається лише в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Таким чином, ключовим питанням, яке постало перед судом касаційної інстанції, є можливість (відсутність можливості) застосування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року військовослужбовцям, які проходять службу саме в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Слід зазначити, що Верховним Судом, зокрема, у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 викладено висновок щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, в якій зазначено, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року, а всі інші місяці у цьому проміжку часу базовими не можуть бути.

Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі вказує на те, що розглядаючи спір у цій справі суди помилково застосували Порядок №1078 та висновки Верховного Суду щодо застосування базового місяця січень 2008 року для нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки, на його думку, застосуванню підлягали норми Постанови № 1588, яка визначала розміри посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року.

З цього приводу, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-XII).

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-III від 05 жовтня 2000 року визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зі статтею 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей Порядок №1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

У пункті 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року, яка набрала чинності з 15 грудня 2015 року та підлягала застосуванню з 01 грудня 2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.

У редакції Постанови № 1013 від 09 грудня 2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:

"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу."

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку - Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року.

Тобто, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Водночас, відповідно до пункту 1 Постанови № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з абзацами 4-5 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У свою чергу, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Адміністрації та територіальних органів Держспецзв`язку за основними типовими посадами затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року (Додаток 30 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294).

У подальшому після прийняття Постанови № 704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, із системного аналізу вищевказаних норм висновується, що, оскільки посадовий оклад за посадою, яку займав позивач до березня 2018 року востаннє підвищувався 01 січня 2008 року, відповідно до Постанови № 1294, то згідно зі статтею 102 Постанови № 1078 з 01 січня 2016 року базовим місяцем для розрахунку індексації його грошового забезпечення є саме січень 2008 року.

Щодо посилання скаржника щодо неможливості застосування базового місяця січень 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2019 року, оскільки розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року визначався саме Постановою № 1588 і станом на 01 січня 2008 року Постановою № 1294 не було запроваджено зміни посадових окладів вказаних осіб, Суд зазначає таке.

Так, відповідно до Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" 15 листопада 2006 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1588 "Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та умови оплати праці працівників Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації", яка набрала чинності з 01 січня 2007 року.

Пунктом 1 Постанови № 1588 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації складається з грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення і визначається залежно від посади, спеціального звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

До грошового утримання належать посадовий оклад та оклад за спеціальним званням, до додаткових видів грошового забезпечення - надбавки до грошового утримання і посадового окладу, доплати, одноразова та щомісячна винагорода, матеріальна і грошова допомога та премія.

Пунктом 2 Постанови № 1588 затверджено схеми посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації згідно з додатками 1-3.

Отже, посадовий оклад для осіб, які проходили службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, починаючи з 01 січня 2007 року був визначений Постановою № 1588.

07 листопада 2007 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Пунктом 1 указаної Постанови № 1294 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови № 1294 (в редакції станом на 01 січня 2008 року) закріплено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.

Водночас, указаною Постановою затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками до неї, серед яких відсутні схеми посадових окладів рядового і начальницького складу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Дійсно, станом на 01 січня 2008 року Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України була відсутня в переліку органів, які здійснюють виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, у порядку визначеному Постановою № 1294, та відповідно схеми посадових окладів працівників даної установи не були затверджені вказаною постановою.

Однак, 31 серпня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 917, яка набрала чинності з 01 вересня 2011 року, якою визнано такою, що втратили чинність Постанова № 1588, а дію Постанови № 1294 було поширено на осіб рядового і начальницького складу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Таким чином, Постанову № 1294 було доповнено, зокрема, додатками № 30-33, якими, в тому числі, визначалась схема посадових окладів осіб середнього і старшого начальницького складу Адміністрації та регіональних органів Держспецзв`язку за основними типовими посадами.

Отже, розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації в період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року визначався саме Постановою № 1588.

Надалі, починаючи з 01 вересня 2011 року посадові оклади працівників Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вже визначалися Постановою № 1294.

Скаржник наголошує, що оскільки Постанова № 1294, яка набула чинності 01 січня 2008 року, не розповсюджувалась на осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а тому за посадою, яку займав позивач станом на 01 січня 2016 року не відбулися зміни в грошовому забезпечення з 01 січня 2008 року, у зв`язку із запровадження Постановою № 1294 нових посадових окладів.

Однак, з таким твердженням Адміністрації Держспецзв`язку не можливо погодитись зважаючи на те, що визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі Постанови № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року та втратила чинність 01 березня 2018 року у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №704.

Враховуючи вищенаведене встановлено, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося.

А отже, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року до березень 2018 року.

Отже, відповідач, починаючи з січня 2016 року, повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком № 1078.

Водночас, відсутність Адміністрації Держспецзв`язку в переліку органів, які здійснювали виплати грошового забезпечення військовослужбовцям до 08 вересня 2011 року, визначеному Постановою №1294, не впливає на обов`язок цього органу виплачувати позивачу належну йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (спірний період, який задоволений судом).

А тому, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, оскільки позивачу за період проходження служби виплачувалась індексація грошового забезпечення не в повному обсязі.

Крім того, щодо доводів скаржника у частині визначення позивачем неналежного відповідача у справі та відповідно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд зазначає.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, зазначаючи вказаний орган як відповідача у справі. При цьому позивачем у позові вказані обов`язкові реквізити відповідача, а саме: адреса Україна, 03110, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 13, ЄДРПОУ 34620942. Разом з тим, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повне найменування юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 34620942 є «Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України».

Таким чином, позивач, звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав та інтересів, помилково зазначив назву відповідача «Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України» замість правильного «Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України».

Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

У частині 3 цієї статті передбачено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Однак Верховним Судом не встановлено порушень норм процесуального права судом першої чи апеляційної інстанції, як умови скасування судових рішень. Отже, відсутні підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд, як про це просить скаржник.

Водночас, Суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

А тому, учасник справи, установивши, що судом було допущено описку у рішенні суду, не обмежений у праві звернутися до цього суду із заявою про виправлення описки.

Отже, зважаючи на все вищевказане, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про правильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, та обґрунтованість рішень попередніх інстанцій.

Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355-356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур

М. І. Смокович