Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №640/8721/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8721/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лісовська Н. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Терновий Р.Б.;

від відповідача: Чичик Д.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0002493207, № 0002503207 і № 0002513207. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, невідповідністю висновків акта перевірки фактичним обставинам та неправильним застосуванням норм матеріального права під час визначення штрафних санкцій.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року № 0002503207; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення № 0002503207, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проводив оптову реалізацію пального, проте фактичною перевіркою не встановлено наявності у нього облаштованих місць оптової торгівлі пальним, а тому висновок контролюючого органу про здійснення оптової торгівлі із застосуванням місця торгівлі є хибним. Відмовляючи у задоволенні позову в частині податкових повідомлень-рішень № 0002493207 і № 0002513207, суд першої інстанції визнав обґрунтованими висновки контролюючого органу про нескладення і нереєстрацію акцизних накладних та про ненадання витребуваних документів.

Головне управління Державної податкової служби у місті Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції порушив вимоги частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не з`ясував усіх обставин справи та не надав належної оцінки доказам і твердженням, наданим контролюючим органом. Апелянт зазначає, що, відповідно до даних Єдиного реєстру акцизних накладних, у період з 01 липня 2019 року по 18 лютого 2020 року позивач склав та зареєстрував акцизні накладні на адресу 38 покупців щодо реалізації пального з акцизних складів з уніфікованими номерами 1010048, 1010049, 1010339, 1010340 та 1010341, а саме дизельного палива за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 загальною кількістю 2 561 048,56 кг. За доводами апелянта, зазначені акцизні склади є місцями оптової торгівлі пальним, тоді як наявна у позивача ліцензія на право оптової торгівлі пальним не охоплює діяльність у таких місцях за відсутності зазначених у ній місць оптової торгівлі, у зв`язку з чим позивач порушив вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення № 0002493207 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що штрафну санкцію застосовано до товариства на підставі пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України, який у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачає застосування штрафу у розмірі 50 відсотків виключно за нереєстрацію першого примірника акцизної накладної після спливу 10 календарних днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за пунктом 120-2.1 цієї статті, тоді як товариство до відповідальності за вказаною нормою не притягувалося. Апелянт також зазначає, що відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України розмір штрафної санкції визначається за законом, чинним на день прийняття податкового повідомлення-рішення, а з огляду на положення статті 58 Конституції України підлягають застосуванню зменшені розміри штрафу як такі, що пом`якшують відповідальність. Крім того, апелянт посилається на відсутність вини платника як обов`язкової складової податкового правопорушення та вказує, що неоднозначне трактування прав і обов`язків платника має вирішуватися на його користь. За доводами апелянта, розбіжність між деклараціями акцизного податку за червень та липень 2019 року існувала лише формально, при цьому контролюючим органом не надано доказів наявності у товариства 671 435,11 літрів пального або його реалізації, оскільки відповідні висновки ґрунтуються виключно на даних інформаційно-аналітичних баз. Також товариство просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та судовий збір, а також поновити строк на апеляційне оскарження у зв`язку з отриманням копії рішення суду першої інстанції 15 серпня 2025 року.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

На апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" подало відзив, у якому проти доводів скарги заперечує та зазначає, що з наданих контролюючим органом акцизних накладних і бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних не вбачається здійснення оптової торгівлі пальним із застосуванням місця торгівлі; податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах, має виключно інформативний характер і не є належним доказом; перевірка діяльності за минулий період носить характер документальної перевірки, а тому зафіксовані в акті порушення встановлені не в порядку і не у спосіб, визначений законом.

18 серпня 2026 року представники сторін, беручи участь у судовому засіданні, підтримали викладені ними правові позиції.

Колегія суддів встановила такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального 26 лютого 2016 року за номером 2705 та відповідно до заяви за формою № 1-АКПС перереєстроване в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового 09 липня 2019 року за номером 2705. За товариством зареєстровано п`ять акцизних складів з унiфікованими номерами 1010048 (Київська область, м. Бровари, Промвузол масив), 1010049 (Львівська область, Яворівський район, с. Терновиця), 1010339 (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Бахматівці), 1010340 (Київська область, Броварський район, смт Велика Димерка, вулиця Броварська, будинок 150) і 1010341 (Волинська область, м. Ковель, вулиця Володимирська, будинок 135). 08 липня 2019 року товариство отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі № 990614201901258 з терміном дії з 08 липня 2019 року до 08 липня 2024 року. На підставі наказу від 06 лютого 2020 року № 1285 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві провело фактичну перевірку товариства з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює придбання, зберігання та реалізацію пального, за результатами якої складено акт від 28 лютого 2020 року № 622/26-15-32-07/37449850. Перевірку проведено в офісному приміщенні товариства за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, будинок 23, у присутності директора товариства Гавриленка О.Ю. 21 лютого 2020 року товариству вручено письмову вимогу про надання інформації та документального підтвердження щодо фактичних залишків пального в розрізі кодів УКТ ЗЕД за період з 01 січня 2019 року по 21 лютого 2020 року, їх місцезнаходження, договорів про відповідальне зберігання із зазначенням місцезнаходження придбаного пального, інформації щодо обсягів придбаного та реалізованого пального. Договорів оренди місць зберігання пального, договорів про відповідальне зберігання із зазначенням місцезнаходження пального, актів звірок зі зберігачами пального щодо наявного залишку та товарно-супровідних документів в адресу покупців до перевірки не надано, про що складено акт про ненадання необхідних для перевірки документів від 27 лютого 2020 року. Перевіркою встановлено, що товариство протягом періоду з 01 липня 2019 року по 18 лютого 2020 року виписало та зареєструвало акцизні накладні в адресу 38 покупців щодо реалізації пального з зазначених вище акцизних складів. Також встановлено розбіжність між обсягом залишків пального на кінець звітного періоду, зазначеним у декларації акцизного податку за червень 2019 року (778,8561 тис. літрів), та обсягом залишків пального на початок звітного періоду, зазначеним у декларації акцизного податку за липень 2019 року (76,9822 тис. літрів), яка становить 701,8739 тис. літрів, а також те, що станом на 01 липня 2019 року за товариством обліковується нерозподілений залишок пального в загальній кількості 671 435,11 літрів, фактичне місцезнаходження якого в ході перевірки не підтверджено. На підставі висновків акта перевірки 30 березня 2020 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002493207 про застосування штрафних санкцій у сумі 1 253 441,70 грн на підставі пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України, № 0002503207 про застосування штрафних санкцій у сумі 500 000,00 грн у зв`язку зі здійсненням оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії та № 0002513207 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн за ненадання документів.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Податкове повідомлення-рішення № 0002513207 предметом апеляційного оскарження не є, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо цього рішення в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Згідно з частиною першою статті 15 цього Закону оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Відповідно до частини восьмої статті 15 цього Закону суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Абзацом восьмим частини другої статті 17 цього Закону встановлено, що за оптову торгівлю пальним або зберігання пального без наявності ліцензії до суб`єктів господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 500 000 гривень.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Із наведеного випливає, що зареєстрований акцизний склад є територією, на якій розташовані споруди, обладнання або ємності, що використовуються для зберігання та реалізації пального, тобто відповідає ознакам місця оптової торгівлі пальним у розумінні статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проводив оптову реалізацію пального, виписував акцизні накладні та реєстрував їх у відповідному порядку. Ця обставина позивачем не заперечується. Реалізація пального здійснювалася з п`яти акцизних складів, які зареєстровані в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового самим позивачем як розпорядником цих складів. Реєструючи акцизні склади, позивач заявив про наявність у нього територій, на яких він провадить господарську діяльність зі зберігання та реалізації пального. А отже, наявність у позивача місць оптової торгівлі пальним підтверджується його власними реєстраційними діями та не потребує окремого встановлення шляхом обстеження кожного складу.

Наявна у позивача ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі № 990614201901258 видана за місцезнаходженням суб`єкта господарювання і за змістом частини восьмої статті 15 зазначеного Закону не охоплює оптової торгівлі пальним, що здійснюється з місць оптової торгівлі. Ліцензій на право оптової торгівлі пальним на кожне з п`яти місць оптової торгівлі позивач не отримував. У постанові від 16 липня 2025 року у справі № 200/10749/20-а Верховний Суд зазначив: "в ході проведення фактичної перевірки встановлено, що Товариством був зареєстрований акцизний склад з уніфікованим номером №1002005, який розташований за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Самаркандська, буд. 82, проте на який не було отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 17 Закону". Таким чином, здійснення позивачем оптової торгівлі пальним з акцизних складів, на які ліцензії на право оптової торгівлі пальним не отримано, утворює порушення статті 15 зазначеного Закону.

Доводи позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що з акцизних накладних і бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних не вбачається здійснення оптової торгівлі із застосуванням місця торгівлі, спростовуються змістом самих накладних, у яких позивачем зазначено конкретні акцизні склади, з яких відвантажувалося пальне. Доводи позивача про інформативний характер податкової інформації колегія суддів відхиляє, оскільки висновки контролюючого органу ґрунтуються не на податковій інформації щодо контрагентів позивача, а на акцизних накладних, які склав і зареєстрував сам позивач, та на здійсненій ним реєстрації акцизних складів.

Доводи позивача про те, що перевірка діяльності за минулий період носить характер документальної перевірки, колегія суддів також відхиляє, оскільки порушення вимог статті 15 зазначеного Закону полягає у здійсненні ліцензованого виду діяльності без відповідної ліцензії і встановлюється станом на момент перевірки, а позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, підстав її призначення не оскаржував.

Колегія суддів окремо зазначає, що обставини щодо місцезнаходження пального не були встановлені під час перевірки внаслідок ненадання позивачем витребуваних документів, про що складено акт від 27 лютого 2020 року, а податкове повідомлення-рішення № 0002513207, прийняте за це порушення, залишено судом першої інстанції чинним і в апеляційному порядку не оскаржується. Доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки позивач не надав. А отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність наявності місць оптової торгівлі не відповідає обставинам справи, оскільки ґрунтується на неповноті перевірки, зумовленій поведінкою самого позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення № 0002503207 прийнято правомірно.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002493207 прийнято 30 березня 2020 року, а тому розмір штрафної санкції визначається за нормою в редакції, чинній на цю дату.

Станом на 30 березня 2020 року стаття 120-2 Податкового кодексу України діяла в редакції Закону України від 18 грудня 2019 року № 391-IX, чинній з 29 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 120-2.1 статті 120-2 Податкового кодексу України порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 2 до 40 відсотків суми акцизного податку залежно від кількості календарних днів порушення терміну реєстрації.

Відповідно до абзацу першого пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України відсутність з вини платника акцизного податку реєстрації першого примірника акцизної накладної/першого примірника розрахунку коригування до акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після спливу 10 календарних днів з дня отримання платником податку податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу відповідно до пункту 120-2.1 цієї статті тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, на які платник податку зобов`язаний скласти таку акцизну накладну/розрахунок коригування.

Зі змісту наведеної норми випливає, що штраф у розмірі 50 відсотків застосовується не за первинне нескладення чи нереєстрацію акцизної накладної, виявлене за результатами перевірки, а виключно за нереєстрацію першого примірника акцизної накладної після спливу 10 календарних днів з дня отримання платником податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за пунктом 120-2.1 цієї статті. Матеріали справи не містять доказів прийняття щодо позивача податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за пунктом 120-2.1 статті 120-2 Податкового кодексу України. А отже, обов`язкова передумова для застосування штрафу в розмірі 50 відсотків відсутня, і штрафну санкцію в сумі 1 253 441,70 грн застосовано за відсутності визначених законом підстав.

Як вбачається з розрахунку фінансових санкцій, який є додатком до податкового повідомлення-рішення № 0002493207, контролюючий орган навів зміст пункту 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України в редакції, згідно з якою штраф у розмірі 50 відсотків застосовувався за відсутність реєстрації акцизної накладної протягом більш як 120 календарних днів після дати, на яку платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну. Ця редакція норми втратила чинність 29 грудня 2019 року і на дату прийняття податкового повідомлення-рішення застосуванню не підлягала. Суд першої інстанції, відхиляючи відповідний довід позивача, послався на цю ж нечинну редакцію норми, що є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, відповідальність за пунктом 120-2.2 статті 120-2 Податкового кодексу України настає за наявності вини платника акцизного податку. У постанові від 21 листопада 2023 року у справі № 640/329/20 Верховний Суд зазначив: "для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 120-2.2 Податкового кодексу України, необхідно довести наявність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення". Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Колегія суддів враховує також, що висновок контролюючого органу про наявність обсягу пального в кількості 671 435,11 літрів, на який позивач зобов`язаний був скласти акцизні накладні, ґрунтується на розбіжності між самостійно визначеними позивачем показниками залишків пального у деклараціях акцизного податку за червень і липень 2019 року. Водночас за даними бухгалтерського обліку, наведеними в акті перевірки, сальдо на початок періоду за рахунком 203 станом на 01 липня 2019 року відображено в загальному обсязі 66 350,00 літрів, а фактичне місцезнаходження нерозподіленого залишку в кількості 671 435,11 літрів у ході перевірки не підтверджено. Розбіжність між самостійно визначеними у деклараціях показниками сама собою не доводить факту фізичної передачі чи списання відповідного обсягу пального. Доводи позивача про недоведеність цієї обставини є обґрунтованими. А отже, довід позивача про застосування статті 58 Конституції України окремої оцінки не потребує, оскільки податкове повідомлення-рішення № 0002493207 підлягає скасуванню в повному обсязі з наведених вище підстав.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення № 0002493207 - скасуванню з ухваленням у цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною третьою статті 139 цього Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; при цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. За наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги задоволено в частині податкового повідомлення-рішення № 0002493207 на суму 1 253 441,70 грн із заявлених до скасування 1 753 951,70 грн, що становить 71,46 відсотка. Судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню пропорційно до цього розміру. Витрати Головного управління Державної податкової служби у місті Києві зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги розподілу між сторонами не підлягають. Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, понесені у зв`язку з підготовкою апеляційної скарги, підтверджені договором про надання правничої допомоги № 448 від 02 липня 2012 року та рахунком-актом № 00402-12 від 12 вересня 2025 року, і підлягають відшкодуванню з урахуванням результату апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 317 цього Кодексу підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 77, 139, 243, 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор-Експрес» - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 30 березня 2020 року № 0002503207 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 30 березня 2020 року № 0002493207 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 30 березня 2020 року № 0002493207.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року змінити в частині розподілу судових витрат, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор-Експрес" (просп. Гагаріна, 23, м. Київ, 02660, ідентифікаційний код 37449850) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 16 216 грн.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 21 серпня 2026 року)