Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №320/16395/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/16395/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Кузьмишиної О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

10.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Київській області з нарахування позивачу, відповідно до Вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5047-51 від 05.10.2021 року щодо зобов`язань зі сплати штрафу у розмірі 2993,13 грн та станом на 30.09.2021 року - пені у розмірі 8284,07 грн, а всього санкцій у розмірі 11 277,20 грн;

- скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-5047-51 від 05.10.2021 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області привести у відповідність інтегровану картку позивача як платника ЄСВ.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відсутні підстави для сплати вказаних зобов`язань, оскільки позивач з 2008 року припинив та не здійснював підприємницьку діяльність та не подавав жодної звітності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, а відповідачем правомірність спірного рішення не доведено відповідними доказами.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв відповідно до інформації про платника податків, що позивач мав заборгованість, внаслідок чого були прийнято спірну вимогу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 21.10.2025 призначено до слухання у порядку письмового провадження.

Слухання справи продовжувалось з поважних причин.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою з огляду на таке.

Обставини справи.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11 2020 року у справі №320/2337/20 визнано неправомірними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску за період 2017-2020 років; визнано протиправними та скасовані вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 30.03.2019 №Ф-164805-51 на суму 18276,72 грн., від 10.08.2019 №Ф-164805-51 на суму 5508,36 грн., від 05.11.2019 №Ф-164805-51 на суму 17210,97 грн., від 08.02.2020 №Ф-164805-51 на суму11277,20 грн.

05.10.2021 року з ГУ ДПС у Київській області було сформовано Вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) № Ф-5047-51, згідно якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на позивача накладено штраф у розмірі 2993,13 грн. та на 30.09.2021 року нараховано пеню у розмірі 8284,07 грн, а всього застосовано санкції у розмірі 11 277,20 грн.

27.10.2021 позивач подав скаргу до Державної податкової служби України щодо спірної вимоги, проте Рішенням ДПС скаргу позивача залишено без задоволення.

Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (також - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску, згідно з абзацом третім пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, відповідно до частини четвертої цієї статті у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абзацу 3 частини восьмої та частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VІ визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі по тексту - Інструкція №449).

Розділом ІV Інструкції №449 встановлено, зокрема, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах , визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац другий пункту 2). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму, що перевищує 10 гривень (абзац десятий пункту 3). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи) (абзац перший пункту 4).

Висновки суду.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що спірна вимога була сформована 05.10.2021 р. через те, що позивач не сплачував ЄСВ у певні роки, і відповідачем були сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 30.03.2019 №Ф-164805-51 на суму 18276,72 грн., від 10.08.2019 №Ф-164805-51 на суму 5508,36 грн., від 05.11.2019 №Ф-164805-51 на суму 17210,97 грн., від 08.02.2020 №Ф-164805-51 на суму11277,20 грн.

Спірною вимогою позивачу було нараховано штраф у розмірі 2993,13 грн. та пеню у розмірі 8284,07 грн.

Проте, є судове рішення яке набрало законної сили, а саме Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11 2020 року у справі №320/2337/20, яким усі вказані вимоги були скасовані.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова є протиправною і підлягає скасуванню, оскільки штрафні санкції застосовано до позивача на підставі тих вимог, які скасовані судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним, оскільки він зроблений з урахуванням положень ст.78 КАС України.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, апелянт не надав належних та допустимих доказів щодо наведених вище обставин і їх спростування, тому його доводи не заслуговують на уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо всіх інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць

О.М. Кузьмишина