Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №753/5277/26 — Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/5277/26

провадження № 2/753/8293/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 17.02.2011 року є зареєстрованим мешканцем квартири АДРЕСА_1 , отримував послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 31.08.2025 року, яка становить 143 344 грн. 00 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 12 788 грн. 90 коп., й на вказану суму боргу позивачем нараховано індекс інфляції - 2 212 грн. 47 коп., три відсотки річних - 607 грн. 58 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 15 600 грн. 71 коп., індекс інфляції - 2 698 грн. 91 коп., три відсотки річних - 741 грн. 16 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 40 700 грн. 12 коп., індекс інфляції - 5 691 грн. 57 коп., три відсотки річних - 1 586 грн. 23 коп., пеня - 1 929 грн. 89 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01.11.2021 року - 45 831 грн. 13 коп., індекс інфляції - 6 530 грн. 13 коп., три відсотки річних - 1 800 грн. 01 коп., пеня - 2 190 грн. 03 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 557 грн. 02 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 831 грн. 05 коп., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення - 47 грн. 09 коп, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за надані житлово-комунальні послуги.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 14.05.2026 року, позовні вимоги не визнав вцілому, просив відповити у задоволенні, вважаючи, що ОСОБА_1 , хоча й є зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 , проте у спірній квартирі не проживає, комунальні послуги, які надаються до такої квартири позивачем, ОСОБА_1 не споживає з 2017 року, оскільки проживав за іншою адресою до серпня 2020 року у орендованому житлі, а з серпня 2020 року у власному житлі - кв. АДРЕСА_2 . Відтак, за вимогами позову у період з 01.05.2028 року по 31.08.2025 року не був споживачем таких послуг, а тому він не є належним відповідачем у справі, а докази, надані позивачем свідчать про безпідставність вимог позивача до ОСОБА_1 .

Представником відповідача подано відзив на позов від 22.06.2026 року, у якому вказав про необґрунтованість вимог позову до ОСОБА_1 . Зазначив, що 07.12.1991 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 . Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , 17.04.2001. 03.03.2011 ОСОБА_3 було надано службове житлове приміщення, а саме: квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ордер № 4425 на право зайняття службового житлового приміщення від 03.03.2011. Саме на ОСОБА_3 , як основного квартиронаймача, були оформлені всі особові рахунки у підприємствах (організаціях), що надавали комунальні послуги до квартири та будинку, у якому розташована квартира; і саме з ОСОБА_3 були укладені всі договори про надання комунальних послуг до квартири та будинку, у якому розташована квартира, зокрема, договір № 105 на надання комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 15.02.2011. У 2012 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перестали проживати разом. ОСОБА_3 разом із дітьми залишилася проживати у квартирі, а ОСОБА_1 винаймав для свого проживання різні житлові приміщення: спочатку у селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області, а потім - у місті Боярка Києво-Святошинського району Київської області. Рішенням від 06.11.2015 у справі № 753/16578/15-ц Дарницький районний суду м.Києва позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнив; шлюб, зареєстрований між ОСОБА_3 до ОСОБА_1 розірвав; у рішенні вказано, що при розгляді справи судом встановлено, що з 2013 року відповідач не проживає разом із позивачкою та синами. Встановлені Дарницьким районним суду міста Києва під час розгляду справи № 753/16578/15-ц обставини відповідають дійсності, оскільки з 2013 року ОСОБА_1 не проживає як з ОСОБА_3 , так і в квартирі також. З 2017 року і по даний час ОСОБА_1 проживає у місті Боярка Фастівського (раніше - Києво-Святошинського) району Київської області, до серпня 2020 року - в орендованому житловому приміщенні, а з серпня 2020 року - у власному житловому будинку (1/2 частині будинку), що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ОСОБА_1 у період з 01.05.2018 по 31.08.2025 (як і на даний час) фактично не був і не є споживачем житлово-комунальних послуг, які надавалися і надаються КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до квартири, а отже не є належним відповідачем у справі № 753/5277/26. На думку ОСОБА_1 , надані ним до Дарницького районного суду міста Києва докази, свідчать про безпідставність «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» саме до нього, - ОСОБА_1 позову.

Позивачем подано пояснення на відзив від 17.08.2026 року, у яких вказав, що не погоджується із доводами відзиву на позов, адже відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.Позивач жодної інформації та/або претензій чи скарг до КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» не було від відповідача щодо неотримання послуг за адресою. Тому, слід вважати, що послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії в період виникнення заборгованості надавались в повному обсязі, а тому, позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати спожитих послуг. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання замість інших співборжників, має право зворотної вимоги (регресу) до них у розмірі сплаченого, якщо інше не встановлено законом або договором, причому відшкодування здійснюється у рівних частках. Тому у разі, якщо з Відповідача буде стягнуто грошові кошти за житлово-комунальні послуги, він має право звернутись із регресною вимогою до осіб, які на його думку також користувалися житлом і, відповідно, несуть солідарну або часткову відповідальність за оплату таких послуг.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності позивача, за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору.

Як зареєстрований з 17.02.2011 року мешканець квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 отримував послуги з централізованого опалення, наразі, у зв`язку зі зміною законодавства (з 01.11.2021 року), теплової енергії, постачання гарячої води, оскільки квартира АДРЕСА_1 , під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно Законом України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Полодженням стаття 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено правила надання послуги з постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (Правила).

Відповідно до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Також положеннями ст.ст. 66-68 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно, у спірних правовідносинах судом встановлено, що за спірний період реєстрації, й проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем як надавачем послуг в указаний період надавались послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Зареєстровані мешканці квартири (5 осіб, серед яких й ОСОБА_1 ) щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що підтверджується Розрахунком заборгованості за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії й постачання гарячої води, проведеного КП «Київтеплоенерго» за особовим рахунком опалювальної площі квартири 87, 80 кв м, кількості зареєстрованих осіб - 5 з 17.02.2011: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (з 12.11.2013), при цьому не виконували зобов`язання, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 31.08.2025 року, яка становить 143 344 грн. 00 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 12 788 грн. 90 коп., й на вказану суму боргу позивачем нараховано індекс інфляції - 2 212 грн. 47 коп., три відсотки річних - 607 грн. 58 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 15 600 грн. 71 коп., індекс інфляції - 2 698 грн. 91 коп., три відсотки річних - 741 грн. 16 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 40 700 грн. 12 коп., індекс інфляції - 5 691 грн. 57 коп., три відсотки річних - 1 586 грн. 23 коп., пеня - 1 929 грн. 89 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01.11.2021 року - 45 831 грн. 13 коп., індекс інфляції - 6 530 грн. 13 коп., три відсотки річних - 1 800 грн. 01 коп., пеня - 2 190 грн. 03 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 557 грн. 02 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 831 грн. 05 коп., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення - 47 грн. 09 коп. (а.с.5-37, 49).

У відповідності до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Відповідач у встановленому законом порядку не відмовився від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачем надано не було.

Відповідач не звертався до позивача, як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про непроживання у квартирі, про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27,28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, з відповідача на користь позивача підягає стягненню заборгованість станом на 31.08.2025 року, яка становить 143 344 грн. 00 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 12 788 грн. 90 коп., й на вказану суму боргу позивачем нараховано індекс інфляції - 2 212 грн. 47 коп., три відсотки річних - 607 грн. 58 коп., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року - 15 600 грн. 71 коп., індекс інфляції - 2 698 грн. 91 коп., три відсотки річних - 741 грн. 16 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 40 700 грн. 12 коп., індекс інфляції - 5 691 грн. 57 коп., три відсотки річних - 1 586 грн. 23 коп., пеня - 1 929 грн. 89 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води з 01.11.2021 року - 45 831 грн. 13 коп., індекс інфляції - 6 530 грн. 13 коп., три відсотки річних - 1 800 грн. 01 коп., пеня - 2 190 грн. 03 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 1 557 грн. 02 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 831 грн. 05 коп., заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг централізованого опалення - 47 грн. 09 коп. (а.с.5-39).

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Так, необхідність укладення договору про надання комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено, як обов`язок, а не право сторін, і відмова споживача від укладення договору у такому разі суперечить вимогам ч.3 ст. ст. 627, 630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Разом із тим за змістом наведених норм закону споживач зобов`язаний оплатити комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, відсутність договору про надання комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що й відповідає спірним правовідносинам.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 жовтня 2012 року у справі 6-110цс12.

Підставою виникнення зобов`язань є юридичний факт або юридична сукупність (фактичний склад), які породжують зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18(провадження № 12-79гс19).

Таким чином платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що зобов`язання відповідача щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства.

Судом надана оцінка заперечень представника відповідача проти позову, та вважає, що вони не заслуговують на увагу, оскільки належні, достатні та допустимі докази на спростування позовних вимог відповідачем не надані, тому не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі. Й зазначає також про таке.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у житлі споживача особи несуть відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, натомість проживання відповідача в іншому місці, не звільняє від обов`язку сплати отриманих комунальних послуг, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній по справі 335/479/17.

Дієздатні особи, відповідно до ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

А тому доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не проживав у квартирі з 2017 року у зв`язку із проживання в іншому місці, суд відхиляє, як й про те, що визначена позивачем особа відповідача не є належним, адже встановлено, що ОСОБА_1 з 17.02.2011 року є зареєстрованим мешканцем квартири (а.с.5, 49), а тому є належним відповідачем, окрім того, відповідно до ЦПК України саме позивач визначає особу відповідача.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст.ст.64, 66-68, 162 ЖК України, ст.ст.526, 610, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», що також є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 143 344 грн. 00 коп. - заборгованості за надані послуги за адресою: АДРЕСА_3 ,централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, 3 028 грн. 00 коп. - судового збору, всього - 146 372 (сто сорок шість тисяч триста сімдесят дві) грн. 00 (нуль) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: